Постанова № 71100047, 14.12.2017, Кремінський районний суд Луганської області

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року Справа № 414/2427/17

Провадження № 2-а/414/68/2017

Суддя Кремінського районного суду Луганської області Акулов Є.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобовязання здійснити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до Рубіжанського обєднаного УПФУ Луганської області про визнання дій неправомірними та зобовязання здійснити дії. В обґрунтування позову посилається на те, що є внутрішньо перміщуваною особою та перебуває на обліку Рубіжанського обєднаного управління пенсійного фонду України в Луганській області (далі Рубіжанське ОУПФУ) як пенсіонер, пенсія призначена за віком. До травня місяця 2017 року вона отримувала пенсію. Приблизно у липні 2017 року їй зателефонували працівники Рубіжанського ОУПФУ та повідомили, що для підтвердження свого місця проживання і у черговий раз зявитися до відповідного підрозділу Пенсійного фонду. Позивач не погоджується з таким рішенням про припинення виплати пенсії та просить поновити строк на оскарження неправомірних дій відповідача, визнати дії відповідача щодо припинення нарахування та невиплати їй пенсії з травня 2017 року неправомірними, зобовязати відповідача відновити таку виплату з травня 2017 року. Також просила зобовязати відповідача подати звіт про виконання постанови у строк один місяць з моменту постанови, яка вступить в законну силу.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнав та зазначив, що на підставі доручення Міністерства праці та соціальної політики України з 01.03.2016 року було розпочато процедуру проведення перевірки осіб, які перемістились з тимчасово окупованої території України, районів проведення АТО з метою уникнення неправомірних виплат особам, які є померлими або отримують кошти незаконно шахрайським шляхом, виявлення та припинення виплат таким особам, що фактично не перебувають на території, підконтрольній Україні. Виплату пенсії позивачу було припинено з 01.05.2017 року автоматично на підставі інформації Держприкордонслужби як особі, що перетнула кордон України у напрямку так званої «ЛНР» та у зворотному напрямку не вїжджала. Окреме рішення про припинення виплати пенсії позивачу управлінням Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області не приймалось. Позивач є громадянкою України, зареєстрованою на території, де проводиться антитерористична операція, в звязку з чим на цій території органи влади України не здійснюють свої повноваження, в тому числі, щодо виплати пенсії. Щодо посилання позивача на вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії, визначений статтею 49 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», зазаначив що позивачем не враховано, що на час прийняття Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не існувало таких обставин, як антитерористична операція, внутрішньо переміщені особи та ін. А отже не виникала і необхідність регулювання правовідносин що виникали з цих обставин. Положення загального Закон №1058-ІУ повинні застосовуватись з врахуванням спеціального законодавства, яке регулює здійснення соціальних виплат щодо осіб, які мешкали на території, яка не контролюється українською владою. Відповідно до статті 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року N 638-ІУ у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян. Відповідно до приписів пунктів 1, 5 частини першої статті 49 Закону №1058-ІУ виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 4 вказаного закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Управління відповідно до Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про обєднані управління, що затверджене Постановою Правління фонду України від 22.12.2014 №28-2, може обслуговувати лише пенсіонерів, що мешкають на території Кремінського району та м. Рубіжне і не має повноважень щодо виплати пенсій пенсіонерам інших міст та районів як Луганської так і інших областей. Пенсіонерів з інших місць проживання повинно обслуговувати те територіальне управління, де пенсіонер фактично проживає. На підтвердження факту переміщення до м. Кремінна позивач надав довідку від 12.12.2014 року № НОМЕР_1. Адресою фактичного місця проживання вказано: м. Кремінна, вул. Побєди, 2/14. При цьому згідно з абз. 6 п. 6 Порядку № 509 довідка, видана до 20 червня 2016 р., у якій адресою фактичного місця проживання вказано адресу місцезнаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права, її підрозділу, будь-якого іншого приміщення, за якою внутрішньо переміщена особа фактично не проживає, підлягає перереєстрації до 20 липня 2016 року. З огляду на інформацію Держприкордонслужби представник відповідача вважає доведеним той факт, що позивач не проживає на території Кремінського району вже доволі тривалий проміжок часу. Позивач не позбавлений права на отримання пенсії на підконтрольній органам державної влади України території у разі поновлення факту реєстрації як внутрішньо переміщеної особи. Для поновлення виплати пенсії позивачу потрібно звернутися до управління з наступними документами: оригіналами та копіями паспорту, довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, довідки внутрішньо переміщеної особи. В даному випадку припиняючи соціальні виплати, які є майном у розумінні практики ЄСПЛ, управління діяло відповідно до вимог Закону та мало достатні підстави для припинення виплати пенсії. У звязку з цим представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, всебічно та обєктивного дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням всі наявні в матеріалах справи докази як окремо, так і в їх сукупності, дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та перебуває на обліку в Рубіжанському обєднаному УПФУ Луганської області, і отримує пенсію за віком (а.с. 3,5). 12 грудня 2014 року позивача було взято на облік за адресою: Луганська область, м. Кремінна, вул. Побєди, 2/14, як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою № НОМЕР_1 (а.с. 4).

Згідно зі ст. 49 ОСОБА_3 України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не повязаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у звязку з втратою годувальника.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на ОСОБА_3 України, складається з Основ законодавства України про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообовязкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообовязковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 цього Закону.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 ст. 49 вказаного Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як до зясування певних обставин. В той же час, суду не надано жодних доказів, що довідку про взяття на облік особи позивача, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, було скасовано.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до ч. 2 ст. 19 ОСОБА_3 України зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.

Указом Президента України «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, який набрав чинності 14 квітня 2014 року, введено в дію рішення ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Згідно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014 року та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Є загальновідомим той факт, що антитерористична операція в Україні не завершилась і триває по теперішній час.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 року в районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Згідно з п. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

07 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області (далі - Порядок).

Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (тимчасово неконтрольована територія) видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовязкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Проте постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015 року, визнаний незаконним та чинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595.

Зокрема, в мотивувальній частини ухвал Вищого спеціалізованого суду у справах № К/800/19498, К/800/19418 зазначено: «Системний аналіз вказаних норм ОСОБА_3 України таЗакону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», перевірка законності постанови № 595 в частині затвердження пункту 2 Тимчасового порядку дає підстави для висновку про те, що, зупиняючи видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, Кабінет Міністрів України порушив їхні приписи як щодо наявності повноважень на прийняття такого рішення, так і щодо звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, рівності громадян перед законом, виплати пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги на рівні не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом».

Відповідно до п. 8 Порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області, особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З довідки № НОМЕР_1 від 12.12.2014 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, виданої позивачу ОСОБА_1, вбачається, що строк дії цієї довідки не обмежений (а.с. 4).

Згідно зі ст. 8 ОСОБА_3 України остання має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ОСОБА_3 України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 ОСОБА_3 України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 64 ОСОБА_3 України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_3 України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст. ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 ОСОБА_3 України.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 встановлено, що відповідно до ст.ст. 8, 22 ОСОБА_3 України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_3 України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися ОСОБА_3 України як актом прямої дії.

Відповідно до ст. 1 ОСОБА_3 України Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 ОСОБА_3 України).

За приписами ст. 8 КАС України суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» від 08.07.2004 року вказано, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністровя». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобовязання за статтею 1 Конвенції вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обовязковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобовязані враховувати практику ЄСПЛ як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.10.2015 року у справі № 816/4505/14 та в силу ст. 2442 КАС України є обовязковою для всіх судів України.

Зазначене свідчить про те, що п. 2 Порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області не сприяє виконанню державою позитивного зобовязання щодо виплати належної позивачам відповідної пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги на рівні не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом, а навпаки, перешкоджає цьому.

Крім того, суд зазначає, що право вносити закони, вносити до них зміни належить виключно ОСОБА_4 України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіОСОБА_3 Україниі повинні відповідати їй.

Верховна ОСОБА_4 України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.

Суд наголошує, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11.12.2003 реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених ОСОБА_3, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1У «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може повязуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобовязана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У 2016-2017 роках Державним бюджетом України передбачено асигнування на відповідні соціальні виплати в межах всієї території України, в тому числі Донецької і Луганської області.

З огляду на вищевикладене та враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, суд приходить до висновку, що припинення відповідачем з 01 травня 2017 року виплати позивачу раніше призначеної пенсії за віком є безпідставним, а тому такі дії Рубіжанського обєднаного УПФУ Луганської області слід визнати протиправними.

За таких обставин, проаналізувавши всі докази у їх сукупності та обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне: визнати дії Рубіжанського обєднаного УПФУ Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01.05.2017 року протиправними; зобовязати Рубіжанське обєднане УПФУ Луганської області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що з наданих відповідачем документів було встановлено, що відповідне рішення останнім не виносилось, виплата пенсії позивачеві була призупинена на підставі інформації Держприкордонслужби без винесення будь-яких рішень.

При цьому п. 1 ч. 1ст. 256 КАС Українипередбачено, що постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

У звязку з цим суд вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання в межах суми пенсії за один місяць.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ухвали Кремінського районного суду Луганської області від 04 грудня 2017 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

На даний час суд дійшов висновку щодо законності та обґрунтованості вимог позивача, а тому вважає за необхідне покласти обовязок по сплаті судового збору у сумі 640 грн. на відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь Державної судової адміністрації України, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Відповідно до ст. 163 КАС України суд вважає за необхідне встановити місячний строк для подання субєктом владних повноважень Рубіжанським ОУПФ України звіту про виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7,10,11,18,71,88,94,99,159-163КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позовОСОБА_1 до Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобовязання здійснити дії задовольнити повністю.

Визнати дії Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, як тимчасово переміщена особа Луганська область, м. Кремінна, вул. Побєди, 2/14 пенсії з травня 2017 року протиправними.

Зобовязати Рубіжанське обєднане управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, як тимчасово переміщена особа Луганська область, м. Кремінна, вул. Побєди, 2/14 з травня 2017 року.

Встановити місячний строк з дня отримання копії судового рішення, яке набрало чинності, для подання субєктом владних повноважень Рубіжанським ОУПФ України звіту про його виконання судового рішення.

Постанова підлягає негайному виконанню в межах суми пенсії за один місяць.

Стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, 35-А) на користь Державної судової адміністрації України, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106 судовий збір в розмірі 640 (шестисот сорока) гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Є.М Акулов