Постанова № 71125983, 20.12.2017, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М., секретар судового засідання: Пиляй І.С.

З участю сторони по справі: позивач: ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргупредставника Приватного акціонерного товариства «РівнеАзот» на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2017 року, ухваленого суддею Рижим О.А. в м. Сарни, повний текст якого складено 24 жовтня 2017 року, у справі №572/2309/17 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «РівнеАзот» про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «РівнеАзот» про стягнення заборгованості з заробітної плати, та грошових сум, належних при звільненні, відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням законних прав. В обґрунтування позовних вимог вказує, що на день звільнення відповідач не виплатив нараховану заробітну плату, вихідну допомогу, компенсацію за невикористану відпустку. Вказав, що діями відповідача завдано йому моральну шкоду, оскільки він втратив нормальні життєві зв'язки та довелось докладати додаткових зусиль для організації свого життя та утримання двох малолітніх дітей та дружини. 24 жовтня 2017 року позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди до суми 1500 грн.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «РівнеАзот» про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди, задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену заробітну плату в розмірі 78108,12 грн. з урахуванням вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку та компенсації за невикористану відпустку.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1500,00 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь держави судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі в частині стягнення моральної шкоди, відповідач вказує на його незаконність, оскільки судом не враховано те, що позивач не довів з яких підстав йому завдалися моральні страждання. Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази дійсного спричинення моральної шкоди, протиправність дій та її причинно-наслідковий зв'язок з діями відповідача. Судом залишено поза увагою, що звільнення позивача відбулося за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а тому йому було нараховано вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 30407,32 грн., що і є компенсацією затримки виплати заробітної плати.

Просить рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В частині задоволених позовних вимог щодо стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати з урахуванням вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку рішення суду не оскаржене, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України та розяснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 червня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України у звязку з невиконанням власником законодавства про працю, що підтверджується наказом за №1587 від 13 червня 2017 року (а.с. 10).

На день звільнення, належні кошти при звільненні виплачено роботодавцем не було (а.с. 11).

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст.81ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставістатті 237-1 КЗпП Україниє наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в результаті порушення трудових прав спричинених невиплатою належних сум при звільненні, ОСОБА_1 задано моральних страждань, які проявляються в тому, що останній втратив нормальні життєві звязки, йому необхідно було прикласти додаткових зусиль для організації свого життя, пошуку роботи, забезпечення та утримання двох малолітніх дітей та дружини.

При визначенні розміру заподіяної моральної шкоди в сумі 1500 грн., суд першої інстанції правильно врахував характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, їх тривалість, час який необхідний був для відновлення звичного способу життя, при цьому суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, вихідна допомога в розмірі тримісячного середнього заробітку в розмірі 30407,32 грн. є компенсацією затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди, оскільки положеннями ст. 44 КЗпП України, передбачено обовязок роботодавця виплатити вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку у випадку звільнення працівника внаслідок порушення власником законодавства про працю, в тому числі й за ст. 38 КЗпП України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в звязку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «РівнеАзот» відхилити.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2017 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 21 грудня 2017 року.

Головуючий:

Судді: