Ухвала суду № 71132470, 14.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/742/2017(м)

263/15039/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Папаценко П.І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 24

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.,

суддів - Принцевської В.П., Мироненко І.П.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом Дочірнього підприємства «ІНГАЗ» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання замовлення на виконання юридичних послуг недійсним, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 жовтня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року Дочірнє підприємство «ІНГАЗ» звернулося до суду з даним позовом. Представник підприємства вказував, що в березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Орджоніікідзевського районного суду м.Маріуполя з позовом до ДП «ІНГАЗ» про стягнення суми заборгованості за надані послуги. В якості доказу він надав суду копію документу, іменованого як «Замовлення на виконання юридичних послуг» від 28.05.2009 року. З документу вбачається, що він був укладений ДП «ІНГАЗ» в особі ОСОБА_3, з одного боку, та ОСОБА_2, як виконавцем, з іншого боку. У вказаному замовленні не зазначено, на яких підставах ОСОБА_3 підписувала документ від імені підприємства, оскільки не була керівником ДП «ІНГАЗ» на час підписання спірного замовлення. Підприємством було проведено внутрішню перевірку і встановлено, що документ не існував у діловодстві підприємства - позивача, керівництву про нього відомо не було. В січні 2010 року на підставі договору №ІН-01-08 на виконання послуг (робіт) від 29.12.2008 року щодо забезпечення господарської діяльності підприємства ОСОБА_2 була проведена оплата його послуг. Інших зобовязань перед відповідачем позивач не має. У звязку з тим, що таке замовлення (договір) було укладено без відому позивача, підписано особою без відповідних повноважень, яка не повідомила про таке замовлення керівника підприємства, який, в свою чергу не схвалював таких дій, позивач просив визнати вказане замовлення на виконання юридичних послуг від 28.05.2009 року недійсним.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 жовтня 2017 року позов Дочірнього підприємства «ІНГАЗ» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання замовлення на виконання юридичних послуг недійсним задоволено.

Визнано недійсним договір-заказ, укладений 28.05.2009 року між замовником Дочірнім підприємством «ІНГАЗ» в особі ОСОБА_3 та виконавцем ОСОБА_2

Судові витрати, понесені Дочірнім підприємством «ІНГАЗ», що складаються з судового збору в розмірі 1378 грн та оплати за проведену судову експертизу в розмірі 2376 грн, компенсуються за рахунок держави.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 06 жовтня 2017 року виправлено описку в рішенні: правильним вважати визнати недійсним замовлення на виконання юридичних послуг, укладене 28.05.2009 року між замовником Дочірнім підприємством «ІНГАЗ» в особі ОСОБА_3 та виконавцем ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позовних вимогах.

Вказує на помилковість висновків суду щодо повноважень ОСОБА_3 при укладанні замовлення, оскільки довіреність від підприємства надавала їй право укладати будь-які договори. А нотаріально посвідчена довіреність також містила повноваження на підпис будь-яких договорів від імені ДП «ІНГАЗ».(а.с.32) Також суд не дав належної оцінки наказу ДП «ІНГАЗ» від 10.10.2007 року (а.с.85), яким прямо передбачений обовязок ОСОБА_3 оформлювати замовлення з ОСОБА_2 щодо надання послуг підприємству, і цим же наказом встановлено про оформлення на імя ОСОБА_3 довіреності на виконання такого обовязку.

Помилковим є висновок суду, що замовлення є недійсним також у звязку із тими, що є договір, укладений з ОСОБА_2К, як з підприємцем, а не з фізичною особою. Між тим, договір на виконання послуг відповідачем від 28.05.2009 року, не стосується предмету спору.

Суд встановив, що вказані в замовленні послуги відповідача були виконані та оплачені підприємством. Встановивши ці обставини, суд суперечить своїм же висновкам про недійсність замовлення.

Судом встановлено, що про спірне замовлення позивачу не було відомо. Між тим, третя особа ОСОБА_3, яка підписала замовлення, будучі на посаді головного бухгалтера підприємства, та його співвласником, підтвердила в суді, що підписувала замовлення зі згоди та з відома директора, діяла в межах повноважень довіреності і на підставі наказу підприємства. Щодо відсутності оригіналу документу на підприємстві, то вона пояснила, що сплинув строк зберігання документу. На думку відповідача, судом неправильно не застосовано наслідки спливу строку позовної давності.

Крім того, судом допущені порушення процесуального права при проведенні судової експертизи, хоча рішення мотивовано не висновками експерта, а недійсністю документу у звязку із підписанням його особою без належних повноважень. Однак, відповідач зауважує, що є нотаріально посвідчена копія замовлення, отже, існує й оригінал документу.

Доводи апеляційної скарги третьої особи ОСОБА_3 є аналогічними тим, що викладені в апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_2.

У відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу у відсутності третьої особи ОСОБА_3, належним чином повідомленої про час та місце розгляду справи, яка надала заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, який просив задовольнити апеляційні скарги, заперечення представника позивача ОСОБА_4, який просив скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з даними вимогами - навів передбачені законом підстави для визнання угоди недійсною, які обєктивно підтверджені встановленими обставинами і наданими доказами по справі.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Матеріалами справи підтверджується, що 10 жовтня 2007 року наказом директора ДП «ІНГАЗ» ОСОБА_5 головний бухгалтер підприємства ОСОБА_3 призначена відповідальною за взаємовідносини із ОСОБА_2 щодо надання юридичних послуг підприємству, у звязку з чим має право укладати закази з останнім на юридичні послуги, укладати договори; для виконання таких обовязків оформити на головного бухгалтера ОСОБА_3 довіреність на право підписувати документи від імені підприємства (а.с.85).

Судом встановлено, що 15 жовтня 2007 року директором ДП «ІНГАЗ» ОСОБА_5 на імя головного бухгалтера ОСОБА_3 була видана довіреність № 13 загального характеру, якою дано право останній у відповідності до ст.ст. 237-250 ЦК України, ст.ст. 38-46 ЦПК України, ст. 28 ГПК України, ст.ст. 56-61 КАС України представляти інтереси Підприємства у всіх судах України, в інших державних установах України, банках і підприємствах усіх форм власності, а також у приватних і державних нотаріусів України (а.с.35).

22 листопада 2007 року ДП «ІНГАЗ» в особі директора ОСОБА_5 на імя головного бухгалтера ОСОБА_3 оформлена нотаріально посвідчена довіреність за реєстровим №8388. За змістом цієї довіреності нею передбачені повноваження підписувати від імені ДП «ІНГАЗ» будь-які договори, в тому числі договори застави (іпотеки), оренди, позики, купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна (а.с.32).

Зі справи вбачається, що 09 квітня 2009 року відбулися загальні чергові збори акціонерів ЗАТ «Кріоспектр», за результатом яких ухвалено було про звільнення з посади директора ДП «ІНГАЗ» ОСОБА_5 і призначення на посаду директора ОСОБА_6 з 12 травня 2009 року (а.с.20).

Згідно зі ст.65 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

12 травня 2009 року директором ОСОБА_6 був виданий наказ №42 про звільнення від посади директора ОСОБА_5 та призначення на посаду директора ОСОБА_6 з 12 травня 2009 року (а.с.21)

Відповідно до Статуту ДП «ІНГАЗ» від 2008 року директор підприємства укладає договори; приймає рішення щодо делегування своїх повноважень іншим працівникам підприємства, видає довіреності. (а.с.56).

Згідно з випискою Державної реєстраційної служби щодо ДП «ІНГАЗ» ОСОБА_6 станом на 17.12.2015 року є особою, що має право вчиняти від іменні підприємства ДП «ІНГАЗ» юридичні дії (а.с 22).

Наказом №42/1 директора ДП «ІНГАЗ» ОСОБА_6 від 12 травня 2009 року: 1) скасовані усі довіреності, видані від імені підприємства до 12.05.2009 року на імя працівників підприємства; заборонено використання будь-яких таких довіреностей з 12.05.2009 року; 2) наказано головному бухгалтеру ОСОБА_3 довести цей наказ до відому усіх представників, третіх осіб, яким видані були такі довіреності, та прийняти заходи для повернення оригіналів таких довіреностей у строк до 20 травня 2009 року. Згідно з відміткою на наказі, ОСОБА_3 під підпис була ознайомлена із змістом наказу (а.с.57). ОСОБА_3 надана копія наказу.

Всупереч такому наказу 28 травня 2009 року ОСОБА_3 від імені ДП «ІНГАЗ» укладає із ОСОБА_2 замовлення (договір на виконання послуг) на виконання послуг, а саме досягнення визнання незаконним (скасування) податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя від 20.05.2009 року. Договором обумовлений розмір винагороди виконавцю. При цьому строк позовної давності щодо виконання зобовязань сторін встановлений протягом двадцяти років (а.с.6).

ОСОБА_3 першої інстанції ОСОБА_3 надала письмові заперечення проти позову, де вказувала, що наказ №42/1 від 12.05.2009 року із її підписом про його ознайомлення сфальсифікований підприємством. (а.с.90)

Між тим, в матеріалах справи міститься акт №1 ДП «ІНГАЗ» про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, від 26.01.2015 року. З акту вбачається, що знищені були за строком зберігання накази директора по підприємству з адміністративно-господарських питань за 2009 рік (а.с.88) Акт був погоджений складеною відповідно до розпорядження директора від 05.01.2015 року експертною комісією (а.с.87)

Отже, позивачем достатньо доведено суду факт існування №42/1 від 12.05.2009 року, в той час, як третьою особою такі обставини нічим не спростовані.

Звертаючись до суду, позивач вказував, що спірне замовлення на виконання юридичних послуг було укладено головним бухгалтером підприємства без належних повноважень та без відому керівництва підприємства, і просив визнати його недійсним, посилаючись на норми ст.ст.203, 207, 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 207 ЦК України, угода, яку вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником юридичної особи з перевищенням повноважень, створює юридичні наслідки для цієї юридичної особи тільки у разі подальшого схвалення ним цієї угоди.

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа опротестовує її дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Перевіривши обставини справи і проаналізувавши надані сторонами докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відсутності у ОСОБА_3 повноважень на укладання спірної угоди, а також про те, що в подальшому дана угода не була схвалена. Тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що спірне Замовлення на виконання юридичних послуг від 28.05.2009 року підлягає визнанню недійсним.

У відповідності до положень статті 212 ЦПК України суд відхилив заперечення ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 щодо обставин укладення Замовлення на виконання юридичних послуг від 28.05.2009 року; і саме на підставі наданих доказів дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про пропущення позивачем строку позовної давності, про яке заявив відповідач, суд врахував, норми ст. 261 ЦК України, відповідно до яких перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідачем і третьою особою не надано будь-яких доказів того, що позивач був поставлений до відома про намір чи факт укладення ОСОБА_3 від імені ДП «ІНГАЗ» замовлення на виконання юридичних послуг з ОСОБА_2 як фізичною особою в той час, як ОСОБА_2 як підприємець щомісячно підписував акти виконаних робіт і отримував оплату за всі юридичні послуги комплексно на підставі чинного господарського договору від 2008 року. За період з жовтня 2009 року до 2016 року відповідачем не надано доказів направлення позивачу претензій про оплату на підставі оскаржуваного замовлення, вимог, листів чи будь-яких інших згадувань про спірний документ. Тому суд дійшов до обґрунтованого висновку, що перебіг строку позовної давності для позивача розпочався з моменту предявлення відповідачем в 2016 році позову до ДП «ІНГАЗ» про стягнення заборгованості за замовленням на виконання юридичних послуг від 28.05.2009 року, і в якості доказу предявив даний документ. А тому позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Доводи апеляційних скарг про те, що рішення суду в цій частині у звязку із незастосуванням наслідків спливу строку позовної давності є незаконним, суперечать вищевказаним обставинам справи, нічим відповідачем та третьою особою не спростовані, тому не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду.

Також не є слушними твердження апеляційних скарг про те, що суд незаконно не врахував наявність наказу директора ДП «ІНГАЗ» ОСОБА_5 від 10 жовтня 2007 року про призначення головного бухгалтера ОСОБА_3 відповідальною за взаємовідносини із ОСОБА_2 щодо надання юридичних послуг підприємству, у звязку з чим має право укладати замовлення з останнім на юридичні послуги, укладати договори; а тому для виконання таких обовязків на головного бухгалтера ОСОБА_3 було наказано оформити довіреність на право підписувати документи від імені підприємства; не врахував наявності такої довіреності від 15 жовтня 2007 року. Висновки суду про те, що ОСОБА_3 на підставі наказу від 15.05.2009 року не мала повноважень на укладання договорів від імені і в інтересах підприємства, повністю відповідають обставинам справи і підтверджуються письмовими доказами. З тих же підстав неможливо погодитися із доводом апеляційних скарг про те, що довіреність, видана колишнім директором підприємства 22 листопада 2007 року, давала ОСОБА_3 повноваження на укладання договору із ОСОБА_2 без будь-яких обмежень, оскільки не була нотаріально відмінена або скасована. Однак з тексту наказу директора підприємства від 12.05.2009 року прямо вбачається, що ОСОБА_3 не тільки знала про заборону використання такої довіреності, але й була зобовязана як посадова особа підприємства вчинити дії по поверненню оригіналу такої довіреності. Крім того, якщо врахувати доводи ОСОБА_3 про те, що вона не знала про існування наказу від 12.05.2009 року, то, як головний бухгалтер підприємства, вона достовірно знала, хто є керівником ДП «ІНГАЗ» на час укладання спірного договору.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що недійсність спірного договору, укладеного із ОСОБА_2 як фізичною особою, не може бути повязана із існуванням іншого договору на виконання послуг, укладеного із відповідачем як з підприємцем, на підставі якого йому були оплачені виконані послуги. Однак, хоча такі висновки суду є зайвими, вони не вплинули на правильність рішення суду, тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що у відповідності до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України позивачем було належно і достатньо доведено наявність передбачених законом підстав для визнання замовлення договору на виконання юридичних послуг - недійсним.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції повно, всебічно і обєктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку, правильно застосував матеріальний закон і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційних скарг і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи, оскільки висновки проведеної експертизи не були покладені в основу рішення.

Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду, ані відповідачем, ані третьою особою апеляційному суду не надано.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції не вбачає, у звязку з чим апеляційні скарги підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,312,313,314 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Мальцева Є.Є.

Судді : Мироненко І.П.

ОСОБА_7