Рішення № 71101234, 14.12.2017, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/482/15-ц

Провадження № 2/535/18/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Якименко Т.О.,

при секретарі -Балала Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Котельва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про переведення прав та обовязків покупця, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, виплату ОСОБА_2 коштів внесених на депозитних рахунок, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Котелевського районного нотаріального округу ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та після остаточного уточнення позовних вимог, остаточно просить перевести права та обовязки покупця, виплатити ОСОБА_2 кошти в сумі 88000 гривень, визнати за нею право власності на 3/50 частин нежитлового приміщення, розташованого за адресою: смт Котельва Полтавської області, вул. Полтавський шлях (стара назва - вул. Жовтнева), 217, що становить 42,8 кв.м. та складається з торгової зали 14 - пл.40,6 кв.м. та тамбуру 12- пл.2,2 кв.м., всього 42,8 кв.м. та витребувати з чужого незаконного володіння, а саме у ОСОБА_3 3/50 частин нежитлового приміщення.

В обгрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що вона є співвласником нежитлової будівлі за адресою вул. Полтавський шлях (стара назва - вул. Жовтнева) №217, в смт Котельва Полтавської області. Інший співвласник ОСОБА_2 продав ОСОБА_4 належну йому на праві власності 3/50 частки в цій нежитловій будівлі з порушенням вимог ст. 362 ЦК України, а саме не повідомив про такий намір, що потягло за собою порушення її прав як співвласника на переважне право купівлі спірної частки, а тому у позовній заяві просила перевести на неї права та обовязки покупця за договором купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, укладеного 03.05. 2012 року, виплатити йому 88.000,00 грн. внесених нею на депозитний рахунок суду, та визнати за нею право власності на дане приміщення. Крім того просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 3/50 частин нежитлового приміщення, які їй подарувала ОСОБА_4

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 просила суд задоволити її позовні вимоги з підстав викладених у позовних заявах та пояснила суду, що в 20.06. 2012 року вона по домовленості з ОСОБА_6, яка була директором ПП "Побутовик-Котельва" придбала частку нежитлового приміщення за старою адресою вул. Жовтнева №217 в смт Котельва, Полтавської області.

ОСОБА_6 видала розписку, що отримала від ОСОБА_1 кошти в сумі 88.000,00 грн. за проданий їй торговий зал -44 кв.м. Копія даної розписки знаходиться в матеріалах справи ( Т.1 а.с.76).

18.11.2013 року, на її адресу надійшов лист з пропозицією, від ОСОБА_6І від імені її сина ОСОБА_2 про купівлю частки 3/50 нежитлового приміщення, за адресою: Жовтнева 217, смт Котельва Полтавської області. Після отримання листа- пропозиції, вона дала згоду на викуп даного приміщення, проте оформити це приміщення, так і не вдалося.

18.09. 2014 року згідно отриманої інформації їй стало відомо, що ОСОБА_2 ще в травні 2012 року продав належну йому частку власності, а саме 3/50 частин вказаного вище нежитлового приміщення - ОСОБА_4, яка в свою чергу в червні 2014 року подарувала дану частку власності - ОСОБА_3, яка зареєстрована за нею по даний час. В звязку з наведеним, позивачка також в своїх вимогах прохала витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 3/50 частин нежитлового приміщення за адресою: Полтавський шлях ( стара назва - вул. Жовтнева), 217 смт Котельва, Полтавської області, що становить 42,8 кв.м.

В серпні 2015 року позивачка звернулася до суду з вищевикладеними позовними вимогами, які уточнювала на протязі розгляду справи по суті, і просить суд задоволити її позовні вимоги в остаточній редакції від 04.12. 2017 року.

Позивачка також просила задоволити її заяву, щодо визнання поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду, обгрунтовуючи її тим, що про порушення своїх прав вона дізналась 18 вересня 2014 року коли ознайомилась з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що ОСОБА_2 продав свою частку ОСОБА_4 03.05.2012 року.

Представник позивачки ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_7, яка діє на підставі угоди про надання правової допомоги №11 від11.06. 2015 рок (Т.1, а.с. 43,44,45) позов позивачки, уточнений в остаточній редакції від 04.12. 2017 року підтримала повністю. Пояснила суду, що нотаріус порушив вимоги ст. 362 ЦК України, а саме вважає, що нотаріус не впевнилася, що продавець у письмовій формі повідомив усіх учасників спільної часткової власності про свій намір продати свою частку власності, а тому адвокат вважає, що необхідно перевести права та обовязки покупця, та визнати за позивачкою право власності на дане приміщення, а також витребувати дане приміщення з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 Також прохала визнати пропущений річний строк позовної давності, щодо даної категорії справ пропущеним по поважним причинам.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про час і місце судового розгляду повідомлявся в установленому законом порядку. Інтереси відповідача в суді представляв ОСОБА_8, який діє на підставі довіреності 31.03.2016 року (Т. 2, а.с. 129) та адвокат ОСОБА_9, який діє на підставі ордеру Пг №074116 від 06.07. 2015 року та витягу з угоди від 06.07. 2015 року (т. 1 а.с. 52,53).

ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_9 проти задоволення позову заперечували, пояснивши суду, що ОСОБА_2 належало на праві власності 3/50 частки у нежитловому приміщенні за адресою: вул. Полтавський шлях (стара назва - вул. Жовтнева) №217, смт Котельва Полтавської області.

В кінці 2011 та в січні 2012 року, відповідач ОСОБА_2 письмово направив співвласникам спільної часткової власності лист - пропозицію, щодо продажу належної йому частки власності, проте ніхто не бажав придбати вказану частку майна за суму, яку запропонував ОСОБА_2.

Після цього, 03.05. 2012 року у нотаріальній конторі договір купівлі- продажу, був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ОСОБА_2 нотаріусу надавав квитанції про направлення листів пропозицій співвласникам. Дані квитанції були забрані нотаріусом. Після укладання угоди, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 поїхали до ОСОБА_4 де вона передала 25.000,00 доларів США в рахунок купівлі- продажу. ОСОБА_2 написав розписку про отримання даної суми коштів від ОСОБА_4 в присутності свідків, які також зазначили дані обставин своїми підписами.

ОСОБА_2 не надсилав ніякого листа- пропозиції ОСОБА_1 в листопаді 2013 року так як він вже свою частку продав ОСОБА_4 ОСОБА_7 позивачка визнала, що вона придбала частину приміщення 44,2 кв.м. у ОСОБА_6 в червні 2012 році. Також вона визнала, що їй добре було відомо, що лист- пропозицію їй направляла ОСОБА_6 ОСОБА_11, що на неї не оформила власніть ОСОБА_6 і стало підставою звернення до суду. Ці відносини, не мають будь якого відношення до договору купівлі- продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який укладений 03.05. 2012 року. Позивачка і її чоловік ОСОБА_12 добре знали і не заперечували про укладений договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, тільки після того, як ОСОБА_6 не повернула їм кошти в сумі 88.000,00 грн., та проти неї було порушена кримінальна справа, позивачка звернулася до суду, і тому він вважає, що вона без будь яких поважних причин пропустила річний термін для звернення до суду.

Співвідповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, про час і місце судового розгляду повідомлялася в установленому порядку, її інтереси в суді представляла адвокат ОСОБА_11, яка діє на підставі довіреності від 02.07. 2015 року. Адвокат ОСОБА_11 зазначила суду, що згідно рішення про державну реєстрацію від 11.06. 2014 року про право власності на 3/50 частин, приватної спільної власності по вул. Полтавський шлях (стара адреса - вул. Жовтнева) №217 смт Котельва, Полтавської області за ОСОБА_3, на підставі договору дарування, від 11.06. 2014 року, яким 3/50 частин ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 ОСОБА_4 як власник мала право розпоряджатися своєю часткою власності, тому договір дарування є законним та укладений правочин не суперечить нормам матеріального права. В п. 18 Постанови Вищого спеціалізованого Суду України від 07.02. 2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав" вказано, вирiшуючи такi спори, суд не має права задовольняти позови про визнання правочину недійсним, якщо його метою є переведення на позивача (співвласника майна) прав та обовязків покупця, оскільки цивільним законодавством передбачено iншi наслідки порушення положення частини четвертої статті 362 ЦК України. Згідно посилання на вищевказану постанову, ст. 362 ЦК України не передбачає визнання правочину недійсним, а тільки переведення прав покупця. Переведення прав покупця можливо тільки, в тому разі, коли власник який придбав частку у спільній власності, являється на момент звернення до суду власником купленої частки власності. Тому законодавець визначив річний строк звернення. В разі продажу, дарування тобто проведення правочину між власником купленої частки і третьою особою переведення прав покупця неможливо, оскільки третя особа не є стороною договору купівлі- продажу, який надає право вимагати переведення прав покупця.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 являється власницею спірних 3/50 частин нежитлової будівлі площею 42,8 кв.м., на підставі договору - дарування, то даний договір дарування не може бути визнаний недійсним з підстав ст. 362 ЦК України, так як ОСОБА_3 не є стороною договору купівлі- продажу від 03.05. 2012 року. Договор-купівлі продажу, втратив правову силу, після державної реєстрації приватної власності від 11.06. 2014 року спірних 3/50 частин нежитлової будівлі, за ОСОБА_3

Неможливо перевести права та обовязки з ОСОБА_4, так як вона вже не володіє цими правами та обовязками, щодо власності ОСОБА_3 на день звернення з позовом до суду.

Позовна вимога, до ОСОБА_3В про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме 3/50 частин нежитлового приміщення, яке зареєстроване, як власність ОСОБА_3, не підлягає задоволенню, за безпідставністю.

Крім того, адвокат ОСОБА_11 заявила, що позивачка пропустила строк звернення до суду з позовними вимогами про переведення прав та обовязків покупця. Згідно ч. 2 п.3 ст. 258 ЦК України- передбачає спеціальну позовну давність, строком один рік. Тому прохала відмовити в задоволені позову в звязку зі спливом позовної давності.

Співвідповідачка ОСОБА_4 та її адвокат ОСОБА_11, яка діє на підставі витягу з угоди про надання правової допомоги 317 від 01.07. 2015 року та ордеру ПТ № 073117 від 01.07. 2015 року ( а.с. 72,73) у відкритому судовому засіданні просили відмовити позивачці в задоволені її позовних вимог, щодо переведення прав та обовязків покупця та визнання права власності, в звязку зі спливом позовної давності, а щодо вимог до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовити за безпідставністю.

Також ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю підтримала пояснення представників співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цьому суду заявила, що позивачці добре було відомо, що вона купила дане нежитлове приміщення під магазин. Неодноразово, чоловік позивачки ОСОБА_12 надавав їй консультації, щодо ремонту який вона проводила в нежитловому приміщенні, після придбання. Дані консультації він надавав приходивши до неї в приміщення. Також позивачка після придбання, неодноразово цікавилася за скільки вона придбала це приміщення. Позивачка та її чоловік є співвласниками по даному приміщенню. Вхід до нежитлових приміщень позивачки та її - один загальний, а тому позивачка знала і бачила ремонт, який вона проводила. Ремонт проводився капітальний з вкладенням великих коштів. Це міг робити тільки власник. Вони деякий час оплачували рахунки, як співвласники за постачання електричної електроенергії.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- приватний нотаріус Котелевського районного округу ОСОБА_5 в суд не з'явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку. ОСОБА_5 направила до суду заяву, разом з довідкою про стан здоровя, в якій повідомила, що не може з'явитися у судове засідання в зв'язку з незадовільним станом здоровя та підтримує свої пояснення надані у судовому засіданні під час розгляду справи суддею Цвітайлом П.В. Одночасно заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з наступних підстав: щодо переведення на позивачку прав та обовязків за договором купівлі-продажу спірних 3/50 часток нежитлового приміщення, укладеного 3 травня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, виплати ОСОБА_2 88.000,00 гривень внесених позивачкою на депозитний рахунок Котелевського районного суду та визнаня за нею права власності на спірні 3/50 частки нежитлового приміщення загальною площею 42,8кв.м. - відмовити в задоволені вищевикладених позовних вимог в звязку зі спливом позовної давності; щодо позовної вимоги ОСОБА_1, про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_13 спірних 3/50 частки нежитлового приміщення загальною площею 42,8кв.м. - відмовити за безпідставністю.

Судом встановлені такі факти, та відповідні їм правовідносини.

Позивачка ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 були співвласниками нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою Полтавський шлях (стара назва - вул. Жовтнева) № 217, смт Котельва, Полтавської області, що підтверджується світлокопією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Т1, а.с.26-31).

ОСОБА_2. продав 3/50 своєї частки в нежитловому приміщенні, площею 42,8 кв.м., які розташовані за адресою смт. Котельва, вул. Полтавський шлях (стара назва - вул. Жовтнева) 217, Полтавської області, ОСОБА_4, що підтверджується договором купівлі продажу від 03.05. 2012 року посвідченого приватним нотаріусом Котелевського нотаріального округу ОСОБА_5В.( Т. 1 а.с. 172).

Згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи №236/237 від 14.04.2017 року проведеної Полтавським відділенням ХНДІСЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_14, дійсна ринкова вартість 3/50 часток нежитлового приміщення площею 42,8 кв.м. , розташованого за адресою смт. Котельва, вул. Полтавський шлях (стара назва - вул. Жовтнева) 217, Полтавської області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 з урахуванням ПДВ складає 359730 грн.

11 червня 2014 року, ОСОБА_4 безоплатно передала у власність свої 3/50 частки в нежитловому приміщенні, площею 42,8 кв.м., які розташовані за адресою смт Котельва, вул. Полтавський шлях (стара назва - вул. Жовтнева) 217, в Полтавській області, що підтверджується світлокопією договору дарування від 11.06.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського нотаріального округу та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Т 1, а.с. 56,57).

В серпні 2015 року позивачка ОСОБА_1 звернулася з вищевикладеними позовними вимогами, до Котелевського районного суду.

Ст. 3 ч.1 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку передбаченому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ст. 16 ч.1 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.

Виходячи із змісту ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Пункт 3 ч.2 ст. 258 ЦК України передбачає спеціальну позовну давність в один рік - позовна давність в один рік застосовується до вимог про переведення на співвласника прав та обовязків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 ЦК України).

Відповідно до п. 18 Постанови Вищого спеціалізованого Суду України від 07.02. 2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав», у разi продажу частки у правi спiльної часткової власностi з порушенням переважного права купiвлi iнших спiввласникiв будь-який спiввласник має право предявити до суду позов про переведення на нього прав та обовязкiв покупця протягом одного року вiд дня, коли вiн довiдався або мiг довiдатися про вчинення правочину ( частина четверта статтi 362 ЦК ).

Позов, предявлений iз пропуском зазначеного строку, задоволенню не підлягає, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі до винесення рішення у справі (частини третя i четверта статті 267 ЦК).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування статті 32 Конвенції наголошує, що позовна давність має кілька важливих цілей, а саме: забезпечити юридичну визначність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігання несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені спиратися на докази,які вже можливо втратили достовірність і повноту із впливом часу.

Порівняльний аналіз терміна "довідався" та "міг довідатися", що міститься в статті 261 ЦК України висновок про презумпцію можливості та обовязки особи знати про стан майнових прав, а тому доведення факту, "не знав", про порушення свого цивільного права і саме з цих причин не звернувся за його захистом до суду є недостатнім.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила, встановленого ст. 60 ЦПК України, про обовязковість доведення обставин, на котрі позивач посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (Постанова Верховного Суду України від 22.02. 2017 року № 6-17цс17. )

Суд вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів, щодо визнання поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду.

Свідченням сторін, а саме відповідачів, допитаних свідків - ОСОБА_15, ОСОБА_10 які є співвласниками нежитлової будівлі, в якій розташовані спірні 3/50 частки, які пояснили суду, що отримували від ОСОБА_2 в січні 2012 року лист-пропозицію про придбання у нього його власності, але сума коштів, за яку він хотів продати свою частку їх не влаштовувала. Знають, що всі співвласники знали про продаж, який збирається вчинити ОСОБА_2

Вони пояснили, що неодноразово спілкувалися з позивачкою, щодо цього продажу. Позвачці добре було відомо, що ОСОБА_4 придбала це приміщення для магазину. У неї з позивачкою один вхід до приміщення. Крім того підтвердили, що під час ремонту придбаного приміщення ОСОБА_12 - чоловік позивачки, неодноразово приходив до ОСОБА_4, та допомагав порадами відносно ремонту. ОСОБА_4 робила дуже великий ремонт і вклала великі кошти в нього і вони розуміли, що такий ремонт може робити тільки власник приміщення.

Свідок ОСОБА_16, суду пояснив, що він на протязі 2011-2013 років приходив до нежитлового приміщення по вул. Полтавський шлях (стара назва - вул. Жовтнева) 217 в смт Котельва для зняття показників з обліку електроенергії. Позивачка його неодноразово запитувала під час ремонту який проводила ОСОБА_17, що у неї буде за магазин і за скільки ОСОБА_4 придбала його у ОСОБА_2 Позивачка та її чоловік, який допомагав порадами ОСОБА_4 проводити ремонт добре знали, що вона його придбала у власність.

Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що позивачка з травня 2012 року знала про укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу 3/50 частин нежитлового приміщення.

Посилання позивачки, щодо передачі коштів ОСОБА_6 в сумі 88 тисяч гривень, за придбання торгового залу площею 44,2 кв.м. та отримання листа-пропозиції від ОСОБА_6 про купівлю 3/50 частин нежитлового приміщення в листопаді 2013 року, по вищевказаній адресі, немає ніякого відношення до договору купівлі продажу укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в травні 2012 року.

В суді встановлено, що ОСОБА_2 не писав листа- пропозиції, в листопаді 2013 року ОСОБА_1 ОСОБА_7 позивачка і відповідачі підтвердили, що лист від імені ОСОБА_2 написала його мати ОСОБА_6.

Ці обставини явилися підставами для порушення проти ОСОБА_6. кримінальної справи,за шахрайство, по заяві позивачки в 2014 році.

Дані обставини ніякого правового значення по даній цивільній справі, щодо поважних причин для звернення до суду в річний термін про переведення прав та обовязків покупця не мають.

Згідно ч. 3 та ч.4 ст. 267 ЦК України- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, то сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Відповідачка ОСОБА_4 звернулася з заявою до суду в якій просила суд відмовити в заявлених ОСОБА_1 вимог в звязку зі спливом річного строку позовної давності.

Суд приходить до висновку, що дана заява підлягає задоволенню щодо вимог про переведення прав та обовязків покупця.

Стосовно решти позовних вимог про виплату коштів ОСОБА_2 та визнання права власності то вони є похідними від вимоги про переведення прав та обовязків покупця. Оскільки дана позовна вимога не може бути предметом розгляду в звязку зі спливом позовної давності, то і вище зазначені позовні вимоги підлягають відмові в звязку зі спливом строків позовної давності.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд вважає, її безпідставною з наступних підстав.

ОСОБА_4, яка придбала у ОСОБА_2, вище зазначену частку 3/50 подарувала її ОСОБА_3, яка і є на теперішній час законним власником 3/50 своєї частки в нежитловій будівлі, площею 42.8 кв.м., які розташовані за адресою смт Котельва, вул. Полтавський шлях (стара назва - вул. Жовтнева), 217, Полтавської області, відповідно до договору дарування та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Т.1, а.с. 56,57).

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зазначеною нормою закріплено презумпцію законності набуття права власності, тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду, а також встановлено відкритість переліку підстав набуття права власності з обмеженням їх виключно тими, що прямо передбачені в законодавстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 722 ЦК України, право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що договір дарування від 11 червня 2014 року, згідно якого ОСОБА_4 безоплатно передала у власність свої 3/50 частки в нежитловій будівлі, площею 42.8 квадратних метра, які розташовані за адресою сел. Котельва, вул. Жовтнева, 217, Полтавської області ОСОБА_3, на даний час не визнаний судом недійсним, тобто є правомірним і позивачка ставлячи вимогу до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, не зазначила підстави незаконності володіння відповідачкою спірним майном, тому її вимога є безпідставною.

Позивачка ОСОБА_1 одночасно з предявленням позову внесла на депозитний рахунок суду грошову суму в розмірі 88000 гривень відповідно до квитанції (а.с. 1), які необхідно повернути позивачці.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 22 вересня 2015 року, було забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_3, особисто та через уповноважених нею на це осіб проводити будь-які дії по відчуженню 3/50 частки нежитлового приміщення. Оскільки відпали причини, у звязку з якими було забезпечено позов, дані заходи застосовані судом по забезпеченню позову, слід скасувати.

Відповідно до змісту вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати, а саме сплачений при подачі до суду позовної заяви судовий збір та витрати на правову допомогу позивачці за позовом не присуджуються.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому виходячи із змісту вище зазначеної норми та Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» з позивачки на користь відповідачів необхідно стягти сплачені ними судові витрати, що складаються з витрат на правову допомогу та вартості проведеної експертизи.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_9 надав квитанцію №34 від 14.12.2017 року про отримання від ОСОБА_2 6 000 грн. за надання правової допомоги та розрахунок вартості наданих правових послуг, які необхідно стягти з позивачки на користь відповідача ОСОБА_2 Крім того, суд вважає за необхідне стягти з позивачки також 4000 грн. за правову допомогу надану цим же адвокатом відповідачу ОСОБА_2, під час розгляду справи під головуванням судді Цвітайла П.В., а всього на користь відповідача ОСОБА_2 з позивачки слід стягти 10000 грн.

Також, адвокат ОСОБА_11 надала суду квитанцію №23 від 14.12.2017 року та розрахунку вартості наданих правових послуг відповідачці ОСОБА_3 в сумі 4000 грн., та з урахуванням вартості правової допомоги в сумі 4000 грн. наданої цим же адвокатом відповідачці ОСОБА_3, під час розгляду справи під головуванням судді Цвітайла П.В. також в сумі 4000 грн, всього з позивачки на користь відповідачки ОСОБА_3 слід стягти 8000 грн. судових витрат.

Відповідно до квитанції №24 від 14.12.2017 року та розрахунку вартості наданих правових послуг адвокат ОСОБА_9 надала відповідачці ОСОБА_4 правову допомогу в сумі 4000 грн., які необхідно стягти з позивачки на користь ОСОБА_4

Крім того, з позивачки на користь відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід стягти витрати понесені ними за проведення судової оціночно-будівельної експертизи загальною вартістю 2970 грн, тобто по 1485 грн. на користь кожної з відповідачки.

Також позивачкою у липні 2015 року при подачі додаткової позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні 3/50 частками нежитлового примішення, був сплачений судовий збір по квитанції №15 від 18.07.2015 року в сумі 243, 60 грн. В ході розгляду справи 16 січня 2017 року нею було змінено вказану вище вимогу на вимогу про витребування у ОСОБА_3 майна із чужого незаконного володіння. (Т.1 а.с. 66).

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за звернення до суду з позовом немайнового характеру встановлюється у розмірі 0,4 від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", яким встановлено прожитковий мінімум з 01.01.2017 року на рівні 1600 грн. Тому позивачці слід було сплатити судовий збір в розмірі 640, 00 грн.

Таким чином, враховуючи обставини справи та кінцеве рішення суду, суд приходить до висновку, що необхідно достягнути з позивачки ОСОБА_1 на користь держави недоплачений нею судовий збір в розмірі 396, 40 грн.

Керуючись ст. ст. 10,11,60,88,212,215,218 ЦПК України, ст.. ч.3,ч4267 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про переведення на ОСОБА_1 прав та обовязків за договором купівлі-продажу 3/50 частки нежитлового приміщення, розташованого по вулиці Полтавський шлях, стара назва Жовтнева №217, у смт. Котельва, Котелевського району, Полтавської області, укладеного 3 травня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, про виплату ОСОБА_2 88.000,00 гривень внесених позивачкою на депозитний рахунок Котелевського районного суду, визнання права власності за ОСОБА_1 на 3/50 частки нежитлового приміщення розташованого по вулиці Полтавський шлях (стара назва Жовтнева) 217, смт. Котельва, Полтавської області, що складається з торгової зали 14 - пл.40,6 кв.м. та тамбуру 12- пл.2,2 кв.м.,всього 42,8кв.м., відмовити повністю в звязку зі спливом строку позовної давності.

У задоволені позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування з чужого незаконного володіння 3/50 частки нежитлового приміщення розташованого по вул. Полтавський шлях (стара назва Жовтнева) 217, смтКотельва, Полтавської області, що становить 42,8кв.м.- відмовити за безпідставністю.

Повернути позивачці ОСОБА_1 грошову суму внесену на депозитний рахунок Котелевського районного суду Полтавської області в розмірі 88000 гривень.

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 22 вересня 2015 року.

Судові витрати позивачці ОСОБА_1 понесені нею при розгляді даної справи не присуджуються.

Стягти з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки смт Котельва Полтавської області, вул. Миру, 113, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2, понесені ним судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 10 000 гривень.

Стягти з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки смт Котельва Полтавської області, вул. Миру, 113, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 8000 гривень, та 1485 грн. витрати на проведення судової оціночно-будівельної експертизи, а всього 9458 грн.

Стягти з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки смт Котельва Полтавської області, вул. Миру, 113, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 4000 гривень,та 1485 грн. витрати на проведення судової оціночно-будівельної експертизи, а всього 5485 грн.

Стягти з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки смт Котельва Полтавської області, вул. Миру, 113, на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Рахунок отримувача: 31215256700001, Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві Код банку отримувача (МФО): 820019 Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 396 грн. 40 коп

Апеляційна скарга на рішення Котелевського районного суду Полтавської області може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя