Ухвала суду № 71102794, 12.12.2017, Верховний Суд України (діяв до 15.12.2017)

У Х В А Л А

12 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Екватор-ІФ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перко», третя особа - ОСОБА_5, про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и л а :

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 18 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовив.

Апеляційний суд Івано-Франківської області 19 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнив: визнав за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 4 жовтня 2017 року рішення апеляційного суду скасувала, залишила в силі рішення суду першої інстанції.

4 грудня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 331, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах та невідповідності зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах цих норм матеріального права.

На обґрунтування заяви ОСОБА_4 надав копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого і 22 квітня 2015 року та постанови Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року.

Перевіривши наведені в заяві ОСОБА_4 доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Постановляючи ухвалу від 4 жовтня 2017 року, про перегляд якої порушує питання ОСОБА_4, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав, передбачених статтею 392 ЦК України, для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, оскільки позивач договір купівлі-продажу майнових прав спірного об'єкта нерухомості з Товариством з обмеженою відповідальністю «Перко» (далі - ТОВ «Перко), яке безпосередньо здійснювало будівництво багатоквартирного будинку, не укладав, належних і допустимих доказів того, що договір купівлі-продажу майнових прав із Приватним підприємством «Екватор-ІФ» (далі - ПП «Екватор-ІФ») було укладено зі згоди та відома ТОВ «Перко» як забудовника, не надав. Крім того, договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудовану квартиру, укладений між позивачем та ПП «Екватор-ІФ» 2 травня 2014 року, тобто після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію, а також присвоєння нової поштової адреси, не був нотаріально посвідчений, не пройшов державної реєстрації.

Разом з тим, у судових рішеннях колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявником для порівняння, містяться такі висновки:

- в ухвалі від 11 лютого 2015 року суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомості, майнові права на який позивач придбав за договором купівлі-продажу цих майнових прав, укладеним між позивачем та замовником капітального будівництва багатоквартирного житлового будинку до введення його в експлуатацію;

- в ухвалі від 22 квітня 2015 року суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд з підстави допущення судом порушень норм ЦПК України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для вирішення справи.

Отже, порівняння наведених судових рішень суду касаційної інстанції, наданих заявником для порівняння, із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

У наданій заявником для порівняння постанові Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року міститься висновок про те, що новостворене нерухоме майно стає об'єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, який суб'єкт цивільних правовідносин здійснив такі дії та на якого суб'єкта або сторону договору зареєстровано новостворене майно. Захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі статті 392 ЦК України. У справі, за результатом перегляду якої прийнято надану для порівняння постанову, суди встановили, що позивач придбав майнові права на об'єкт нерухомості за договором купівлі-продажу, укладеним між ним та замовником капітального будівництва багатоквартирного житлового будинку до введення його в експлуатацію.

Отже, судове рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не суперечить викладеному у зазначеній постанові Верховного Суду України висновку, оскільки у справі, за результатами перегляду якої її прийнято, та у справі, за результатами розгляду якої постановлено зазначене судове рішення суду касаційної інстанції, встановлено різні фактичні обставини.

Таким чином, подану заяву про перегляд судових рішень вважати обґрунтованою немає підстав.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Екватор-ІФ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перко», третя особа - ОСОБА_5, про визнання права власності на нерухоме майно за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 жовтня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

В.М. Сімоненко