Рішення № 7112062, 01.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2009 р. Справа № 15/354-09

вх. № 9522/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Суза І.А., дов. № 2170 від 16.03.2009 року

відповідача - Тіщенко Н.В., дов. від 02.11.2009 року

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" м. Харків

до Державного підприємства "110 Харківський автомобільний ремонтний завод", м. Харків

про стягнення 16577,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за послуги водовідведення, надані на підставі договору № ІІ-4144/00-А-2 укладеного між сторонами 06.02.2004 року. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума становить 16577,40 грн., з яких 16104,59 грн. - сума основного боргу та 472,81 грн. - пеня. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку згідно виставлених платіжних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд винести рішення, в якому надати відстрочку погашення боргу строком на три місяці, а також розстрочити виконання рішення суду з березня по серпень 2010 року з щомісячною сплатою по 2762,90 грн. Крім того, в судовому засіданні відповідач надав суду клопотання про зменшення розміру пені у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства.

Представник позивача заперечував в судовому засіданні проти надання відстрочки, розстрочки та зменшення розміру пені.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача господарським судом встановлено, що 06 лютого 2004 року між ДКП "Харківкомуночиствод" (ХКОВ, позивач по справі) та ДП МОУ "Харківський автомобільний ремонтний завод" (Абонент), правонаступником якого є відповідач по справі, був укладений договір № ІІ - 4144/00-А-2 на приймання стічних вод, пролонгованого додатковою угодою до договору від 25.01.2008 року.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із Розпорядженням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.02 2009 р. № 121 затверджена нова редакція статуту ДКП КГ „Харківкомуночиствод", в якій змінено найменування Державного комунального підприємства каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод" на Комунальне підприємство каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод". 20.02.2009 р. була проведена державна реєстрація нової редакції статуту Позивача, всі інші реквізити Позивача залишаються без змін.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався надати послуги відповідачу по прийому стічних вод, а відповідач зобов'язався здійснювати регулярну оплату за надані послуги згідно з діючими тарифами, встановленими рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 17.03.04р. за №201 "Про встановлення тарифів на послуги з водовідведення, які надає КП КГ "Харківкомуночиствод" для всіх споживачів м. Харкова".

Сторони зобов'язались керуватися "Правилами прийняття стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова" затвердженими рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради №581 від 18.06.2003р., введених в дію 01.07.03р., Наказом Держбуду України №37 від 19.02.2002р. (з додатками "Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системиканалізації населених пунктів України", "Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів"), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за №402/6690, введених в дію 06.05.2002р., Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених наказом Держжилкомгоспу України від 01.07.94р. №65, та іншими нормативними документами.

Розрахунки за прийняті позивачем стічні води, згідно п.4.2 Договору здійснюється відповідачем протягом 17 календарних днів з моменту відправки платіжної вимоги-доручення позивачем відповідачу.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору надавав послуги щодо водовідведення та направляв відповідачу платіжні вимоги - доручення, що підтверджується матеріалами справи. Проте, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, ухилився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у встановлений договором строк, порядку та розмірі вартість наданих послуг в повному обсязі, внаслідок чого в період з 01 липня 2009 року по 31 серпня 2009 року утворилась заборгованість з основного боргу у розмірі 15365,24 грн. (о/р 00064) та 739,35 грн. (о/р 0064н), які до теперішнього часу не перераховані позивачеві.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 16104,59 грн. боргу за послуги водовідведення обґрунтованими доданими до матеріалів справи документами та такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 4.3. договору за несвоєчасну оплату послуг водовідведення абонент сплачує пеню з розрахунку подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р., у зв`язку з чим позивачем нарахована пеня у розмірі 472,81 грн.

Але розглянувши надане суду клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд вважає його таким, що підлягає замовленню частково з огляду на наступне. Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року із змінами від 06.11.2000 року " Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання, враховуючи відсутність вини відповідача в допущених порушеннях строків платежів, які стались з причин відсутності держзамовлень, що призвело до скрутного фінансово - економічного стану підприємства, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 50 % і стягнути з відповідача пеню в сумі 236,41 грн. В іншій частині стягнення пені відмовити.

Щодо клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення господарського суду в частині стягнення суми заборгованості, то суд знаходить правові підстави для задоволення клопотання відповідача в цій частині та вважає за необхідне відстрочити виконання рішення в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 16104,59 грн. та пені у розмірі 236,41 грн. - на три місяці до 14 березня 2010 року.

В своєму клопотання відповідач також просить суд розстрочити виконання рішення суду з березня по серпень 2010 року з щомісячною сплатою по 2762,90 грн.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

ГПК не містить вимог до змісту заяви про відстрочку або роз строчку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та по рядку їх виконання. Проте зі змісту коментованої статті вбачається, що заява повинна містити:

викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлю ють чи утруднюють виконання рішення;

зазначення того, що просить заявник — розстрочити чи відстро чити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок вико нання рішення;

вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обстави ни, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

При цьому, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визна чених речей тощо).

Господарський суд, дослідивши надане клопотання, дійшов висновку, що не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення тяжкий фінансово – економічний стан підприємства.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується відповідача, який повинен доказати факти, на підставі яких заявлено вищезазначене клопотання.

Враховуючи надання судом відстрочки виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду наявність виняткових випадків та обставин щодо неможливості своєчасно починаючи з березня 2010 року, з урахуванням наданої судом відстрочки, розрахуватися з позивачем, у зв`язку з чим підстави для надання розстрочки виконання рішення суду відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 165,77 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" (адреса: 61045, м. Харків, вул. Дербентська, 109, р/р № 26004805784390 в ХОФ АКБ СР "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ 07904041) на користь Комунального підприємства каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод” (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 2, у тому числі р/р 26005010041510 , АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код 03361715) - 16104,59 грн. основного боргу, 236,41 грн. пені, 165,77 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відстрочити виконання рішення в частині стягнення 16104,59 грн. основного боргу та 236,41 грн. пені до 14 березня 2010 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 236,40 грн. пені.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 02.12.2009 року.