Постанова № 71132916, 20.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/6645/17 Номер провадження 22-ц/775/2165/2017

Суддя-доповідач ОСОБА_1П

Головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_2

Категорія 27

_________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 грудня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі колегії суддів:

Головуючого Никифоряка Л.П.

Суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В.,

за участі секретаря судового засідання Глушка С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Донецької області в м. Бахмут цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій подана апеляційна Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 листопада 2017 року, повне рішення складено 20 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

В позові предявленому до суду 21 червня 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» /надалі ОСОБА_4/ просив суд стягнути з позичальника ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 13211,23 грн. що утворилася станом на 30 квітня 2017 року. Існування такої заборгованості ОСОБА_4 повязував із неналежним виконанням з боку відповідача зобовязань взятих на підставі кредитного договору від 01 листопада 2013 року.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 листопада 2017 року позов задоволено частково. Суд вважав доведеними обставини щодо неналежного виконання позичальником ОСОБА_3 зобовязань за договором кредиту від 01 листопада 2013 року в результаті чого утворилася заборгованість по кредиту 242,26 грн. та згідно висновку суду частково обґрунтовані вимоги про стягнення процентів в розмірі 215,92 грн.

В решті заявлених позовних вимог судом відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просив рішення скасувати в частині часткового задоволення заявлених вимог про стягнення процентів та просив стягнути проценти в повному розмірі. Необґрунтованість рішення заявник скарги вбачав в тому що здійснений судом розрахунок заборгованості по процентах без висновку експертизи є неналежним доказом. Також судом не враховано, що дії Банку з приводу одностороннього збільшення процентної ставки охоплювалися Умовами та правилами надання послуг до яких приєднався позичальник, також узгоджувалися із вимогами законодавства обставини щодо інформування позичальника про зміну процентної ставки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ОСОБА_5, за відсутності позивача та представника Банку від яких надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі, дослідивши матеріали справи в межах доводів наведених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

В ході судового розгляду встановлено що на виконання умов кредитного договору ОСОБА_3 отримала в Банку кредит у розмірі 1000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановивши факт неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та дійшовши висновку про наявність заборгованості за кредитом, суд апеляційної інстанції виходить із розрахунку заборгованості наданого позивачем /а.с. 4/.

Позичальник не заперечувала обставин наявності кредитних правовідносин із Банком та визнала заборгованість за тілом кредиту у сумі 242,26 грн.

Необхідність стягнення суми боргу в розмірі визначеному в розрахунку зумовлена тим, що відповідач не надала жодного доказу в спростування суми боргу за кредитом зазначеної в розрахунку. ОСОБА_4 в інший спосіб не спростувала вимоги позивача в цій частині.

Суд виходить з того, що позичальник зобовязана повернути заборгованість за кредитом в розмірі 242,26 грн. також 215,92 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом.

Суд апеляційної інстанції відхиляючи аргумент Банку викладений в апеляційній скарзі, вважає що дії останнього з приводу самостійного розрахунку заборгованості по процентах узгоджуються із положеннями норм процесуального права щодо прийнятності доказів на підставі яких такий розрахунок здійснено та способу в який вони оцінювались. При цьому норми процесуального права не містять обовязку підтверджувати наявність заборгованості за кредитним договором виключно висновком експерта, та з огляду на відсутність клопотання сторони позивача про призначення експертизи відсутнє порушення прав Банку.

ОСОБА_4 вірні висновки суду першої інстанції про те що регулювання спірних відносин має відбуватись у чіткій відповідності до умов договору, оскільки за загальним правилом договірне зобовязання повинне виконуватись відповідно до тих умов, які сторони визначили при укладенні договору.

Користування позичальником платіжною карткою Універсальна отриманою 01 листопада 2013 року охоплюється поняттям кредитний договір що наведено в статті 1054 Цивільного кодексу України /надалі ЦК України/.

Отже Заява ОСОБА_3 від 01 листопада 2013 року та письмова Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» що засвідчені підписом останньої, свідчать про виникнення між сторонами кредитного зобовязання, розкривають суть договору кредитування, свідчать про погодження сторонами саме тих істотних умов кредитного договору які в них відображені та є вирішальним для розгляду даної справи.

Необхідність стягнення суми боргу за процентами в розмірі визначеному судом зумовлена тим, що розрахунок Банку не дає відповіді на те, яким чином позичальнику за наявності підтвердженого розміру заборгованості за кредитом в розмірі 242,26 грн. щомісячно нараховувались проценти за користування цією сумою в розмірі 237,32 грн. з 31 березня 2015 року та в розмірі 242,26 грн. починаючи з 31 травня 2015 року.

ОСОБА_4 не надав жодного належного доказу в підтвердження обставин щодо виконання тих зобовязань які були погоджені між сторонами кредитного договору щодо направлення інформаційного смс-повідомлення чи інформування позичальника про односторонню зміну процентної ставки в інших погоджений сторонами спосіб.

Апеляційна скарга окрім заявлених в ній правових підстав та аргументів, на які робиться посилання Банком не містить підтвердження заявлених в ній фактів та й самих фактичних даних.

Нових доказів які б давали підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів в повному обсязі, у досліджені яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено, або їх не подання було зумовлено поважними причинами, позивачем апеляційному суду не надано.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм процесуального і матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, з огляду на що, колегія апеляційного суду на підставі статті 375 ЦПК України вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови.

Повне судове рішення складено 20 грудня 2017 року.

Судді: