Постанова № 71132255, 19.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/7108/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1714/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2017 року м. Бахмут Справа № 227/7108/13-ц

Апеляційний суд Донецької області в складі суддів

ОСОБА_1 (доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції, проведення якого забезпечив Добропільський міськрайонний суд Донецької області, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2014 року (суддя Мавроді Р.Ф., повний текст рішення складений 21.02.2014),

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПриватБанк) пред’явило позов до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 14 травня 2007 року сторони у справі уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Унаслідок невиконання позичальником своїх зобов’язань за договором станом на 31 жовтня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 15704 грн 97 коп., яка складається із 4796 грн 97 коп. заборгованості за кредитом; 5685 грн 34 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 3998 грн 61 коп. заборгованості з комісії за користування кредитом; 500 грн (фіксована частина) і 724 грн 05 коп. (процентна складова) штрафу.

Заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2014 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28 вересня 2017 року) позов задоволений (ас. 27, 86).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок невиконання відповідачем кредитних зобов’язань в частині повернення кредитних коштів позивачеві порушені права останнього.

Ухвалою цього ж суду від 31 серпня 2017 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (ас. 31).

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд розглянув справу за відсутності відповідача, який не був повідомлений про час і місце судового засідання. Ухвалюючи рішення, суд не застосував позовну давність; не врахував правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 та у постанові від 06.11.2013; а також роз’яснення, викладені у пункті 31 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, згідно з якими позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у справі.

ОСОБА_4, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

ПриватБанк, який повідомлений про час і місце розгляду справи, подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. У письмових запереченнях зазначив, що позовна давність не сплинула, оскільки відповідач у травні 2011 року отримав нову картку. Крім того, 27 жовтня 2017 року на картку ОСОБА_4 через термінал самообслуговування банку зарахована сума 81 грн 51 коп. (ас. 133, 145).

Згідно із пунктом 4 частини першої ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК).

У силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд першої інстанції встановив, що 14 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Унаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором станом на 31 жовтня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 15704 грн 97 коп., яка складається із 4796 грн 97 коп. заборгованості за кредитом; 5685 грн 34 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 3998 грн 61 коп. заборгованості з комісії за користування кредитом; 500 грн (фіксована частина) і 724 грн 05 коп. (процентна складова) штрафу.

Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються матеріалами справи і не оспорюються відповідачем.

Отже, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 внаслідок невиконання кредитних зобов’язань в частині повернення кредитних коштів порушив права позивача.

Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду про стягнення з ОСОБА_4 суми заборгованості.

Відповідно до частин першої, четвертої ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою ст. 280 ЦПК України визначено можливість ухвалення судом заочного рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Добропільський міськрайонний суд Донецької області ухвалою від 31 серпня 2017 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення від 21 лютого 2014 року залишив без задоволення з тих підстав, що заяву подано з пропуском строку, при цьому доказів поважності причин не надано.

Однак за вимогами цивільного процесуального закону документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку; а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення з підстав пропуску строку. Крім того, суд не урахував та не дав оцінки тому, що заявник посилався на розгляд справи за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду; у зв’язку з цим не зробив заяву про застосування позовної давності.

Згідно з матеріалами справи, судова повістка про виклик на 21 лютого 2014 року не була направлена ОСОБА_4; останній не був повідомлений або викликаний в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Отже, суд розглянув справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. Таким чином, суд не сприяв всебічному і повному з’ясуванню обставин справи; не роз’яснив учасникам справи їх права та обов’язки, у тому числі зробити заяву про застосування позовної давності; не попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-1138цс15 від 25 травня 2016 року).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до Правил користування платіжною карткою на ній указано граничний строк дії (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month).

У разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що суд розглянув справу за його відсутності, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду; та не застосував позовну давність.

Установлено, що ОСОБА_4 кредитну картку «Універсальна» отримав 18 червня 2007 року; останній платіж за спірним кредитним договором вчинив 29 січня 2009 року.

Ці обставини підтверджуються заявою позичальника та розрахунком, що доданий позивачем до позовної заяви (ас. 4-6, 11).

Позов пред’явлений до суду 17 грудня 2013 року (ас. 2). Тобто, з пропуском позовної давності. Заяву про поновлення пропущеного строку позивач не подавав.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги щодо пропуску позовної давності, ПриватБанк посилався на те, що у травні 2011 року ОСОБА_4 була видана нова картка, на яку 27 жовтня 2017 року була зарахована сума 81 грн 51 коп.

Проте суд апеляційної інстанції відхиляє ці аргументи, оскільки отримання відповідачем картки у травні 2011 року не підтверджено належними доказами, у тому числі поданими позивачем 19 грудня 2017 року випискою-зразком по рахунку та фото ОСОБА_4 без зазначення дати і часу, коли воно було зроблено. Надходження на картку суми 81 грн 51 коп. у жовтні 2017 року здійснено після ухвалення оскарженого рішення, отже не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції. Однак суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи той факт, що сторона внаслідок порушення норм процесуального права (не повідомлення належним чином про дату, час і місце засідання суду), які є обов'язковою підставою для скасування рішення, не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції; у зв’язку з цим була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права та обов’язки, у тому числі зробити заяву про застосування позовної давності; суд апеляційної інстанції відступає від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України у справі за № 6-780цс15 від 30 вересня 2015 року; у справі за № 6-2307цс15 від 2 березня 2016 року; у справі за № 6-1374цс17 від 10 жовтня 2017 року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції визнає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги і не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення суми заборгованості.

Разом з тим наведений в апеляційній скарзі довід про не врахування судом попередньої інстанції роз’яснень пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладені у пункті 31 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, згідно з якими позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у справі; колегія суддів відхиляє.

Так, постановою пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 07 лютого 2014 року «Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» пункт 31 викладений у новій редакції: «При застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв’язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв’язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред’явлення окремих вимог у зв’язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність».

Тобто, кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у позасудовому порядку повернення споживчого кредиту. У разі пред’явлення відповідного позову до суду, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у справі, зробленої до ухвалення рішення, згідно з частиною четвертою ст. 267 ЦК України.

Установивши, що суд попередньої інстанції порушив норми процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення, а саме: розглянув справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, - і ОСОБА_4 обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; суд апеляційної інстанції скасовує рішення і ухвалює нове рішення про відмову в позові у зв’язку з пропуском позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, ураховуючи вимоги статті 4 Закону України «Про судовий збір», частково присуджує ОСОБА_4 судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 252 грн 34 коп.

Керуючись п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 382, п. 9 ч. 1 розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2014 року скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 252 грн 34 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді О.М.Біляєва

ОСОБА_2

ОСОБА_3

Повна постанова складена 20 грудня 2017 року

ОСОБА_5ОСОБА_1