Рішення № 71135995, 14.12.2017, Токмацький районний суд Запорізької області

328/2567/17

14.12.2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Курдюкова В.М., при секретарі судового засідання Ладики М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Токмацького районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить:

1.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 19.06.2013 року та 05.03.2014 року у сумі 55000 грн.

2.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки від інфляційних процесів за договорами позики від 19.06.2013 року та 05.03.2014 року у сумі 13448,89 грн.

3.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних за договором позики від 19.06.2013 року у сумі 756,00 грн.

4.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошовими коштами за договором позики від 05.03.2014 року у сумі 30367,66 грн.

5.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором позики від 05.03.2014 року у сумі 151156,42 грн.

6. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позов обґрунтовує наступним.

05 березня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів в сумі 49000 грн.

Відповідно до п.3.1 Договору у підтвердження отримання грошових коштів відповідач видала розписку від 05 березня 2014 року.

Зазначені дії були вчинені в присутності свідка ОСОБА_3.

У відповідності до п.4.1 Договору строк повернення наданої позики визначений моментом вимоги позикодавця.

07.02.2017 року позивачем направлено письмову вимогу з описом вкладення, про повернення грошових коштів за договором позики, яку Відповідач отримала особисто 14.02.2017 року.

З часу отримання письмової вимоги Відповідач не здійснювала жодних заходів щодо погашення чи часткового погашення існуючої заборгованості.

Індекс інфляції за весь час прострочення з суми боргу за договором позики складає 5622,59 грн. (розрахунок додається).

Відповідно до п. 7.1 Договору - в разі прострочення повернення грошової позики, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню в розмірі 1 відсотка від суми боргу з урахуванням відсотків за користування позикою, за кожен день прострочки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом, цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Пеня за весь час прострочення з суми боргу за договором позики складає 151156,42 грн. (розрахунок додається).

Крім того, у відповідності до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При таких обставинах, оскілки між позивачем та відповідачем не було передбачено договором позики сплату процентів за користування грошовими коштами, їх розмір і порядок сплати, а також: не було передбачено застереження щодо безпроцентної позики, позивач як позикодавець, з підстав передбачених ч.1 ст. 1048 ЦК України, має право на одержання процентів їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, що підлягають сплаті щомісяця до дня повернення позики.

При таких обставинах, з підстав передбачених ст. 1048 ЦК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути проценти за користування позикою протягом всього терміну дії договору до моменту звернення до суду з цим позовом, розмір яких складає 30367,66 грн. (розрахунок додається).

Крім того, 19.06.2013 року між позивачем та відповідачем укладено усний договір позики грошових коштів в сумі 6000 грн.

На підтвердження отримання грошових коштів відповідачем видано розписку від 19.06.2013 року із зобов 'язанням повернути отримані кошти до 18.07.2013 року.

До теперішнього часу відповідач не здійснювала жодних заходів щодо погашення чи часткового погашення існуючої заборгованості.

Індекс інфляції за весь час прострочення з суми боргу складає 7826,37 грн. (розрахунок додається)

3%річних за весь час прострочення з суми боргу складає 756,00 грн.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов та обставини, якими він обґрунтований підтримали.

Представник відповідача позов не визнала, просила суд відмовити позивачу в задоволенні позову. Надала заперечення наступного змісту.

Вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову є стягнення грошових коштів за розпискою складеною 19.06.2013 року та договором позики укладеного 05.03.2014 року.

В розписці складеній 19.06.2013 року про отримання коштів в розмірі 6000 грн. зазначено, що строк виконання грошового зобов'язання складає один місяць, тобто до 18.07.2013 року.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позов до суду позивач подав 03.10.2017 року, таким чином вважає, що позивач пропустив строк позовної давності.

Щодо договору позики укладеного 05.03.2014 року зазначає, що позивач вже звертався до Токмацького районного суду Запорізької області з вимогою про стягнення грошових коштів в розмірі 49 000 грн. Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 17.10.2016 року по справі № 328/3057/16-ц позивачу ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ч.2 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладення мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав.

Отже в частині стягнення коштів за договором позики від 05.03.2014 року необхідно закрити провадження в справі.

Також позивачем були здійсненні розрахунки: - процентів за користування позикою щодо суми 49 000 грн.; - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання; - відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції щодо суми 6000 грн.; - відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції щодо суми 49000 грн.;

Враховуючи те, що відповідач просить суд щодо суми в розмірі 6000 грн., відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог так, як минув строк позовної давності. Щодо суми позики в розмір 49000 грн. прошу суд закрити провадження у справі, тому заперечує проти стягнення коштів за розрахунками.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив наступне. Він з 2008 року знає позивача, на його прохання надавав допомогу в складанні договорів позики між позивачем та відповідачем. Він розяснив сторонам договору правові наслідки договору позики, питав, чи не примушували, відповідача до укладання договору. ОСОБА_2 підтверджувала, що договір укладає з своєї волі, все чесно. ОСОБА_2 повідомила йому, що кошти на момент підписання договору вона отримала, претензій немає. До договорів додавали копії паспорту відповідача, яку вона власноруч засвідчила. Також до договрів складались розписки про отримання 300000 гривень, и 50000 чи 49000 гривень.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

05 березня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів в сумі 49000 гривень.

Відповідно до п.3.1 Договору на підтвердження отримання грошових коштів відповідач видала розписку від 05 березня 2014 року.

Зазначені дії були вчинені в присутності свідка ОСОБА_3.

У відповідності до п.4.1 Договору строк повернення наданої позики визначений моментом вимоги позикодавця.

07.02.2017 року позивачем направлено письмову вимогу з описом вкладення, про повернення грошових коштів за договором позики, яку Відповідач отримала особисто 14.02.2017 року, що підтверджується повідомленням про отримання поштового відправлення.

З часу отримання письмової вимоги Відповідач не сплачувала заборгованість за договором, що вона не оспорює.

Інфляційні витрати за час прострочення виконання договору складають 5622,59 грн. відповідно до розрахунку позивача, відповідачем не оспорюються.

Відповідно до п. 7.1 Договору - в разі прострочення повернення грошової позики, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню в розмірі 1 відсотка від суми боргу з урахуванням відсотків за користування позикою, за кожен день прострочки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пеня за весь час прострочення з суми боргу за договором позики складає 151156,42 грн. відповідно до розрахунку позивача, відповідачем не оспорюється.

У відповідності до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За таких обставин, оскільки між позивачем та відповідачем не було передбачено договором позики сплату процентів за користування грошовими коштами, їх розмір і порядок сплати, а також: не було передбачено застереження щодо безпроцентної позики, позивач як позикодавець, з підстав передбачених ч.1 ст. 1048 ЦК України, має право на одержання процентів їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, що підлягають сплаті щомісяця до дня повернення позики.

На підставі ст. 1048 ЦК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути проценти за користування позикою протягом всього терміну дії договору до моменту звернення до суду з цим позовом, розмір яких складає 30367,66 грн. відповідно до розрахунку позивача, відповідачем не оспорюються.

Вимоги представника відповідача закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованності за договором позики від 05.03.2014 року необгрунтовані.

Дійсно, раніше позивач звертався з позовом до відповідача про стягнення заборгованності за договором позики від 05.03.2014 року. Позовні вимоги були розглянуті з прийняттям рішення про відмову в задоволені позовних, через ненастання передбаченого договором строку повернення позики.

На теперішній час позивач звернувся також з позовом, який стосується того ж договору позики, але підстави позовних вимог інші.

До подання позову позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення заборгованності, яку відповідач не виконав, всупереч п. 4.1. Договору.

Крім того, 19.06.2013 року між позивачем та відповідачем укладено усний договір позики грошових коштів в сумі 6000 грн.

На підтвердження отримання грошових коштів відповідачем видано розписку від 19.06.2013 року із зобов 'язанням повернути отримані кошти до 18.07.2013 року.

До теперішнього часу відповідач не здійснювала жодних заходів щодо погашення чи часткового погашення існуючої заборгованості, що вона не оспорює.

В розписці складеній 19.06.2013 року про отримання коштів в розмірі 6000 грн. зазначено, що строк виконання грошового зобов'язання складає один місяць, тобто до 18.07.2013 року.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позов до суду позивач подав 03.10.2017 року, таким чином, позивач пропустив строк позовної давності. Оскільки представник відповідача наполягає на застосуванні позовной давності, в задоволені позову в цій частині необхідно відмовити.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесенні останнім та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При загальній цині позову 250728,97 гривень сплачено позивачем судовий збір в розмірі 2507,29 грн. Оскільки задоволеню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 238509,80 гривень, відшкодуванню підлягають судові витрати в розмірі 2363,13 гривень. (250728,97 гривень / 238509,80 = 2507,29 грн. / 2363,13 гривень)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштівзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 05.03.2014 року у сумі 49000 грн., збитки від інфляційних процесів за договором позики від 05.03.2014 року у сумі 5622,59 грн., проценти за користування грошовими коштами за договором позики від 05.03.2014 року у сумі 30367,66 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором позики від 05.03.2014 року у сумі 151156,42 грн., судові витрати в сумі 2363,13 грн., а разом 238509,80 гривен.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд в десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: