Рішення № 71136499, 19.12.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7197/17>

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року.

Галицький районний суд м. Львова

в складі головуючого-судді Юрківа О.Р.,

за участі:

секретаря судового засідання Кузьми Д.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у місті Львові, третя особа Інспектор взводу 2 роти 2 батальйону №1 Управління патрульної служби у місті Львові ДПП МВС України лейтенант поліції ОСОБА_3, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 20.10.2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у місті Львові, третя особа Інспектор взводу 2 роти 2 батальйону №1 Управління патрульної служби у місті Львові ДПП МВС України лейтенант поліції ОСОБА_3, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення. Свої вимоги мотивував тим, що 11.10.2017 року інспектором УПП у м. Львові ДПП ОСОБА_3 щодо нього була винесена постанова за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення – 425,00 грн. штрафу. Дану постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв’язку з тим, що докази вчинення ним адміністративного правопорушення відсутні. Зупинка транспортного засобу була незаконною, оскільки порушень ПДР ОСОБА_1 не вчиняв.

Просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серії АР № 606043 від 11.10.2017 року.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позов підтримали та просили задовольнити. Надали пояснення аналогічні викладеним у позові. Крім того, зазначили, що під час зупинки автомобіля працівники поліції повідомили про порушення позивачем п. 2.4 «а» ПДР, однак постанова була винесена за іншою статтею кодексу.

Третя особа – інспектор УПП ОСОБА_3 під час розгляду справи проти задоволення адміністративного позову заперечив. Суду пояснив, що автомобіль ОСОБА_1 був зупинений у зв’язку з порушенням ним правил руху по смугах та дорожнього знаку 5.16, однак водій відмовився пред’являти реєстраційне посвідчення на транспортний засіб. У зв’язку зі вказаним правопорушенням і було винесено постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідач УПП у м. Львові ДПП свого представника до суду не направив, хоча управління було належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, третю особу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

11.10.2017 року, ОСОБА_1, керуючи автомобілем VOLVO S80, реєстраційний номер НОМЕР_1, о 16 год. 50 хв. на вул. Городоцькій у м. Львові, в районі буд. 213, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрям руху по смугах» та не пред’явив реєстраційний документ на транспортний засіб.

Інспектор ПП ОСОБА_3 визнав позивача винним у вчиненні вказаного порушення та виніс постанову в справі про адміністративні правопорушення серія АР № 606043 від 11.10.2017 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності згідно ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Порядок розгляду справи про адміністративні правопорушення визначений главою 22 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог про скасування постанови серії АР № 606043 від 11.10.2017 року у зв'язку із відсутністю складу правопорушення, оскільки рішення відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірним і ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та врахуванні фактичних обставин справи.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію довів та обґрунтував. Натомість позивач, всупереч наведеним приписам, не довів протиправність винесеної відповідачем постанови.

У позовній заяві та поясненнях позивача відсутні дані про факт ненадання інспектору поліції реєстраційного документа на транспортний засіб, натомість позов ґрунтується на твердженні щодо незаконності зупинки автомобіля.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадку коли існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Тобто, підставою для зупинки транспортного засобу є не сам факт вчинення адміністративного правопорушення, а достатні підстави у поліцейського вважати, що таке вчинене. Відтак, сам факт відсутності (за результатами розгляду справи інспектором) винних дій водія у вчиненні правопорушення, у зв’язку з чим автомобіль було зупинено, не перешкоджає притягненню його до адміністративної відповідальності за інше адміністративне правопорушення, що вчинено або виявлено після зупинки.

Обставин, за яких можна було би вважати, що працівники патрульної поліції не об’єктивно поставились до позивача в процесі оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та/або будь-яким чином перевищили свої повноваження по відношенні до позивача, судом не встановлено. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена та складена на підставі встановлених інспектором обставин справи та у відповідності до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Закону України «Про Національну поліцію», статті 252 КУпАП. Позивачу, як особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, були роз’яснені положення статей 307, 308, а також права, передбачені статті 268 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі статтями 287-289 КУпАП.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 121, 241-246 КАС України, ст. 222, ч. 2 ст. 126, ст. 293 КУпАП, суд –

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня його проголошення або з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Р. Юрків