Ухвала суду № 71102030, 18.12.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Триголов В.М., Хіль Л.М.

за участю секретаря Гнатюк О.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спонукання до виконання мирової угоди та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, після уточнення вимог просив ухвалити рішення, яким спонукати ОСОБА_3 до виконання умов мирової угоди, затвердженої 12 жовтня 2015 року ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука по справі № 537/370/15-ц, укладеної між ним та ОСОБА_3, шляхом передачі йому наступного майна:

- диван «малютка»;

- телевізор «Філіпс»;

- колекція годинників настінних:

а) Ле-Роль без бою;

б) Ле-Роль у вигляді будиночка;

- 1/2 частину кухонного начиння, посуду, столових приборів:

а) набір столовий мельхіоровий (ложки, виделки, ножі на 12

персон);

б) набір бокалів з богемського скла 2 видів (по 12 шт.);

в) сервіз столовий «Коростень» на 12 персон;

г) столове срібло: 1 підстаканник з ложкою, ситечко, сільничка;

- колекція значків в кількості 150 шт;

- ладанку дерев'яну оправлену в золото.

Витребувати від ОСОБА_3 і зобов'язати її повернути йому:

-перстень з діамантом;

-срібний перстень з каменем «сард»;

-самовари мідні в кількості 3 штук;

-тацю (фірми Фраже);

-стіл різьблений старовинний;

-стілець велюровий старовинний;

-програвач Акорд-стерео та 120 платівок до нього;

-камп'ютер HP Pavilion;

-монети канадські срібні долари 2 шт., золоті царські червонці 3 шт.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач повністю не виконала умови мирової угоди, а також не повертає майно, яке є його особистою приватною власністю і залишилось в користуванні відповідача.

Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції у своєму рішенні не з'ясовано та не перераховано майно, яке він фактично отримав від відповідачки в порядку добровільного виконання мирової угоди та неправильно витлумачені висновки ВСУ, викладені у постанові від 11 листопада 2015 року по справі № 6-342 цс15.

Також вказував, що рішення суду в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, незаконне та необґрунтоване, оскільки позивач має право заявляти декілька вимог у своєму позові.

У письмових запереченнях на апеляційну ОСОБА_3, посилаючись на приписи ст.60 ЦПК України, стверджувала, що позивач не надав жодного належного і допустимого доказу у підтвердження своїх вимог як щодо невиконання нею умов мирової угоди, так і щодо наявності у неї його особистого майна, яке вона начеб-то незаконно утримує.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 12.10.2015 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Відповідно до умов угоди виділено та визначено право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3

В порядку грошової компенсації замість 1/2 частини у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 повинна була передати ОСОБА_2 в момент підписання мирової угоди грошові кошти в сумі 11 тисяч доларів США та 4 тисячі гривень.

В порядку розподілу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділено та визнано за ОСОБА_2 право власності на наступне майно:

1.Мотоцикл ММВЗ-311212, вартістю 1523,23 грн..

2.Моторне судно « Крим», вартістю 15000 грн..

3.Диван (типу «Малютка»), вартістю 1500 грн.

4.Телевізор плазменний «Філіпс», вартістю 3500 грн.

5.Холодильник «Електролюкс», вартістю 7000 грн.

6.1/2 частину колекції годинників в кількості 5 штук ( 4 настінні: Ле-Роль без бою, Ле-Роль в самому великому корпусі, Ле-Роль в шестигранному корпусі, Ле-Роль в корпусі у вигляді будиночка; та 1 напільний).

7.1/2 частину кухонного начиння, посуду, столових приборів.

8.Колекцію значків в кількості 150 штук ( в тому числі 15 штук нагороди

залізниці).

9.Ладанку дерев'яну, оправлену в золото.

В порядку розподілу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділено та визнати за ОСОБА_3 право власності на наступне майно:

1.Земельну ділянку розміром 0,0524 га, кадастровий номер 322485100:08:000:1586, в садівничому товаристві «Шляхмашівець».

2.Пральну машину «Індезіт», вартістю 3000 грн.

3.Кондиціонер «Ідеа», вартістю 4000 грн.

4.Телевізор «Філіпс», вартістю 2500 грн.

5.Диван, вартістю 1000 грн.

6.Кухонний гарнітур меблевий з вбудованими газовою плитою та витяжкою, вартістю 16000 грн.

7.1/2 колекції годинників в кількості 5 штук ( настінних) .

8.1/2 частину кухонного начиння, посуду, столових приборів.

Визнано, що корпусні меблі (вітальня) належать на праві особистої приватної власності ОСОБА_2.

Майно, право власності на яке, згідно до укладеної мирової угоди, визнано за ОСОБА_2 та знаходиться у володінні ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1, або в інших місцях, вона протягом 10 днів з моменту підписання угоди, тобто до 22.10.2015 року, добровільно передає ОСОБА_2.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя, встановлення порядку користування, вселення, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні власністю, визнання майна особистою приватною власністю, зобов'язання вчинити дії закрито ( а.с.9-12).

Через неналежне виконання відповідачем умов мирової угоди позивач звернувся до Крюківського районного суду від 27.07.2016 року із заявою про видачу виконавчого листа.

05.08.2016 року за вих. №6/706/16 Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області за підписом голови суду надав відповідь, якою йому відмовлено у видачі виконавчого листа, оскільки мирова угода не приводить до вирішення спору по суті, вона ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і повинна виконуватись добровільно, тому відсутні підстави для видачі йому виконавчого листа на виконання морової угоди. Разом з тим, йому роз'яснено, що у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди, інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду за захистом порушеного права з відповідним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

З висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується повністю з таких підстав.

Відповідно до ст.175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.

Мирова угода це правочин, на підставі якого за змістом ч.2 ст. 11 ЦК України у сторін угоди виникли зобов'язання, до яких застосовуються загальні правила Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відтак, у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди, інша сторона має право звернутись до суду на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 06.06.2015 року) виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

У ст. 18 цього Закону визначено вимоги до виконавчого документа.

Однією з підстав відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону (пункт 6 частини першої статті 26 Закону).

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону (в редакції від 21 квітня 1999 року) було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Системний аналіз зазначених норм свідчить, що у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову.

До аналогічних правових висновків дійшов і Верховний Суд України, висловивши свої правові позиції у постановах від 23 вересня 2015 року, справа № 6-274цс15, від 11 листопада 2015 року, справа № 6-342цс15.

Отже, за правилами ст.626 ЦК України, відповідач зобов'язаний повернути позивачу речі, зазначені в мировій угоді.

Відповідач стверджує, що свої зобов'язання за мировою угодою вона виконала, оскільки позивач, маючи вільний доступ до квартири, забрав усі речі, які вважав своїми.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 59 ЦПК передбачено, що обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Положеннями статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідносини, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана здійснити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти та ін.) або утриматися від певної дії, а інша сторона (кредитор) має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Обов'язки виникають на підставах, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів. Главою 48 Цивільного кодексу України встановлено загальні умови виконання зобов'язань.

Так, статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (статті 527, 530, 532, 545 ЦК України).

Згідно ст.545 ЦК прийнявши зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Отже, з точки зору закону на підтвердження виконання зобов'язання за мировою угодою відповідач зобов'язаний надати письмову розписку або інший письмовий документ про повернення речей.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач виконала умови затвердженої мирової угоди у повному обсязі.

Однак, як вбачається з позовної заяви та не заперечується сторонами, ОСОБА_2 за мировою угодою отримав з колекції годинників: Ле-Роль в самому великому корпусі (настінні), Ле-Роль в шестигранному корпусі (настінні) та один напільний; мотоцикл ММВЗ - 311212; моторне судно УПБ-5636 «Крим»; холодильник «Електролюкс».

З письмових пояснень свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також їхніх усних пояснень у суді першої інстанції вбачається, що вони допомагали ОСОБА_2 переїжджати і забрали у ОСОБА_3: напільний годинник «Густав Беннер» без гир, годинник Ле-Роль у великому корпусі, годинник Ле-Роль в шестигранному корпусі; стінку секційну, холодильник двохкамерний «Електролюкс», диван «Малютка» (а.с.46, 48, 118).

Отже, позовні вимоги у частині покладення на відповідачку обов'язку виконати умови мирової угоди підлягають частковому задоволенню, а саме відповідачку ОСОБА_3 слід зобов'язати передати ОСОБА_2 на виконання умов мирової угоди такі речі: телевізор «Філіпс»; годинники настінні - Ле-Роль без бою і Ле-Роль у вигляді будиночка; 1/2 частину кухонного начиння, посуду, столових приборів: а) набір столовий мельхіоровий (ложки, виделки, ножі на 12 персон), б) набір бокалів з богемського скла 2 видів (по 12 шт.), в) сервіз столовий «Коростень» на 12 персон, г) столове срібло (один підстаканник з ложкою, ситечко, сільничка; колекція значків в кількості 150 шт.; ладанка дерев'яна оправлена в золото.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо витребування майна, колегія суддів виходить з такого.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарств догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до роз'яснень п. п. 22, 23, 24 постанови Пленуму Верхового Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 6972 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Норми ст. 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Отже, сам факт спільності права власності не підлягає доведенню, він презюмується.

Заявляючи позовні вимоги про витребування майна у відповідача ОСОБА_2 не надав докази, які підтверджують джерело і час придбання спірного рухомого майна, його вартості та його наявності на час припинення ведення спільного господарства зі ОСОБА_3, а також докази того, що дані речі на час подачі позову є в наявності у відповідача.

Питання обсягу спільно нажитого майна під час шлюбу є предметом доказування та підлягає доведенню під час вирішення питання про розподіл майна.

Враховуючи встановлене апеляційним судом, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині відмови у спонуканні ОСОБА_3 до виконання умов мирової угоди, затвердженої 12 жовтня 2015 року ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області, та ухвалити нове в цій частині про часткове задоволення позову, в іншій частині рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2017 року залишити без змін.

За ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що судом задоволено 50% позовних вимог, позивачем при подачі позову сплачено 551,20 + 551,20 = 1102,40 грн.(а.с.28,29). При подачі апеляційної скарги скаржником сплачено 800 + 412=1212 грн.(а.с.132, 142), то з відповідачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1102,40 +1212 = 2314,40 Х 50% = 1157,20 грн.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2017 року скасувати в частині вирішення спору про спонукання ОСОБА_3 до виконання умов мирової угоди, затвердженої 12 жовтня 2015 року ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області, та ухвалити нове в цій частині про часткове задоволення позову.

Зобов'язати ОСОБА_3 на виконання умов мирової угоди, затвердженої 12 жовтня 2015 року ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука по справі № 537/370/15-ц, передати ОСОБА_2 таке майно:

- телевізор «Філіпс»;

- годинники настінні Ле-Роль без бою та Ле-Роль у вигляді будиночка;

- 1/2 частину кухонного начиння, посуду, столових приборів:

а) набір столовий мельхіоровий (ложки, виделки, ножі на 12

персон);

б) набір бокалів з богемського скла 2 видів (по 12 шт.);

в) сервіз столовий «Коростень» на 12 персон;

г) столове срібло: 1 підстаканник з ложкою, ситечко, сільничка;

- колекцію значків в кількості 150 шт.;

- ладанку дерев'яну оправлену в золото.

В іншій частині рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2017 року залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 157,20 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: В.М.Триголов

Л.М.Хіль

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов