Вирок № 71100133, 14.12.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

433/546/17

1-кп/415/584/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м. Лисичанськ

Колегія суддів Лисичанського міського суду Луганської області у складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

судді Калмикової Ю.О.

судді Луньової Д.Ю.

за участю секретаря Бервено Ю.В.

прокурора Ковальова А.М.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22016130000000335 від 29.12.2016 у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 -Луганського району Луганської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, відповідно до ст. 89 КК України не судимого, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_4,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

У період з квітня 2014 року по теперішній час, певні особи, діючи умисно, з метою вчинення на території України терористичних актів та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, створили на території України т.зв. терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), діяльність якої спрямована на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, впливу на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, обєднаннями громадян.

Вказана терористична організація створена на території Луганської області, має стійку, організовану структуру військового типу, єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність, дисципліну, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обовязки, згідно з планом спільних злочинних дій. Члени «ЛНР» мають у своєму розпорядженні сукупність технічних пристроїв та засобів, що застосовуються для ураження живої сили, техніки, споруджень та інших цілей, у тому числі вогнепальну зброю, важке військове озброєння та техніку.

Зазначене свідчить про те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» - «Луганська народна республіка» має ознаки терористичної організації, яка здійснює цілеспрямовану суспільну небезпечну діяльність.

У жовтні 2014 року, більш точну дату та час встановити не виявилось можливим, у обвинуваченого ОСОБА_2, який був обізнаний про незаконність дій збройних підрозділів та політичного керівництва самопроголошеної «ЛНР», спрямованих на нанесення шкоди державній безпеці України і здійснення терористичної діяльності, виник злочинний умисел, направлений на участь на території України у діяльності силового блоку терористичної організації «ЛНР» та здійсненні збройного опору силам АТО.

Реалізуючи вказаний умисел, у грудні 2014 року обвинувачений ОСОБА_2, розподілений до несення служби у військову комендатуру Жовтневого району м. Луганська.

У період з грудня 2014 року по грудень 2015 року обвинувачений ОСОБА_2 перебував на посаді першого помічника начальника відділу профілактики військової комендатури Жовтневого району м. Луганська, що розташовувалася у будівлі КБ «Укргазбанк», яка знаходиться в Жовтневому районі м. Луганська по вул. 30-й квартал, буд. 4.

Перебуваючи на вказаній посаді, обвинувачений ОСОБА_2 проводив профілактичні бесіди з військовослужбовцями підрозділів т.зв. терористичної організації «ЛНР».

У період з грудня 2015 року по липень 2016 року обвинувачений ОСОБА_2 перебував на посаді начальника штабу військової комендатури Жовтневого району м. Луганська. До кола обовязків останнього, входило розподіл графіку патрулів, нарядів, складання правил з техніки безпеки.

У липні 2016 року обвинуваченого ОСОБА_2, за станом здоровя звільнено з військової комендатури Жовтневого району м. Луганська.

Крім того, 27 грудня 2016 року обвинувачений ОСОБА_2, діючи умисно на виконання вказівок невстановлених осіб, які назвалися представниками «МДБ ЛНР», щодо отримання на підконтрольній силам АТО території Луганської області пакунку невідомого змісту, слідував у пішому порядку з боку м. Золоте-5 Попаснянського району, що підконтрольне терористичній організації «ЛНР», у напрямку м. Золоте-4 Попаснянського району, яке підконтрольне державній владі України, де був виявлений співробітниками ГУНП в Луганській області та УСБУ в Луганській області в районі колишньої шахти «Родина» м. Золоте-4 Попаснянського району Луганської області.

Під час затримання, у обвинуваченого ОСОБА_2 виявлено та вилучено два круглих металевих предмета зеленого кольору, із пластиковим ковпаком білого кольору, металевим кільцем та скобою.

Згідно висновку експерта НДЕКЦ МВС України № 19/113/10/29-е від 10.03.2017, за результатами проведення вибухотехнічної експертизи, вилучені у обвинуваченого ОСОБА_2 предмети являються бойовими припасами - ручними осколковими гранатами РГО.

Органом досудового розслідування вказані дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.258-3 КК України, як участь у діяльності терористичної організації та за ч.1 ст.263 КК України, як носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

13.12.2017 під час судового розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22016130000000335 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області ОСОБА_3, якому на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22016130000000335 від 29.12.2016 з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, від якого надійшла заява про укладання угоди про визнання винуватості з іншого боку, за участю захисника ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 36, 42, 468 - 476 КПК України, було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину та зобов'язався:

беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні;

сприяти судовому розгляду кримінального провадження щодо себе;

сприяти досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні № 22015130000000355 від 08.07.2015 за фактом участі у діяльності силового блоку терористичної організації «ЛНР» - «Народної міліції», а саме шляхом надання показань, що викривають злочинну діяльність ОСОБА_4 та невстановленої особи з позивним «Байкер», які беруть участь у діяльності підрозділу «Народна міліція «ЛНР»;

сприяти під час судового розгляду обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 та невстановленої особи з позивним «Байкер», за умови встановлення повних ідентифікаційних та анкетних даних особи, щодо їх участі у діяльності силового блок терористичної організації «ЛНР» - «Народної міліції».

Сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання:

за ч. 1 ст. 258-3 КК України - у виді 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна,

за ч.1 ст.263 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі,

на підставі ч.1 ст. 70 КК України - у виді 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.258-3, ч.1 ст. 263 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також розяснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст.473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, у тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст.476 КПК України. При цьому обвинувачений зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе, відповідно до угоди, зобов'язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджене покарання. Крім того обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

У судовому засіданні прокурор зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник ОСОБА_1 також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та Кримінального кодексу України, при цьому обвинуваченим вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу і погроз.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам та щодо особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом, відповідно до ст. 94 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч.1 ст.258-3 КК України, як участь у діяльності терористичної організації та за ч.1 ст.263 КК України, як носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до положень ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 263 ч.1 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, а кримінальне правопорушення, передбачене ст. 258-3 ч.1 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів,

На виконання вимог ст. 474 КПК України, колегією суддів зясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Колегією суддів встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 13 грудня 2017 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області ОСОБА_3 та обвинуваченим у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2, за участю захисника ОСОБА_1, відповідає вимогам ст.ст.469, 472 КПК України.

Умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкціями ч. 1 ст. 258-3 та ч. 1 ст. 263 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з урахуванням обставини, яка відповідно до ст.66 КК України, помякшує покарання обвинуваченого щире каяття, та відсутністю обставин, що його обтяжують. Застосування покарання, на підставі ч.1 ст. 70 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань, не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому ОСОБА_2 узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи те, що сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили.

Крім цього, колегія суддів, дотримується вимог ч. 4 ст. 5 КК України, відповідно до яких якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Редакцією Закону № 838-VIII від 26.11.2015 змінено ч. 5 ст. 72 КК України, відповідно до вимог якої, строк перебування під вартою ОСОБА_2 з 27 грудня 2016 року по 13 грудня 2017 року включно, треба зарахувати у строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Арешт майна, тимчасово вилученого під час затримання та проведеного обшуку обвинуваченого ОСОБА_2 27.12.2016, а саме:

- мобільного телефону «Amigoo» моделі «R300» (IMEI1 355236030364450, EMEI2 355236030364468) золотистого кольору, сенсорного моноблоку, з захисним чохлом з прозорого силіконового матеріалу, в середині якого зберігаються сім-карти операторів мобільного звязку «МТС» з номерами 893800174040567486, 740405674816, 790601243403, 89701015388524656849 та карти памяті «Micro SD Smartbuy» обємом 8 Gb, які зберігаються у камері речових доказів СВ УСБУ в Луганській області;

- паспорта громадянина «Луганської народної республіки», ТТ 001253, виданий 25.06.2015 на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, який зберігається при матеріалах кримінального провадження,

накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду від 06.01.2017 скасувати, оскільки підстав для призначення додаткового виду покарання у вигляду конфіскації майна, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням:

- дактилоскопічної експертизи № 19/113/6-1/130е від 26.01.2017, що згідно довідки НДЕКЦ складають 703 гривні 68 копійок,

- вибухотехнічної експертизи № 19/113/10/29-е від 10.03.2017, що згідно довідки НДЕКЦ складають 703 гривні 68 копійок,

підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 у дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до положень ст. 100 КПК України:

Документи у кримінальному провадженню - паспорт громадянина «Луганської народної республіки», ТТ 001253, виданий 25.06.2015 на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, який згідно постанови про визнання документами від 30.12.2016, знаходиться на зберіганні у матеріалах кримінального провадження - зберігати у матеріалах кримінального провадження;

Речові докази:

- мобільний телефон «Amigoo» моделі «R300» (IMEI1 355236030364450, EMEI2 355236030364468) золотистого кольору, сенсорний моноблок, з захисним чохлом з прозорого силіконового матеріалу, в середині якого зберігаються сім-карти операторів мобільного звязку «МТС» з номерами 893800174040567486, 740405674816, 790601243403, 89701015388524656849 та карту памяті «Micro SD Smartbuy» обємом 8 Gb, які зберігаються у камері речових доказів СВ УСБУ в Луганській області - підлягають поверненню власнику - обвинуваченому ОСОБА_2,

- оптичний носій інформації СD-R диск марки «Verbatim» білого кольору, з рукописним написом «вр 7220 GB/К1-17/17-1401», який згідно постанови про визнання речовими доказами від 28.02.2017, знаходиться на зберіганні у матеріалах кримінального провадження - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до акту знищення (розрядження, руйнування, знешкодження) вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів № 153/2017 від 09.03.2017, два корпуси гранати РГО та два підривача типу УДЗ знищено, у звязку з чим, спеціальна конфіскація вказаних предметів колегією суддів не застосовується

Керуючись ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374 , 474, 475 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 13 грудня 2017 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_2, за участю захисника ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22016130000000335 від 29.12.2016 відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.1 ст. 263 КК України.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.1 ст. 263 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання:

за ч.1 ст.258-3 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна;

за ч.1 ст.263 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, не обирати.

Зарахувати у строк відбутого покарання ОСОБА_2, призначеного за даним вироком, строк попереднього увязнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, з 27 грудня 2016 року по 13 грудня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_2 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Арешт майна, тимчасово вилученого під час затримання та проведеного обшуку обвинуваченого ОСОБА_2 27.12.2016, а саме:

- мобільного телефону «Amigoo» моделі «R300» (IMEI1 355236030364450, EMEI2 355236030364468) золотистого кольору, сенсорного моноблоку, з захисним чохлом з прозорого силіконового матеріалу, в середині якого зберігаються сім-карти операторів мобільного звязку «МТС» з номерами 893800174040567486, 740405674816, 790601243403, 89701015388524656849 та карти памяті «Micro SD Smartbuy» обємом 8 Gb, які зберігаються у камері речових доказів СВ УСБУ в Луганській області;

- паспорта громадянина «Луганської народної республіки», ТТ 001253, виданий 25.06.2015 на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, який зберігається при матеріалах кримінального провадження,

накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду від 06.01.2017 скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням дактилоскопічної експертизи № 19/113/6-1/130е від 26.01.2017, витрати на проведення якої склали 703 (сімсот три) гривні 68 (шістдесят вісім) копійок та вибухотехнічної експертизи № 19/113/10/29-е від 10.03.2017, витрати на проведення якої склали 703 (сімсот три) гривні (шістдесят вісім) 68 копійок у дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до положень ст. 100 КПК України:

Документи у кримінальному провадженню - паспорт громадянина «Луганської народної республіки», ТТ 001253, виданий 25.06.2015 на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, який знаходиться на зберіганні у матеріалах кримінального провадження - зберігати у матеріалах кримінального провадження;

Речові докази:

- мобільний телефон «Amigoo» моделі «R300» (IMEI1 355236030364450, EMEI2 355236030364468) золотистого кольору, сенсорний моноблок, з захисним чохлом з прозорого силіконового матеріалу, в середині якого зберігаються сім-карти операторів мобільного звязку «МТС» з номерами 893800174040567486, 740405674816, 790601243403, 89701015388524656849 та карту памяті «Micro SD Smartbuy» обємом 8 Gb, які зберігаються у камері речових доказів СВ УСБУ в Луганській області повернути власнику - обвинуваченому ОСОБА_2,

- оптичний носій інформації СD-R диск марки «Verbatim» білого кольору, з рукописним написом «вр 7220 GB/К1-17/17-1401», який знаходиться на зберіганні у матеріалах кримінального провадження - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.4 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Головуюча суддя О.В. Шевченко

Суддя Ю.О. Калмикова

Суддя Д.Ю. Луньова