Рішення № 71104440, 13.12.2017, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/1310/17

Провадження №2/713/584/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип'юка І.В., з участю секретаря Паучек Є.В., позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представників сторін ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_3, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору та визнання права власності на спадкове майно, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_7, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, встановлення факту родинних відносин, визнання осіб такими, що втратили право на частку у колгоспному дворі та визнання права власності на спадкове майно, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_3, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору та визнання права власності на спадкове майно.

У позові вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_19 помер ОСОБА_9, який доводиться їм батьком та дідом. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, 1978 року побудови, який знаходиться у АДРЕСА_1, загальна вартість якого становить 174699,00 грн.

Згідно погосподарських книг Виженської сільської ради Вижницького району за 1977-2010 роки спірне господарство відносилося до суспільної групи колгоспних дворів, оскільки голова двору ОСОБА_9 був членом колгоспу та працював в колгоспі «Радянська Україна» с. Черешенька Вижницького району, звідки і вийшов на пенсію.

Станом на 15.04.1991 року членами колгоспного двору були: ОСОБА_9 - голова двору, його дружина - ОСОБА_10, їх син - ОСОБА_1 та малолітня онука (дочка сина) - ОСОБА_2, які зв'язки із колишнім колгоспним двором ніколи не втрачали, своєю працею та коштами підтримували його у належному стані. Інших членів колгоспного двору не було. Відповідач ОСОБА_3 ніколи у спірному будинку не проживала і не була зареєстрована. Майно двору повністю збереглося і до цього часу не зменшувалося і не збільшувалося.

Вважають, що після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина не на цілий житловий будинок, а на 1/4 його частину, оскільки житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами є майном колишнього колгоспного двору, що збереглося після його припинення, тобто станом на 15.04.1991 року. Так як членів колгоспного двору всього четверо, то кожний член двору має право на 1/4 частину господарства.

Приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Олійник Ю.М. за заявою спадкоємця ОСОБА_1 була заведена спадкова справа №6/2016 р. після смерті ОСОБА_9

Він, ОСОБА_1, є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_9 Крім нього спадкоємцями першої черги за законом є його матір ОСОБА_10, яка спадщину фактично прийняла, однак спадкових прав у нотаріуса не оформила.

Також спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька є його рідна сестра ОСОБА_3, яка спадщину не прийняла, спочатку на неї не претендувала, однак пізніше свою думку змінила під психологічним тиском своєї дочки ОСОБА_7, яку впустив жити до спадкового будинку після смерті батька ОСОБА_9 і яка хоче, щоб спадковий будинок залишився їй.

Таким чином, спадщину після ОСОБА_9, яка складалася із 1/4 частини житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами прийняли - ОСОБА_10 та він, ОСОБА_1, по 1/2 частці спадщини, що по відношенню до всього будинку становить по 1/8 його частині.

Він, ОСОБА_1, фактично прийняв спадщину, вступив у володіння та управління спадковим майном, на день смерті батька постійно проживав і є зареєстрованим у спадковому будинку до цього часу, розпорядився майном померлого, зокрема за погодженням із матір'ю, передав деякі речі відповідачу ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_20 померла ОСОБА_10, яка доводиться їм відповідно матір'ю та бабою. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, належної їй частки у майні колгоспного двору і 1/8 частини житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, належної їй частки спадщини після смерті ОСОБА_9

Приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Олійник Ю.М. за заявою спадкоємця ОСОБА_1 була заведена спадкова справа №59/2017 р. після смерті ОСОБА_10

Він, ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину, вступив у володіння та управління спадковим майном, був і є зареєстрованим у спадковому будинку на час смерті, розпорядився майном померлої. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Олійник Ю.М. йому, ОСОБА_1 було відмовлено у зв'язку не наданням належним чином оформлених документів, які посвідчують право власності спадкодавців на спадкове майно та не було надано документи, що підтверджують родинні стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_10, як матері та сина.

У свідоцтві про його народження та у свідоцтві про смерть матері є розбіжності у написанні її прізвища та імені. Так, у свідоцтві про його народження прізвище, ім'я та по-батькові матері вказано «ОСОБА_10», а у свідоцтві про її смерть вказано «ОСОБА_10».

Просили: встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_20 в с. Виженка Вижницького району Чернівецької області; визнати за ними - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності, по 1/4 частині кожному, житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами в АДРЕСА_1, як майна колишнього колгоспного двору; визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/4 частини спадкового майна ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_19 і ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_20, яке складається із житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами у АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_3 звернулася в суд із зустрічним позовом до Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_7, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, встановлення факту родинних відносин, визнання осіб такими, що втратили право на частку у колгоспному дворі та визнання права власності на спадкове майно.

У зустрічному позові вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_19 помер ОСОБА_9 Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

На момент смерті батька у будинку були зареєстровані: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 (дружина та її мати), ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (син та її рідний брат), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (онучка та її племінниця).

ІНФОРМАЦІЯ_20 померла її мати ОСОБА_10 Спадкоємцями за законом після смерті батька та матері є вона, ОСОБА_3 (донька) та її рідний брат, ОСОБА_1 (син), як спадкоємці першої черги.

Вона та її брат звернулися до нотаріуса з метою прийняття спадщини, однак нотаріус їм відмовив у видачі свідоцтва у зв'язку відсутністю документів, які підтверджують факт родинних стосунків та відсутністю право установчих документів на спадкове майно та що нею пропущено строк на прийняття спадщини.

Із заявою до нотаріуса вона звернулася у 2016-2017 роках, однак нею було отримано постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії від 12.08.2017 року за №396/02-31.

Вона хворіла та не маючи правової освіти та відповідних знань вважала, що має право у будь-який час звернутися за отриманням спадщини від своїх батьків.

Вважає, що має повне право просити суду про визнання таких причин поважними, оскільки: перебувала на амбулаторному лікуванні; є донькою спадкодавців, та належить до першої черги спадкоємців; проживає у сільській місцевості, де відсутній нотаріус, а тому відповідно до положень ч.3 ст.1272 ЦК України суд може визначити їй додатковий строк, необхідний для подання заяви про прийняття спадщини.

В її свідоцтві про народження було допущено помилку у графі батько та зазначено, що її батько «ОСОБА_9», а з свідоцтва про смерть вбачається, що він помер, як батько «ОСОБА_9». Також у свідоцтві про укладення шлюбу з її матір'ю, батько записаний «ОСОБА_9» та її мати «ОСОБА_10».

Дані помилки перешкоджають прийняти спадщину, а тому вважає, що має право просити суд про встановлення факту родинних стосунків з метою прийняття спадщини, зокрема що «ОСОБА_9» та її мати «ОСОБА_10» є чоловіком та дружиною, а також що «ОСОБА_9» є її батьком.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Виженської сільської ради Вижницького району Чернівецької області про визнання права власності на спадкове майно у якому посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_19 помер його батько. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого у АДРЕСА_1. Вказував, що він є спадкоємцем першої черги за законом і відповідно до вимог ст.549 ЦК України в редакції 1963 року фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, оскільки постійно проживав у даному будинку. Також вказував, що крім нього спадкоємцем першої черги за законом є його рідна сестра, яка спадщину не прийняла і на неї не претендує. Просив визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме: на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими у АДРЕСА_1, який належав батьку, який помер ІНФОРМАЦІЯ_19. Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 06.04.2017 року позов задоволено в повному обсязі. Рішенням Апеляційного суду в Чернівецькій області від 07.07.2017 року рішення Вижницького районного суду від 06.04.2017 року скасовано та у задоволенні його позову відмовлено.

В ході розгляду вказаної справи було встановлено, що на час смерті її батька в спірному будинку проживала також його дружина та її мати, яка також прийняла спадщину після смерті. Позивач та його донька ні одного дня не проживали в спадковому будинку. Житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 відносився до колгоспного двору, головою якого був їх батько. Будинок та інші господарські споруди було побудовано в 1978 році.

Станом на 15.04.1991 року згідно з копією погосподарської книги членами колгоспного двору були: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 (дружина та їх мати), ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (син та її рідний брат), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (онучка та її племінниця).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані у даному помешканні у 2000 році, в той же час жодного дня у вищевказаному спадковому майні не проживали, а відтак не брали та не могли брати участі своєю працею чи коштами у веденні спільного господарства.

Визнаючи право власності за її братом на весь житловий будинок після смерті їх батька, суд першої інстанції не перевірив, хто був членом колгоспного двору та яка частка в його майні належала кожному з них після припинення колгоспного двору. Поза увагою суду залишилося те, що після смерті їх батька спадщина відкрилась на належну йому частину майна, а не на все майно бувшого колгоспного двору. Враховуючи, що після смерті в межах передбаченого законом строку на прийняття спадщини ніхто із спадкоємців з заявою про прийняття спадщини не звертався, суд не з'ясував коло осіб, які фактично прийняли спадщину.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті їх батька спадкоємцями за законом першої черги були його дружина, а їх мати та відповідачі. Дружина на час смерті їх батька разом з ним проживала, а тому в силу ст.549 ЦК УРСР вважається такою, що прийняла спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_20 їх мати померла.

При розгляді даної справи нею було надано ощадні книжки на ім'я померлих батьків. Отже, суд повинен був з'ясувати членів бувшого колгоспного двору та коло осіб, які фактично прийняли спадщину.

Доказів про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 брали участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору за три роки до 15.04.1991 року у матеріалах справи немає. А сам факт реєстрації за вищевказаною адресою відповідачів, не дає права на отримання частки у майні колгоспного двору.

Вважає, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратили права на частку в майні колгоспного двору.

Після смерті спадкодавця спадкоємцем за законом є вона та її брат ОСОБА_1 Інші спадкоємці відсутні, відтак вважає, що має право просити про визнання права власності на належну частку спадкового майна в наступному розмірі. Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, 1978 року побудови та складається з житлового будинку літ. «А» площею 97,80 кв.м, літньої кухні літ. «Б» площею 34,10 кв.м, сараю літ. «В» в кв.м площею 36,90 кв.м, сараю літ. «Г» площею 9,00 кв.м, колонки літ. «К» площею 1 кв.м. Вищевказане майно не є самочинним будівництвом.

Вважає, що за умови задоволення позовної вимоги, щодо визнання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право на частку в майні колгоспного двору, то до кола спадкового майна належить цілий житловий будинок, який слід поділити між ними, як спадкоємцями першої черги порівну, тобто по 1/2 частці за кожним із спадкоємців.

Просила: визначити їй додатковий строк шість місяців на подання заяви на прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_20 та після смерті її батька, ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_19; встановити, що ОСОБА_9 та її мати ОСОБА_10 є чоловіком та дружиною, а також що ОСОБА_9 є її батьком; визнати відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право на частку в майні колишнього колгоспного двору, що знаходиться в АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з житлового будинку літ. «А» площею 97,80 кв.м, літньої кухні літ. «Б» площею 34,10 кв.м, сараю літ. «В» площею 36,90 кв.м, сараю літ. «Г» площею 9,00 кв.м, колонки літ. «К», площею 1,00 кв.м, в порядку спадкування за законом від матері ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_20 та батька ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_19; судові витрати стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порівну.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини просив позовні вимоги задовольнити. Зустрічний позов не визнав. Пояснив, що з 1978 року проживав у спадковому будинку у том числі і після одруження. Йому невідомо, коли його виписали та прописали до спадкового будинку. З 2002 року перестав проживати у спадковому будинку і дозволив там проживати дочці відповідача. Сам перейшов проживати у будинок дружини, що розташований у АДРЕСА_2. Забудовником спадкового будинку був його батько, а він допомагав його будувати. До нотаріуса звернувся у 2016 році, оскільки знав, що спадковий будинок належить йому.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заявлений позов підтримала, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини просила позовні вимоги задовольнити. Зустрічний позов не визнала. Пояснила, що народилася у спадковому будинку і проживала у ньому. З 1994 року, коли пішла до школи, проживала у АДРЕСА_2. Виписалася у 2004 році, коли пішла поступати в університет. З 2008 року проживала у чоловіка, але постійно відвідувала будинок діда. З 2002 року батько дозволив проживати у спадковому будинку його племінниці.

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_4 заявлений позов підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини просив позовні вимоги задовольнити. Зустрічний позов не визнав, на підтвердження вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає доказів. Крім того в одному позові не об'єднуються позовні вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно. ОСОБА_3 відмовилася від спадщини та вчасно не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Законом не передбачено можливості встановлення у судовому порядку факту про те, що померлі були чоловіком та дружиною. Вимога про втрату частку у колгоспному дворі не обґрунтована.

Представник відповідача - Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області у судове засідання не з'явився, в адресованій суду заяві просив справу розглядати без їх участі.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, оскільки вважає, що має право на 1/2 частку спадкового майна батьків, просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Зустрічний позов підтримала, посилаючись на викладені у зустрічній позовній заяві обставини просила зустрічний позов задовольнити.

Допитана в якості свідка відповідач ОСОБА_3 пояснила, що після смерті батьків вона вважала, що вступила в спадщину. Коли брат почав виготовляти документи на спадщину вона подумала, що їй теж потрібна частка. Після цього пішла до нотаріуса. У сільську раду вона писала заяву. Брат приїхав до неї і сказав, щоб вона підписала документи у сільську раду, і вона підписала документи щодо земельної ділянки. Коли жили її батьки, вона приходила до них. Також до батьків приходила її племінниця ОСОБА_2 Вона народилася околиця м.Вижниця (Рівня) і там проживала, але до батьків приходила. ОСОБА_1 не жив у батьків, а проживав у будинку своєї дружини в Рівні. Він до них лише заходив. Будівництво спірного будинку розпочалося у 1975-1976 роках. Після завершення будівництва вона залишилася проживати у старому будинку, а батьки разом з ОСОБА_1 перейшли проживати у новий. Вона не знає, чи допомагав батькам ОСОБА_1 будувати будинок. Коли ОСОБА_1 у 1986 році прийшов з армії, то жив у батьків і повинен був допомагати. Коли помер батько, з матір'ю жила її дочка ОСОБА_7, яка 2000 році вийшла заміж і жила у свекра. Потім проживала із своєю сім'єю разом з її матір'ю. Після смерті матері, її дочка ОСОБА_7 продовжила проживати у спадковому будинку. Після смерті батьків приходили ОСОБА_1 та вона. Її дочка ОСОБА_7 робила ремонту будинку, провела воду. Її дочка і на даний час проживає у спадковому будинку.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 первісний позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити. Зустрічний позов підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини просив зустрічний позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 просила первісний позов задовольнити частково, зокрема в частині встановлення факту, що має юридичне значення та в частині визнання права на частку у спадковому майні за ОСОБА_1 В іншій частині позову відмовити за безпідставністю. Зустрічний позов задовольнити в повному об'ємі. Судові витрати стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порівну.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що на момент смерті діда, з ним проживала баба. ОСОБА_1 не проживав з бабою, а лише відвідував її. З 1986 року кожні вихідні приходила до баби і допомагала. Коли баба захворіла, просила, щоб вона з сім'єю перейшла жити до неї. Після школи пішла працювати. Перейшла жити у будинок у 1999 році, коли дід був хворий. У 2000 році було весілля і вони пішли жити до чоловіка. ОСОБА_1 приходив і просив, щоб вона йшла жити до баби. У 2001 році народила сина і баба їх зареєструвала до спірного будинку. Підтвердила, що ощадні книжки на ім'я діда та баби своїй матері ОСОБА_3 передала вона після їх смерті.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_3 її мати. У спірному будинку проживає з 1997 року, там ще жили дід та баба. У 2000 році одружилася і пішла проживати до чоловіка, але через пів року повернулася до баби. ОСОБА_1 приходив лише у гості і з 1997 року нічого не робив. Вона робила ремонт, провела воду. Дід говорив за життя, що у спірному будинку має жити вона. З реєстрації знімалася коли вчилася. Зареєстрована у спірному будинку з 2001 року.

Представники третьої особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримали зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 Просили у задоволенні первісного позову відмовити частково.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_1 її чоловік. У 1986 році одружилася, а у 1987 році народилася дочка ОСОБА_2 Її чоловік ОСОБА_1 проживав зі своїми батьками, а вона проживала у своїх батьків. Коли вийшла з декретної відпустки, її дочка ОСОБА_2 разом з чоловіком ОСОБА_1 залишилися проживати у його батьків. У 1994 році дочка пішла у школу і проживала з нею, але на канікулах дочка жила з батьком у його батьків. Батько її чоловіка працював у колгоспі. Більшу частину спільного з ОСОБА_1 життя він проживав у своїх батьків, у них почалися сварки і у 2000 році вона подала заяву про розірвання шлюбу. Чоловік проживав у будинку своїх батьків до 2001 року. ОСОБА_1 вкладав кошти у будинок батьків, а у них спільного бюджету не було. У 2000 році розірвали шлюб, але через декілька місяців ОСОБА_1 прийшов до неї і перепросив. Також сказав, що з матір'ю з його дозволу залишилася проживати племінниця зі своїм чоловіком. Після цього чоловік бував у спадковому будинку постійно. Батьки чоловіка казали, що будинок залишиться синові і його дочці.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що у 1986-1990 роках бачив у тому будинку ОСОБА_1, який допомагав своїм батькам. Там жив ОСОБА_1, його батьки і його дочка. Допомагав ОСОБА_9 у будівництві будинку. Чув, як батько ОСОБА_1 говорив, що цей будинок його сина, бо ОСОБА_3 уже дав будинок. Після 1990-х років ОСОБА_1 приїздив до своїх батьків.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що живуть по сусідству з спірним будинком з 2000 року. На той час там проживав ОСОБА_1 і дочка, а з 2002 року прийшла жити дочка ОСОБА_3 Відомо, що мати ОСОБА_1 постійно говорила, що будинок буде синові, оскільки ОСОБА_3 вже дали будинок. ОСОБА_1 допомагав батькам по господарству, робив похорони. Після смерті матері ОСОБА_1, у спірному будинку проживала ОСОБА_7 Відомо зі слів матері ОСОБА_1, що він хоронив батька, інші внуки теж приходили. ОСОБА_7 почала проживати у спірному будинку з чоловіком з 2001-2002 року. ОСОБА_1 дозволив їм деякий час там проживати.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що проживав біля спірного будинку коли жила мати ОСОБА_1 За життя мати постійно казала, що у будинку буде жити ОСОБА_1 Він бачив, як ОСОБА_1 приїжджав до батьків, але у якому році, не пам'ятає. Чи жила у спірному будинку дочка ОСОБА_1, не пам'ятає. З 2000 року нічого не знає, бо не живе біля них. Чув, що у тому будинку проживала і проживає ОСОБА_7.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що проживає по сусідству з спірним будинком. ОСОБА_1 колись проживав у спірному будинку, а коли одружився, пішов проживати до дружини, а у будинку залишилася проживати ОСОБА_7, яка доглядала за батьками ОСОБА_1 Коли ОСОБА_1 одружився, його менше бачила у батьків. Коли будували спадковий будинок була малою, чи будував ОСОБА_1 будинок, не знає. Не бачила, щоб у будинку проживала ОСОБА_2 За життя батьків ОСОБА_1 туди приходили всі онуки. Не бачила, чи приходив до будинку ОСОБА_1 з того часу, як там стала проживати ОСОБА_7

У судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що часто ходила до мами ОСОБА_1 і там жила ОСОБА_7 з шкільних років. Бачила, що вона там працювала, баба говорила, що все буде ОСОБА_7. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 там не бачила. ОСОБА_3 теж бачила у її матері, невідомо, коли будували будинок. Після одруження ОСОБА_1 пішов жити до дружини. ОСОБА_1 був зареєстрований у спірному будинку, потім знявся з реєстрації, а через деякий час знову зареєструвався.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснила, що ОСОБА_7 проживає у спірному будинку давно. Заходила і бачила, що ОСОБА_7 вела господарство. ОСОБА_1 там не бачила, і чи провідував батьків, невідомо. Після одруження ОСОБА_1 там не проживав, невідомо, чи проживала у будинку ОСОБА_2

Суд, заслухавши позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_3, її представників ОСОБА_5, ОСОБА_6, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_7, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, допитаних в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_7, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що первісний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно задовольнити повністю, а зустрічний позов ОСОБА_3 потрібно задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження позовних вимог позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх представником ОСОБА_4 надано такі докази.

Копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 13.05.1999 року, виданого Виженською сільською радою Вижницького району Чернівецької області, з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_19 помер ОСОБА_9.

Копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 від 31.08.2009 року, виданого виконкомом Виженської сільської ради, з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_20 померла ОСОБА_10.

Копію свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 від 01.06.1960 року, виданого Виженською сільською радою, з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1, батьками записані ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Копію свідоцтва про народження серія НОМЕР_7 від 13.06.1987 року, виданого Виженською сільською Радою народних депутатів, з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_2, батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_13.

Довідку виконкому Вижницької міської ради №901 від 12.07.2017 року, з якої вбачається, що померлий ОСОБА_9 проживав та був зареєстрований за місцем постійного проживання у АДРЕСА_1, з 1978 року по день смерті. На день смерті ОСОБА_9 в житловому будинку проживали та були зареєстровані ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 - дружина, зареєстрована з 1978 року, померла ІНФОРМАЦІЯ_20; ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - син, зареєстрований з 2000 року; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 - онука, зареєстрована з 2000 року. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_9 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Довідку виконкому Вижницької міської ради №902 від 12.07.2017 року, з якої вбачається, що померла ОСОБА_10 проживала та була зареєстрована за місцем постійного проживання у АДРЕСА_1, з 1978 року по день смерті. На день смерті ОСОБА_10 в житловому будинку проживали та були зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - син, зареєстрований з 2000 року; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 - онука, зареєстрована з 2001 року; ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_6 - зять, зареєстрований з 2001 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_21; ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_7 - правнук, зареєстрований з 2001 року. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_10 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Довідку виконкому Вижницької міської ради №903 від 12.07.2017 року, з якої вбачається, що ОСОБА_10, що померла ІНФОРМАЦІЯ_20 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8 і ОСОБА_10, є однією особою.

Довідку виконкому Вижницької міської ради №904 від 12.07.2017 року, з якої вбачається, що ОСОБА_10, що померла ІНФОРМАЦІЯ_20 та ОСОБА_9, що помер ІНФОРМАЦІЯ_19 були зареєстровані та проживали за однією адресою у АДРЕСА_1 з 1978 року як чоловік та дружина.

Довідку виконкому Вижницької міської ради №02/352 від 05.07.2017 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 1978 року і по даний час зареєстрований до будинку по АДРЕСА_1. У 1992 році йому було виділено земельну ділянку і відкрито погосподарський номер НОМЕР_8 і зареєстровано його та доньку для вирішення питання виділення землі, проживати там вони не могли, немає будівлі.

Копію паспорта серія НОМЕР_9 від 27.09.2004 року, виданого Вижницьким РВ УМВС України в Чернівецькій області з якого вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 05.08.1983 року зареєстрований в с. Виженка Вижницького району Чернівецької області. 04.10.1986 року в с. Виженка зареєстровано шлюб з ОСОБА_13, 1958 року народження.

Копію паспорта серія НОМЕР_10 від 27.10.2008 року, виданого Вижницьким РВ УМВС України в Чернівецькій області з якого вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 14.07.2014 року зареєстрована в АДРЕСА_3.

Копію технічного паспорту на житловий будинок, інвентарний номер 5/155, виготовлений КП «Вижницьке РБТІ» станом на 07.09.2016 року, з якого вбачається, що в АДРЕСА_1 розташований житловий будинок 1978 року побудови, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, загальною вартістю 174699,00 грн.

Архівний витяг №07-04/124 від 05.07.2017 року, виданий Архівним відділом Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області, з якого вбачається, що згідно протоколу №3 засідання правління колгоспу 40 річчя КП України від 22.03.1967 року вирішили прийняти ОСОБА_9. в члени колгоспу та наділити земельну ділянку в розмірі 0,25 га.

Архівний витяг №07-04/124 від 05.07.2017 року, виданий Архівним відділом Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області, з якого вбачається, що згідно протоколу №1 зборів уповноважених колгоспу «Радянська Україна» від 23.02.1972 року вирішили об'єднати колгосп «40 років КП України» до колгоспу «Радянська Україна».

Копію постанови приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Олійник Ю.М. №8/02-31 від 16.09.2016 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з якої вбачається, що згідно матеріалів спадкової справи №6/2016 року до майна ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_19, спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину, є син померлого ОСОБА_1 Однак ОСОБА_1, від імені якого діяла ОСОБА_2, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що не було надано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на дане спадкове майно.

Постанову приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Олійник Ю.М. №272/02-31 від 12.07.2016 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з якої вбачається, що згідно матеріалів спадкової справи №59/2017 року до майна ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_20, особою, яка прийняла спадщину є ОСОБА_1 у якого із спадкодавцем ОСОБА_10 немає доведеного факту родинних відносин, як матері і сина. ОСОБА_1 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що ним не були надані належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності спадкодавця на дане майно; на підтвердження факту родинних стосунків не було надано документів, що підтверджують родинні стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_10, як матері і сина; на підтвердження факту родинних стосунків не було надано документів, що підтверджують родинні стосунки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, як чоловіка та дружини.

Погосподарські книги с. Виженка за 1977-2010 роки, з яких вбачається, що господарство, в АДРЕСА_1 відносилось до суспільної групи колгоспних дворів, оскільки голова двору ОСОБА_9 був членом колгоспу «Радянська Україна».

Станом на 15.04.1991 року до господарства, розташованого по АДРЕСА_1, були зареєстровані: голова двору - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_12, члени двору: дружина - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8, син - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_13 та онука - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вибули з господарства 26.03.1992 року на НОМЕР_8. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прибули 01.11.2000 року з господарства під НОМЕР_11.

Копію Архівного витягу №07-04/122 від 30.06.2017 року, виданого Архівним відділом Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області, з якого вбачається, що рішенням Виженської сільської ради №57 від 01.11.2000 року виконком сільської ради вирішив: 1. Згідно листа Держкомстату України від 18.12.1997 року №06/1-7-374 раніше відкриті особові рахунки, нижче переліченим громадянам вважати закритими НОМЕР_11 ОСОБА_1. 2. Землю, яку їм надано для забудови, чи ведення особистого підсобного господарства записати в особовий рахунок того господарства, де вони постійно проживають, про що робити відмітку в графі «Додаткові відомості».

Копію посвідчення НОМЕР_12, виданого 26.01.1984 року на ім'я ОСОБА_9, з якого вбачається, що він працював у колгоспі «Радянська Україна», звідки вийшов на пенсію.

Копію посвідчення НОМЕР_13, виданого 19.01.1976 року на ім'я ОСОБА_9, з якого вбачається, що він працював на посаді лісника у колгоспі «Радянська Україна».

Судом досліджено витребувані матеріали спадкової справи №6/2016 року, заведеної 16.09.2016 року у приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Олійник Ю.М. до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_9, з якої вбачається, що вона заведена на підставі заяви ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1

У матеріалах зазначеної спадкової справи наявні заяви ОСОБА_3 від 16.09.2016 року, посвідчені секретарем виконавчого комітету Виженської сільської ради Вижницького району Чернівецької області Григоращук С.М., з яких вбачається, що вона пропустила строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_9 та після смерті матері ОСОБА_10, спадщину не прийняла та на спадкове майно не претендує.

23.12.2016 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу в Чернівецькій області Олійник Ю.М. на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_19, а саме на право на земельну частку (пай) у землі, посвідченого сертифікатом, яка перебуває у колективній власності колгоспу «Україна» розміром 1,40 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться в с. Черешенька Вижницького району Чернівецької області, належного померлому ОСОБА_9 на підставі сертифікату серії НОМЕР_14 від 20.12.1996 року.

Судом також досліджено витребувані матеріали спадкової справи №59/2017 року, заведеної 11.07.2017 року у приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Олійник Ю.М. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_20 ОСОБА_10, з якої вбачається, що вона заведена на підставі заяви ОСОБА_1

Копію рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 07.07.2017 року, яким рішення Вижницького районного суду від 06.04.2017 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виженської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, третя особа - ОСОБА_3, ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_22, про визнання права власності на спадкове майно за законом, відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Рішення набрало законної сили.

Зазначеним рішенням встановлено, що після смерті ОСОБА_9 спадкоємцями за законом першої черги були його дружина ОСОБА_10, син ОСОБА_1, дочка ОСОБА_3 Дружина ОСОБА_10, на час смерті ОСОБА_9 разом з ним проживала, а тому в силу ст.549 ЦК УРСР вважається такою, що прийняла спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_20 ОСОБА_10 померла. ОСОБА_3 в судовому засіданні першої інстанції надала ощадні книжки на ім'я померлих ОСОБА_9 і ОСОБА_10.

Стенограму аудіозапису судового засідання Вижницького районного суду у цивільній справі №713/1465/16-ц, з якої вбачається, що під час розгляду вказаної справи ОСОБА_3 пояснила, що ощадні книжки після смерті її батьків знайшла її дочка ОСОБА_7 і передала їй. Заяви про те, що не претендує на спадщину після смерті батьків підписувала у сільській раді, ніхто не пояснив про що йшлося у них.

Копію трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_15 від 22.04.1988 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 18.04.1988 року був зарахований у члени колгоспу «Радянська Україна», а 14.03.1998 року виключений з членів КСП «Україна».

Копію свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_16 від 06.09.2008 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції, з якого вбачається, що 06.09.2008 року ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_14 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 і вона прийняла прізвище ОСОБА_2.

Копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00014426713 від 09.09.2014 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вижницького районного управління юстиції у Чернівецькій області, з якого вбачається, що 04.10.1986 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_13 і вона прийняла прізвище ОСОБА_13. 14.03.2000 року шлюб між ними розірвано.

На підтвердження зустрічних позовних вимог відповідачем ОСОБА_3 та її представниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надано такі докази.

Копію паспорта серія НОМЕР_17 від 05.06.2000 року, виданого Вижницьким РВ УМВС України в Чернівецькій області з якого вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_15 01.12.1977 року була зареєстрована в с. Виженка, 09.05.1973 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_28, 1951 року народження.

Копію свідоцтва про народження серія НОМЕР_18 від 25.06.1951 року, виданого Виженською сільською радою Вижницького району Чернівецької області, з якого вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_15, батьками записані ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Копію свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_19 від 09.05.1973 року Виженською сільською радою Вижницького району Чернівецької області, з якого вбачається, що 09.05.1973 року ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_18 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_15 і вона прийняла прізвище ОСОБА_3.

Копію довідки виконкому Вижницької міської ради №902 від 12.07.2017 року, з якої вбачається, що померла ОСОБА_10 проживала та була зареєстрована за місцем постійного проживання у АДРЕСА_1, з 1978 року по день смерті. На день смерті ОСОБА_10 в житловому будинку проживали та були зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - син, зареєстрований з 2000 року; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 - онука, зареєстрована з 2001 року; ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_6 - зять, зареєстрований з 2001 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_21; ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_7 - правнук, зареєстрований з 2001 року. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_10 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Копію довідки виконкому Вижницької міської ради №901 від 12.07.2017 року, з якої вбачається, що померлий ОСОБА_9 проживав та був зареєстрований за місцем постійного проживання у АДРЕСА_1, з 1978 року по день смерті. На день смерті ОСОБА_9 в житловому будинку проживали та були зареєстровані ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 - дружина, зареєстрована з 1978 року, померла ІНФОРМАЦІЯ_20; ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - син, зареєстрований з 2000 року; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 - онука, зареєстрована з 2000 року. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_9 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Копію витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №48371466 від 11.07.2017 року, виданого приватним нотаріусом Олійник Ю.М., з якого вбачається, що 11.07.2017 року заведено спадкову справу №59/2017 року після смерті ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_20.

Копію витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №45111298 від 16.09.2016 року, виданого приватним нотаріусом Олійник Ю.М., з якого вбачається, що 16.09.2016 року заведено спадкову справу №6/2016 року після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_19.

Копію постанови приватного нотаріуса Олійник Ю.М. №395/02-31 від 12.09.2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з якої вбачається, що згідно матеріалів спадкової справи №6/2016 року до майна ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_19, спадкоємцем, який прийняв спадщину є син померлого ОСОБА_1 ОСОБА_3 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що: не було надано документів, що підтверджують родинні стосунки ОСОБА_9 та ОСОБА_3, як батька і доньки; вчинення такої нотаріальної дії суперечить законові, так як вона у встановлений законом строк не подала заяви про прийняття спадщини і відповідно до ст.1270 ЦК України пропустила строк для прийняття спадщини, не надала доказів про постійне проживання і спадкодавцем на час відкриття спадщини і вважається такою, що не прийняла спадщину; не було надано належно оформлених документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.

Копії свідоцтв про смерть ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Копію рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 07.07.2017 року, яким рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 06.04.2017 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виженської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, третя особа - ОСОБА_3, ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_22, про визнання права власності на спадкове майно за законом, відмовлено.

Копію свідоцтва про одруження серія НОМЕР_20 від 26.08.1948 року, з якого вбачається, що 24.02.1948 року ОСОБА_9 зареєстрував шлюб з ОСОБА_10.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору суд приходить до такого.

Відповідно до роз'яснень ПВС України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року №20 із змінами, внесеними згідно з ПВС України №15 від 25.05.1998 року, спори стосовно майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Згідно ст.120 ЦК УРСР (1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користування, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю.

Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних (ст.123 ЦК УРСР 1963 року).

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи викладені вимоги законів та досліджені у судовому засіданні письмові докази суд дійшов висновку, що господарство в с. Виженка Вижницького району Чернівецької області по АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 року відносилося до суспільної групи колгоспних дворів, оскільки голова двору - ОСОБА_9 працював у колгоспі «Радянська Україна» і був його членом, членами двору було четверо осіб: ОСОБА_9 - голова, ОСОБА_10 - дружина, ОСОБА_1 - син, ОСОБА_2 - онука, яка була неповнолітньою, решту членів брали участь своєю працею та коштами в господарстві двору, станом на 15.04.1991 року були зареєстровані та проживали в ньому. ОСОБА_1 18.04.1988 року був зарахований у члени колгоспу «Радянська Україна», а 14.03.1998 року виключений з членів КСП «Україна».

15.04.1991 року з набранням чинності Закону України «Про власність» припинила існування форма власності, як власність колгоспного двору, тому виходячи з рівності часток кожного члена колгоспного двору, який складався із чотирьох членів - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності належало по 1/4 частині спірного житлового будинку.

За таких обставин позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в цій частині є обґрунтованим і підлягає задоволенню з визнанням за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним права власності на 1/4 частку житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1, як майна колишнього колгоспного двору.

Задоволення зазначеної вимоги повністю виключає задоволення зустрічної позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право на частку в майні колишнього колгоспного двору.

Відомості, які містяться у досліджених судом погосподарських книгах, належними та допустимими доказами не спростовані.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин суд дійшов висновку про таке.

Як встановлено судом, для реалізації права на спадкування виникла необхідність у встановленні факту родинних відносин між померлою ОСОБА_10 та ОСОБА_1, а саме, що останній є сином померлої, оскільки у свідоцтві про смерть прізвище, ім'я та по батькові спадкодавця вказано «ОСОБА_10», а у свідоцтві про народження позивача ОСОБА_1 прізвище, ім'я та по батькові матері вказано «ОСОБА_10».

Відповідно до п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України, у судовому прядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Той факт, що ОСОБА_10, що померла ІНФОРМАЦІЯ_20 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8 і ОСОБА_10, є однією особою підтверджується довідкою виконкому Вижницької міської ради №903 від 12.07.2017 року, підтвердили всі свідки та визнають сторони.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_20 ОСОБА_10

За таких обставин позов ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_9 суд приходить до такого висновку.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У п.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилася і була прийнята до 01.01.2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Відповідно до п.1 ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а тому суд вважає, що оскільки на час відкриття спадщини діяв Цивільний кодекс Української РСР в редакції 1963 року, тому при вирішенні позову про визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_9 слід керуватись саме його положеннями.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.524 ЦК УРСР 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст.529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК УРСР 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1983 року №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» роз'яснено, що правила ст.563 ЦК про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 р. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 р. спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Враховуючи викладені вимоги законів та досліджені у судовому засіданні письмові докази суд приходить до висновку, що 1/4 частка житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1, належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_9, як частка у майні колишнього колгоспного двору, позивач ОСОБА_1, як спадкоємець за законом першої черги вчасно прийняв спадщину після смерті батька, а тому його позов про визнання права власності на зазначене спадкове майно в порядку спадкування за законом є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_10 суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦК України.

У відповідності до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця.

Враховуючи викладені вимоги законів та досліджені у судовому засіданні письмові докази суд дійшов висновку, що 1/4 частка житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, в АДРЕСА_1, належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_20 ОСОБА_10, як частка у майні колишнього колгоспного двору, позивач ОСОБА_1 - спадкоємець за законом першої черги вчасно прийняв спадщину після смерті матері, а тому його позов про визнання права власності на зазначене спадкове майно в порядку спадкування за законом є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

За встановлених обставин суд вважає за можливе, враховуючи всі частки, визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору та визнання права власності на спадкове майно обґрунтовані належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення із стягненням з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачів документально підтверджених витрат по сплаті судового збору у сумі 1950,24 грн. на користь ОСОБА_1 та у сумі 640,00 грн. на користь ОСОБА_2

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, суд дійшов висновку про таке.

Як встановлено судом, для реалізації права на спадкування виникла необхідність у встановленні факту родинних відносин між ОСОБА_3 та померлими ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_9 та ІНФОРМАЦІЯ_20 ОСОБА_10, а саме, що останні є її батьками, оскільки у свідоцтві про смерть ОСОБА_9 його прізвище вказано «ОСОБА_9», а у свідоцтві про народження ОСОБА_3 прізвище батька вказане «ОСОБА_9» та у свідоцтві про одруження батьків їх прізвища вказані «ОСОБА_9».

Відповідно до п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України, у судовому прядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Той факт, що ОСОБА_10, що померла ІНФОРМАЦІЯ_20 та ОСОБА_9, що помер ІНФОРМАЦІЯ_19 є батьками ОСОБА_3, підтвердили всі свідки та визнають сторони.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_3 є дочкою померлих ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_9 та ІНФОРМАЦІЯ_20 ОСОБА_10

За таких обставин зустрічний позов ОСОБА_3 в цій частині є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10, суд приходить до такого.

Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК УРСР 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 550 ЦК УРСР 1963 року визначено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

Відповідно до ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, при цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Доводи ОСОБА_3 про те, що вона не змогла в установлений законом шестимісячний строк звернутися з письмовою заявою про прийняття спадщини у зв'язку з поважними причинами, а саме хворіла та перебувала на амбулаторному лікуванні, не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

Проживання у сільській місцевості де немає нотаріуса не може свідчити про наявність у спадкоємця об'єктивних, непереборних, істотних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини, а тому правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що прийняла спадщину оскільки у неї є ощадні книжки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 спростовуються показами третьої особи ОСОБА_7, яка пояснила, що вказані книжки знайшла на горищі після смерті діда та баби та передала матері.

Враховуючи викладені вимоги законів та досліджені у судовому засіданні письмові докази суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10, необґрунтовані, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

Відмова у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10, повністю виключає задоволення зустрічної позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, Суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин обґрунтовані, а тому підлягають до задоволення із стягненням з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 документально підтверджених витрат по сплаті судового збору у сумі 640,00 грн., тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.

Решта позовних вимог ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання осіб такими, що втратили право на частку у колгоспному дворі та визнання права власності на спадкове майно безпідставні та необґрунтовані з підстав відсутності доказів, а тому задоволенню не підлягають.

Це підтверджено дослідженими в суді належними доказами, доказів протилежного суду не надано.

На підставі ст.ст.120, 123, 524, 529, 548, 549, 550 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст.328, 392, 1216-1218, 1261, 1268-1270, 1272 ЦК України, п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1983 року №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», постанови ПВС України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року №20 із змінами, внесеними постановою ПВС України №15 від 25.05.1998 року, п.1, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», п.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212-215, 218, 234, 256 ЦПК України, Суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_20 ОСОБА_10.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1, як майна колишнього колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1, як майна колишнього колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_9, яке складається з 1/8 частки житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_20 ОСОБА_10, яке складається з 3/8 часток житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.

Всього визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_15, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_4 витрати по сплаті судового збору у сумі 1950,24 грн. (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят гривень 24 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_15, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_4 витрати по сплаті судового збору у сумі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Зустрічний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_15 є дочкою померлих ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_9 та ІНФОРМАЦІЯ_20 ОСОБА_10.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_15, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 320,00 грн. (триста двадцять гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_15, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 320,00 грн. (триста двадцять гривень 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. В. Пилип'юк