Рішення № 71099413, 15.12.2017, Чаплинський районний суд Херсонської області

набрала чинності "___"____20____р. Справа № 665/1221/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2017 р.

Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді: Пилипенко І.О.,

при секретарі: Ткаченко Л.Г.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

представників ОСОБА_2 районної державної адміністрації: ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

представника ОСОБА_5 об’єднаного управління Пенсійного фонду –

ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 районної держаної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_5 об’єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 районної держаної адміністрації, ОСОБА_5 об’єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії посилаючись на те, що вона перебуває на обліку в ОСОБА_2 секторі обслуговування громадян ОСОБА_5 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області з 13.10.2014 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Раніше позивач проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час є тимчасово окупованою територію. Пенсія виплачувалась їй в ОСОБА_2 районі як внутрішньо переміщеній особі. З 01 квітня 2017 року виплата пенсії була припинена. 18 липня 2017 року позивач знову отримала довідку №0000269907 про взяття на облік внутрішньої переміщеної особи та звернулася із заявою до управління пенсійного фонду про поновлення виплату пенсії. 28 липня 2017 року комісією ОСОБА_2 РДА відмовлено в призначенні пенсії за віком. Вважає дії відповідач незаконними та протиправними, оскільки позбавили її єдиного джерела існування – пенсії; позивач є громадянином України, зареєстрована на території України та раніше набула право на отримання пенсії за віком.

Просить суд визнати незаконним та скасувати рішення комісії ОСОБА_2 районної державної адміністрації по розгляду заяв та скарг громадян з питань нарахування субсидії для відшкодування витрат на оплату ЖК послуг, придбання твердого та рідкого палива та призначення соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям та надання пільг окремим категоріям громадян від 28 липня 2017 року про відмові у призначенні пенсії за віком. Визнати незаконними дії ОСОБА_5 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області щодо зупинення виплати пенсії ОСОБА_7 Зобов’язати Скадовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області поновити виплату пенсії ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 квітня 2017 року.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала із підстав зазначених в позовній заяві та уточнила їх просила суд визнати незаконним та скасувати рішення комісії ОСОБА_2 районної державної адміністрації по розгляду заяв та скарг громадян з питань нарахування субсидії для відшкодування витрат на оплату ЖК послуг, придбання твердого та рідкого палива та призначення соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям та надання пільг окремим категоріям громадян від 28 липня 2017 року про відмові у призначенні пенсії за віком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Визнати незаконними дії ОСОБА_5 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області щодо зупинення виплати пенсії ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зобов’язати Скадовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області поновити виплату пенсії ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 квітня 2017 року.

Представники відповідача ОСОБА_5 об’єднаного управління Пенсійного фонду України ОСОБА_8 та представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали про що надали свої письмові заперечення по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що актом обстеження житлово-побутових умов встановлено відсутність проживання позивача за фактичним місцем проживання, тому на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" було прийнято рішення про зупинення виплату пенсії.

Представник відповідача ОСОБА_2 районної держаної адміністрації ОСОБА_4 позовні вимоги в частині скасування рішення комісії ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 28 липня 2017 року не визнав, посилаючись на те, що дане рішення комісії має лише консультативний характер, і остаточне рішення щодо зупинення виплати пенсії приймає виключно УПФ. Щодо інших вимог позивача послався на розсуду суду.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та докази по справі в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянки України серія ВА 258007 виданого 06 березня 1996 року Камінським РВ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, пр.. Перемоги, 132/8.

У зв'язку із проведенням антитерористичної операції позивач залишила місце свого проживання - Донецька область, м. Горлівка, пр.. Перемоги, 132/8 та переїхала до смт. Чаплинка, вул. Леніна, 3, що підтверджується копією довідки від 26.11.2014 р. №6514000082 про взяття на облік особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

З письмової заяви ОСОБА_7 від 18.07.2017 року, яка адресована начальнику ОСОБА_2 відділу обслуговування громадян ОСОБА_5 об’єднаного управління Пенсійного Фонду України Херсонської області слідує, що вона доводить до відома, що їй призупинено виплату пенсії за віком з причини, що вона не проживає за місцем реєстрації. При цьому, пояснює, що на даний час він тимчасово мешкає в АР Крим. Вважає, що припинення виплати пенсії є грубим порушенням її прав, які гарантовані Конституцією України, оскільки вона є громадянкою України. Тому просить вирішити дане питання.

Листом від 20.07.2017 р. Скадовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області повідомило ОСОБА_7 про те, що остання перебуває на обліку в ОСОБА_2 секторі обслуговування громадян ОСОБА_5 об’єднаного управління ПФУ Херсонської області з 13.10.2014 року та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та рішення комісії ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 03.03.2017 року припинено виплату пенсії з квітня 2017 року.

Як вбачається з довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 26.11.2014 року №6514000082 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 перемістився із тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) до смт. Чаплинка, вул. Леніна, 3.

Згідно довідки від 18 липня 2017 року №0000269907 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, фактичне місце проживання (перебування) вул.. Дружби, 35, смт. Чаплинка, Херсонської області.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї по факту проживання від 01.03.2017 року, 27.07.2017 року, 14.09.2017 року ОСОБА_7 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6. При перевірці місця проживання встановлено, що ОСОБА_7 відсутня за вказаною адресою, власник будинку ОСОБА_9 повідомила, що ОСОБА_7 за даною адресою не проживає.

Як вбачається з витягу з протоколу №17 засідання комісії ОСОБА_2 районної державної адміністрації по розгляду заяв та скарг громадян з питань нарахування субсидії для відшкодування витрат на оплату ЖК послуг, придбання твердого та рідкого палива та призначення соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям та надання пільг окремим категоріям громадян від 28 липня 2017 року, ОСОБА_2 районна державна адміністрація вирішила відмовити в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_7, яка мешкає в смт. Чаплинка, відповідно до Постанови КМУ від 08.06.2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» в зв’язку із відсутністю за фактичним місцем проживання/перебування.

Факт зупинення виплати позивачеві пенсії відповідачами не заперечується.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

З 22.11.2014 р. набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Представник пенсійного фонду в судовому засіданні послався на те, що на підставі отриманого рішення Комісії ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 28.07.2017 року прийняте рішення щодо відмови у відновлені виплати пенсії ОСОБА_7 та на підставі актів обстеження матеріально побутових умов сім'ї від 14.09.2017 року.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058).

Згідно з частиною 1 статті 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

У частині 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1)якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2)на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3)у разі смерті пенсіонера;

4)у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5)в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону України поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Зміст цієї норми можна розуміти так, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених статтею 49 Закону № 1058.

Представник УПФ на підтвердження правомірності своїх дій по припиненню виплати пенсії позивачу посилається на рішення комісії ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 28.07.2017 року, яким відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_7 при цьому, зазначив, що Скадовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області не приймало рішення в порядку статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_7

Враховуючи наведені норми закону, суд дійшов до висновку про порушення відповідачем вимог ч.1 ст. 49 Закону №1058, оскільки з 01 квітня 2017 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав, а рішення комісії ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 28.07.2017 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_7 не є таким рішенням у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону №1058. При цьому, суд наголошує, що всі питання призначення, перерахунку, припинення пенсійних виплат визначаються виключно органами пенсійного Фонду України відповідно до Закону №1058. Делегування цих питань іншим органами Законом №1058 не передбачено.

Крім того, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає підставу припинення або зупинення пенсійних виплат з причини відсутності особи за місцем проживання, вказаним в довідці.

Щодо посилання представників відповідачів як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог на постанову Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", то суд вбачає за необхідне зазначити, що вказані приписи підзаконного нормативно-правового акту, яким встановлено інші випадки припинення соціальних виплат, суперечать нормам ст. 49 Закону № 1058-IV, відповідно до якого виплата пенсії може припинятися виключно з підстав, встановлених законом.

Тобто підстава призупинення виплати пенсії має бути визначена безпосередньо законом.

Керуючись положеннями ч.1, ч.3 ст.7 КАС України суд застосовує до спірних правовідносин Закон №1706-VII та Закон № 1058-IV, які мають вищу юридичну силу, а тому посилання відповідачів на постанову Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016, судом не приймається до уваги.

Наявність підстав для припинення виплати позивачу пенсії відповідно до ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач в судовому засіданні не обґрунтовує.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд звертається до положень Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні її пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, перевірка за місцем фактичного проживання, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду тощо.

Стаття 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід'ємне право кожної людини закріплено також Загальною Декларацією прав людини 1948 року. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним, непорушним та не може зазнавати жодних обмежень, зокрема не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця мешкання.

Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи пенсії, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія. Відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти його права на виплату пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб.

Суд вважає можливим застосувати до спірних правовідносин практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У п.54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров'я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. У пункті 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: «Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією».

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведених приписів відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатньо доказів правомірності своїх дій щодо припинення виплати пенсії за віком позивачу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, припиняючи виплату позивачу її пенсії, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії, у зв'язку з чим, відповідач, не виплачуючи позивачу ОСОБА_7 пенсію за віком з квітня 2017 року діяв не у відповідності із законодавством України.

Враховуючи, те, що відмова відповідача в призначенні пенсії за віком ОСОБА_7 є незаконними, а також враховуючи те, що виплата пенсії позивачу було припинено неправомірно, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача поновити позивачу з 01.04.2017 року виплату пенсії та визнати незаконним і скасувати оскаржене рішення комісії ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 28 липня 2017 року про відмові у призначенні пенсії за віком ОСОБА_7

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 72-77, 241-244, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 районної держаної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_5 об’єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення комісії ОСОБА_2 районної державної адміністрації по розгляду заяв та скарг громадян з питань нарахування субсидії для відшкодування витрат на оплату ЖК послуг, придбання твердого та рідкого палива та призначення соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям та надання пільг окремим категоріям громадян від 28 липня 2017 року про відмові у призначенні пенсії за віком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати незаконними дії ОСОБА_5 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області щодо зупинення виплати пенсії ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зобов’язати Скадовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області поновити виплату пенсії ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 квітня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Пилипенко