Рішення № 71133037, 14.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/751/2017(м)

266/2833/16-ц

Головуючий у 1 інстанції Сараєв І.А.

Категорія 27 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Мироненко І.П., Биліни Т.І.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ОСОБА_4» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30.09.2014 року між ПАТ «Альфа банк» та ТОВ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» було укладено договір факторингу з подальшими змінами та доповненнями. 08.12.2014 року у відповідності до додаткової угоди №2 до договору факторингу від 30.09.2014 року доповнено перелік договорів, що відступаються. Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 500337181 від 18.01.2013 року, де позичальником є відповідач ОСОБА_2

18.01.2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 500337181. Відповідно до умов вказаного договору, банк надав відповідачу кредит у сумі 45000,00 грн. Відповідач в свою чергу, зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту. Банк свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі 45000,00 грн. У порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 22.06.2016 року має прострочену заборгованість, а саме: за кредитом 35 176,09 грн., за відсотками 6,30 грн., по комісії 29151,53 грн. У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору, йому було нараховано неустойку. Станом на 22.06.2016 року розмір неустойки становить 6000,00 грн.

На виконання умов договору відповідачу була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.

Просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 70 333,92 грн., судові витрати у розмірі 1378,00 грн. за оплату судового збору.

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 листопада 2016 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ОСОБА_4» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ОСОБА_4» суму заборгованості в розмірі 70333 (сімдесят тисяч триста тридцять три) грн. 92 коп., судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., а всього 71 711,92 (сімдесят одна тисяча сімсот одинадцять гривень 92 копійки) гривень.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 травня 2017 року замінено сторону виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 01.11.2016 року № 266/2833/16-ц за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ОСОБА_4» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а саме: стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ОСОБА_4» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Заявою від 28 вересня 2017 року ОСОБА_2 просив заочне рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 листопада 2016 року скасувати та призначити справу до розгляду у порядку ст. 228 ЦПК України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 листопада 2016 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що він не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що позбавило його можливості захищати свої права та законні інтереси в судовому засіданні. Оскільки справа була розглянута без його участі, то у нього не було можливості вчасно ознайомитися з матеріалами та надати суду належні заперечення та докази, що призвело до винесення судом необєктивного рішення. Просив скасувати заочне рішення від 01 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити по суті позовних вимог.

У відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності представника ТОВ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ОСОБА_5, яка надала заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_6, які просили задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачем не було належним чином виконане зобовязання, взяте ним за договором № 500337181 від 18.01.2013 року, що призвело до виникнення заборгованості, і внаслідок чого у позивача виникло право вимоги виконання зазначеного зобовязання.

З такими висновками колегія суддів не може погодитися повністю.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.01.2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено кредитний договір №500337181. Банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 45000 грн. до 25.01.2016 року, а позичальник зобовязався на умовах і в строки, передбачені договором, повертати кредит.

30.09.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ОСОБА_3 груп» укладено договір факторингу з подальшими змінами та доповненнями.

08.12.2014 року у відповідності до додаткової угоди №2 до договору факторингу від 30.09.2014 року доповнено перелік договорів, що відступаються. Відповідно до умов договору ТОВ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» зобовязується передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Альфа-Банк» за плату, а клієнт зобовязується відступити Факторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Право грошової вимоги вважається відступленим Фактору в день отримання клієнтом грошових коштів від Фактора. Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 500337181 від 18.01.2013 року, позичальником в якому є відповідач ОСОБА_2

Позичальник свої зобовязання належно не виконував, внаслідок чого станом на 22.06.2016 року має заборгованість за кредитом в розмірі 35176,09 грн; за відсотками 6,30 грн; по комісії 29151,53 грн.

Відповідач в апеляційному суді не оспорював вказаних обставин, розмір заборгованості, але просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача. При цьому вказував, що з обєктивних причин не зміг реалізувати свої процесуальні права в суді першої інстанції і заявити про строк давності, оскільки не був належно сповіщений про час та місце розгляду справи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги на порушення норм процесуального права, колегія суддів встановила, що при звернення до суду ТОВ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» вказано адресу відповідача в м.Маріуполі, вул.Гагаріна,84, де він зареєстрований і на даний час. Судом першої інстанції виклики до суду відповідачу направлялися саме за цією адресою. Між тим, у анкеті-заяві на отримання кредиту ОСОБА_2 вказував Банку крім адреси реєстрації ще й адресу постійного місця фактичного проживання - м.Маріуполь, вул.Новоросійська, 24,30, і номер міського телефонного звязку за цією адресою (а.с.7).

Поштові відправлення із судовими викликами, направлені судом на адресу реєстрації ОСОБА_2, де він не проживає фактично, поверталися за закінченням строку зберігання. Телефонограм за вказаним в анкеті номером судом не направлялося.

Таким чином, відповідач не був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, не отримував позовної заяви, і суд з порушенням вимог частини 1 статті 224 ЦПК України розглянув справу в заочному порядку.

Тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 з обєктивних причин не мав можливості захистити свої права шляхом надання заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, і обговорює таке питання під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, де одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не оспорює наявність і суму заборгованості по кредиту, право вимоги позивача, однак просить застосувати строк позовної давності.

Згідно п.4 розділу 2 кредитного договору відповідач зобов'язався повертати кредит, який складається з сум кредиту, процентів за його користування та сум комісії, щомісячно відповідно до визначених сторонами умов.

Пунктом 2.6 розділу 1 кредитного договору від 18.01.2013 року встановлений порядок повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за цим договором платежі здійснюються щомісячно у відповідності до Графіку платежів, який є Додатком №1 до кредитного договору (а.с.4). Графіком встановлений для позичальника порядок ануїтетних щомісячних платежів, з яким він погодився, про що свідчить його підпис.

Отже, суд першої інстанції правильно вважав, що зобовязання має виконуватися належним чином.

Станом на 22.06.2016 року визначена позивачем заборгованість за кредитом становить 35176,09 грн; за відсотками 6,30 грн; по комісії 29151,53 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позивач звернувся до суду 13.07.2016 року, що підтверджується поштовим штампом на конверті з позовною заявою (а.с.33)

Останній платіж по кредиту проводився відповідачем 23.09.2013 року, при цьому сплачена неповна сума, передбачена графіком (а.с.10).

Умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника погашати відсотки щомісячно та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року № 6-20цс14, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач надав суду заяву про застосування судом позовної давності.

Колегією суддів визначено початок перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах з 23.10.2013 року строк, передбачений графіком погашення кредиту.

Враховуючи, що позивач просив стягнути суму заборгованості за кредитом, відсотками та комісією за період з 18.01.2013 року по 22.06.2016 року (а.с.1), а в суд з позовом звернувся 13.07.2016 року, то підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості по кредиту тільки за період з 23.10.2013 року по 22.06.2016 року, строк давності для яких позивачем не пропущений. А вимоги про стягнення заборгованості по кредиту за період, що передує, задовольнити неможливо, у звязку із застосуванням наслідків спливу строку позовної давності, про який заявив відповідач.

За таких обставин, прийнявши до уваги розрахунок заборгованості, виконаний позивачем, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням рішення про часткове задоволення вимог про стягнення суми заборгованості по кредиту за кредитом в розмірі 22274,69 грн; заборгованості по відсоткам в розмірі 1,73 грн.; заборгованості по комісії в розмірі 22674,61 грн..

Вирішуючи питання про стягнення неустойки, суд першої інстанції вважав такі вимоги позивача обґрунтованими, задовольнив їх, стягнув з відповідача 6000 грн.

Між тим, погодитися з цим неможливо.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Разом з тим, статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням КМ України від 2 грудня 2015 р. N 1275-р затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, серед яких є м.Маріуполь. Крім того, прийняті інші нормативні акти, що визначають райони проведення АТО. Так, наказом Служби безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», визначені такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення, як Донецька і Луганська області з 07 квітня 2014 року.

Зі справи вбачається, що штраф нарахований ОСОБА_2 за період з 23.09.2013 року по 23.05.2014 року в сумі 4200 грн.., і з 23.12.2014 року по 23.05.2016 року в розмірі 9000 грн, а всього 13200 грн.

Згідно зі статтею 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки встановлена позовна давність в один рік. А відповідно до статті 266 ЦК України за спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки).

Разом з тим в позовних вимогах остаточно зазначений розмір неустойки 6000 грн, і такий розмір нічим не обґрунтований, період нарахування його не вказаний.

Крім того, висновки суду суперечать положенням статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в той час, як ОСОБА_2 зареєстрований та фактично проживає в м.Маріуполі (а.с.8).

Отже, рішення суду в частині задоволення позову про стягнення з відповідача неустойки в сумі 6000 грн підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в таких позовних вимогах.

Оскільки рішення суду скасовано, позовні вимоги задоволені частково, то у відповідності до положень статті 88 ЦПК України підлягає зміні й розмір судового збору, стягнутого на користь позивача у відшкодування судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог на користь позивача слід стягнути 881,92 грн (64% від суми сплаченого судового збору 1378 грн при зверненні до суду з позовом).

При подачі апеляційної скарги відповідачем було сплачено 1515,80 грн. судового збору. Тому у звязку із частковим задоволенням апеляційної скарги з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ОСОБА_4» на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за апеляційне оскарження судового рішення в розмірі 970,11 грн (пропорційно 64% розміру позовних вимог, задоволених судом апеляційної інстанції).

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 листопада 2016 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ОСОБА_4» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ОСОБА_4» заборгованість за кредитним договором №500337181 від 18.01.2013 року, яка складається з суми заборгованості за кредитом в розмірі 22274 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят чотири ) грн. 69 коп.; заборгованості по відсоткам в розмірі 1(одна) грн. 73 коп.; заборгованості по комісії в розмірі 22674 (двадцять дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 61 коп.; та у відшкодування судових витрат 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. 92 коп..

В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ОСОБА_4» до ОСОБА_2 про стягнення неустойки в сумі 6000 грн. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ОСОБА_4» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 970 (девятсот сімдесят) грн. 11 коп.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_1

ОСОБА_7

ОСОБА_8