Ухвала суду № 71126316, 19.12.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області в складі:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В. Ювшина В.І.

секретар Наконечна М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Смілянської місцевої прокуратури на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно -

в с т а н о в и л а :

У березні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Куцівка Смілянського району померла ОСОБА_6. Після її смерті відкрилась спадщина на земельну частку (пай) розміром 3,23 га, яка перебувала у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Правда» в адміністративних межах Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), які видаються громадянами з колективної та інших форм власності за №212 від 5 серпня 1997 року.

Зазначав, що спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняв, оскільки постійно проживав із спадкодавцем, доглядав, поховав та фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, розпорядився речами та предметами домашнього вжитку.

Нотаріально оформити спадщину він не може, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Нотаріусом йому рекомендовано звернутись до суду з приводу визнання права власності на спадкове майно, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстновлюючих документів щодо належності майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 квітня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Смілянська місцева прокуратура оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вирішити питання щодо судових витрат.

Заслухавши прокурора, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 263, 264 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, а тому за ним слід визнати право на земельну ділянку, що залишилася після смерті ОСОБА_6 в порядку спадкування.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК Української РСР .

Згідно ст. 525 ЦК УРСР (1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується записом акта про смерть НОМЕР_2 (а.с. 18).

У день її смерті на території Куцівської сільської ради відкрилась спадщина, яка складалась із земельної частки (паю) розміром 3,23 в умовних кадастрових гектарах із земель КСП «ПРАВДА», розташована в адміністративних межах вказаної сільської ради без визначення меж цієї частки у натурі.

Відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

До другої черги спадкоємців законодавець відносив братів, сестер, діда та бабу померлого (ст. 530 Цивільного кодексу УРСР).

Згідно ст. 531 Цивільного кодексу УРСР до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Таким чином, особи, які проживали зі спадкодавцем, в тому числі, які перебували на його утриманні, за Цивільним кодексом УРСР 1963 року не входять до осіб, що можуть бути спадкоємцями за законом.

На вказане також звернув увагу у листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», згідно якого при визначенні правового статусу осіб-спадкоємців четвертої та п'ятої черг спадкоємців за законом (статті 1264-1265 ЦК) судам потрібно враховувати, що коло спадкоємців за законом визначається за нормами ЦК, який діяв на час відкриття спадщини, відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Трапляються випадки ухвалення рішень про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом спадкоємцями, які не належали до кола спадкоємців за законом, відповідно до ЦК УРСР 1963 року, а отримали право спадкування лише із набуттям чинності ЦК.

Звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_5 зазначив, що він проживав разом із спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років.

Проте, будь-які докази щодо підтвердження вказаного факту в матеріалах справи відсутні. Крім того, в матеріалах справи та в самій позовній заяві відсутні відомості, що свідчать про перебування позивача на утриманні ОСОБА_6 та докази того, що ОСОБА_5 є родичем ОСОБА_6

Крім цього, колегія суддів вбачає, що позивачем порушено порядок оформлення права на спадщину.

Так, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз' яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

Отже, у разі, якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Згідно листа Смілянської державної нотаріальної контори від 05.04.2017 № 583/01-16, що міститься в матеріалах справи, до Смілянської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття/відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає передчасним звернення позивача з вказаним позовом до суду, оскільки ним порушений порядок отримання спадкового майна та відповідного свідоцтва про право на спадщину, оскільки із жодними заявами до нотаріальної контори він не звертався.

Колегія суддів критично оцінює довідку Куцівської сільської ради від 13 січня 2017 року № 31/2-15 щодо вступу в оперативне володіння майном ОСОБА_5, оскільки вона видана через 20 років після смерті спадкодавця.

У даному випадку, з моменту смерті спадкодавця до 2017 року жоден належний спадкоємець у встановленому законом порядку право на спірну спадщину не оформив та фактично в її управління не вступив.

Таким чином, колегія суддів вбачає, що, звертаючись до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно, ОСОБА_5, обрав передчасний такий спосіб захисту свого права, оскільки порушив порядок оформлення права на спадщину.

За вказаних обставин ухвалене у справі рішення першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, із прийняттям нової постанови в апеляційному порядку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, понесені судові витрати при подачі апеляційної скарги в розмірі 704 грн. за сплату судового збору підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь Прокуратури Черкаської області.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 376 ЦПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Смілянської місцевої прокуратури задовольнити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 квітня 2017 року у даній справі скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Прокуратури Черкаської області судові витрати в розмірі 704 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.