Вирок № 71136431, 19.12.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

пр. № 1-кп/336/313/2017

ЄУН № 314/1688/17

ВИРОК

Іменем України

19 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., суддів Голубкової М.А., Карабак Л.Г.

при секретарі Скибі О.Б.

за участі прокурорів Андрусюк Г.В., Ворона М.В.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисників адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Нововолинськ Волинської області, громадянки України, мешкає у м. Запоріжжя, вул. Мічуріна, 12, зареєстрована проживаючою у ІНФОРМАЦІЯ_2, офіційно не працюючої, незаміжньої, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимої,

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2017 року приблизно о 01.30 годині ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні будинку № 79 по вул. Архітектурній у м. Запоріжжя, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, в ході раптово виниклого конфлікту зі своїм співмешканцем ОСОБА_4, умисно нанесла ОСОБА_4 ножем, який утримувала у руці, не менше шести ударів в область голови, спричинивши останньому множинні колоті та колото-різані поверхневі рани голови, а саме: вертикальну лінійну рану у правій скроневій області, вертикальну рану на правій щоці, горизонтальну рану на правій щоці, дві лінійні рани на шкірі верхньої губи по середній лінії, горизонтальну рану на шкірі верхньої губи ліворуч біля кута рота, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоровя. Далі ОСОБА_1 тим саме ножем, тримаючи його у правій руці, нанесла ОСОБА_4 один удар в область грудної клітки, спричинивши одиночне колото-різане поранення грудної клітки зліва з пошкодженням серця, яке ускладнилось гострою крововтратою, від якої настала смерть ОСОБА_4 08.01.2017 року через незначний проміжок часу на місті отримання поранення.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину у скоєнні злочину не визнала повністю, вказуючи, що діяла у стані необхідної оборони та просила її виправдати. Про обставини подій пояснила, що з ОСОБА_4 проживали разом близько пяти з половиною років, перебуваючи у фактичних шлюбних стосунках. Останнім часом винаймали будинок, де мешкали разом з малолітньою донькою ОСОБА_1 - ОСОБА_3. Під час сумісного проживання між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 регулярно виникали конфлікти, оскільки ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями та, будучи напідпитку, поводився агресивно та застосовував фізичне насильство до ОСОБА_1, однак, до органів поліції вона з цього приводу не зверталась. 07.01.2017 року вдень ОСОБА_1 працювала у кафе, де вона неофіційно працює барменом. Протягом дня ОСОБА_1 спілкувалась з ОСОБА_4 телефоном, після 19.00 години ОСОБА_4 кілька разів телефонував ОСОБА_1 та вона по його розмові зрозуміла, що він нетверезий. Повернувшись додому приблизно о 22.30-22.40 годині ОСОБА_1 побачила, що ОСОБА_4 сидить за столом та вживає пиво, при цьому він перебував у стані алкогольного спяніння. Далі ОСОБА_1 переодяглась у халат, після чого вони з ОСОБА_4 на кухні спілкувались разом, але ОСОБА_1 алкогольних напоїв не вживала. Донька ОСОБА_1 спала у кімнаті. В ході спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт з приводу оплати комунальних послуг, в ході якого ОСОБА_4 нецензурно лаявся, а далі вдарив ОСОБА_1 кулаком в обличчя, від чого вона впала та вдарилась потилицею об підлогу. Далі ОСОБА_1 піднялась та мовчки почала прибирати стіл та мити посуд, в той час як ОСОБА_4 продовжував кричати та кидатись на неї, штовхаючи та наносячи удари по плечах та спині. В ході конфлікту ОСОБА_1, повернувшись обличчям до ОСОБА_4 та побачивши, що останній до неї підходить з наміром побити, вхопила ніж довжиною приблизно 20 см, лезо 12-15 см, з пластиковою ручкою, що лежав біля раковини, а ОСОБА_4 у свою чергу вхопив ОСОБА_1 та штовхнув її на ванну, внаслідок чого ОСОБА_1 опинилась на колінах, зігнувшись над ванною ближче до кута, обличчям схилившись у ванну, а ОСОБА_4 навалився на неї зверху та притиснув. Ніж перебував у неї у правій руці, лезом направлений уверх, руки її були схрещені та ОСОБА_4 утримував її руки своїми. В якийсь момент ОСОБА_1 побачила, що у неї по плечу та руці тече кров, потім ОСОБА_4 ослаб та ОСОБА_1 скинула його з себе, кинула ніж та, повернувшись, побачила, що усюди кров, а ОСОБА_4 тяжко дихає та хрипить, лежачі у ванній кімнаті на підлозі. Перегорнувши ОСОБА_4 на спину, ОСОБА_1 одразу зателефонувала до поліції та викликала швидку медичну допомогу. Вказувала, що вбивати ОСОБА_4 не хотіла, вхопила ніж, щоб налякати його, вважає, що ОСОБА_4 сам наштрикнувся на ніж під час їх конфлікту, яким чином ніж був вилучений з рани та звідки у ОСОБА_4 взялись інші різані та колото-різані поранення не може пояснити.

Потерпіла та цивільний позивач ОСОБА_5 в судові засідання не зявлялась, хоча і викликалась неодноразово в установленому порядку повістками, які направлені на адресу, яка зазначена в обвинувальному акті та яку ОСОБА_5 особисто вказала в якості адреси проживання (т. 1 а.с. 103). Жодних документів на підтвердження поважності причин для неявки в судові засідання до суду не направила, на телефонні дзвінки не відповідала. За поясненнями прокурора Андрусюк Г.В. вона також спілкувалась з потерпілою та повідомляла її про необхідність зявитись до суду.

Враховуючи, що потерпіла ОСОБА_5 не була очевидцем злочину, а зясування обставин злочину виявилось можливим і за її відсутності, колегія суддів з урахуванням думки учасників кримінального провадження та керуючись положеннями ст. 325 КПК України прийняла рішення про проведення судового розгляду за відсутності потерпілої, яка свої процесуальні обовязки щодо явки до суду не виконувала, процесуальні права використала на власний розсуд.

В ході судового розгляду судом в якості свідків були допитані ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11. ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що є рідною сестрою обвинуваченої ОСОБА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були знайомі з 2011 року та спочатку у них склались добрі стосунки, але згодом ОСОБА_4 почав зловживати спиртними напоями, проявляти агресію до ОСОБА_1 За час сумісного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 мешкали як в домі свідка, так і окремо. Під час проживання з родиною ОСОБА_6 ОСОБА_1 з ОСОБА_4 сварились, але фізичного насильства ОСОБА_4 не застосовував. Під час проживання з ОСОБА_4 окремо десь за рік чи два до смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1 двічі дзвонила ОСОБА_6 з проханням про допомогу, вказуючи, що ОСОБА_4 її бє. В ніч з 07 на 08 січня 2017 року ОСОБА_1 подзвонила ОСОБА_6 та попросила, щоб остання забрала її доньку, бо вона, ОСОБА_1, вбила ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що є чоловіком ОСОБА_6 та, відповідно, зятем ОСОБА_1 Коли ОСОБА_1 мешкала з ОСОБА_4 окремо, десь за два роки смерті ОСОБА_4, то ОСОБА_1 якось телефонувала та просила, щоб допомогли припинити сварку. З приводу обставин поранення ОСОБА_4 ОСОБА_1 розповідала, що підчас того, як вона мила посуд, у них з ОСОБА_4 виник конфлікт, у неї в руках був ніж, а ОСОБА_4 потягнув її до ванної кімнати, при цьому руки з ножем в одній з них ОСОБА_1 тримала навхрест.

Свідок ОСОБА_8 показав, що працює лікарем відділення реанімації КУ «ЗОЛЕШМД». У січні 2017 року ввечері надійшов виклик. Поїхавши за викликом, прибули до приватного будинку, де вже були поліцейські, а у кухні лежав труп чоловіка, який був одягнутий. На момент приїзду бригади медиків чоловік вже був мертвий. ОСОБА_1 сиділа за столом у кухні, спілкувалась з поліцейськими, вказуючи, що пошкодження заподіяла ненавмисно, випадково нанесла удар. Поліцейські у свою чергу вказували, що після прибуття намагались надати першу допомогу чоловіку, але безуспішно.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомила, що працює фельдшером реанімаційної бригади лікарні. Взимку 2017 року вночі надійшов виклик. Приїхавши за викликом, бригада медичних працівників увійшла в будинок, де лежав труп чоловіка, який вже на час прибуття був мертвий, що підтвердили після проведення кардіограми. На тілі чоловіка було поранення в області грудної клітки зліва. Також у будинку була ОСОБА_1, яка плакала, та поліцейські.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що працює фельдшером станції швидкої допомоги. Вночі надійшов виклик з приводу ножового поранення. Коли бригада медиків прибула до будинку, чоловік вже був мертвий, тіло лежало одягнутим. Там же були присутні поліцейські. Що саме пояснювала ОСОБА_1 свідок не пригадує.

Свідок ОСОБА_11 повідомив в судовому засіданні, що працює інспектором патрульної поліції. В ніч з 07 на 08 січня 2017року надійшов виклик до будинку по вул. Архітектурній у м. Запоріжжя з приводу тілесних ушкоджень. Прибувши до будинку, побачили ОСОБА_1, яка сиділа біля чоловіка, який лежав між кухнею та ванною кімнатою. ОСОБА_1 повідомила, що вбила чоловіка, після чого на неї наділи кайданки. Чоловіка, який був одягнутий, без свідомості, пульс не відчувався, але він хрипів, поліцейські витягли на кухню та розпочали реанімаційні заходи. Свідок розірвав футболку, в яку був одягнутий чоловік та побачив рану в області грудної клітки, інших ушкоджень не бачив. Друга інспектор поліції ОСОБА_12 телефонувала швидкої медичної допомоги. ОСОБА_1 повідомила, що у будинку є також її донька, після чого зателефонувала своїй сестрі, щоб та забрала дитину, а також начальниці, повідомивши, що не прийде на роботу. Про обставини подій ОСОБА_1 вказувала, вона та ОСОБА_4 вживали пиво, потім вона мила посуд, а ОСОБА_4 її якось придавив, а ОСОБА_1 нанесла йому поранення ножем, який вона мила. Також ОСОБА_1 вказувала, що між нею та ОСОБА_4 були конфлікти, але цього дня він її не бив, видимих пошкоджень на ній не було. Сестрі ОСОБА_1 повідомляла, що вбила ОСОБА_4 Потім приїхали лікарі, зняли кардіограму та констатували смерть.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що працює інспектором патрульної поліції. У січні 2017 року отримали виклик від служби «102» про те, що на вул. Архітектурній комусь спричинене поранення. Приїхавши за викликом та зайшовши до будинку, двері в які не були зачинені, побачили тіло чоловіка у ванній кімнаті. ОСОБА_1 сиділа біля чоловіка та плакала, свідок надягла на неї кайданки. Напарник свідка витяг чоловіка до кухні та запитав куди спричинено поранення, на що ОСОБА_1 вказала, що не знає. Інший інспектор попросив щось покласти під голову постраждалому та ОСОБА_12 передала йому хліб, а він розпочав реанімаційні заходи. Потім приїхала бригада швидкої медичної допомоги та лікар констатував смерть. Поліцейські зясували, що в будинку перебуває також неповнолітня донька ОСОБА_1, яка, зі слів обвинуваченої, свідком подій не була. Далі ОСОБА_1 зателефонувала сестрі, повідомила, що вбила ОСОБА_4 та попросила забрати дитину. На запитання свідка про обставини подій ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_4 приніс пиво, вони його випили, потім між ними виник спір з приводу рахунків, як було спричинено поранення ОСОБА_4 не знає, ніж знаходиться у ванній. Також вказувала, що між ними виникали конфлікти та ОСОБА_4 підіймав на неї руку, але того вечора не бив. ОСОБА_1 на стан спяніння поліцейські не перевіряли, чи була вона у стані спяніння свідок не пригадує.

Свідок ОСОБА_13 вказала, що вона зареєстрована як фізична особа-підприємець, ОСОБА_1 у кафе, де свідок здійснює підприємницьку діяльність, працювала спочатку поваром, а потім барменом. Графік роботи кафе з 10.00 до 22.00 години взимку, 07.01.2017 року ОСОБА_1 була на роботі. ОСОБА_1 свідок може охарактеризувати як спокійну неагресивну людину. ОСОБА_4 свідок бачила часто напідпитку, чи виникали між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 конфлікти не знає. Тілесних пошкоджень свідок на ОСОБА_1 не бачила, окрім саден на руках.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що у січні 2017 року працювала у кафе «Дворік» барменом, ОСОБА_1 також працювала у кафе спочатку поваром, а потім барменом в іншу зміну. ОСОБА_1 є спокійною людиною, в стані алкогольного спяніння свідок її не бачила, тілесних ушкоджень на ній не помічала, на щось обвинувачена не скаржилась.

Також колегією суддів досліджувались письмові та речові докази у кримінальному провадженні.

Відповідно до витягу з ЄРДР 08.01.2017 року внесені відомості про злочин, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 210).

08.01.2017 року в ході огляду місця події було з застосуванням фото та відеофіксації оглянуто домоволодіння за адресою: м. Запоріжжя, вул. Архітектурна, 79 (т. 2 а.с. 1-75). В ході огляду були вилучені чотири ножі (два з них з ванної), паспорти на імя ОСОБА_4 та ОСОБА_1, халат жіночий, фартух, рушник, сліди папілярних візерунків, здійснені змиви речовини бурого кольору.

Зокрема, в ході огляду місця події з ванної, розташованої у ванній кімнаті, був вилучений ніж кухонний з рукояткою білого та синього кольорів довжиною 23 см, ширина леза 12,3 см, щодо якого ОСОБА_1 пояснила, що саме цей ніж тримала у руках під час боротьби з ОСОБА_4

Відомості, внесені до протоколу огляду місця події, відповідають відеозапису вказаної слідчої дії.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.01.2017 року було надано дозвіл на обшук домоволодіння (т. 2 а.с. 77).

З протоколу огляду трупа 08.01.2017 року (т. 2 а.с. 213-225) та висновку судово-медичної експертизи (т. 2 а.с. 229-236) вбачається, що 08.01.2017 року було оглянуто труп ОСОБА_4, який був доставлений до моргу в одязі, який був просякнутий кровю. На куртці та футболці спереду зліва наявні наскрізні пошкодження тканини.

Причиною смерті ОСОБА_4, як зазначено у висновку експерта, а також і лікарському свідоцтві про смерть № 135 (т. 3 а.с. 40) явилось одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітки зліва з локалізацією шкірної рани на передній поверхні грудної клітки зліва на рівні шостого ребра по передній пахвовій лінії з пошкодженням серця, що ускладнилось розвитком крововтрати. Вказане поранення є колото-різаним, утворилось від дії плаского одностороннєгострого колюче-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, який має обушок та лезо. Найбільша ширина частини клинка, яка заглибилась, складала 12-14,5 мм.

Вказане поранення має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, яке перебуває у прямому причинному звязку зі смертю, утворилось незадовго до смерті та має направлення ранового каналу спереду-назад, зліва-направо, знизу-вверх. Довжина ранового каналу склала приблизно 13 см.

Крім того, у ОСОБА_4 були виявлені множинні колоті та колото-різані поверхневі рани голови, які утворились незадовго до смерті від дії гострого предмету, не виключено, що від клинка ножа, які у живих осіб кваліфікуються не більше ніж як легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоровя; а також садна на голові та нижніх кінцівках, які утворились від дії тупого або тупих предметів по дотичній, як мають ознаки легких тілесних ушкоджень та не перебувають у причинному звязку зі смертю.

В момент спричинення пошкоджень положення ОСОБА_4 могло бути різним та змінювалось.

Після спричинення ОСОБА_4 усього комплексу пошкоджень він міг вчиняти активні цілеспрямовані дії протягом нетривалого часу.

За життя ОСОБА_4 зловживав алкогольвмісними напоями, що призвело до формування комплексу хронічної алкогольної інтоксикації, а на час смерті рівень етилового алкоголю у крові становив 3,1 проміле.

Експерт ОСОБА_15 суду пояснив, що брав участь в огляді місця події та огляді трупу ОСОБА_4, а потім проводив судово-медичні експертизи у вказаному кримінальному провадженні. У ОСОБА_4 були виявлені поверхневі колоті та колото-різані поранення в області голови, а також одиночне сліпе колото-різане поранення в області грудної клітки з пошкодженням серця, яке стало причиною крововтрати, яка і стала причиною смерті ОСОБА_4 Також у ОСОБА_4 були виявлені садна. Послідовність отримання ОСОБА_4 усіх виявлених пошкоджень встановити не виявилось можливим, але усі вони утворились незадовго до його смерті у незначний проміжок часу. В ході судово-медичної експертизи були виявлені ознаки хронічної алкогольної інтоксикації у ОСОБА_4, на час смерті останній був у стані алкогольного спяніння, рівень алкоголю у крові складав 3,1 ‰. Основне поранення, яке і призвело до крововтрати, що стала причиною смерті ОСОБА_4, було нанесено однобічногострим лезом, направлення поранення спереду-назад, зліва-направо, знизу-вверх. По ходу ранового каналу довжиною 13 см пошкоджені лише мякі тканини, кістки залишились неушкодженими. Після отримання поранення з пошкодженням серця ОСОБА_4 міг вчиняти активні дії, але незначний проміжок часу, доки збільшувалась крововтрата. Отримання пошкодження в області грудної клітки шляхом самостійного падіння ОСОБА_4 на ніж є малоймовірним, оскільки характерних для такого механізму отримання пошкоджень виявлено не було.

З висновку комісійної експертизи № 127/к (т. 3 а.с. 127-139) вбачається, що в зовнішніх та внутрішніх ушкодженнях у ОСОБА_4 будь-яких судово-медичних ознак, що свідчать про падіння на ніж,не виявлено, тож можливість утворення колото-різаного поранення грудної клітки у ОСОБА_4 при падінні на ніж з висоти власного росту, тримаючи ніж у власній руці, виключається.

Як вбачається з висновку експерта № 191 (т. 3 а.с. 3-5) та протоколу огляду від 20.02.2017 року (т. 3 а.с. 6-14) на одязі, який був одягнутий на ОСОБА_4, встановлена наявність крові, походження якої не виключається від ОСОБА_4, також на футболці та кофті наявні пошкодження тканини, які відповідають місцю поранення в області грудної клітки.

Відповідно до протоколу огляду предмету від 20.02.2017 року та висновку експерта № 139 (т. 3 а.с. 20-30) на всіх предметах одягу ОСОБА_4 виявлені сліди крові, зокрема, на куртці (кофті), футболці та брюках наявні ділянки просочування, які утворились в результаті тривалого контакту із закривавленим предметом або від натікання великої кількості крові, та помарки, що виникли від короткочасного або дотичного контакту з закривавленим предметом. На футболці також виявлені краплі та бризки, що утворились або в результаті вільного падіння частинок крові із закривавленої поверхні або предмету, або від попадання на футболку частинок крові, що володіють імпульсом кінетичної енергії, з переважним напрямком зверху вниз. На брюках (кальсонах) виявлені також патьоки крові від стікання великої кількості крові по їх поверхні, яка перебувала в момент формування патьоків у вертикальному або близькому до вертикального положенні.

Згідно до висновку експерта № 192 (т. 2 а.с. 81-82) у змивах речовини бурого кольору, які вилучені з килиму у ванній кімнаті будинку, ванної та з підлоги біля входу у ванну кімнату встановлена наявність крові людини, походження якої не виключається від ОСОБА_4

При огляді халату, фартуха та рушника, вилучених під час огляду місця події відповідно до протоколу огляду предмету від 20.02.2017 року виявлені плями темно-бурого кольору (т. 2 а.с. 92-99).

Як вказано у висновках експертів № 190, 143 (т. 2 а.с. 89-91, 105-110) на вилученому під час огляду місця події халаті жіночому, в який, зі слів ОСОБА_1, вона була одягнута під час конфлікту з ОСОБА_4, виявлені сліди крові, походження якої не виключено від ОСОБА_4, а саме: множинні помарки крові та ділянки просочування.

На правій поличці халату в середній та нижній третинах множинні помарки крові розмірами від 12х4 мм до 60х60 мм, на лівій поличці халату в середній третині одиночна помарка крові, а в нижній третині група помарок розмірами від 4х2 мм до 25х3 мм. На спинці халату справа численні помарки, що зливаються між собою, а по низу спинки халату одиночна помарка крові. На манжеті правого рукава у передній та задній частинах численні помарки, що зливаються між собою, та одиночна помарка по краю манжета. На передній поверхні правого рукава одиночна помарка. На лівому рукаві на задній поверхні переривчаста ділянка просочування та множинні та одиничні помарки, а також одиночна помарка крові на передній поверхні манжети лівого рукава.

Виявлена переривчаста ділянка просочування кровю в передній та задній поверхнях лівого рукава утворилась в результаті абсорбції крові внаслідок тривалого контакту із закривавленим предметом або від натікання великої кількості крові. Помарки крові, виявлені на правій та лівій поличках та спинці наданого халата, а також на передній та задній поверхні обох рукавів, виникли в результаті короткочасного або дотичного контакту з закривавленим предметом, механізм контактування з яким уточнити не виявилось можливим.

Також сліди крові, походження якої не виключено від ОСОБА_4, винайдені на фартуху та рушнику.

У піднігтьовому вмісті трупа ОСОБА_4, а також у змивах з кистей його рук виявлена кров людини, походження якої не виключається від самого ОСОБА_4 (висновки експерта т. 2 а.с. 239-241, 246-248).

Відповідно до висновку експерта № 1-121 (т. 2 а.с. 140-150) вилучені під час огляду місця події сліди папілярних узорів є як придатними, так і не придатними для ідентифікації. Придатні для ідентифікації сліди залишені великим, безіменним пальцями правої руки, безіменним та великим пальцями лівої руки ОСОБА_1, а також іншою особою або особами.

Водночас, враховуючи, що ОСОБА_1 постійно мешкала у будинку, придбавала або використовувала речі, з яких знімали сліди папілярних узорів, при цьому не виявилось можливим встановити достеменно з яких саме предметів зняті сліди, які ідентифіковані як належні ОСОБА_1, тож вказана інформація не є суттєвою для зясування обставин подій.

В ході огляду місця події було вилучено чотири ножа, два з яких вилучені з дна ванної.

Як вбачається з висновку експерта № 2-265 від 25.04.2017 року (т. 2 а.с. 197-207) усі вилучені при огляді місця події ножі не є холодною зброєю, а відносяться до кухонних ножів довільної форми, які є різновидом ножів господарчо-побутового призначення.

Відповідно до висновку експерта № 1-49 від 18.01.2017 року (т. 2 а.с. 113-115) ніж, вилучений з ванної, являє собою ніж з нашаруванням речовини бурого кольору на клинку з обох сторін, який складається з руківя та клинка загальною довжиною 23 см, клинок довжиною 12,3 см, ширина клинка 1,6 см, на поверхні якого слідів папілярних узорів не знайдено.

На клинку та рукоятці вказаного ножа знайдена кров людини, походження якої не виключено від ОСОБА_4, кров ОСОБА_1 може бути наявною як домішка, що встановлено висновками експерта № 93, 393 (т. 2 а.с. 119-122, 125-127).

Згідно з висновками експертів № 100, № 168 (т. 2 а.с. 130-134, 188-193) рана на клапті шкіри з області передньої поверхні грудної клітки зліва від трупа ОСОБА_4 утворилась від дії плаского односторонньогострого колюче-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа, що має обух та лезо. Ширина клинка, що занурилась, становила близько 12-14,5 мм.

Вказане ушкодження могло утворитись від наданого на експертизу ножа (ніж з рукояткою синьо-білого кольору загальною довжиною 23 см, вилучений з дна ванної).

Від дії клинків інших трьох представлених експерту ножів ушкодження на клапті шкіри від трупа ОСОБА_4 утворитись не могло.

Враховуючи висновки експертиз з дослідження ножа та виявленої у ОСОБА_4 рани у сукупності з показаннями ОСОБА_1, на переконання суду, є встановленим те, що поранення, що призвело до кровотечі, яка стала причиною смерті ОСОБА_4, спричинено саме ножем з рукояткою синьо-білого кольору, який був вилучений з дна ванної.

Висновком експерта № 243 (т. 3 а.с. 118) визначалась група крові обвинуваченої ОСОБА_1 за наслідками дослідження зразку крові, відібраного на підставі постанови прокурора від 17.01.2017 року згідно з протоколом отримання зразків для експертизи (т. 3 а.с. 113-118).

Також у ОСОБА_1 відповідно до постанови прокурора від 18.01.2017 року згідно з протоколом отримання зразків для експертизи (т. 3 а.с. 119-121) у присутності захисника відібрані відбитки пальців та долонь рук.

Як вказано у висновках експертів № 1-213 від 06.03.2017 року, № 731, № 178 (т. 2 а.с. 157-167, 171-174, 178-181) на поверхнях трьох інших ножів, вилучених під час проведення огляду місця події, слідів папілярних узорів не виявлено, натомість на рукоятці ножа № 3 (який також вилучений з дна ванної) встановлена кров людини, походження якої не виключається від ОСОБА_4

В результаті дослідження змивів з долонь рук та піднігтьового вмісту пальців рук ОСОБА_1 (висновки експерта № 27, 193 т. 3 а.с. 84-85, 91-92), отриманих 08.01.2017 року відповідно до протоколів отримання зразків згідно із постановами прокурора від 08.01.2017 року (т. 3 а.с. 79-81, 86-88) крові та клітин епітелію, придатних для дослідження, не виявлено.

Також судом досліджувались в судовому засіданні речові докази: халат, одяг ОСОБА_4, ножі, інші предмети, на дослідженні яких наполягала прокурор.

На дослідженні речових доказів, які не були надані стороною обвинувачення, прокурор, захисник та обвинувачена не наполягали, вказуючи, що істотного значення для встановлення дійсних обставин справи вони не мають.

При прослуховуванні аудіозапису телефонної розмови ОСОБА_1 з операторами служб «102» та «103», текстове відображення яких міститься у протоколах огляду предмету (т. 3 а.с. 60-61, 68-69), а також копії картки виїзду швидкої медичної допомоги (т. 3 а.с. 67) судом встановлено, що ОСОБА_1 о 01.47 годині зателефонувала до поліції, повідомивши, про те, що вдарила чоловіка ножем в живіт, а 01.49 годині зателефонувала до служби «103», з повідомленням про поранення ОСОБА_4, прохаючи приїхати якнайшвидше.

В ході спілкування з працівниками патрульної поліції ОСОБА_11 та ОСОБА_12 які прибули на виклик, в період часу з 02.00 години до 02.20 години, відповідно до відеозапису з боді-камер (т. 3 а.с. 57) та текстової роздруківки розмови, що міститься у протоколі огляду предмету (т. 3 а.с. 51-54) ОСОБА_1 повідомляла, що спричинила поранення ОСОБА_4 ножем в ході сварки, коли вона мила посуд.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 53 (т. 3 а.с. 163-169) ОСОБА_1 психічних розладів не виявляла та не виявляє на час проведення експертизи, у період здійснення інкримінованого їй правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляла, як не виявляла і ознак стану сильного душевного хвилювання, отже могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на час проведення експертизи також може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Протокол огляду предмету 22.02.2017 року, в ході якого фактично речові докази слідчим не оглядались (т. 2 а.с. 152-153), протокол огляду телефону від 21.02.2017 року (т. 2 а.с. 208-212) будь-якої інформації, яка б була корисною для зясування обставин злочину, не містять, тож судом не оцінюються.

Відібрані відповідно до постанов прокурора та протоколів відбирання зразки букальних клітин, слини ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 73-78) експертам для дослідження не надавались, експертизи з дослідженням цих зразків не призначались.

Згідно з наданими довідками ОСОБА_4 не перебував на обліку в КУ «ОКНД» та КУ «ОПЛ» (т. 3 а.с. 43-44).

Дослідивши усі докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Оскільки як місце отримання, так і механізм отримання ОСОБА_4 тілесних пошкоджень обвинуваченою чітко не описаний, тож колегія суддів виходить з обєктивних данних, які були встановлені в ході огляду місця події, огляду речей та висновків експертів.

Так, показання обвинуваченої щодо механізму отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень суд оцінює критично, оскільки в цій частині показання ОСОБА_1 суперечать фактично виявленим слідам.

Зокрема, як вбачається з протоколу огляду халату та висновку експерта щодо слідів крові на ньому сліди крові ОСОБА_4 знайдені на передній та задній поверхнях халату, а саме на лицьових поверхнях обох пол, а також на рукавах та манжетах.

Натомість як за умови того механізму отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, який описала в судовому засіданні обвинувачена, а саме, що вона стояла навколішки біля кута ванної, схилившись обличчям у ванну, а ніж тримала у руці лезом, направленим уверх, а ОСОБА_4 навалився на неї ззаду, а потім вона його скинула з себе від чого він впав на бік, а далі перевернула, то, за умови отримання ОСОБА_4 тілесних пошкоджень, що були джерелом кровотечі, у такому положенні, значні сліди крові ОСОБА_4 безумовно були б на задній частині халату в області спини, натомість як в цій частині знайдені сліди лише короткочасного або дотичного контакту з закривавленим предметом.

При цьому з висновку експерта № 139 щодо дослідження слідів крові, виявлених на одягу ОСОБА_4, вбачається, що в момент виникнення поранень, що були джерелом кровотечі, утворювались бризки на футболці, при цьому напрямок їх утворення зверху-вниз, а також кров в значній кількості натікала на кальсони (брюки), що були одягнуті на ОСОБА_4, який на той час перебував в положенні вертикальному або близькому до такого. Враховуючи висновки експертів, колегія суддів дійшла висновку, що в момент спричинення поранень,принаймні поранення в область грудної клітки, яке і стало причиною смерті, ОСОБА_4 перебував у вертикальному положенні, про що обєктивно свідчать бризки та патьоки крові.

Отримання ОСОБА_4 поранення, яке і призвело до смерті останнього, шляхом самостійного падіння на ніж визнано експертом малоймовірним за відсутності будь-яких характерних ознак для такого механізму отримання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що обставини отримання ОСОБА_4 ножових поранень, взаємне розташування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час отримання поранень, які описані обвинуваченою, фактично не відповідали дійсності принаймні в більшій їх частині.

Водночас колегія суддів вважає, що будь-якими обєктивними данними та дослідженими в суді доказами не доведено спричинення саме ОСОБА_1 ОСОБА_4 тілесних ушкоджень шляхом нанесення не менше пяти ударів невстановленим тупим предметом в область голови та нижніх кінцівок, які мали своїм наслідком численні мілкі крапкові садна та садна дуговидної форми над правою бровою, на носі, у лівій виличній області, глибоке садно на передньо-наружній поверхні лівого стегна у середній третині, садно овальної форми на передній поверхні лівого колінного суглобу, про що зазначено в обвинувальному акті, оскільки такі пошкодження ОСОБА_4 міг отримати самостійно в ході сварки шляхом ударів об предмети обстановки в умовах тісного приміщення кухні та ванної кімнати, або при падінні після отримання ножового поранення в область грудної клітки.

Крім того, такі удари очевидно не могли призвести до смерті потерпілого, оскільки не могли потягти за собою будь-якого розладу здоровя, тож посилання сторони обвинувачення на те, що ці пошкодження нанесені при реалізації умислу на протиправне позбавлення життя ОСОБА_4 колегія суддів вважає помилковими.

За таких обставин суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено належними, достатніми та допустимими доказами те, що вищезазначені тілесні пошкодження від дії тупих предметів, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень, є наслідком умисних дій саме ОСОБА_1

Оцінюючи твердження ОСОБА_1 та її захисника, що спричинення нею тілесних ушкоджень ОСОБА_4 трапилося внаслідок застосування до неї фізичного насильства з боку самого ОСОБА_4 та її дії охоплювались межами необхідної оборони колегія суддів виходить з наступного.

При обстеженні ОСОБА_1 10.02.2017 року виявлені відповідно до висновку експерта № 340 (т. 3 а.с. 95-96) синці на лівому плечі, садна в проекції сьомого ребра справа по лопатковій лінії, в проекції 5 ребра на задній поверхні справа між лопатковою та задньо-пахвовою лініями, на лівому передпліччі.

Наявність у неї забою мяких тканин обличчя, з приводу чого вона зверталась до КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» 08.01.2017 року (т. 3 а.с. 97) обєктивними данними не підтверджена.

Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2017 року, протокол тимчасового доступу до речей і документів, опис вилучених речей та документів, заяви ОСОБА_1, протокол допиту ОСОБА_1 в якості потерпілої (т. 3 а.с. 98-101, 106-109) судом в якості письмових доказів не досліджувались та не оцінюються, оскільки такі докази були зібрані в межах іншого кримінального провадження.

Отже, хоча остаточного рішення слідчим, прокурором або судом по кримінальному провадженню за фактом спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості не прийнято (т. 3 а.с. 102-105), принаймні копії такого рішення не надавалось суду ані стороною обвинувачення, ані стороною захисту, водночас, враховуючи пояснення ОСОБА_1 щодо того, що вказані ушкодження були отримані нею від активних дій ОСОБА_4 в ході сварки та висновок експерта з цього приводу, у колегії суддів немає підстав сумніватись у таких твердженнях обвинуваченої, які нічим не спростовані.

Поняття необхідної оборони надає ст. 37 КК України.

Таку, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Отже, для констатації того, що оборона перебуває у межах необхідності, дії щодо оборони повинні відповідати конкретній обстановці з урахуванням особистих уявлень особи, що обороняється.

Водночас сама ОСОБА_1 у своїх показаннях не розповідала про застосування до неї насильства з боку ОСОБА_4 у тій мірі, щоб це створювало реальну або хоча б уявну загрозу життю чи здоровю її чи неповнолітньої ОСОБА_16Є, а фактично виявлені у неї тілесні ушкодження свідчать лише про те, що в ході боротьби вона отримала лише кілька синців та саден, які не могли б призвести навіть до короткочасного розладу здоровя.

За твердженнями ОСОБА_1 ОСОБА_4 до своєї смерті застосовував до неї фізичне насильство. Водночас стороною захисту суду не надано жодного доказу того, що по-перше, ОСОБА_4 дійсно це робив, по-друге, що насильство, яке ним застосовувалось, було дійсно настільки суттєвим, щоб викликати у ОСОБА_1 обґрунтоване побоювання у своїй безпеці.

При цьому ОСОБА_1 до 08.01.2017 року жодного разу не зверталась ні до правоохоронних органів зі скаргами на насильство з боку ОСОБА_4, ні до медичних закладів з приводу отриманих травм чи тілесних ушкоджень, продовжувала мешкати з ОСОБА_4 однією родиною та ще і разом зі своєю малолітньою донькою.

За таких обставин колегія суддів вважає, що існування у ОСОБА_1 обґрунтованих побоювань у своїй безпеці або у безпеці своєї доньки на час початку конфлікту обєктивно не підтверджено.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона, окрім своє безпеки, також хвилювалась за безпеку своєї доньки, суд не приймає до уваги, оскільки з пояснень самої ж ОСОБА_1 вбачається, що малолітня ОСОБА_16 не була свідком чи учасником конфлікту, тож будь-якої безпосередньої небезпеки її здоровю не існувало.

На переконання суду така позиція сторони захисту щодо перебування дій ОСОБА_1 у межах необхідної оборони є суперечливою, оскільки обвинувачена ОСОБА_1, посилаючись на те, що будь-яких поранень ОСОБА_4 не наносила, наполягала на тому, що її дії перебувають у межах необхідної оборони, що само по собі передбачає саме вчинення активних дій з метою захисту від протиправних посягань.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів не вбачає підстав вважати, що ОСОБА_1 діяла в умовах необхідної оборони, а рівно і для кваліфікації дій ОСОБА_1 як умисного вбивства з перевищенням меж необхідної оборони.

Також колегія суддів не вбачає підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1 як вбивства з необережності, оскільки, застосовуючи ніж, вона як доросла розумна людина очевидно розуміла можливість настання тяжких наслідків.

Водночас колегія суддів не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ст. 115 ч. 1 КК України як умисного убивства, тобто протиправного заподіяння смерті людині, приймаючи до уваги наступне.

Згідно обвинувальному акту дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Оцінивши надані в даному кримінальному провадженні докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що стороною обвинувачення не надано суду будь-яких доказів наявності у ОСОБА_1 умислу на позбавлення життя ОСОБА_4

Відповідно до висновку експерта смерть ОСОБА_4 настала від одиночного сліпого колото-різаного поранення грудної клітки, яке ускладнилося гострою крововтратою.

Тілесні ушкодження - це протиправне і винне порушення анатомічної цілості тканин, органів потерпілого та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів.

Небезпечними для життя є ушкодження, які в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв'язку.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, має місце тоді, коли в результаті описаного у ч. 1 ст. 121 КК України діяння настає смерть потерпілого. Особливістю цього кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження є те, що у ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.

Для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Норма, передбачена частиною другою статті 121 КК України, - умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (кваліфікований вид складу злочину), встановлює обсяг (стан, зміст, конкретну сукупність) суспільних відносин, які охороняються її дією, разом із тим, вона визначає умови, характер, підстави застосування заходів кримінального примусу до суб'єктів, які порушили встановлений нею (нормою) обов'язок утримуватися від учинення дій певного змісту.

Об'єктом захисту зазначеної норми є здоров'я іншої особи незалежно від її стану та аномалій.

Склад злочину, передбачений частиною другою статті 121 КК України, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК України) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Відповідно до Узагальнення судової практики розгляду кримінальних проваджень щодо злочинів проти життя і здоровя особи за 2014 рік, здійсненого Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ 03.06.2016 року, визначаючи форму вини, якою характеризується позбавлення життя потерпілого, судам необхідно виходити з обставин, встановлених під час кримінального провадження, зокрема: характеру дій підсудного, внаслідок яких потерпілого позбавлено життя; обстановки, яка передувала вчиненню злочину, знаряддя злочину; локалізації тілесних ушкоджень; поведінки підсудного стосовно потерпілого до та після вчинення злочину. При цьому доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України».

Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Критерієм розмежування складів злочинів, передбачених ст. 115 ч. 1 та ст. 121 ч. 2 КК України є субєктивна сторона ставлення обвинуваченого до наслідків своїх дій в разі умисного вбивства умислом винного охоплюється позбавлення потерпілого життя, а в разі умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, має місце умисел на заподіяння лише тілесних ушкоджень, тоді як смерть потерпілого не охоплюється умислом обвинуваченого.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 02 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи» питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. У контексті наведеного умисне нанесення лише одного удару ножем може свідчити про умисел на позбавлення особи життя з огляду на його локалізацію та поведінку підсудного після вчинення злочину. Зокрема, нанесення одного удару ножем саме у життєво важливий орган людини грудну клітку, яке супроводжувалось ненаданням медичної допомоги потерпілому та забороною іншим особам викликати для нього швидку медичну допомогу, обґрунтовано може бути оцінено як бажання настання смерті потерпілого, тобто як ознака субєктивної сторони складу такого злочину, як умисне вбивство.

Натомість, за інших обставин вчинення злочину шляхом нанесення одного удару ножем в життєво - важливий орган має іншу правову оцінку.

Оцінюючи встановлені обставини справи та аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд враховує наступне.

У розпорядженні ОСОБА_1 було принаймні чотири ножі: 1. кухонний ніж з деревяною рукояткою загальною довжиною 28 см, довжиною леза 10,3 см, найбільшою шириною леза 1,6 см; 2. кухонний ніж з руківям з полімерного матеріалу коричневого кольору загальною довжиною 20 см, довжиною леза 10 см, шириною леза 1,9 см;. 3. кухонний ніж з рукояттю, обмотаною скотч-стрічкою загальною довжиною 31 см, довжиною леза 17,5 см, шириною леза 4,8 см; 4. кухонний ніж з рукояттю білого та синього кольорів, загальною довжиною 23 см, довжиною леза 12,3 см, шириною леза 1,6 см, який і став знаряддям злочину.

Всі ножі мають побутове призначення та використовувались у побуті, останні два ножі № 3, 4 обидва знайдені у безпосередній близькості один від одного - на дні ванної у ванній кімнаті.

Обвинуваченою був нанесений лише один удар в область грудної клітини, який безпосередньо і призвів до смерті ОСОБА_4, при цьому за можливості використати наприклад ніж довжиною 31 см та шириною леза 4,8 см, ОСОБА_1 використала значно менше за своїми фізичним параметрами знаряддя.

Інших тілесних ушкоджень, які б були спрямовані у життєво важливі органи та становили хоча б якусь загрозу життю ОСОБА_4 ОСОБА_1 йому не спричинила, оскільки усі інші поранення були поверхневими та кваліфікуються як тілесні пошкодження легкого ступеню тяжкості.

Після нанесення ОСОБА_1 проникаючого поранення вона одразу ж припинила свої дії, хоча мала обєктивну можливість продовжувати застосовувати ніж та спричиняти удари з метою досягнення бажаного наслідку у виді смерті ОСОБА_4, який ще був живий.

Водночас одразу після спричинення смертельного поранення ОСОБА_1 викликала швидку медичну допомогу, при цьому прохала, що бригада лікарів приїхала якнайшвидше, тобто вчинила усі дії, спрямовані на відвернення негативних наслідків від злочину; зателефонувала до поліції, повідомивши загальні обставини злочину; не зважаючи на нічний час та проживання у приватному будинку не вчиняла будь-яких активний дій, спрямованих на приховування своєї причетності до скоєння злочину чи спотворення обстановки на місці подій, враховуючи, що знаряддя злочину залишилось у ванній у калюжі крові, а сама ОСОБА_1 на момент приїзду працівників поліції залишалась у халаті, в який була вдягнута на час спричинення поранень.

З показань ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які не спростовані іншими доказами, вбачається, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не було стійких неприязних відносин, які могли б викликати у обвинуваченої бажання позбавити ОСОБА_4 життя, вони декілька років жили разом як подружжя, вели спільне господарство, разом з ними мешкала малолітня донька ОСОБА_1; серйозних конфліктів між обвинуваченою та ОСОБА_4 не було і 07.01.2017 року, вони неодноразово спілкувались телефоном, а сварка виникла вже вдома з незначного побутового приводу, а саме через рахунки на комунальні послуги.

Сукупність вищевикладеного переконує суд у тому, що позбавлення життя потерпілого не охоплювалось умислом обвинуваченої ОСОБА_1

Разом з тим, наносячи ножем удар в область грудної клітки обвинувачена, на переконання суду, достеменно усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачала, що внаслідок такої її поведінки буде заподіяно шкоду здоров'ю ОСОБА_4 Водночас, ОСОБА_1 не конкретизувала у своїй свідомості, яку ж саме шкоду здоров'ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично заподіяно нею ОСОБА_4

У таких випадках особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно, - умисне заподіяння тяжких ушкоджень. Що стосується смерті потерпілого, то в її настанні присутня лише необережна форма вини, бо хоча ОСОБА_1 і не бажала цього результату і навіть свідомо не допускала його, але повинна була і могла передбачити, що внаслідок її злочинних дій може настати і такий наслідок, як смерть потерпілого.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд в суді першої інстанції проводиться в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що поєднання обставин, обстановки та умов, за яких настала смерть ОСОБА_4, мети та мотивів ОСОБА_1, виключає кваліфікацію дій ОСОБА_1 як умисного вбивства за ч.1 ст.115 КК України, та її дії суд кваліфікує за ст. 121 ч. 2 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Змінюючи кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_1 суд виходить з того, що злочин, передбачений ст. 121 ч. 2 КК України є менш тяжким ніж злочин, передбачений ст. 115 ч. 1 КК України, внаслідок чого при перекваліфікації дій обвинуваченої її право на захист не порушується.

Стороною обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачувалась у скоєнні злочину у стані алкогольного спяніння.

Водночас будь-якими належними та допустимими доказами перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного спяніння на час спричинення ОСОБА_4 тілесних пошкоджень обєктивно підтверджено.

Так, після затримання ОСОБА_1 не була направлена для проходження обстеження на стан перебування у алкогольному чи наркотичному спянінні, а з копії довідки КУ «МКЛЕШМД» на час звернення ОСОБА_1 до медичного закладу етанолу у неї у крові не виявлено (час взяття проби крові невідомий).

Посилання прокурора на те, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 вказувала, що вживала пиво разом з ОСОБА_4, суд в якості доказу перебування обвинуваченої у стані алкогольного спяніння не приймає до уваги, оскільки пояснення ОСОБА_1 надавала поліцейським, не маючи статусу підозрюваної та їй не були розяснені відповідні права, в тому числі і гарантоване Конституцією України право на свідчити проти себе. Крім того, навіть у разі вживання ОСОБА_1 пива того вечора, не можливо встановити скільки саме випила особисто вона та за скільки часу до сварки.

За таких обставин, колегія суддів вважає недоведеною стороною обвинувачення наявності обставини, яка обтяжує вину, а саме вчинення злочину особою, яка перебувала у стані алкогольного спяніння.

На переконання колегії суддів, також не має і обставин, які б помякшували покарання обвинуваченої, оскільки своєї вини у скоєнні злочину вона не визнала, наполягала на своєму виправданні за відсутністю складу злочину у своїх діях, безпосередньо допомоги ОСОБА_4 не надавала.

При призначенні покарання суд враховує позицію сторін обвинувачення та захисту, відомості про особу ОСОБА_1, яка раніше не судима, на обліку в КУ «ОКНД» та КУ «ОПЛ» не перебуває, офіційно не працює, оскільки документів на підтвердження іншого не надала, водночас з характеристики ФОП ОСОБА_13 та показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що ОСОБА_1 є співробітником кафе, характеризується за місцем проживання та роботи з позитивного боку, є матірю-одиначкою та виховує малолітню доньку ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 3 а.с. 142, 143, 144, 149, 150, 151, 152).

Спортивні досягнення малолітньої ОСОБА_16, які підтверджені наданими копіями грамот (т. 3 а.с. 153-160), суд не приймає до уваги для оцінки особи самої обвинуваченої, водночас це переконує колегію суддів у тому, що ОСОБА_1 приділяє увагу розвитку та вихованню доньки.

Суд також враховує і те, що ОСОБА_1 добровільно не намагалась відшкодувати родичам ОСОБА_4 витрати на організацію поховання останнього або сплатити кошти доньці померлого ОСОБА_4 як компенсації моральної шкоди.

За відсутності обставин, які б помякшували покарання, підстав для застосування положень ст. 69 чи 69-1 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Враховуючи все вищевказане, приймаючи до уваги невизнання вини у скоєнні злочину та, як наслідок, відсутності критичного сприйняття своєї поведінки та усвідомлення протиправності та соціальної небезпеки своїх діянь, колегія суддів вважає, що досягнення передбаченої ст. 50 КК України мети покарання, а саме кари та виправлення, можливе лише за умови призначення покарання в межах санкції статті 121 ч. 2 КК України. Водночас, з урахуванням відомостей про особу ОСОБА_1 суд вважає достатнім обмежитись мінімальним строком покарання, передбаченим за цей злочин.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої, суд вважає за необхідне залишити запобіжний захід щодо неї без змін до набрання вироком законної сили.

Під час досудового розслідування ОСОБА_5 був заявлений цивільний позов до ОСОБА_1, в якому ОСОБА_5 просила стягнути з ОСОБА_1ІВ. на свою користь 22265,16 гривень витрат, які понесені на поховання ОСОБА_4, а також 500000 гривень в якості компенсації моральної шкоди.

Оскільки цивільний позивач в установленому порядку викликалась до суду, однак, в судові засідання не зявлялась, клопотань про розгляд цивільного позову за своєї відсутності не подавала, а цивільний відповідач ОСОБА_1 позов не визнала повністю, тож суд, за відсутності передбачених законом підстав для розгляду цивільного позову за відсутності цивільного позивача, керуючись положеннями ст. 326 КПК України, вбачає підстави для залишення цивільного позову без розгляду.

У відповідності до вимог ст. 124 ч. 2 КПК України з обвинуваченої також повинні бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів при проведенні судових експертиз.

Суд також вважає за необхідне розпорядитись речовими доказами по справі з урахуванням думки учасників провадження та положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, ст. 121 ч. 2 КК України,

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватою у скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України та призначити їй покарання у виді семи років позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді домашнього арешту, поклавши обов'язки: не залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, в період часу з 24.00 години до 06.00 години; прибувати за викликом суду; не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу суду; письмово повідомляти про зміну свого місця проживання суд залежно від стадії кримінального провадження.

Речові докази по справі марлеві тампони зі змивами, фартух, халат, рушник, ножі, сліди папілярних узорів пальців рук, зразки папілярних узорів рук ОСОБА_1, матеріал для можливого ДНК-дослідження, зрізи вільних кінців нігтьових пластин, кофту, футболку, кальсони, мікрочастки з кистей рук, фрагмент паперу з інформацією щодо виїзду бригади швидкої медичної допомоги, які повернуті прокурору після дослідження судом, знищити;

диски DVD-R з відеозаписом огляду місця події та відеозаписами з камер нагрудних відеореєстраторів, CD-R-диски з аудіозаписами викликів до служб «102» та «103», долучені до матеріалів кримінальної справи, залишити в матеріалах кримінальної справи

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 1847,16 гривень (одна тисяча вісімсот сорок сім гривень 16 коп).

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Копію вироку учасники провадження мають право отримати в суді негайно після його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий О.І. Дацюк

Судді М.А. ОСОБА_17 Карабак