Ухвала суду № 71136411, 11.12.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/6595/17

Пр. № 4-с/336/183/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Щасливої О.В.,

розглянувши справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, заінтересована особа – відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2Ю, в якій просить визнати неправомірними дії державного виконавця щодо прийняття до примусового виконання виконавчого листа про стягнення з нього заборгованості за комунальні послуги у сумі 5916 грн. 99 коп. на користь відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», а також скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного виконавчого листа.

В обґрунтування скарги боржник зазначає, що 31 січня 2017 року він ознайомився з матеріалами вказаного у скарзі виконавчого провадження і вперше отримав інформацію про постанову про відкриття виконавчого провадження № 52598802 від 03.10.2016 року, якою державним виконавцем Дубяга Л.Ю. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 0827/7021/12, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 11 вересня 2013 року, про стягнення з нього на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» заборгованості з квартирної плати та комунальним послугам у розмірі 5916 гр. 99 коп.

ОСОБА_1 вважає, що заява про примусове виконання подана стягувачем 29 вересня 2016 року з пропущенням строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання, оскільки вказаний виконавчий лист був повернутий стягувачеві 25 березня 2014 року, а це означає, що право на повторне пред’явлення виконавчого листа простирається лише до 25 березня 2015 року.

Крім того, в цей же день, тобто 3 жовтня 2016 року, стягувачеві було відмовлено у відкритті виконавчого провадження, як випливає з відмітки на виконавчому листі, тому наявність нескасованої постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Так як йому стало відомо про наявність цієї постанови лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, тобто 31 січня 2017 року, а вже 7 лютого 2017 року він звернувся до суду зі скаргою на дії виконавця в цьому провадженні, вважає, що строк звернення до суду з цією скаргою пропущений ним з поважної причини та просить поновити вказаний строк.

У судовому засіданні 16 листопада 2017 року представник скаржника адвокат ОСОБА_3 підтримав скаргу та просив її задовольнити.

Особа, чиї дії оскаржуються, до суду не з’явилась у зв’язку з припиненням трудових відносин з Шевченківським відділом державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Представник Шевченківського ВДВС державний виконавець Мітіна Т.В. в судовому засіданні 16 листопада 2017 року проти задоволення скарги заперечує з посиланням на те, що дії державного виконавця Дубяга Л.Ю., які оскаржуються боржником, були вчинені відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови, на підставі заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, виконавчого документа. В заяві стягувача та доданих до неї документів наявні фактичні дані, що беззаперечно свідчили про добровільне часткове погашення боржником заборгованості, у зв’язку чим перебіг строку пред’явлення виконавчого документа до виконання був перерваний. У зв’язку з викладеним вважає, що строк виконачої давності не пропущений.

Що стосується тверджень представника боржника про відмову у відкритті виконавчого провадження, то відмітка про це, яка наявна лише у виконавчому листі, є наслідком помилки виконавця; фактично ж такої дії вчинено не було, про що свідчить сукупність обставин, таких як: відсутність постанови про відмову у відкритті провадження, наявність виконавчого провадження і вчинення в межах цього провадження низки виконавчих дій.

Через викладені обставини, у відсутність в діях державного виконавця порушень прав і свобод сторони виконавчого провадження, просить про залишення цієї скарги без задоволення.

Представник заінтересованої особи – стягувача у виконавчому провадженні відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» - в судовому засіданні 16 листопада 2017 року просить про відмову у задоволенні скарги, оскільки боржник протягом усього часу після ухвалення рішення про стягнення з нього на користь «Запоріжжяобленерго» грошових коштів у погашення заборгованості зі сплати квартирної плати добровільно погашав цю заборгованість, внаслідок чого її розмір зменшився до 3216 грн. 83 коп. До пред’явлення виконавчого документа до виконання останній платіж боржник здійснив 31 серпня 2016 року у сумі 354 грн. 84 коп., з яких 154 грн. 85 коп. спрямовано на оплату поточних послуг, а 199 грн. 99 коп. – на погашення заборгованості. Оскільки у зв’язку з викладеними обставинами перебіг строку виконавчої давності був перерваний, просить про відмову у задоволенні скарги.

В судове засідання 11 грудня 2017 року особи, які беруть участь у справі, не з’явилися, надавши письмові звернення, які містять прохання про вирішення справи без їхньої участі.

За вказаних обставин, з урахуванням отриманих судом безпосередньо в попередніх судових засіданнях в силу ст. 386 ЦПК України пояснень осіб, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе вирішувати скаргу у відсутність учасників судового розгляду.

З’ясувавши обставини справи, суд доходить висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу на дії державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, а в силу ч. 2 цієї статті пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом..

Оскільки з наданих суду фактичних даних випливає, що про наявність оскаржуваної постанови заявник дізнався лише 31 січня 2017 року (про це свідчить відмітка в матеріалах виконавчого провадження, наданого для огляду суду, це визнає представник державної виконавчої служби), а вже 7 лютого 2017 року заявник звернувся до суду з цією скаргою, суд вважає, що строк звернення до суду ним не пропущений.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.

Вказані положення Основного Закону України узгоджуються зі змістом статті 14 ЦПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід’ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок про те, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов’язкове, судове рішення залишалося невиконаним (рішення у справі «Іммобільяре Саффі», заява № 22774/93, п.74, ЄСПЛ 1999-V).

Як вбачається зі змісту ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час пред’явлення виконавчого листа до виконання), виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і у відповідності до ч.1 ст. 11 згаданого Закону державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою,якщо вважають,що рішенням,дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення,ухваленого відповідно до цього Кодексу,порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з вище наведених норм права, саме на державного виконавця (чи іншу посадову особу державної виконавчої служби) покладається обов’язок доказування суду за допомогою належних і допустимих доказів того, що ним було вжито всіх можливих заходів для примусового виконання судового рішення без порушень прав та інтересів учасників виконавчого провадження.

З матеріалів справи суд встановив, що 11 вересня 2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя був виданий виконавчий лист № 0827/7021/12 про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_4 заборгованості з комунальних послуг та утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 5916 гр. 99 коп. (а. с. 7-8).

29 вересня 2016 року стягувач звернувся до ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого документу, додавши інформаційний лист про добровільне часткове виконання боржником рішення суду.

Як передбачено ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час пред’явлення виконавчого листа до виконання), державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо зокрема, не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, про що протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить відповідну постанову.

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС ОСОБА_2 від 03.10.2016 року було відкрито виконавче провадження ВП № 52598824 з виконання виконавчого листа № 0827/7021/12, виданого 11 вересня 2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя та надано строк боржнику для його добровільного виконання до 9 жовтня 2016 року.

Вказаний виконавчий лист, як випливає з відміток на ньому, повертався стягувачеві 25 березня 2014 року на підставі п. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», що відповідно до наведеної статті Закону не позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, що означає право стягувача повторно звернутися до виконавчої служби до 25 березня 2015 року.

Як вже зазначено, ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до виконавчої служби 29 вересня 2016 року.

Проте, як випливає з наданого стягувачем розрахунку (а. с. 28), протягом періоду після ухвалення зазначеного рішення суду боржник вчинював дії з погашення заборгованості, про що свідчать розміри сплачуваних ним сум, які значно перевищують нараховані суми.

І так як згідно із ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред’явлення виконавчого документа переривається частковим виконанням рішення суду, суд вважає, що оскаржувана виконавча дія вчинена без порушення строків, так як дії з погашення заборгованості, як показує розрахунок, є систематичними.

Відповідно до ст. ст. 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

В силу ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального Кодексу, порушено їх права чи свободи, а згідно із ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновити його порушені права чи свободи.

За встановлених обставин суд не вбачає підстав для застосування судового захисту, оскільки дії виконавця, який відповідно до закону уповноважений на виконання функцій держави в сфері виконання судових рішень і який не припустився посягань на права та законні інтереси боржника, не дають підстав для ухвалення процесуального рішення на користь доводів заяви.

Твердження про постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, наявність якої виключає вчинення дій з відкриття виконавчого провадження, суд до уваги не приймає, так як, судом встановлено, що вказана відмітка на виконавчому листі є наслідком помилки, це посилання не відповідає змісту владного рішення держаного виконавця і не повинно потягти ті наслідки, на які посилається заявник.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 383-387, 293, 294 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом п’яти днів після її винесення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення ухвали, в той же строк з моменту отримання ними копії ухвали.

Суддя О.В. Щаслива