Постанова № 71119227, 19.12.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальов І.М.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"19" грудня 2017 р. Справа № 569/3369/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

Франовської К.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "09" серпня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов'язання виплатити пільгову пенсію , -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Рівненського об'єднаного управління пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просила зобов'язати відповідача здійснити їй виплату пільгової пенсії, починаючи з 06 липня 2013 року та виплачувати її надалі.

В обґрунтування позову зазначила, що їй була призначена пільгова пенсія, а з 06.07.2013 року її виплата припинена. Вважає такі дії відповідача суперечать вимогам Конституції України та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та є такими, що порушують її права.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 09.08.2017 адміністративний позов ОСОБА_3 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов'язання виплатити пільгову пенсію - задоволено.

Зобов'язано Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити виплату ОСОБА_3 пільгової пенсії, починаючи з 06 липня 2013 року та виплачувати її надалі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги Порядок призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №937 від 18 липня 2007 року та відповідно несплату пенсійних виплат підприємством.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив про законність прийнятого судом першої інстанції судового рішення. Також зазначив, що ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено перелік випадків, за яких припиняється виплата пенсії, та який є виключним. Відповідач порушив вимоги ст.ст. 47, 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та безпідставно припинив виплату призначеної пенсії.

В судове засідання позивач, його представник та представник відповідача не з'явилися. Належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що з 06 липня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в Рівненському районі, правонаступником якого є Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, позивачу призначено пенсію за віком у відповідності до п.п.2 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №937 від 18 липня 2007 року за період роботи з 24 грудня 1996 року по 23 грудня 2001 року та з 14 липня 2003 року по 13 липня 2008 року на ПАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» із врахуванням гарантійного листа від 25 червня 2013 року №283 ПАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод».

Гарантійним листом від 25 червня 2013 року №283 ПАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» зобов'язувався до 20-го числа кожного місяця, що передує місяцю виплати пільгової пенсії, перераховувати до Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі місячну суму витрат на виплату та доставку пільгової пенсії.

У зв'язку з тим, що ПАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» не перераховував відповідачу коштів на виплату та доставку пільгової пенсії, пенсія позивачу не виплачувалась.

15 липня 2016 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ПАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» з підстав визнання його банкрутом.

З 06.07.2013 року виплата пенсії позивачу була припинена.

Вважаючи такі дій відповідача протиправними, позивач за поновленням порушеного права звернувся до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що у відповідача відсутні підстави для невиплати пенсії позивачу на пільгових умовах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст.73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" окремим категоріям працівників залежно від умов праці за результатами атестації робочих місць можуть призначатися пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій, але не раніше ніж за 5 років до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення пенсій окремим категоріям працівників, які за результатами атестації робочих місць працюють (працювали) в умовах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначено Порядком призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, від 18.07.2007, № 937 (далі Порядок №937).

Так, пунктом 6 Порядку №937 визначено, що рішення про призначення пільгової пенсії приймається управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті і районі у місті (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем розташування підприємства, організації на підставі документів, що подаються у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінпраці, та гарантійного листа підприємства або організації про перерахування коштів на рахунок зазначеного управління для покриття витрат, пов'язаних з виплатою пенсій.

Згідно з пунктом 7 Порядку №937 виплата пільгової пенсії здійснюється після надходження у повному обсязі коштів від підприємства, організації до органу, що призначає пенсію, у строки, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Перерахування коштів підприємством, організацією здійснюється до дня досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону.

Кошти на виплату пільгової пенсії та витрати, пов'язані з доставкою пенсій, перераховуються підприємством, організацією у порядку та строки, визначені правлінням Пенсійного фонду України (п. 8 Порядку №937).

З аналізу положень Порядку №937 вбачається, що вони не регламентують підстави припинення виплати пільгових пенсій.

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, вищеназваною нормою закону передбачено перелік випадків, за яких припиняється виплата пенсії.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що визнання підприємства банкрутом та несплати ним внесків до Пенсійного фонду не є підставою для припинення виплати пенсій призначених згідно п.п.2 п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону№1058.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що припинивши виплачувати пільгову пенсію позивачу, відповідач допустив порушення ст.ст. 47, 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та порушив право соціального захисту позивача, у тому числі, на пенсійне забезпечення, гарантоване кожному громадянину у відповідності до ст.46 Конституції України.

При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що посилання відповідача на Порядок №937 та постанову правління Пенсійного фонду України №3-2 від 25.01.2008, є безпідставними, оскільки вони є підзаконними нормативними актами, а тому не можуть бути підставою для припинення виплати пільгової пенсії відповідно до 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

З досліджених в судовому засіданні довідок відповідача про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, судом встановлено, що позивачу нараховувались суми пенсії з 06 липня 2013 року, однак фактично виплачені не були.

Тому, суд правомірно дійшов висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача саме з 06.07.2013 року.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області залишити без задоволення, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "09" серпня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.В. Кузьменко

К.С. Франовська

Повний текст постанови виготовлено "19" грудня 2017 р.