Рішення № 71104882, 14.12.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14981/17

Провадження № 2/752/4765/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 грудня 2017 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Мирошниченко О.В.

при секретарі Мархотко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

та за зустрічним позовом Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» до ОСОБА_1 про визнання недійсними листків непрацездатності та стягнення збитків, -

в с т а н о в и в:

24.07.2017 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» від 15.05.2017 року № 106 «Про внесення змін до штатного розпису та структури Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР».

В подальшому позивачем змінено предмет позову, за заявою про зміну предмету позову від 21.09.2017 року позивач просив:

-визнати звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Генерального директора Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» незаконним;

-поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника Генерального директора Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» з 22 серпня 2017 року;

-стягнути з Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» (ідентифікаційний код 03359026) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34 129 грн. 26 коп.

В обґрунтування позову вказав про те, що 22.08.2017 року відповідачем видано наказ № 227-К, відповідно до якого позивача звільнено з посади першого заступника Генерального директора КК «КИЇВАВТОДОР» на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач зазнає, що на підприємстві жодних дій щодо перетворення, в тому числі реорганізації, ліквідації чи інших змін в КК «КИЇВАВТОДОР» не провадилось. Аналогічно роботодавцем не вчинено жодних дій, спрямованих а на реальну змін в організації виробництва, що могло б потягнути за собою скорочення штату, а саме - двох посад: посади першого заступника Генерального директора Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» та радника Генерального директора Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» з питань будівництва.

В порядку 31 ЦПК України, відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати недійсними листки непрацездатності, видані на ім'я ОСОБА_1, серії АДА № 591819 з 15.06.2017 року по 30.06.2017 року, серії АДА № 03.07.2017 року по 125.07.2017 року, серії АДА № 080367 з 06.06.2017 року по 14.06.2017 року, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» матеріальну шкоду у розмірі 25 419,38 грн.

У судовому засіданні позивач та його представники підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд задовольнити первісний позов з урахуванням заяви про зміну предмету позову. Проти задоволення зустрічного позову заперечували у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення первісного позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, просили врахувати, що посада позивач першого заступника Генерального директора Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» була скорочена у зв'язку із утворенням в структурі Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» Управління з капітального будівництва. Зустрічний позов просили задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що проведеною перевіркою відділом експертизи тимчасової непрацездатності управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві встановлено порушенням вимог Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, у зв'язку із чим за вимогою Комунальна корпорація «КИЇВАВТОДОР» понесене матеріальні збитки, завдані підприємству позивачем ОСОБА_1

Заслухавши пояснення та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

03.06.2015 року ОСОБА_1 зараховано на посаду першого заступника Генерального директора Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» відповідно до наказу № 106-К від 02.06.2015 року, що стверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 126)

Наказом Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» № 106 від 15.05.2017 року внесено зміни до штатного розпису Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР», скорочено одну штатну одиницю першого заступника генерального директора; одну штатну одиницю радника генерального директора з питань будівництва, про що позивача було повідомлено 17.05.2017 року (а.с. 169-171).

17.05.2017 року позивачем отримано персональне попередження про наступне звільнення, одночасно позивачу запропоновано вакантні посади для переведення: начальник відділу контролю якості управління капітального будівництва; головного механіка служби головного механіка; головного спеціаліста виробничо-технічного відділу управління капітального будівництва; техніка сектору проектування виробничо-технічного відділу управління капітального будівництва. від переведення на запропоновані вакантні посади позивач відмовився (а.с. 135).

Наказом Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» № 227-К від 22.08.2017 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника Генерального директора Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» з 22.08.2017 року на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу Законів про Працю України (а.с. 119).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Крім того, згідно з ч. 2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють звільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне звільнення. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що для того, щоб звільнити працівника на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, роботодавець повинен вручити працівнику письмове повідомлення про скорочення та надати йому можливість переходу на інші посади. Відмова в переході на нову роботу або згода працівника має бути складена в письмовій формі. При скороченні персоналу роботодавець може пропонувати працівнику перехід на оплачувану нижче посаду, а вже працівник приймає рішення погодитися на неї чи ні. У разі порушення даних термінів, працівник має право подати до суду позов про незаконність проведення процедури.

Обґрунтовуючи незаконність звільнення, позивач зазначає, що жодних дій в частині перетворення, в тому числі реорганізації, ліквідації чи інших змін КК «КИЇВАВТОДОР» на підприємстві не відбулось.

Заперечуючи проти позову, представники відповідача вказують на те, що скорення посади відповідача відбулось у зв'язку із змінами у структурі КК «КИЇВАВТОДОР», а саме - утворенням управління капітального будівництва, та тим, що функціональні обов'язки начальника управління капітального будівництва частково дублюють функціональні обов'язки першого заступника Генерального директора.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України у справі № 6-65цс12 від 27.06.2012 року, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як-то: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників. При цьому вживані в цій нормі поняття: "ліквідація", "реорганізація", "перепрофілювання", "банкрутство", "скорочення чисельності або штату працівників" - стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

Судовим розглядом встановлено, що управління капітального будівництва КК «КИЇВАВТОДОР» створено на початку 2017 року, та на момент видання наказу від 15.05.2017 року про скорочення посади позивача, вже існувало, що визнано у судовому засіданні представниками відповідача та стверджується наступними доказами.

Так, згідно листа за підписом Генерального директора КК «КИЇВАВТОДОР» від 12.04.2017 року на адресу профспілкових організацій (а.с. 100), в останньому Генеральний директор підприємства констатує факт вже створеного та такого, що функціонує, на дату такого листа, тобто на 12.04.2017 року, управління капітального будівництва.

Крім того, у персональному попередженні про наступне звільнення, позивачу запропоновано вакантні посади для переведення, в тому числі і посаду начальника відділу контролю якості вже створеного та такого, що функціонує управління капітального будівництва (а.с. 135).

Вказані письмові докази беззаперечно свідчать про те, що управління капітального будівництва в структурі підприємства станом на день видання наказу № 106 від 15.05.2017 року та скорочення посади позивача, вже було створено та функціонувало у структурі підприємства.

Наведене також спростовує доводи та твердження відповідача про те, що посада позивача скорочувалась у зв'язку із створенням у майбутньому управління капітального будівництва у структурі КК «КИЇВАВТОДОР».

Крім того, факт створення та функціонування управління капітального будівництва КК «КИЇВАВТОДОР» до вирішення питання про скорочення посади позивача, визнали і представники відповідача у судовому засіданні, а також суду пояснили, що фактичне скорочення посади позивача відбулось у зв'язку із тим, що функціональні обов'язки, які були віднесені до компетенції першого заступника Генерального директора КК «КИЇВАВТОДОР», при створенні на початку 2017 року управління капітального будівництва при його створенні були покладі на інших осіб вказаного управління, а посада позивача була скорочена у зв'язку із недоцільністю дублювання функціональних обов'язків.

Враховуючи вказані вище обставини у своїй сукупності, суд надходить до висновку про те, що звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не може вважатись законним, оскільки в ході розгляду справи не доведено роботодавцем факту реальних змін у структурі підприємства та прямого причинно-наслідкового зв'язку таких змін із скороченням посади позивача.

Навпаки, в ході судового розгляду встановлено та стверджується матеріалами справи, що спочатку на підприємстві було створено управління капітального будівництва, яке діяло з початку 2017 року, а в подальшому у травні 2017 року роботодавцем видано наказ про скорочення посади позивача, начебто у зв'язку із створенням вказаного управління.

За вказаних обставин, суд надходить до висновку про те, що звільнення позивача із займаної посади є незаконним, а тому позивач підлягає поновленню на посаді першого заступника Генерального директора КК «КИЇВАВТОДОР».

Крім того, відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку із повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом,який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Суд погоджується з розрахунком, наведеним позивачем, та вважає, що на його користь з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34 129 грн. 26 коп.

В частині зустрічного позову КК «КИЇВАВТОДОР» про визнання недійсними листків непрацездатності, виданих на ім'я ОСОБА_1, серії АДА № 591819 з 15.06.2017 року по 30.06.2017 року, серії АДА № 03.07.2017 року по 125.07.2017 року, серії АДА № 080367 з 06.06.2017 року по 14.06.2017 року, а також стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» майнову шкоду у розмірі 25 419,38 грн., суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявленого зустрічного позову, як на доказ, КК «КИЇВАВТОДОР» посилається на лист Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в м. Києві від 10.10.2017 року № 1454-04 (а.с. 222), відповідно до змісту якого за результатами перевірки встановлено, що видача продовження листка непрацездатності за період з 06.06.2017 року по 14.06.2017 року, а також видача листа непрацездатності за період з 15.04.2017 року по 30.06.2017 року та за період з 03.07.2017 року по 12.07.2017 року, записами в наданій первинній медичній документації не обґрунтована.

З цих підстав КК «КИЇВАВТОДОР» просить стягнути з ОСОБА_1 майнову шкоду на підставі ст. 22 ЦК України у розмірі 34 129 грн. 26 коп.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженої Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 29 від 22.12.2010 року, вказана інструкція встановлює порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду, порядок прийняття рішень за результатами перевірок та процедуру оскарження рішень за результатами перевірок.

Згідно п. 3.13 Інструкції за результатами перевірки складається акт, який є підставою для прийняття рішення стосовно повернення коштів Фонду.

Суд зазначає, що в обґрунтування зустрічних позовних вимог, КК «КИЇВАВТОДОР» не надано в розпорядження суду ані акту, складеного за результатами перевірки листків непрацездатності, виданих на ім'я ОСОБА_1, ані рішення Фонду про повернення коштів.

Крім того, вимога про визнання недійсними листків непрацездатності не ґрунтується на положеннях Цивільного кодексу України.

Щодо доводів представників КК «КИЇВАВТОДОР» щодо безпідставного обрання ОСОБА_1 лікарських установ не за адресою його реєстрації, суд вказує на наступне.

Конституція України гарантує кожному право на охорону здоров'я. Тобто, кожний громадянин України, так само, як і іноземець або особа без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, мають право на охорону її здоров'я. Охорона здоров'я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом (стаття 283 Цивільного кодексу України). Права кожного на охорону здоров'я визначаються статтею 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я (далі - Основи). Ці права включають, зокрема, життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини; безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає; безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку.

Таким чином, право особи вибирати лікарську установу для свого лікування гарантовано Конституцією України та законодавством.

За наведених обставин посилання представників КК «КИЇВАВТОДОР» на те, що ОСОБА_1 для свого лікування безпідставно обрав лікарські установи не за місцем його реєстрації є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того, в розумінні ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

КК «КИЇВАВТОДОР» не надав суду доказів того, що діями чи бездіяльністю ОСОБА_1 йому було завдано реальних втрат (збитків).

При цьому, суд відхиляє доводи представників КК «КИЇВАВТОДОР» про те, що у випадку надходження до підприємства акту чи рішення Фонду, останнє у майбутньому зобов'язане буде повернути кошти Фонду, сплачені по листкам непрацездатності, оскільки захисту у судовому порядку підлягає порушене право, та в жодному випадку не підлягає захисту право КК «КИЇВАВТОДОР» яке може бути порушене, на думку останнього, у майбутньому.

З урахуванням викладеного, суд надходить до висновку про те, що зустрічний позов є таким, що не ґрунтується на вимогах закону, у зв'язку із чим у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити.

Визнати звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Генерального директора Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника Генерального директора Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» з 22 серпня 2017 року.

Стягнути з Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» (ідентифікаційний код 03359026) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34 129 грн. 26 коп.

Стягнути з Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» в дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника Генерального директора Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні зустрічного позову Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» до ОСОБА_1 про визнання недійсними листків непрацездатності та стягнення збитків, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя