Рішення № 71125210, 21.12.2017, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3235/17

Провадження № 2/545/1745/17

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2017 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі : головуючого судді Потетій А.Г.,

за участю секретаря Задорожна Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехнікс Україна", про захист прав споживача, про визнання договору недійсним, про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом про захист прав споживача, про визнання договору недійсним, про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 11 березня 2017 року між Позивачем (ОСОБА_1, Лізингоодержувач) та Відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна», Лізингодавець) було укладено договір № 170024 фінансового лізингу (далі по тексту Договір), за умовами якого ТОВ «Автотехнікс Україна» взяло на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на Предмет лізингу) - автомобіль марки Nissan Qashqai Se+ (Предмет лізингу) та передати у користування Позивачу на строк та на умовах, передбачених договором (п.п. 1.3, 1.1 Договору), копія договору додається.

Згідно пункту 4.1 вказаного Договору, Лізингодавець передає у користування Предмет лізингу Лізингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок Лізингодавця наступних платежів: - адміністративного платежу; авансового платежу; - комісії за передачу предмета лізингу; - у разі наявності, оплатити різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4. ст. 9 даного Договору або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 даного Договору.

На виконання умов договору фінансового лізингу №170024 Позивач сплатив ТОВ «Автотехнікс Україна» адміністративний платіж в розмірі 64 000,00 гривень 11 березня 2017 року згідно квитанції ПАТ «ПУМБ» № 11721742 (копія додається).

Згідно з умовами договору адміністративний платіж це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Відповідно до додатку 1 до Договору розмір адміністративного платежу становить 10 % від вартості предмета лізингу, що становить 2350,18 доларів США, курс долару на дату підписання Договору 27,20.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України).

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини пятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обовязків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.

Так, згідно частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Положення статті 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вказане підтверджується правовими позиціями Верховного Суду України, викладених у відповідних постановах в аналогічних справах, а саме: постанова ВСУ у справі № 6-648цс16 від 18.01.2017 року, постанова ВСУ у справі № 6-2766цс15 від 16.12.2015 року, постанова ВСУ у справі № 6-330цс16 від 08.06.2016 року, постанова ВСУ у справі № 6-3020цс15 від 11.05.2016 року, які є обовязковими для застосування усіма судами України згідно статті 360-7 ЦПК України.

Оспорюваний договір фінансового лізингу не був посвідчений нотаріально в порушення статті 799 ЦК України, а тому він є недійсним в силу дії прямої норми закону (стаття 220 ЦК України) із застосуванням правових наслідків недійсності договору, передбачених статтею 216 ЦК України, тобто повернення Відповідачем Позивачу грошових коштів в розмірі 64 000,00 грн., сплачених в якості адміністративного платежу.

Одночасно, при укладенні даного договору Відповідачем не була надана відповідна ліцензія, яка має бути в останнього згідно пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та пункту 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що відповідно до частини 1статті 227 ЦК України є підставою для визнання вказаного договору недійсним (правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Також, даний договір має бути визнаний недійсним згідно статті 18 ЗУ "Про захист прав споживачів", у звязку з несправедливим умовами договору відносно Лізингоодержувача (Позивача), оскільки умови договору порушують принцип добросовісності та призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; завдають шкоди споживачеві, оскільки:

Всупереч вимогам ЗУ «Про фінансовий лізинг» Відповідач не зазначив індивідуально визначені речі (рік випуску, колір тощо предмета лізингу).

Пунктом 17 Договору визначено, що Додатками до нього є три додатки, в той час як додаток № 3 графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, сторонами складено та підписано не було.

Згідно з пунктом 4.3 Договору, разом з підписаним актом приймання-передачі Лізингодавець передає Лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів (додаток 3 до договору), який сторони зобовязані підписати до моменту підписання акта приймання-передачі.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу Лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобовязань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобовязань Лізингоодержувача.

Порушено статтю 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг», відповідно до якої до істотних умов договору лізингу можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в)компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За положеннями цієї статті адміністративний платіж не відноситься до витрат Лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу. Немає співмірності розміру адміністративного платежу (10 % вартості предмета лізингу) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, яка в розумінні статті 16 вказаного Закону не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору.

Крім того, достроково погасити лізингові платежі можна не раніше ніж через 12 (дванадцять) календарних місяців після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем. За дострокове погашення лізингових платежів у термін до 12 (дванадцяти) календарних місяців з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу Лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від суми дострокового погашення (пункт 10.14 Договору).

Несправедливим є також п.12.1 договору щодо Лізингоодержувача, яким встановлена жорстка відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій при односторонньому розірванні договору Лізингодавцю. Споживач же позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення Відповідачем умов договору. Договір суперечить положенням пункту 4 частини 3 статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки п.12.1 Договору передбачено, що у разі розірвання Договору за ініціативою Лізингоодержувача до передачі транспортного засобу, Лізингодавець повертає 60% від сплаченого Авансового платежу та/або частини Авансових платежів, 40% Лізингодавець отримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору; адміністративний платіж в даному випадку поверненню взагалі не підлягає, який складає 64 000,00 грн.

Одночасно, відповідно до пункту 3.2.7 договору, Лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір у випадку неможливості придбання предмета лізингу або відмови продавця здійснити продаж та/або поставку предмета лізингу та у разі не обрання нового предмета лізингу Лізингоодержувачем протягом одного року; у такому випадку Лізингодавець повертає Лізингоодержувачу кошти на умовах пункту 12.1 ст. 12 даного договору, що стосуються обсягу повернення коштів.

Як описано вище, при цьому згідно з пунктом 12.1 договору Лізингодавець повертає Лізингоодержувачу лише 60 % авансового платежу, а 40 % утримує як штраф за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж у такому випадку поверненню не підлягає.

За умовами договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю перший платіж, який не входить до обсягу фінансування та складається з: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу.

Розділом 12 Договору визначена відповідальність сторін, однак, в ньому виключена відповідальність Лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків саме щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості; звужені обов'язки Лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, визначена тільки відповідальність Лізингоодержувача (Позивача).

Тобто, за невиконання умов Договору Лізингоодержувач не несе жодної відповідальності, а навпаки, отримує вигоду штраф у розмірі 40 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу (пункти 3.2.7, 12.1 договору).

В той час, п.1.4 Договору вказано, що Лізингодавець не відповідає перед Лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності Предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає Продавець.

Однак, стаття 808 ЦК України вказує: якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Відповідно до п. 1.5 Договору, Лізингодавець разом з продавцем солідарно відповідають перед Лізингоодержувачем виключно за зобовязаннями щодо продажу предмета Лізингу.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за Договором здійснює Відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

З п.п. 8.2, 8.3 договору слідує, що сторони визначили ціну предмету договору в доларах США, з переведенням цієї суми у національну валюту відповідно до курсу долара та погодились, що ціна може змінюватися в залежності у випадку зміни обмінного курсу. Сума вартсоті предмета лізинга, авансових платежів, адміністративного платежу, комісії за передачу також визначена в доларах США без еквіваленту в національній валюті згідно додатку № 1 до Договору фінансового лізингу № 170024 від 11.03.2017 року.

Пунктом 10.15 Договору передбачено, що у разі відмови Лізингоодержувача від підписання додаткової угоди та/або акту коригування вартості предмета лізингу, Лізингодавець має право розірвати даний договір, після чого Лізингоодержувач зобовязаний повернути Лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 (пяти) календарних днів з моменту отримання від Лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

Тобто, Лізингоодержувач взагалі позбавлений можливості повернути сплачені кошти, що є порушенням прав споживача. Це не відповідає принципу справедливості, на якому ґрунтується чинне законодавство. В даному випадку договором не передбачено такого ж наслідку для Лізингодавця у разі невиконання ним договору. Однак, Лізингоодержувач зобовязаний і повернути предмет лізингу і залишити Лізингодавцю всі сплачені кошти.

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в Договорі виключені та обмежені права Лізингоодержувача як споживача стосовно Лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом звужені обов'язки Лізингодавця, які передбачені в ЗУ «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність Лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права Лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства, а тому умови даного договору є несправедливими відносно споживача (Лізингоодержувача), що є підставою для визнання його недійсним згідно ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України ( в новій редакції ст. 141 ЦПК України), стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

До складу судових витрат також належать витрати на правничу допомогу (п. 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

За захистом свого порушеного права та звернення до суду із вказаним позовом згідно статті 3 ЦПК України, Позивач звернувся за отриманням правової допомоги до ТОВ «Юридична компанія «ЛЕНД ЛОЄР». Позивачем було понесено 6 000,00 грн. за оплату вартості надання правової допомоги, що підтверджується відповідним Договором про надання юридичних послуг від 30 жовтня 2017 року, квитанцією від 31.10.2017 року № 37 (копії додаються).

Отже, з урахуванням викладеного, договір № 170024 фінансового лізингу від 11 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Автотехнікс Україна» підлягає визнанню недійсним; з ТОВ «Автотехнікс Україна» на користь ОСОБА_1 підлягає стягнення 64 000,00 грн. адміністративного платежу та 6 000,00 грн. понесених судових витрат на правову допомогу.

Одночасно повідомляють суд, що Позивач звертався з заявами до правоохоронних органів з приводу діяльності ТОВ «Автотехнікс Україна» та 08.04.2017 року за результатами перевірки слідчим відділом Полтавського РВП Полтавського відділу ГУНП в Полтавській області розпочато кримінальне провадження за № 12017170300000348 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство).

В судове засідання позивач та його представник не зявились, надавши суду заяву в якій позов підтримали та прохали його задовольнити, та одночасно прохали стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу розмірі 6000 грн. та витрат за публікацію оголошення в газеті «Урядовий Кур?єр» в розмірі 420 грн.

Відповідач в судове засідання не з?явився, однак був належним чином повідомлений, зокрема в матеріалах справи міститься копія оголошення про виклик відповідача в газеті «Урядовий Кур?єр».

Тому, суд вважає за можливе розгляд даної справи по суті у відсутності відповідача по наявним матеріалам справи в заочному порядку відповідно до ст. 223, 280 ЦПК України.

Судом встановлено, що 11 березня 2017 року між Позивачем (ОСОБА_1, Лізингоодержувач) та Відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна», Лізингодавець) було укладено договір № 170024 фінансового лізингу (далі по тексту Договір), за умовами якого ТОВ «Автотехнікс Україна» взяло на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на Предмет лізингу) - автомобіль марки Nissan Qashqai Se+ (Предмет лізингу) та передати у користування Позивачу на строк та на умовах, передбачених договором (п.п. 1.3, 1.1 Договору), копія договору додається.

Згідно пункту 4.1 вказаного Договору, Лізингодавець передає у користування Предмет лізингу Лізингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок Лізингодавця наступних платежів: - адміністративного платежу; авансового платежу; - комісії за передачу предмета лізингу; - у разі наявності, оплатити різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4. ст. 9 даного Договору або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 даного Договору.

На виконання умов договору фінансового лізингу №170024 Позивач сплатив ТОВ «Автотехнікс Україна» адміністративний платіж в розмірі 64 000,00 гривень 11 березня 2017 року згідно квитанції ПАТ «ПУМБ» № 11721742 (копія додається).

Згідно з умовами договору адміністративний платіж це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Відповідно до додатку 1 до Договору розмір адміністративного платежу становить 10 % від вартості предмета лізингу, що становить 2350,18 доларів США, курс долару на дату підписання Договору 27,20.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України).

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини пятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обовязків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.

Так, згідно частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Положення статті 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вказане підтверджується правовими позиціями Верховного Суду України, викладених у відповідних постановах в аналогічних справах, а саме: постанова ВСУ у справі № 6-648цс16 від 18.01.2017 року, постанова ВСУ у справі № 6-2766цс15 від 16.12.2015 року, постанова ВСУ у справі № 6-330цс16 від 08.06.2016 року, постанова ВСУ у справі № 6-3020цс15 від 11.05.2016 року, які є обовязковими для застосування усіма судами України згідно статті 360-7 ЦПК України.

Оспорюваний договір фінансового лізингу не був посвідчений нотаріально в порушення статті 799 ЦК України, а тому він є недійсним в силу дії прямої норми закону (стаття 220 ЦК України) із застосуванням правових наслідків недійсності договору, передбачених статтею 216 ЦК України, тобто повернення Відповідачем Позивачу грошових коштів в розмірі 64 000,00 грн., сплачених в якості адміністративного платежу.

Одночасно, при укладенні даного договору Відповідачем не була надана відповідна ліцензія, яка має бути в останнього згідно пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та пункту 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що відповідно до частини 1статті 227 ЦК України є підставою для визнання вказаного договору недійсним (правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Також, даний договір має бути визнаний недійсним згідно статті 18 ЗУ "Про захист прав споживачів", у звязку з несправедливим умовами договору відносно Лізингоодержувача (Позивача), оскільки умови договору порушують принцип добросовісності та призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; завдають шкоди споживачеві, оскільки:

Всупереч вимогам ЗУ «Про фінансовий лізинг» Відповідач не зазначив індивідуально визначені речі (рік випуску, колір тощо предмета лізингу).

Пунктом 17 Договору визначено, що Додатками до нього є три додатки, в той час як додаток № 3 графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, сторонами складено та підписано не було.

Згідно з пунктом 4.3 Договору, разом з підписаним актом приймання-передачі Лізингодавець передає Лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів (додаток 3 до договору), який сторони зобовязані підписати до моменту підписання акта приймання-передачі.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу Лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобовязань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобовязань Лізингоодержувача.

Порушено статтю 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг», відповідно до якої до істотних умов договору лізингу можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в)компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За положеннями цієї статті адміністративний платіж не відноситься до витрат Лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу. Немає співмірності розміру адміністративного платежу (10 % вартості предмета лізингу) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, яка в розумінні статті 16 вказаного Закону не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору.

Крім того, достроково погасити лізингові платежі можна не раніше ніж через 12 (дванадцять) календарних місяців після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем. За дострокове погашення лізингових платежів у термін до 12 (дванадцяти) календарних місяців з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу Лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від суми дострокового погашення (пункт 10.14 Договору).

Несправедливим є також п.12.1 договору щодо Лізингоодержувача, яким встановлена жорстка відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій при односторонньому розірванні договору Лізингодавцю. Споживач же позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення Відповідачем умов договору. Договір суперечить положенням пункту 4 частини 3 статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки п.12.1 Договору передбачено, що у разі розірвання Договору за ініціативою Лізингоодержувача до передачі транспортного засобу, Лізингодавець повертає 60% від сплаченого Авансового платежу та/або частини Авансових платежів, 40% Лізингодавець отримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору; адміністративний платіж в даному випадку поверненню взагалі не підлягає, який складає 64 000,00 грн.

Одночасно, відповідно до пункту 3.2.7 договору, Лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір у випадку неможливості придбання предмета лізингу або відмови продавця здійснити продаж та/або поставку предмета лізингу та у разі не обрання нового предмета лізингу Лізингоодержувачем протягом одного року; у такому випадку Лізингодавець повертає Лізингоодержувачу кошти на умовах пункту 12.1 ст. 12 даного договору, що стосуються обсягу повернення коштів.

Як описано вище, при цьому згідно з пунктом 12.1 договору Лізингодавець повертає Лізингоодержувачу лише 60 % авансового платежу, а 40 % утримує як штраф за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж у такому випадку поверненню не підлягає.

За умовами договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю перший платіж, який не входить до обсягу фінансування та складається з: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу.

Розділом 12 Договору визначена відповідальність сторін, однак, в ньому виключена відповідальність Лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків саме щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості; звужені обов'язки Лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, визначена тільки відповідальність Лізингоодержувача (Позивача).

Тобто, за невиконання умов Договору Лізингоодержувач не несе жодної відповідальності, а навпаки, отримує вигоду штраф у розмірі 40 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу (пункти 3.2.7, 12.1 договору).

В той час, п.1.4 Договору вказано, що Лізингодавець не відповідає перед Лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності Предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає Продавець.

Однак, стаття 808 ЦК України вказує: якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Відповідно до п. 1.5 Договору, Лізингодавець разом з продавцем солідарно відповідають перед Лізингоодержувачем виключно за зобовязаннями щодо продажу предмета Лізингу.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за Договором здійснює Відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

З п.п. 8.2, 8.3 договору слідує, що сторони визначили ціну предмету договору в доларах США, з переведенням цієї суми у національну валюту відповідно до курсу долара та погодились, що ціна може змінюватися в залежності у випадку зміни обмінного курсу. Сума вартсоті предмета лізинга, авансових платежів, адміністративного платежу, комісії за передачу також визначена в доларах США без еквіваленту в національній валюті згідно додатку № 1 до Договору фінансового лізингу № 170024 від 11.03.2017 року.

Пунктом 10.15 Договору передбачено, що у разі відмови Лізингоодержувача від підписання додаткової угоди та/або акту коригування вартості предмета лізингу, Лізингодавець має право розірвати даний договір, після чого Лізингоодержувач зобовязаний повернути Лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 (пяти) календарних днів з моменту отримання від Лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

Тобто, Лізингоодержувач взагалі позбавлений можливості повернути сплачені кошти, що є порушенням прав споживача. Це не відповідає принципу справедливості, на якому ґрунтується чинне законодавство. В даному випадку договором не передбачено такого ж наслідку для Лізингодавця у разі невиконання ним договору. Однак, Лізингоодержувач зобовязаний і повернути предмет лізингу і залишити Лізингодавцю всі сплачені кошти.

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в Договорі виключені та обмежені права Лізингоодержувача як споживача стосовно Лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом звужені обов'язки Лізингодавця, які передбачені в ЗУ «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність Лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права Лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства, а тому умови даного договору є несправедливими відносно споживача (Лізингоодержувача), що є підставою для визнання його недійсним згідно ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України ( в новій редакції ст. 141 ЦПК України), стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

До складу судових витрат також належать витрати на правничу допомогу (п. 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

За захистом свого порушеного права та звернення до суду із вказаним позовом згідно статті 3 ЦПК України, Позивач звернувся за отриманням правової допомоги до ТОВ «Юридична компанія «ЛЕНД ЛОЄР». Позивачем було понесено 6 000,00 грн. за оплату вартості надання правової допомоги, що підтверджується відповідним Договором про надання юридичних послуг від 30 жовтня 2017 року, квитанцією від 31.10.2017 року № 37 (копії додаються).

Отже, з урахуванням викладеного, договір № 170024 фінансового лізингу від 11 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Автотехнікс Україна» підлягає визнанню недійсним; з ТОВ «Автотехнікс Україна» на користь ОСОБА_1 підлягає стягнення 64 000,00 грн. адміністративного платежу та 6 000,00 грн. понесених судових витрат на правову допомогу.

Одночасно повідомляють суд, що Позивач звертався з заявами до правоохоронних органів з приводу діяльності ТОВ «Автотехнікс Україна» та 08.04.2017 року за результатами перевірки слідчим відділом Полтавського РВП Полтавського відділу ГУНП в Полтавській області розпочато кримінальне провадження за № 12017170300000348 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство).

Таким чином, суд вважає, що наявні достатні підстави , щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору № 170024 фінансового лізингу від 11 березня 2017 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» та ОСОБА_1 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» на користь ОСОБА_1 64000,00 грн. (шістдесят чотири тисячі гривень 00 копійок) адміністративного платежу.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12,13, 78-80, 141, 258 268, 280-283, 284, 352 ЦПК України, ст.. ст.. 203, 215, 227, 216, 808, 806, 799, 220, 509 ЦК України, ст. 18, 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 4, 34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір № 170024 фінансового лізингу від 11 березня 2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» (01103, м. Київ, вул. Німанська, 10-А, офіс 29, код ЄДРПОУ: 40085011, р/р 26006455034081 в АТ «ОТП Банк», МФО: 300528; р/р 26005012079076 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО: 300023) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії КН № 694325, виданий Глобинським РВ УМВС України в Полтавській області 20.07.1998 року, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) 64 000,00 грн. (шістдесят чотири тисячі гривень 00 копійок) адміністративного платежу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» на користь ОСОБА_1 суму понесених останнім судових витрат, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. та 420 грн. витрат за подачу оголошення в газеті.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» на користь держави судовий збір в розмірі 1280 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області на протязі тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Головуючий: А.Г.Потетій