Рішення № 71131799, 18.12.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження№2/235/2534/17

Справа №235/5816/17

РІШЕННЯ

Іменем України

18 грудня 2017 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого – судді Величко О.В.

при секретарі - Долгопольської А.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на ? частину будинку у порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на ? частину будинку в порядку спадкування. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що 07.08.2009 року померла її бабуся ОСОБА_3. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді ? частини будинку, що розташований за адресою: м. Покровськ, вул. Прокоф’єва,96 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Красноармійською Нотаріальною конторою 13.04.1989 року, реєстраційний № 707, вказане свідоцтво зареєстровано в КП БТІ в м. Красноармійськ. Після смерті ОСОБА_3 її мати ОСОБА_4 звернулась до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак отримати свідоцтво не встигла, оскільки померла 02.11.2009 року. Після смерті матері вона звернулась до державного нотаріуса Першої Красноармійської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після ОСОБА_4М проте не надала правовстановлюючий документ на ? частину житлового будинку, оскільки він знаходився у спадковій справі, яка була відкрита за заявою його матері після смерті ОСОБА_3 Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.07.2017 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу. Просить визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на ? частину будинку № 96 ( кв. № 1), що розташований по вул. Прокоф’єва, 96/2 в м. Покровську в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3.

В судове засідання позивачка не з’явилась, просила справу слухати без її участі ( а. с. 5).

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради в судове засідання не з’явився, просив справу слухати без участі представника ( а. с. 27).

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 07.08.2009 року померла бабуся позивачки ОСОБА_3.( а. с. 7, 9-12).

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частину будинку № 96 ( кв. № 1), що розташований по вул. Прокоф’єва, 96/2 в м. Покровську .

Мати позивачки ОСОБА_4 не встигла прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3 у зв’язку зі смертю, яка настала 02.11.2009 року ( а. с. 8).

Після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулась її донька, позивачка по справі ОСОБА_1 ( а.с. 84).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.07.2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу ( а. с. 17).

Згідно відповіді Донецького обласного державного нотаріального архіву від 05.07.2017 року за № 414/01-12 видати дублікат свідоцтва про право на спадщину , виданого 13.04.1989 року за р№ 3144 Першою Красноармійською державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_3 не виявляється можливим, оскільки всі документи, прийняті на зберігання в Донецький обласний державний нотаріальний архів, залишилися в архівосховищах нотаріального архіву в м. Донецьку, доступ до яких відсутній ( а. с. 15).

Згідно відповіді КП «БТІ» № 651/01-02 від 06.07.2017 року до 01.01.2013 року будинок № 96 ( кв. 1) по вул. Прокоф»єва ( колишня вул. Леніна) в м. Покровськ належав ? частину – ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, видане державним нотаріусом Красноармійської державної нотаріальної контори від 13.04.1989 року реєстр 3144, в КП БТІ зареєстровано 24.10.1997 року ( а. с. 48).

Згідно відповіді Міськрайонного управління у ОСОБА_2 районі та м. Мирнограді ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 28.07.2017 року згідно даних управління земельна ділянка площею 0,0239 га, яка розташована у м. Покровськ, вул. Прокоф»єва, 96/1 не приватизована, визначений кадастровий номер 1413200000:05:066:0590 користувач ОСОБА_3 ( а.с. 16).

Як вбачається з матеріалів справи після смерті ОСОБА_3, померлої 07.08.2009 року, згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 50047997 від 28.11.2017 року, спадкова справа не відкривалась, коло спадкоємців невідомо ( а.с. 49).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 67 Закону України « Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до правил ст.ст. 15,16, ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як передбачено ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно, зокрема, на квартиру або жилий будинок.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпоряджання таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Отже, виходячи з положень ст. 392 ЦК України право на позов виникає також з підстав втрати правовстановлюючого документа виникає у особи, яка фактично володіє спірним майном у тому разі, коли таке право не оспорюється іншими особами, тобто за відсутності обставин, які свідчать про наявність у них права вимоги щодо спірного майна , але у зв»язку відсутністю можливості отримання дублікату правовстановлюючого документа.

Відповідно до п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2002 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Як вбачається з матеріалів справи позивач зверталась до нотаріуса із заявою про видачу дублікату правовстановлюючих документів. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.07.2017 року нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд вважає їх належними та достатніми для вирішення справи по суті, та такими, що відповідають вимогам статей 59-60 ЦПК України, згідно яких належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Позовом про визнання права власності є позадоговірний позов власника майна про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

Необхідність у даному способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними. Право особи на звернення до суду за захистом своїх прав також закріплено у ст. 4 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, зокрема,зважаючи на наявність перешкод в оформленні свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу , незважаючи на наявність реєстрації на об»єкт нерухомого спадкового майна, враховуючи, що у позивача були вичерпані інші можливості одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину внаслідок чого її цивільне право підлягає захисту в цивільному порядку, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1218, 1269,1270 , 1266, 1275 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на ? частину будинку № 96 ( кв. № 1), що розташований по вул. Прокоф»єва, 96/2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: