Рішення № 71135104, 18.12.2017, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/1438/17

Провадження №2-а/319/47/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2017 року смт.Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Горбачова Ю.М.,

за участю секретаря Понькі Н.А.,

за відсутністю осіб які повинні брати участь у справі,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Більмак справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пологівського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Запорізької області про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пологівського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Запорізької області, в якому просить суд визнати неправомірними дії Пологівського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Запорізької області щодо відмови їй в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а також зобов'язати Пологівськє обєднане Управління Пенсійного фонду України Запорізької області призначити їй, пенсію по втраті годувальника в розмірі 50 відсотків від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці померлого годувальника ОСОБА_2, починаючи з 05.10.2017 року. Також стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати по сплаті судового збору.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 18.11.1962 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 по день його смерті - 21.12.2016 року, який працював суддею Куйбишевського районного суду Запорізької області, а з 10 грудня 2003 року перебував у відставці і отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Позивачка ОСОБА_1 з 1994 року є пенсіонеркою , отримує пенсію за віком і подень смерті свого чоловіка перебувала на його утриманні. 05.10.2017 року позивачка звернулась до Пологівського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Запорізької області із заявою про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Однак позивачці було відмовлено у переведенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Вважаючи, що такі дії відповідача є неправомірними та такими, що порушують та обмежують її права на отримання пенсії в розмірі, передбаченому діючим законодавством України, вона вимушена звернутись з наступним позовом до суду.

Відповідач надав до суду письмове заперечення на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити в позовних вимогах ОСОБА_1 в повному обсязі.

Правовідносини між сторонами є адміністративно-правовими та врегульовані положеннями КАС України.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

Згідно до вимог ч.2 ст.19 ОСОБА_3 України органи державної влади місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та Законами України.

Відповідно ст. 22 ОСОБА_3 України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією ОСОБА_3, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18 листопада 1962 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії ІІІ-УР № 206452, виданого 18.11.1962 року Степанівським сільським бюро ЗАГС Донецької області.

21 грудня 2016 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖС № 371082, виданого 22.12.2016 року Більмацьким районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 462.

Також встановлено, що на день смерті ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 була непрацездатною та отримує пенсію за віком, знаходилась на утриманні чоловіка, який отримував щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці, отримувала у нього допомогу, яка була для неї постійним та основним джерелом засобів до існування, тому у зв'язку із його смертю, ОСОБА_1 здобула право на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, що втратила годувальника, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

У зв'язку з вищевикладеним ОСОБА_1 05 жовтня 2017 року звернулась до Пологівського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Запорізької області із заявою про призначення її пенсії по втраті годувальника. Однак, позивачці було відмовлено.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 працював суддею Куйбишевського районного суду Запорізької області на протязі 27 років, з них 20 років головою суду. З 2003 року перебував у відставці і отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Відповідно до ч.4 ст.43 ЗУ «Про статус суддів» судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».

Аналізуючи встановлені обставини, суд визначає, що відповідно до ч. 1 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 07.07.2010 р. №2453-VI зі змінами та доповненнями) судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Згідно із положеннями ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як пенсії розуміють щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім'ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника.

Згідно ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Згідно з частиною другою цієї статті непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками (ст.37 вказаного Закону).

Згідно пункту 2 частини 1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

За вказаним Законом, члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті. Отже, відмова у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника в залежності від розміру пенсії її померлого чоловіка на час настання смерті не може бути визнано правомірною.

Доводи відповідача на те, що при розрахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника не може враховуватись розмір отримуваного годувальником щомісячного довічного грошового утримання на час настання смерті, оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено такого виду пенсії, як пенсія по втраті годувальника непрацездатним членам сім'ї померлого судді, суд зазначає, що системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу. Так, пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності, смерті годувальника.

Щомісячне довічне грошове утримання також являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка чоловіку позивача була призначена при звільненні у відставку та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення.

Право позивача на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника виходячи з доходу останнього на час настання смерті стало залежним від місця роботи годувальника на посаді судді. Позивач, будучи особою похилою віку, пропрацювавши до досягнення пенсійного віку виявилась позбавленою права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника лише на тій підставі, що годувальнику після досягнення пенсійного віку була призначена пенсійна виплата згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яку відмовився врахувати відповідач при перерахунку пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника.

Така відмінність у ставленні при призначенні пенсії даного виду не може бути визнана виправданою з точки зору об'єктивних та розумних обґрунтувань, оскільки отримувана годувальником сума щомісячного грошового утримання за правовою природою являлась призначеною на законних підставах регулярною пенсійною виплатою за рахунок державних коштів.

Призначаючи позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідач не врахував розмір доходу годувальника на час настання смерті, що призвело до того, що сама суть права позивача на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника була зведена нанівець, що безсумнівно становить «особистий та надмірний тягар» для позивача, яка перебуваючи у непрацездатному віці, втративши матеріальну підтримку у зв'язку зі смертю чоловіка, залишилась без можливості отримання матеріального забезпечення у зв'язку з втратою годувальника, гарантованого національним законом на загальних підставах.

У справах «Стек та інші проти Сполученого Королівства», "Пічкур проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці ЄСПЛ напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою ЄСПЛ не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить «особистий та надмірний тягар» для особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013р. № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного утримання суддів у відставці), якому надано преюдиціальне значення, визнано такими, що не відповідають ОСОБА_3 України (є неконституційними) частина третя, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р., викладені в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р., положеннями якого не передбачалося право суддів у відставці на отримання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження розміру, співвідносно до суддівської винагороди працюючих на відповідних посадах суддів.

З огляду на встановлені факти, надані докази та наведені положення, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідач діяв протиправно, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З введенням в дію з 01.01.2012р. положень ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» збільшився розмір суддівської винагороди працюючим суддям.

Із змісту ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в попередній редакції слідує однозначний висновок, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безумовно підлягає перерахунку при збільшенні розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

Окрім цього, суд вважає, що з огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України у досліджуваній категорії справ суд, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні відносини, визнає такі дії незаконними і зобов'язує відповідача провести нарахування (перерахунок) та здійснити виплату належних сум для усунення наслідків протиправних дій.

У зв'язку із цим позивачка має право на отримання пенсії по втраті годувальника виходячи з розміру 50% пенсії померлого щомісячно, а дії Пологівського об"єднаного Управління Пенсійного фонду України Запорізької області про відмову по виплаті їй такої пенсії є протиправним.

Також, відповідно до ч.4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII ,,Про судоустрій і статус суддів" у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача щодо зобовязання відповідача проводити позивачу перерахунок пенсії при підвищенні заробітної плати для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідає вимогам законодавства ,оскільки у разі здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці виникає право на проведення перерахунку й отримувачу пенсії по втраті годувальника - за померлим чоловіком, який був отримувачем такого грошового утримання судді у відставці.

Суд приходить до висновку, що переведення позивача ОСОБА_1 на пенсію у звязку з втратою годувальника передбачене Законом № 1058-IV, який не містить ніяких виключень щодо годувальника, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у обраний позивачем спосіб.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відтак, на підставі ст. 139 КАС України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 640 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 36, 37 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 7-11, 20, 73,74,139, 122, 242-246, 250, 293-295 КАС України, суддя -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Пологівського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Запорізької області про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Пологівського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Запорізької області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Зобов'язати Пологівське обєднане Управління Пенсійного фонду України Запорізької області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію по втраті годувальника виходячи з розміру 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» померлого годувальника ОСОБА_2, починаючи з 05 жовтня 2017 року.

Зобов'язати Пологівське обєднане Управління Пенсійного фонду України Запорізької області при підвищенні заробітної плати для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: Ю.М.Горбачов