Вирок № 71135173, 18.12.2017, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 18.12.2017

Справа № 320/2408/17

Провадження № 1-КП/320/385/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» грудня 2017 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Бахаєва І.М.,

при секретарі Фурсовій Л.І.,

за участю прокурора Фурманенко М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12017080140000871 відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого в ТОВ «Газонні машини» слюсарем-піскострумником, не одруженого, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2017 приблизно о 11.20 водій ОСОБА_1 керував промисловим навантажувачем без реєстраційного номеру, рухався по технологічній території між підприємствами на вулиці Індустріальній в м. Мелітополі Запорізької області.

На шляху прямування водій ОСОБА_1, внаслідок відсутності достатніх навичок та вмінь керування промисловим навантажувачем, маючи технічну можливість уникнути наїзду, при повороті ліворуч не впевнився у безпеці, внаслідок чого в районі буд.№59 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який рухався йому на зустріч вздовж стіни будівлі, притиснувши потерпілого боковою поверхнею навантажувача до стіни будівлі.

В результаті наїзду пішоходу ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження від яких він помер у лікарні о 05.40год. 24.02.2017.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.10.1 ПДР України, згідно з яким:

10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»

Порушення п.10.1 ПДР України, вчинене водієм ОСОБА_1, знаходиться в прямому причинному звязку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно висновку судової медичної експертизи №100 від 24.02.2017 причиною смерті ОСОБА_3 зявилася закрита травма таза і правого стегна, що реалізувалася множинними двосторонніми ушкодженнями таза (розриви зчленувань, переломами кісток) з його деформацією, масивними крововиливами в за очеревинну клітковину, мязи тазу, стегон, пошкодженням правої загальної стегнової артерії з її тромбозом, що ускладнилася розвитком важкого шоку, десимінованого внутрішньо судинного згортання крові з подальшим тромбірованням артерії правої нижньої кінцівки, омертвінням її мязів, розвитком поліогранної недостатності.

У ОСОБА_3 була виявлена закрита травма таза, правого стегна:

- повні розриви лонного і лівого клубово-крижового зчленування, повний розрив правого клубово-крижового зчленування з крайовим переломом 4, 5 крижових хребців, внутрішньо суглобовий перелом правої клубової кістки з пошкодженням дна правої вертлюжної западини, лінійні переломи гілок лівої сідничної кістки з масивними крововиливами в заочеревну клітковину, мязи таза, правого стегна, зовнішніх статевих органів;

- «контузія» з тромбозом (за клінічними даними) правої стегнової артерії.

Закрита травма таза і правого стегна у ОСОБА_3, небезпечна для життя, що призвела до смерті, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, полягає в прямому причинному звязку з настанням смерті.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення у повному обсязі та погодився з кваліфікацією своїх дій за ч.2 ст. 286 КК України та пояснив, що він 22.02.2017 приблизно о 11.20 керував промисловим навантажувачем без реєстраційного номеру, рухався по технологічній території між підприємствами на вулиці Індустріальній в м. Мелітополі Запорізької області. На шляху свого прямування, внаслідок відсутності достатніх навичок та вмінь керування промисловим навантажувачем, маючи технічну можливість уникнути наїзду, при повороті ліворуч не впевнився у безпеці, внаслідок чого в районі буд.№59 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який рухався йому на зустріч вздовж стіни будівлі, притиснувши потерпілого боковою поверхнею навантажувача до стіни будівлі.

Від потерпілої ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1 не має, на цивільному позові не наполягає, покарання просила призначити не повязане з позбавленням волі.

У звязку з повним визнанням обвинуваченим, ОСОБА_1 своєї вини у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і щирим каяттям, та не заперечення сторін кримінального провадження про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин які ніким не оспорюються, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положеньст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосувати як джерело праваКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч.2 ст. 286 КК України.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що обтяжують і пом'якшують вину обвинуваченого, а так само дані про особу обвинуваченого.

Згідно ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлені.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає те, що обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю визнав провину, щиросердно покаявся у скоєному, про що свідчать надані ним правдиві покази у судовому засіданні, своїми правдивими свідченнями активно сприяв розкриттю злочину. Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи.

Відповідно до вимог ч.1ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до уваги досудову доповідь Мелітопольського міськрайонного відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації від 13.11.2017 року, відповідно до якої, ризик скоєння повторного кримінального правопорушення ОСОБА_1 є середнім та його виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк.

З врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає, що єдино вірним для нього покаранням, яке сприятиме його виправленню і запобігатиме вчиненню ним нових злочинів, може бути покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.1 п.п. 1,2 ст. 76 КК України.

Обрана міра покарання за глибоким переконанням суду відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 не застосовувався.

Речові докази у справі відсутні.

По даному кримінальному провадженні присутні судові витрати: на проведення судових інженерно-транспортних експертиз, які підлягають стягненню з ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376, 395 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2(два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на обвинуваченого ОСОБА_1, покласти обов'язки:

1) періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ін..н.3037410513, мешкає: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Леваневського, буд. №57а) на користь держави витрати на проведення експертиз:

на р/р 31116115700009, в УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300; Код банку: 813015; Код ЄДРПОУ - 38025367; ОСОБА_4 банку: ГУДКСУ у Запорізькій області):

- №19-35 від 10.03.2017 по кримінальному провадженню №12017080140000871 в розмірі 703 (сімсот три)грн. 68коп.;

- №19-27 від 02.03.2017 по кримінальному провадженню №12017080140000871 в розмірі 1407 (одна тисяча чотириста сім) грн. 36 коп.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Для особи яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ