Рішення № 71125267, 13.12.2017, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/600/17

2/559/578/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Ралець Р.В.

в особі секретаря Протас Ю.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Дубенської місцевої прокуратури про відшкодування шкоди ,

ВИРІШИВ:

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилається на те, що 07 квітня 2004 року вона була прийнята на роботу на посаду директора Дубенського районного територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів і одиноких непрацездатних громадян.

18 лютого 2011 року Дубенським міжрайонним прокурором порушено кримінальну справу №58/24-11 за фактом умисного, в інтересах третіх осіб, використання службовими особами Дубенського районного територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів і одиноких непрацездатних громадян свого службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло тяжкі наслідки державним інтересам, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

06 травня 2011 року старшим слідчим Дубенської міжрайонної прокуратури ОСОБА_4 порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

06 травня 2011 року старшим слідчим Дубенської міжрайонної прокуратури ОСОБА_4 їй у кримінальній справі №58/24-11 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КПК України, а саме: зловживання службовим становищем, тобто умисне використання службового становища в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, що заподіяло тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

В цей же день, згідно з постановою слідчого їй було обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд.

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 16 січня2014 року кримінальну справу відносно неї за ч. 2 ст. 364 КК України направлено Дубенському міжрайонному прокурору Рівненської області для проведення додаткового розслідування.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 11 березня 2014 року її апеляцію було задоволено частково, постанову Дубенського міськрайонного суду від 16 січня 2014 року щодо повернення на додаткове розслідування кримінальної справи скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд.

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 16 червня 2015 року кримінальну справу по її обвинуваченню за ч. 2 ст. 364 КК України направлено Дубенському міжрайонному прокурору Рівненської області для проведення додаткового розслідування.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 03 листопада 2015 року її апеляцію було задоволено, постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 16 червня 2015 року про повернення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 364 КК України Дубенському міжрайонному прокурору Рівненської області для проведення додаткового розслідування скасовано, а справу повернуто на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 липня 2016 року ОСОБА_3, обвинувачену за ч. 2 ст. 364 КК України визнано невинуватою та виправдано, за відсутністю в її діях складу злочину. Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, обраний ОСОБА_3 06 травня 2011 року скасовано. У задоволенні заявленого цивільного позову Дубенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Дубенського територіального центру соціального обслуговування про стягнення з ОСОБА_3 439315 гривень 58 копійок - відмовлено за безпідставністю.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдального вироку суду.

Таким чином, 18 липня 2016 року, коли було постановлено виправдальний вирок Дубенським міськрайонним судом Рівненської області, у неї виникло право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. З Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з положеннями ст. 4 цього ж Закону, відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт, як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

При цьому, відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Таким чином, відшкодування завданої громадянинові моральної шкоди не може бути меншим розміру, який визначено законом і становить один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Позивачка перебувала під слідством і судом з 06 травня 2011 року по 18 липня 2016 року, тобто 62 місяці і 12 днів.

Незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, застосування запобіжного заходу та інших процесуальних дій, що обмежують її права, їй було завдано моральної шкоди.

Вказані незаконні дії завдали позивачу моральних втрат, призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків, зокрема, виробничих, сімейних, соціальних, вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Вона тривалий час зазнавала страждань, що призвело до погіршення та позбавлення її можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У зв’язку з чим, просить задоволити позовні вимоги повністю та стягнути з держави України 595 тисяч 200 гривень заподіяної моральної немайнової шкоди.

У судовому засіданні прокурор Дубенської місцевої прокуратури позовні вимоги позивачки заперечив та в обґрунтування своїх доводів покликається на те, що Згідно ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Відповідно до п.35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМ України № 845 від 03.08.2011, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування(компенсацій), зокрема, шкоди заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що проводить оперативно - розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду. Згідно із п.3 ч.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів за рішенням суду покладається на Державну казначейську службу України. Отже, відповідачем у вказаних категоріях справ є відповідний орган державної влади, який згідно з положенням бюджетного законодавства є розпорядником тих бюджетних коштів, який здійснює безспірне списання коштів, стягнення яких передбачено судовим рішенням. У зв'язку з чим, Державна казначейська служба України здійснює лише списання коштів, а формулювання позовних вимог про стягнення з Державної казначейської служби України є некоректним. Просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Представник Дежавної казначейської служби України до суду не з»явився, подавши заяву про заперечення позовних вимог та слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача із слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 18 лютого 2011 року Дубенським міжрайонним прокурором порушено кримінальну справу №58/24-11 за фактом умисного, в інтересах третіх осіб, використання службовими особами Дубенського районного територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів і одиноких непрацездатних громадян свого службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло тяжкі наслідки державним інтересам, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

06 травня 2011 року старшим слідчим Дубенської міжрайонної прокуратури ОСОБА_4 порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

06 травня 2011 року старшим слідчим Дубенської міжрайонної прокуратури ОСОБА_4 ОСОБА_3, у кримінальній справі №58/24-11 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КПК України, а саме: зловживання службовим становищем, тобто умисне використання службового становища в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, що заподіяло тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам. Того ж дня, постановою слідчого Казаковій О.А. було обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд.

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 16 січня 2014 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 364 КК України направлено Дубенському міжрайонному прокурору Рівненської області для проведення додаткового розслідування.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 11 березня 2014 року апеляцію позивача було задоволено частково, постанову Дубенського міськрайонного суду від 16 січня 2014 року щодо повернення на додаткове розслідування кримінальної справи скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд.

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 16 червня 2015 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 364 КК України направлено Дубенському міжрайонному прокурору Рівненської області для проведення додаткового розслідування.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 03 листопада 2015 року апеляцію позивача було задоволено, постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 16 червня 2015 року про повернення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 364 КК України Дубенському міжрайонному прокурору Рівненської області для проведення додаткового розслідування скасовано, а справу повернуто на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 липня 2016 року ОСОБА_3, обвинувачену за ч. 2 ст. 364 КК України визнано невинуватою та виправдано, за відсутністю в її діях складу злочину. Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд обраний ОСОБА_3 06 травня 2011 року скасовано. У задоволенні заявленого цивільного позову Дубенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Дубенського територіального центру соціального обслуговування про стягнення з ОСОБА_3 439315 гривень 58 копійок - відмовлено за безпідставністю.

ОСОБА_5 внаслідок неправомірного кримінального переслідування перебувала під слідством і судом з 06 травня 2011 року по 18 липня 2016 року, тобто 62 місяці і 12 днів.

За таких встановлених обставин, суд приходить до переконливого висновку щодо обґрунтованості доводів позивачки щодо заподіяння моральної немайнової шкоди, виходячи з наступного правового врегулювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. З Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з положеннями ст. 4 цього ж Закону, відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт, як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

При цьому, відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Крім того, право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України. Тобто правова норма про відшкодування шкоди внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності є конституційною нормою і має загальноправове значення.

Вступивши до Ради Європи (1995 р.) і ратифікувавши 17 липня 1997 р. зазначену Конвенцію та ряд Протоколів до неї (Перший протокол і Протоколи №№ 2, 4, 7 та 11), Україна визнала її чинність у національній правовій системі та обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Застосування положень Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського Суду з прав людини національними судами при вирішенні справ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, є необхідним, оскільки відповідно до ст. 9 Конституції

Згідно ст. 1176 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно з ст. 1 Закону України, «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдального вироку суду.

Вирішуючи питання суми задоволення заявлених позовних вимог , суд виходить з поданих обґрунтувань позивачки, в частині неправомірного кримінального переслідування, його тривалості, заподіяної шкоди, внаслідок втрати місця роботи, суспільного осуду, моральних страждань та вважає, що до сума задоволеного відшкодування повинна становити 1,5 розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць незаконного переслідування.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10,57,60,79,208,212,213,214,215 ЦПК України, ст.ст. 16,23,1176 ЦК України, суд-,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Дубенської місцевої прокуратури про відшкодування шкоди – задоволити частково.

Стягнути з держави Україна через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів державного бюджету України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3, жительки м. Дубно провул. Млинівський,7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 297600 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з держави Україна через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів державного бюджету України з єдиного казначейського рахунку на користь Державної Судової адміністрації України судовий збір в сумі 4464 (чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час його проголошення, можуть його оскаржити протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: