Ухвала суду № 71104929, 19.12.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Кифлюка В.Ф.,

суддів Марчака В.Я.,Колотила О.О.

з участю секретаря Дзюбака М.В.

учасників судового провадження: прокурора Романюка П.І., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 04.10.2017 року в кримінальному провадженні №12017260020000327 по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 04.10.2017 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. України, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2«А» кв.19, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, судимого: 28.12.2016 року Садгірським районним судом м. Чернівців за ст.185 ч.2 КК України до покарання 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік 2 місяці; 23.03.2017 року Садгірським районним судом м. Чернівців за ст.185 ч.3, ч.2 ст.15 ст.185 КК України із застосуванням ст.70 ч.1, ч.4 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України і йому призначено покарання у виді 4 роки позбавлення волі.

До набрання вироку законної сили запобіжний захід ОСОБА_5 залишено у виді застави. Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 визначено обчислювати з дня затримання та зараховано йому в строк відбуття покарання на підставі ст.72 ч.5 КК України перебування його під вартою на досудовому слідстві з 27.04.2017 року по 30.05.2017 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні

провадження №11кп/794/430/17 р. головуючий у 1 інстанції Стоцька Л.А.

позбавлення волі.

Цим же вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, гр. України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5 А кв.48, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, розлученого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, судимого 23.03.2017 року Садгірським районним судом м. Чернівців за ст. 185 ч.3, ч.2 ст.15, ст. 185 КК України до покарання у виді 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на три роки,визнано винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України і йому призначено покарання у виді три роки позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироку законної сили залишено у виді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 визначено обчислювати з 27 квітня 2017 року та зараховано в строк відбуття покарання перебування його під вартою в період з 27.04.2017 року по 20 червня 2017 року включно на підставі ст.72 ч.5 КК України з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі

Цивільний позов ТОВ «Буковина-Тігріс» задоволено та стягнуто з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Буковина-Тігріс» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 41000 грн.

Вирішено долю речового доказу.

Згідно вироку, 08.03.2017 року о 18 год. 25 хв. ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_2, діючи умисно, повторно, переслідуючи мету особистого збагачення, проникли без використання засобів подолання перешкод до складського приміщення, що належить на праві приватної власності ТОВ «Буковина-Тігріс» в м. Чернівці по вул. Декабристів, 22-А, звідки таємно викрали алюмінієві труби довжиною 70 м вартістю 20000 грн., жолоб для кабелю довжиною 20 м вартістю 4000 грн., металевий корпус електричної шафи вартістю 5000 грн. та металеві віконні рами в кількості 8 штук загальною вартістю 12000 грн., а всього викрали таємно чужого майна на загальну суму 41000 грн.

На цей вирок обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати оскаржуване рішення та ухвалити рішення про виправдання обвинувачених.

В своїх скаргах обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_1 вказували, що в суді першої інстанції не було взято до уваги те, що ОСОБА_4 на територію підприємства, звідки були викрадені матеріальні цінності, не заходив, а допомагав дише ОСОБА_2 зі сміттєзвалища за територією підприємства перенести в автомобіль металеві предмети. Крім того, з відеозапису не видно добре хто і які саме предмети грузить в автомобіль. Відеокамера була встановлена на значній відстані від місця завантаження і зображення на ній не є чіткими. Суд необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання сторони захисту в залученні фахівця для збільшення зображення на відеозаписі. Вказували також, що не визначено точна вартість викраденого, оскільки досудове слідство і суд вартість викраденого визначили на підставі довідки підприємства про залишкову вартість викраденого. Ніхто при цьому не проводив ревізію на цьому підприємстві, не встановлено коли проводився переоблік матеріальних цінностей там. Можливо, мова йде про майно, яке пропало на підприємстві кілька років назад. Вважають, що обвинувачення не знайшло свого підтвердження в суді.

Обвинувачений ОСОБА_2 вказував, що в суді не було доведено, що він викрав майно, яке комусь належало та мало свого власника. Ніяких документів про це в кримінальному провадженні немає. Також вказував, що досудовим слідством не було проведено експертну оцінку викраденого майна.

Також вказував на те, що свідок ОСОБА_6 в суді дав показання, що він приймав у нього чорний метал та різні металеві відходи і не говорив про те, що там були алюмінієві труби, жолоб для кабелю, металеві віконні рами та металевий корпус електричної шафи. Також зазначав, що на відеозаписі не відображено як він заходив на територію підприємства. Фактично він там не був, а всі металі предмети взяв з яру, що неподалік від підприємства. Сітку він не знімав, її хтось до нього зняв і там зробили стежку, по якій здійснюється прохід. Ще зазначав, що ніяких інших доказів в справі немає, як то відбитки пальців рук, чи сліди взуття. А слідчий експеримент проводився без участі захисника та під тиском працівників поліції. Вказував, що предявлене йому обвинувачення ґрунтується на припущеннях.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1, які просили задовольнити подані ними апеляційні скарги, посилаючись на обставини, що наведені в них, а також задовольнити скаргу обвинуваченого ОСОБА_4, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянтів, колегія суддів вважає, що заявлені апелянтами вимоги є необґрунтовані і в задоволенні їхніх скарг необхідно відмовити.

Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Винуватість обвинувачених у вчиненні ними таємного викрадення чужого майна з проникненням в інше сховище при обставинах, що наведені у вироку, підтверджується дослідженими в суді доказами, яким дана правильна юридична оцінка.

Як вбачається зі змісту заяви представника ТОВ «Буковина-Тігріс», в період часу з 8 по 10 березня 2017 року невстановлена особа зі складського приміщення цього підприємства таємно викрала алюмінієві труби довжиною 70 м, жолоб для кабелю довжиною 20 м, корпус шафи електричної 1шт., металеві віконні рами 8 шт., загальною вартістю 41000 грн. (т.1 а.с.10-11).

З показань представника потерпілої особи ОСОБА_7 вбачається, що вранці 09.03.2017 року було виявлено крадіжку труб, жолоба для кабелю, металевих віконних рам та металевого корпусу для шафи з території ТОВ «Буковина-Тігріс».

Свідок ОСОБА_8 в суді дав показання, що є керівником ТОВ «Буковина-Тігріс». Територія товариства огороджена і цілодобово охороняється. Охоронець крадіжки не виявив. Викрадені труби знаходились в складському приміщенні товариства. Вартість викраденого майна визначалась по його балансовій вартості.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні дав показання, що в березні 2017 року до нього на пункт прийому металобрухту приїжджали троє чоловіків на автомобілі «Пежо» та здавали різні металеві предмети. Пізніше працівникам поліції він вказав на осіб, які тоді здавали йому ті металеві предмети.

Свідок ОСОБА_9 в суді дала показання, що на території її підприємства встановлено відеоспостереження і відеокамери частково охоплюють і територію ТОВ «Буковина-Тігріс». При перегляді відеозапису вона побачила, як до огородженої сіткою території ТОВ «Буковина-Тігріс» з боку тротуарної доріжки підїхав мікроавтобус білого кольору, після чого з території підприємства чоловіки, знявши сітку, щось виносили.

З протоколу огляду місця події від 10.03.2017 року та фототаблиці до нього вбачається, що місцем події є складські приміщення ТОВ «Буковина-Тігріс». Вхід до цих складських приміщень вільний, в приміщеннях №1, 2, 3 зі стін звисають фрагменти пошкоджених металевих труб, на підлозі знаходяться інші металеві предмети (т. 1 а.с. 22-28).

З довідки ТОВ «Буковина-Тігріс» від 10.03.2017 року вбачається, що на балансі підприємства знаходились алюмінієві труби 70 м вартістю 20000 грн., жолоб для кабелю 20 м вартістю 4000 грн., корпус шафи електричної вартістю 5000 грн., віконні рами в кількості 8 шт. вартістю 12000 грн. (т.1 а.с.41).

З протоколу предявлення особи для впізнання та фототаблиці до нього вбачається, що 08.04.2017 року свідок ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_4 як особу, яка 08.03.2017 року здавала на пункт прийому металобрухту металеві рами та труби (т.1 а.с. 64-66).

З протоколу предявлення особи для впізнання від 08.04.2017 року вбачається, що свідок ОСОБА_6 по фотографії впізнав ОСОБА_2, як особу, яка 08.03.2017 року здавала на пункт прийому металобрухту металеві рами та труби (т.1 а.с. 67-69).

Під час проведення слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_2 добровільно показував звідки та з яких саме складських приміщень він разом з ОСОБА_4 викрадав труби та інші металеві предмети , що належать ТОВ «Буковина-Тігріс» (т.1 а.с. 162-168).

В ході проведення слідчого експерименту обвинувачений також ОСОБА_4 добровільно показував звідки саме, з яких складських приміщень він разом з ОСОБА_2 викрадав належне ТОВ «Буковина-Тігріс» майно (т.1 а.с.170-176).

Аналіз наведених в цій ухвалі та інших, досліджених судом доказів, свідчить про правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вчиненні повторно, за попередньою змовою групою осіб таємного викрадення чужого майна з проникненням в інше приміщення.

Твердження апелянтів в своїх скаргах на те, що вони не проникали в територію підприємства та в складські приміщення і звідти нічого не викрадали, а підібрали на смітнику металеві предмети, є намаганням останніх уникнути відповідальності за вчинений злочин та спростовуються як їхніми показаннями під час проведення слідчих експериментів з ними, так і іншими дослідженими доказами, аналіз яких наведено в цій ухвалі та вироку суду.

Щодо посилань обвинувачених та захисника про відсутність експертної оцінки викраденого, необхідно визнати, що їхні зауваження є недоречними, оскільки викрадене майно обвинувачені збули і це є їх провина в тому, що неможливо було провести експертну оцінку викраденого. Крім того, стороною захисту не надано доказів того, що вартість викраденого могла бути меншою ніж та, яка інкримінована обвинуваченим.

Посилання апелянтів на те, що слідчі експерименти проводились під тиском працівників поліції, є голослівні. Будь-яких даних про те, що обвинувачені скаржились про застосування до них недозволених методів слідства, немає. Відсутність же захисника при проведенні вказаних слідчих дій не є підставою для визнання цих доказів недопустимими, оскільки участь захисника при проведенні досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні не є обовязковою. Також відсутні дані і про те, що обвинувачені бажали мати захисників під час проведення зазначених слідчих дій і їм в цьому було відмовлено.

Навпаки, в матеріалах кримінального провадження є заяви обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4, написаних ними власноручно, з яких вбачається, що останні не мали бажання мати захисників під час досудового розслідування (т.1 а.с.146, 157).

З даних про особи винних вбачається, що останні раніше притягувались до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних умисних корисливих злочинів (т.1 а.с. 113-114, 118-119).

Підстав для скасування вироку, як про те просять апелянти, колегія суддів не вбачає, а тому в задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_1 відмовити, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 04 жовтня 2017 року в кримінальному провадженні №12017269920000327 по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в той же строк з дня вручення їм копії ухвали.

Головуючий В.Ф.Кифлюк

Судді В.Я.Марчак

ОСОБА_10

Згідно з оригіналом: суддя