Ухвала суду № 71111860, 20.12.2017, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/1784/17

Провадження №1-КП/639/270/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Чижиченка Д.В.,

при секретарі Косенко С.М.,

за участю прокурорів Сагуна М.О., Штундер Ю.О.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальні акти по кримінальним провадженням, зареєстрованим в ЄРДР 26.12.2016 року за №12016220500003030 обєднаним з кримінальним провадженням зареєстрованим в ЄРДР 04.04.2016 року за № 12016220510001153 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, з освітою 2 класи загальноосвітньої школи, маючого на утримання малолітню дитину, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Жовтневому районному суді м. Харкова знаходяться кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч.2 ст.186 КК України.

В судовому засіданні прокурором Штундер Ю.О., заявлено клопотання про накладення грошового стягнення на потерпілого ОСОБА_3 та про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, оскільки строк дії ухвали суду щодо застосування вказаної міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого закінчується, судове засідання по справі відкладається через неявку свідків, ризики, які були враховані при обранні такої міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого не зникли.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, обвинуваченого, його захисника, які заперечували проти задоволення клопотання посилаючись на його необґрунтованість та тривалість розгляду справи через неявку свідків сторони обвинувачення, просили змінити відносно останнього міру запобіжного заходу на не пов'язаний із ізоляцією від суспільства, а саме домашній арешт, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, зокрема 06.07.2017 р., 22.08.2017 р., 12.09.2017р., 12.09.2017 р. 28.09.2017 р., 02.11.2017р., 20.12.2017р. потерпілий ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1ст. 325 КПК Українисуд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбаченихглавою 12 цього Кодексу.

За змістом ч. 1ст. 139 КПК України, якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний, не зявився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне постановити ухвалу про накладення на потерпілого ОСОБА_4 грошового стягнення у розмірі 800,00 гривень.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Судові засідання по справі неодноразово відкладались через неявку свідків сторони обвинувачення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_3, які належним чином повідомлялися судом про день та час розгляду справи, проте в судове засідання не зявилися про причини неявки суд не повідомили.

Вжитими судом заходами місце знаходження свідків по справі не встановлено.

Згідно матеріалів справи, вказана вище міра запобіжного заходу відносно обвинуваченого обрана слідчим суддею 20.03.2017 року та продовжена судом до 21.01.2018 року.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості, передбачених ч.2 ст.186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно та за ч.2 ст.190 КК України, тобто заволодінням чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене повторно, за які кримінальним законом визначено покарання до 6 років позбавлення волі відповідно.

Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, повязаним із позбавленням особи свободи, і може бути застосований лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом засобів доказування доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 раніше судимий, має постійне місце мешкання: Харківська обл., м. Мерефа, вул. Л. Українки, 167, хворіє на вегето судинну дистонію та гіпертонічну хворобу 2-ого ступеню, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка страждає на захворювання центральної нервової системи та нирок, батьківських прав не позбавлений.

Суд враховує, що при розгляді клопотання про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України». «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу» п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року справа «Хайреддінов проти України».

При цьому береться до уваги, що «ризик втечі або уникнення правосуддя» зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, трохи пом'якшує цей страх і зменшує його наміри втекти . При обґрунтуванні цієї підстави необхідне дослідження характеристики особистості, утримуваної під вартою. При цьому на користь звільнення свідчать: відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя. Справа ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії».

Перешкоджання встановленню істини за кримінальною справою за практикою Суду, може здійснюватися шляхом «тиску на свідків», «знищення або фальсифікації доказів», «змовляння зі спільниками або свідками», «затягування і заплутування розслідування». Суд неодноразово вказував на те, що на її обґрунтованість впливає час. В даному конкретному випадку на час розгляду питання щодо міри запобіжного заходу, можливість здійснення тиску на свідків і знищення доказів за кримінальною справою не може розглядатися як підстава утримання особи під вартою, коли свідки у встановленому законом порядку не допитані з вини сторони обвинувачення, а докази у провадженні є закріпленими, отже, «ризик змовляння» завдяки цьому зменшується.

Таким чином наявність підстави «існування ознак тяжкого злочину» у практиці Суду збігається з підставою «суворості передбаченого покарання». Ця підстава не може бути застосованою самостійно без інших підстав позбавлення особи свободи. Справа «Ілійков проти Болгарії», в якій Суд закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» і теж втрачає свою вагу із збігом розумного терміну.

Також при розгляді клопотання судом враховується і інша практика Європейського суду з прав людини з даного питання. Так, зокрема, у справі «Луценко проти України» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у п. 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбулось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи, рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України», пункт 26. Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції.

Таким чином, на даний час суд приходить до висновку, що продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 не є виправданим, оскільки прокурором не доведено недостатність застосування відносно обвинуваченого більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам, на які посилалася в судовому засіданні.

Аналізуючи вказане вище, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178КПК України, вік обвинуваченого, наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, тривалість розгляду даного провадження, яка викликана неявкою в судове засідання свідків обвинувачення та потерпілого, суд вважає, що на даний час необхідно змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід на домашній арешт, яке забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючисьст. 29 Конституції України, ст. ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст.177, 183, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Штундер Ю.О. про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою на 60 днів та накладення стягнення на потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Клопотання захисника-адвоката ОСОБА_1, про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 на більш мякий, а саме домашній арешт - задовольнити.

Змінити обвинуваченомуОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, звільнивши його з-під варти в залі суду негайно, поклавши на обвинуваченого такі обовязки: не відлучатися з місця постійного проживання з 15:00 год. по 08:00 год. кожного дня за адресою : Харківська обл., м. Мерефа, вул. Л. Українки, 167,повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до органу, який здійснює виконання даної ухвали свій паспорт для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну.

Накласти на потерпілого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, грошове стягнення у сумі 800 (вісімсот) гривень 00 коп., з перерахуванням зазначених коштів на р/р 31215206700008, отримувач УДКСУ Жовтневого району, банк отримувача ГУДКCУ в Харківській області, код банку отримувача (МФО) 851011, КОД ЄДРПОУ 02893738,призначення платежу: грошове стягнення згідно ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.11.2017 року по справі №639/1784/17.

Виконання ухвали доручити Харківському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику та направити начальнику Харківської УВП № 27.

Строк предявлення ухвали для виконання в частині накладання грошового стягнення 1 рік.

Ухвала оскарженню не підлягає, але відповідно дост. 147 КПК Українив частині накладення грошового стягнення може бути скасована судом, що її постановив за клопотанням особи, на яку накладено стягнення.

Суддя Д.В. Чижиченко