Рішення № 71109387, 06.12.2017, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2803/17

Провадження №2/524/1604/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді Кривич Ж.О.,

при секретарі Коваль Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року до суду звернувся ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_2, просив стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору № б/н від 25.02.2008 року в сумі 76 634 грн. 89 коп.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги визнала частково, просила зменшити розмір пені.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне:

25.02.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н, згідно якого позивач надав їй кредит у сумі 9 300 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном поверненням, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу та розмір процентів встановлений договором.

ОСОБА_2 зобовязалася належним чином прийняти, використовувати і повернути Банку отримані кошти, а також здійснювати плату за кредит (встановлені проценти та комісії) у терміни, встановлені Кредитним договором.

Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобовязання за кредитним договором; щомісячних платежів не здійснює, чим порушує права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Розрахунками, наданими позивачем, підтверджується наявність заборгованості відповідача перед банком, яка станом на 31.03.2017 року становить 76 634 грн. 89 коп., з яких:

-10 247 грн. 55 коп. заборгованість за кредитом;

-59 499 грн. 96 коп. нараховані відсотки за користування кредитом;

-3 000 грн. 00 коп. заборгованість за пенею;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-250 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина);

-3 637 грн. 38 коп. штраф (процентна складова).

Зміст кредитного договору, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Вирішуючи спір, суд виходить з положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як розяснив Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 27 Постанови за № 5 від 30.03.12 року, положення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст.ст. 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 Цивільного Кодексу України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

П. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, розмір пені слід зменшити до 1 200 грн. 00 коп., а розмір штрафних санкцій до 250 грн. 00 коп.

З огляду на зазначені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенню, а саме: із ОСОБА_1 на користь банку слід стягнути:

-10 247 грн. 55 коп. заборгованість за кредитом;

-59 499 грн. 96 коп. нараховані відсотки за користування кредитом;

-1 200 грн. 00 коп. заборгованість за пенею;

-250 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею всі документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись ст.ст. 215, 218 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.02.2008 року, яка складається з наступного:

-10 247 грн. 55 коп. заборгованість за кредитом;

-59 499 грн. 96 коп. нараховані відсотки за користування кредитом;

-1 200 грн. 00 коп. заборгованість за пенею;

-250 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина), а всього 71197 грн. 51 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя