Ухвала суду № 71126311, 19.12.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.

секретар Овчаренко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - ОСОБА_3 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, спричиненим дорожньо-транспортною пригодою.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

23 лютого 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, спричиненим дорожньо-транспортною пригодою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 лютого 1999 року сталась дорожньо-транспортна пригода на трасі Кіровоград – Кривий Ріг в районі с. Гурівка за участю автомобіля марки «Nissan» (д.н.з. НОМЕР_1), під керуванням водія ОСОБА_5, пасажиром якого був позивач, автомобіля марки «Peugeot Partner» (д.н.з. НОМЕР_2), під керуванням водія ОСОБА_6, що належав ВАТ «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження, у зв’язку з чим переніс кілька операцій.

Висновками МСЕК від 18 серпня 1999 року позивачу була встановлена II група інвалідності, від 20 вересня 2000 року – підтверджено II групу інвалідності, від 01 вересня 2006 року – встановлено III групу інвалідності, а з 01 серпня 2013 року – встановлено II групу інвалідності безтерміново.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг від 01 червня 2000 року встановлено вину підприємства в каліцтві позивача. Послідуючими рішеннями того ж суду ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача грошові суми щомісячно в рахунок відшкодування втраченого заробітку за період з 18 серпня по 01 вересня 2000 року, з 01 вересня 2000 року по 01 серпня 2003 року.

На підставі висновку обласного КЗ «Бюро судово-медичної експертизи» (м. Дніпропетровськ) від 17 вересня 2009 року № 127, яким позивачу було встановлено стійку втрату профпрацездатності у розмірі 30%, ухвалено рішення Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг від 08 липня 2010 року, яким стягнуто з відповідача по 1 073,90 гривень щомісячно з 01 лютого 2010 року в рахунок відшкодування втраченого заробітку.

Висновком судово-медичної експертизи від 06 серпня 2014 року за № 33-к встановлено 60% втрати професійної працездатності та визначено потребу в санаторному лікуванні.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 22 вересня 2014 року відкореговано розмір щомісячних виплат з урахуванням збільшення відсотку втрати профпрацездатності з 30% до 60% та стягнуто з відповідача по 3 011,34 гривень щомісячно з 01 серпня 2014 року.

Керуючись положенням п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» позивач зазначав, що вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом, підлягають до задоволення за час, що не перевищує трьох років.

Відповідно до доданого позивачем розрахунку відповідач повинен був відшкодувати позивачу за період з 01 вересня 2015 року по 01 лютого 2017 року в рахунок втраченого заробітку 64 182,88 гривень, натомість фактично сплатив 51 192,78 гривень, а тому заборгованість, що підлягає стягненню з відповідача, становить 12 990,10 гривень.

При цьому позивач стверджував, що відшкодування втраченого заробітку з 01 січня 2017 року має становити 7 903,92 гривень.

У зв’язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача 12 990,10 гривень у рахунок не нарахованих і невиплачених сум у відшкодування втраченого заробітку за період з 01 вересня 2015 року по 01 лютого 2017 року та стягувати по 7 903,92 гривень щомісячно у рахунок відшкодування втраченого заробітку внаслідок каліцтва, починаючи з 01 лютого 2017 року.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено повністю.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_4 12 990,10 грн. відшкодування втраченого заробітку за період з 01 вересня 2015 року по 01 лютого 2017 року.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_4 7 903,92 грн. відшкодування втраченого заробітку внаслідок каліцтва щомісячно, починаючи з 01 лютого 2017 року.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 1 280 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» – ОСОБА_3 оскаржила вказане рішення в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» – ОСОБА_3 просить скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2017 року як незаконне, ухвалене при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушеннями норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» – ОСОБА_3 вказала, що посилаючись на норми, якими передбачена можливість перерахунку та збільшення розміру зазначених витрат, позивач не заявляє вимоги перерахувати виплачені раніше суми чи збільшити їх розмір на майбутнє, а лише безпідставно просить стягнути та стягувати в подальшому з відповідача певні суми коштів, що свідчить про невірно обраний позивачем спосіб захисту.

А також, позивач обґрунтовує свої доводи (щодо розміру щомісячних виплат в рахунок відшкодування втраченого заробітку, а також щодо наявності заборгованості відповідача зі сплати таких виплат) збільшення розміру мінімальної заробітної плати в той час, як розмір відшкодування йому вперше було визначено, виходячи з середньої заробітної плати згідно займаної посади на час завдання шкоди, а не з мінімальної заробітної плати.

Крім того, відповідач неодноразово стверджував про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Проте, суд першої інстанції критично сприйняв доводи відповідача та не встановив обставини, які мають значення для вирішення спору і не надав належну оцінку доказам відповідача.

Особа яка подала апеляційну скаргу просить суд ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити, а судові витрати стягнути з позивача.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

П. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд подання, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 22 лютого 1999 року о 16 год. 15 хв. на трасі Кіровоград-Кривий Ріг в районі села Гурівка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 (пасажиром даного автомобіля був позивач по справі ОСОБА_4Д.) та автомобіля «Пежо Партнер» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7

Внаслідок вказаної ДТП, водій ОСОБА_7 загинув, а ОСОБА_4, який також був учасником пригоди завдано тілесні ушкодження, через які він опинився в лікарні та переніс декілька операцій.

Висновком МСЕК від 18 серпня 1999 року ОСОБА_4 було встановлено ІІ групу інвалідності.

Висновком МСЕК від 20 вересня 2000 року підтверджено ІІ групу інвалідності.

Висновком МСЕК від 01 вересня 2006 року встановлено ІІІ групу інвалідності, яка підтверджувалась кожного року.

Висновком МСЕК від 01 серпня 2013 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново.

Вищезазначені обставини сторони по справі визнають, а тому вони не підлягають доказуванню у відповідності до норм ЦПК України.

Крім того, сторони також не заперечують, що автомобіль «Пежо Партнер» д.н.з. НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_7 належав ВАТ «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Відповідно до ст. 455 ЦК УРСР (що діяв на час заподіяння шкоди позивачу) передбачалося, що в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров’я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов’язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров’я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

Згідно ст. 457 ЦК УРСР якщо каліцтво або інше ушкодження здоров’я заподіяно організацією або громадянином, не зобов’язаними сплачувати за потерпілого внески по державному соціальному страхуванню, ця організація або громадянин повинні відшкодувати потерпілому шкоду за правилами ст.ст. 440, 441, 451 цього Кодексу у частині, що перевищує суму одержуваної ним допомоги або призначеної йому після ушкодження здоров’я і фактично одержуваної ним пенсії.

Внаслідок отриманих ОСОБА_4 травм йому було встановлено стійку втрату працездатності 33-35 %.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг від 01 червня 2000 року було встановлено вину ВАТ «Криворіжсталь» в каліцтві позивача та стягнуто на його користь з 18 серпня 2000 року по 95,14 грн. щомісячно в рахунок відшкодування втраченого заробітку.

В подальшому, в зв’язку зі зміною відсотків втрати працездатності і встановленням різних груп інвалідності та, враховуючи коефіцієнт збільшення розміру мінімальної заробітної плати, рішенням судів розмір відшкодування втраченого позивачем заробітку в порядку, що передбачений ст.ст. 440, 453, 455, 457 ЦК УРСР, ст. 34, 40 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання», п. 4 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, ст. 1195, ч. 2 ст. 1208 ЦК України збільшувався.

Відповідно до ч. 2 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме висновку експерта № 33-к від 08 квітня 2014 року стійка втрата працездатності позивача становить 60 % (а.с. 108-110).

Останнім рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2014 року стягнуто з відповідача, зокрема по 3 011,34 грн. щомісячно з 01 серпня 2014 року та 11 867,33 грн. відшкодування втраченого заробітку за період з 01 березня 2011 року по 01 серпня 2014 року.

Згідно з ч. 3 ст. 1195 ЦК України шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв’язку з втратою здоров’я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільні права, має право на їх відшкодування До збитків відносяться доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Судом достовірно встановлено і дану обставину сторони не заперечили, що розмір мінімальної заробітної плати з моменту ухвалення останнього судового рішення неодноразово змінювався і становив:

- з 01 січня 2015 року – 1 378 грн.,

- з 01 травня 2016 року – 1 450 грн.,

- з 01 грудня 2016 року – 1 600 грн.,

- з 01 січня 2017 року – 3 200 грн.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що з урахуванням росту мінімальної заробітної плати, в силу приписів ч. 2 ст. 1208 ЦК України, позивач мав отримувати з кожним підвищенням мінімальної заробітної плати збільшену суму відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва.

Згідно з розрахунком, який був предметом дослідження суду першої та апеляційної інстанції, визнаний правильним, враховуючи коефіцієнт підвищення мінімальної заробітної плати, ОСОБА_4 не нараховано та не сплачено у рахунок відшкодування втраченого заробітку в період з 01 вересня 2015 року по 01 лютого 2017 року - 12 990,10 грн.

Крім того, позивачем доведено ту обставину, що з 01 лютого 2017 року щомісячно на його користь із врахуванням коефіцієнту росту мінімальної заробітної плати підлягає стягнення відшкодування з відповідача втраченого заробітку внаслідок каліцтва в розмірі 7 903,92 грн.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» – ОСОБА_3 посилалася на ті обставини, що позивач безпідставно просить стягувати в подальшому з відповідача певні суми коштів, що свідчить про невірно обраний позивачем спосіб захисту. Однак, такі посилання не грунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки в ч. 2 ст. 1208 ЦК України передбачена норма, спрямована на забезпечення реального захисту інтересів потерпілого для обчислення розміру відшкодування шкоди.

В запереченні на апеляційну скаргу, ОСОБА_4 зазначив, що рішеннями судів, які ухвалювалися раніше та вступили в законну силу неодноразово було підтверджено обов’язок відповідача щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом на користь позивача. Ч. 2 ст. 1208 ЦК України передбачено, що розмір відшкодування шкоди може бути збільшено за заявою потерпілого, тому рішення суду першої інстанції є законним і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування чи зміни.

Розглядаючи справу, колегія суддів погоджується з доводами заперечень позивача на апеляційну скаргу та вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 є повністю доведеними, підтвердженими належними доказами і підстав для скасування чи зміни рішень районного суду.

Висновок суду в частині стягнення судового збору також є правильним та відповідає встановленим нормам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, спричиненим дорожньо-транспортною пригодою залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий -

Судді -