Рішення № 71101774, 19.12.2017, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1917/17

Номер провадження 2-а/541/73/2017

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 грудня 2017 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Андрущенко-Луценко С.В.,

при секретарі - Калініченко Л.О.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

06 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_2 зазначив, що він служив у Збройних силах України з 22.08.1980 р. по 27.08.1996 рік та приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан з 11.12.1988 р. по 30.01.1989 р.. 16.08.2006 року при первинному огляді його визнано інвалідом ІІІ групи (захворювання отримане під час проходження військової служби). 27.01.2014 року при повторному огляді ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності, а також вказано, що захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Відповідно до Постанови КМУ № 284 від 21.02.2007 року він має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення. При звільненні зі служби та і до даного часу страхових сум від «НАСК «ОРАНТА» не отримував.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21.11.2016 зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 щодо призначення грошової допомоги, як інваліду III групи, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284 та прийняти відповідне рішення.

Постанова суду набрала законної сили 14.02.2017 року.

Проте 19.05.2017 року протоколом № 49 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум йому було відмовлено у призначення одноразової грошової допомоги.

У зв'язку з чим ОСОБА_2 просив суд зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити йому грошову допомогу, як інваліду III групи, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою КМУ від 21.02.2007 р. № 284 у розмірі 48-місячного грошового забезпечення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2, ОСОБА_4, що діє на підставі ордеру про надання правової допомоги (а.с.25), позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився. Установа належним чином повідомлена про день та час судового розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_2 являється інвалідом ІІІ групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.13), що підтверджується і довідкою МСЕК №123 від 02.02.2015 року (а.с.12), захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де колись велись бойові дії.

Судом встановлено, що дані правовідносини вже були предметом судового розгляду в Миргородському міськрайонному суді Полтавської області, справа №541/1961/16-а.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21.11.2016 року зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 щодо призначення грошової допомоги, як інваліду III групи, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284 та прийняти відповідне рішення. Постанова суду набрала законної сили 14.02.2017 року.

Згідно п.5 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.05.2017 року №49 ОСОБА_2 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, враховуючи, що він звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 03.11.2006 року №328-V, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він не має права на одержання одноразової грошової допомоги. Крім цього, зміна групи інвалідності у ОСОБА_2 відбулася понад дворічний термін, що згідно з ч.4 ст.163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975, не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності (а.с.11).

Згідно рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21.11.2017 року судом встановлено наступні обставини:

ОСОБА_2 ІІІ група інвалідності встановлена 16.08.2006 року (захворювання отримане під час проходження військової служби), на нього розповсюджується дія Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2007 року №284, а тому були наявні правові підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому п.п.2 п.2 цього Порядку, а саме 36-місячного грошового забезпечення.

Проте, 27.01.2014 року при повторному огляді ОСОБА_2 була встановлена ІІІ група інвалідності, а також вказано, що захворювання пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК №172422 від 03.02.2014 року.(а.с.11), таким чином він набув права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому п.п.3 п.2 цього Порядку, а саме 48-місячного грошового забезпечення.

При цьому, суд враховував, що позивачу при повторному огляді 27.01.2014 року тільки змінено причину інвалідності, а не встановлено первинно ІІІ групу, у зв'язку з чим при призначенні одноразової грошової допомоги підлягають застосуванню норми Порядку N284.

Згідно з ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

(Наведеною нормою КАС України встановлено преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Отже, за змістом ч.4 ст. 78 КАС України, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 4 ст. 78 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Відповідачем не наведено жодної обставини й не надано жодного належного і допустимого доказу на спростування встановлених преюдиційних фактів.

Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Як вбачається зі змісту довідки від 20.10.2017 року Полтавської обласної дирекції ВАТ «НАСК «ОРАНТА» (а.с.27), ОСОБА_2 із заявою на виплату страхової суми з державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців Міністерства оборони України до Полтавської обласної дирекції «НАСК «ОРАНТА» не звертався і ніяких виплат з цього страхування не отримував.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачем до суду не надано заперечень проти адміністративного позову, ані доказів обґрунтованості прийнятого рішення. З огляду на викладене суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Таким чином, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги в разі інвалідностіОСОБА_2 та зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу, як інваліду ІІІ групи, відповідно до п.п.3 п.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2007 року №284, а саме у розмірі 48-місячного грошового забезпечення.

Керуючись ст.ст.5-10, 14, 77, 139, 242-246, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2.

Зобов'язати Міністерство оборони України, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022, призначити та виплатити ОСОБА_2, мешканцю, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, одноразову грошову допомогу, відповідно до п.п.3 п.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2007 року №284, а саме у розмірі 48-місячного грошового забезпечення.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С. В. Андрущенко-Луценко