Рішення № 71103753, 12.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22ц/790/6787/17 Головуючий 1 інстанції –

Справа № 642/457/17 ОСОБА_1

Категорія: спадкові Доповідач – Хорошевський О.М.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.

суддів: Бровченка І.О.,

ОСОБА_2

за участю секретаря - Брулевича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради Харківської області, третя особа: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім’єю без шлюбу, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 міської ради, в якому просив встановити факт, що він на час смерті спадкодавця ОСОБА_5, яка померла 16 червня 2016 року в м. Харкові, проживав постійно разом з нею однією сім'єю без шлюбу не менше п'яти років до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1. Визнати за ним право власності на однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5

В обґрунтування зазначено, що власником квартири АДРЕСА_3 була ОСОБА_5, яка 16 червня 2016 року померла та після її смерті відкрилась спадщина на зазначену квартиру. ОСОБА_5 проживала та була зареєстрована в квартирі з 1961 року, що підтверджується копією її паспорту, а він проживав зі ОСОБА_5 з 1995 року у цивільному шлюбі, оселився до неї в квартиру, в ній же проживав на час її смерті та постійно проживає до теперішнього часу та вважає себе таким, що прийняв спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Зазначає, що він з 1995 року проживав однією сім’єю як подружжя без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 за вищевказаною адресою. Вони вели спільний побут, сплачували за комунальні послуги, мали спільний бюджет, ОСОБА_5 відносилась до нього як до чоловіка.

Після інсульту у серпні 2015 року ОСОБА_5 потребувала тривалого лікування та постійного догляду, яким він її забезпечував. 16 червня 2016 року ОСОБА_5 померла, позивач поховав її за власний кошт, організував поминки.

Оскільки ОСОБА_3 зі ОСОБА_5 з 1995 року фактично перебували у шлюбних відносинах, проживали разом в одній квартирі, мали спільний бюджет, проводили весь час разом, позивач вважає, що вони були однією сім’єю в розумінні ч. 2 ст. 3 СК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

Однак судова колегія не може погодитись з таким висновком.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 була власником квартири АДРЕСА_4, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13.10.1999 за № 4-99-151583 (а.с. 7).

ОСОБА_5 померла 16.06.2016 року (свідоцтво про смерть серія І-ВЛ № 543476 (а.с. 6).

Відповідно до договору на організацію та проведення поховання № 134 від 17.06.2016 року ОСОБА_3 організував проведення та поховання померлої за власні кошти (а.с. 10).

З квитанцій про оплату комунальних послуг вбачається, що ОСОБА_3 сплачував комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 16-18).

Згідно пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, наданих у суді першої інстанції ОСОБА_3 дійсно проживав з померлою ОСОБА_5 з 1995 року та на час її смерті.

Квартира АДРЕСА_4 є єдиним постійним місцем проживання позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Приписами ч. 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З листа нотаріуса Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори ОСОБА_8 вбачається, що 13.09.2016 року з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_3 Інших заяв не надходило. Свідоцтв про право на спадщину не видавалось (а.с. 65).

Беручи до уваги похилий вік позивача, докази про його постійне місце проживання за вказаною адресою, судова колегія приходить до висновку, що ОСОБА_3 має право на спадкування квартири АДРЕСА_4, після смерті ОСОБА_5, померлої 16.06.2016 року в силу приписів ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Оскільки судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а норми матеріального права застосовані неправильно, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення згідно приписів п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2017 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім’єю без шлюбу не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Яковліною, яка померла 16.06.2016 року, за адресою: АДРЕСА_5.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_6 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої 16.06.2016 року.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді - І.О. Бровченко

ОСОБА_2