Рішення № 71105754, 12.12.2017, Оболонський районний суд міста Києва

12.12.2017 Справа № 756/1539/14-ц

Справа № 756/1539/14-ц

Провадження № 2/756/370/17

рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді - Шевчука А.В.,

при секретарях: Бабчук А.І., Субіну М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову ТОВ «Кредитні ініціативи» зазначає, що 28.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») укладено договір факторингу за умовами якого банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації.

В свою чергу, 08.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, за умовами якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступає ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації.

Тобто, відповідно до цих договорів факторингу до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги по зобов'язаннях, які виникли на підставі укладених з ПАТ «Сведбанк» кредитних договорах серед яких договір укладений з відповідачкою.

Так, 14.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2608/0308/71-016. За умовами цього договору ОСОБА_1 надано кредит у сумі 175 000 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за цим кредитним договором, 14.03.2008 року ОСОБА_1 укладено з ВАТ «Сведбанк» іпотечний договір за умовами якого відповідачка передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 01.03.2013 року за відповідачкою утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 170 429 доларів США 04 центи, заборгованість по відсотках в розмірі 97 507 доларів США 05 центів, а також неустойка у розмірі 174 206 доларів США 36 центів.

Оскільки ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань за кредитним договором, має прострочену заборгованість, ТОВ «Кредитні ініціативи» просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2608/0308/71-016 звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_2 шляхом продажу на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Представник ТОВ «Кредитні ініціативи» у судовому засіданніпозовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідачки у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 14.03.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2608/0308/71-016, за умовами якого банк надав відповідачці кредит в сумі 175 000 доларів США на строк з 14.03.2008 року по 13.03.2037 року включно на умовах передбачених у цьому договорі. За змістом п.п. 6.1.5., 3.8. кредитного договору сторони договору за взаємною згодою домовилися без укладення будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити наступний порядок зміни умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника щодо строку виконання, зокрема порушення позичальником строків платежів. При настанні указаної події банк має право вимагати погашення заборгованості у повному обсязі (суми кредиту, процентів, штрафних санкцій). При настанні указаної обставини банк має право надіслати позичальнику повідомлення про зміну умов цього договору. При цьому строк виконання позичальником своїх зобов'язань (повернення кредиту, сплата процентів за користування ним за взаємною згодою сторін вважається таким, що настав, на десятий календарний день з дня направлення банком позичальником повідомлення про зміну умов цього договору. (т. 1 а.с. 5-12).

З метою забезпечення неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором, також 14.03.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 Предмет іпотеки має загальну площу 57,30 кв.м, житлову площу 29,60 кв.м. Сторони оцінили предмет іпотеки в сумі 1 053 430 грн. ( т. 1 а.с. 14, 15).

ВАТ «Сведбанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши кредитні кошти в сумі 175 000 доларів США., ОСОБА_1 не належно виконує взяті на себе зобов'язання, в зв'язку із чим утворилась прострочена заборгованість.

16.11.2009 року ПАТ «Сведбанк» направило ОСОБА_1 повідомлення про зміну умов кредитного договору № 2608/0308/71-016 від 14.03.2008 року та надано добровільний строк виконання основного зобов'язання за даним договором до 26.11.2009 року (т. 1 а.с. 25-29).

Тобто строк повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №2608/0308/71-016, укладеним 14.03.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, настав 26.11.2009 року.

Крім того, указані обставини встановлені рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.06.2016 року у справі № 756/15515/15-ц за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили та в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають (т. 2 а.с. 162-164).

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28.02.2012 року, яке набрало законної сили, позов ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 1 945 003 грн. 87 коп. заборгованості та 1 820 грн. судових витрат. Цим судовим рішенням установлено та відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню, те, що 22.12.2010 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2608/0308/71-016, укладеним 14.04.2008 року з ВАТ «Сведбанк», становить: 170 429 доларів США 04 центів за кредитом, 36 939 доларів США 10 центів за процентами, а всього 207 368 доларів США 14 центів, що за курсом НБУ станом на 28.02.2012 року становить 1 656 187 грн. 14 коп., а також заборгованість по пені 288 816 грн. 75 коп., а всього 1 945 003 грн. 87 коп. (т. 1 а.с. 74-76).

28.11.2012 року між ВАТ «Сведбанк» та ФК «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу №15. Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимоги якої належить банку на підставі документації. З моменту відступлення банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів. За змістом п. 2.6. пп. 2.6.5. наступне відступлення фактором прав вимоги заборгованості до боржників фінансовій установі допускається без письмового дозволу (погодження) Спостережної Ради Банку.(т. 1 а.с. 30, 31, т. 1 а.с. 117-143).

Відповідно до договору про передачу прав за іпотечними договорами, укладеного 28.11.2012 року між ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», банком разом з відступленням права вимоги заборгованості по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28.11.2012 року № 15, укладеного між сторонами договору, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором, в тому числі за іпотечним договором № 2608/0308/71-016 укладеним з позичальником ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 169, 170, т. 2 а.с. 24-33).

В свою чергу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» того ж дня, а саме 28.11.2012 року укладено з ТОВ «Кредитні ініціативи» договір факторингу. Відповідно до 2.1, 2.2 договору клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступає Фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах укладених з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації. З моменту відступлення клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів (т. 1 а.с. 144-161, т. 2 а.с. 1-19).

Згідно переліку зобов'язань, які перейшли за цим договором факторингу до ТОВ «Кредитні ініціативи», також перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2608/0308/71-016 (т. 1 а.с 46, т. 1 а.с. 162, т. 2 а.с. 20-23).

Крім того, 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за іпотечним договором за умовами якого до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшли права іпотекодержателя, в тому числі за іпотечним договором № 2608/0308/71-016 укладеним з ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 165-168, т. 2 а.с. 29-34).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1,обтяжена іпотекою, іпотеко держатель ТОВ «Кредитні ініціативи» (т. 2 а.с. 42, 43).

За умовами договору факторингу №15 від 28.11.2012 року, укладеному між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», та договору факторингу від 28.11.2012 року, укладеному між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», останнє товариство набуло право вимоги до окремої категорії боржників ПАТ «Сведбанк».

За змістом п. 2.1. договору факторингу банк відступає фактору свої права вимоги по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації.

При цьому п. 1.1. договору факторингу містить тлумачення документації, це, зокрема, оригінали кредитних договорів, оригінали договорів забезпечення, матеріали, що стосуються судових справ (позови, постанови, рішення та/або ухвали суду) та /або виконавчого провадження (виконавчі листи, постанови, інші виконавчі документи), якщо порушено позовне та/або виконавче провадження.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.06.2016 року у справі №756/15515/15-ц, яке набрало законної сили, відмовлено у позові ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Цим судовим рішенням встановлено та відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає, те що ТОВ «Кредитні ініціативи»за укладеним договором факторингу не набуло повноважень щодо нарахування ані процентів, ані будь-яких штрафних санкцій, комісій тощо та відповідно не має повноважень про їх стягнення з відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 575 ЦК України установлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

За частиною 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 1083 ЦК України).

Оскільки у судовому засіданні установлено те, що спірна квартира передана ОСОБА_1 в іпотеку ПАТ «Сведбанк» на забезпечення виконання зобов'язання за укладеним з банком кредитним договором; ОСОБА_1 порушено умови основного зобов'язання забезпеченого іпотекою внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором; строк виконання основного зобов'язання було змінено банком відповідно до умов кредитного договору та визначено датою повернення кредиту 26.11.2009 року; 28.02.2012 року заборгованість за кредитом стягнута рішенням суду на користь банку з ОСОБА_1; за договорами факторингу від 28.11.2012 року спочатку до ТОВ «ФК «Вектор Плюс», потім до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 в межах суми стягнутої рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28.02.2012 року, а також права та обов'язки іпотекодержателя за договором іпотеки, укладеним 14.03.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, суд дійшов висновку про набуття ТОВ «Кредитні ініціативи» прав іпотекодержателя та обґрунтованість його вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом із цим, під час судового розгляду представником відповідача подано заяву в якій він просить суд застосувати при вирішенні спору наслідки спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 ст. 258 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності поспинається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі № 375/16022/15 викладено правовий висновок за яким позивач (ПАТ «ОТП Банк») міг пред'явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі).

Враховуючи, що строк виконання відповідачкою основного зобов'язання за кредитним договором № 2608/0308/71-016 внаслідок його зміни настав 26.11.2009 року, то трирічний строк на звернення до суду за захистом порушеного права іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки сплив 26.11.2012 року.

Однак, ПАТ «Сведбанк» до суду з таким позовом не зверталось, а ТОВ «Кредитні ініціативи», яке набуло права вимоги до ОСОБА_1 за договором іпотеки на підставі договору факторингу від 28.11.2012 року (тобто після спливу трьох років з дні виникнення права на пред'явлення такого позову) в межах суми стягнутої судовим рішенням від 28.02.2012 року, звернулося до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки лише 27.01.2014 року, що підтверджується відбитком штампу відділення поштового зв'язку на поштовому конверті.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні відповідно до ст.ст. 263 та 264 ЦК України не є підставою для зупинення чи переривання перебігу позовної давності.

Будь яких поважних причин для поновлення цього строку під час розгляду справи не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову ТОВ «Кредитні ініціативи» у позові до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за спливом строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 258, 263, 261, 264, 267, 512, 526, 575, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку» , ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 33, 57, 58, 60, 61, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м.Києва через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.В. Шевчук