Ухвала суду № 71098927, 13.12.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/3525/16-к Головуючий у І інстанції Корчков А. А.Провадження № 11-кп/780/1333/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 13.12.2017

УХВАЛА

Іменем України

13 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого - судді : - ОСОБА_1

суддів : - ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар - Шийка Ю.В.

за участю прокурора - Ляшенка Р.О.

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

потерпілого - ОСОБА_7

представника потерпілого - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12015110180000728за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Іванківського районного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року, яким,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 8, кв. 67, освіта середня спеціальна, одружений, працюючий, раніше не судимий,

- визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді арешту на строк 5 (пять) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ДУ Інститут травматології та ортопедії НАМН України кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 в сумі 3350 (три тисячі триста пятдесят) грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КЗ ІРР Іванківська ЦРЛ кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_7 в сумі 162 (сто шістдесят дві) грн. 49 коп.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ПАТ Страхова компанія СКАЙД про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ Стахова компанія СКАЙД ід.код 16295210 на користь ОСОБА_7 шкоду заподіяну здоровю потерпілого, а саме матеріальну шкоду в сумі 100 000 (сто тисяч) грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 143 880 (сто сорок три тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 65 коп., моральну шкоду в сумі 50 000 (пятдесят тисяч) грн.

В іншій частині цивільного позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз в сумі 2730 грн. 76 коп.

Вироком також вирішено питання щодо речових доказів,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком, 21.11.2015 року о 22 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, керуючи технічно справним автомобілем марки FORD, моделі TRANSIT, д.н.з. АА 2230 AT, з пасажиром ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, який знаходився на передньому пасажирському сидінні, рухаючись по проїзній частині дороги, що на виїзді з с. Заруддя Іванківського району Київської області, в напрямку перехрестя між с. Любовичі Житомирської області та с. Кухарі Іванківського району Київської області, в порушення вимог п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, допустив зїзд автомобіля в кювет прямо по ходу напрямку свого руху, з подальшим його контактуванням з деревом.

В результаті дорожньо - транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки FORD, моделі TRANSIT, д.н.з. АА 2230 AT ОСОБА_7, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого багатоуламкового, внутрішньосуглобового перелому проксимального епіметафізу лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, гематоми лівого колінного суглобу, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоровя.

Порушення вказаних вимог ПДР України водієм ОСОБА_4 знаходяться в прямому причинному звязку з отриманням середнього ступеню тяжкості тілесного ушкодження пасажиром ОСОБА_7

Таким чином, ОСОБА_4 своїми необережними, самовпевненими діями, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, спричинив потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Не погоджуючись з вироком обвинувачений ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Іванківського районного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року скасувати та закрити кримінальне провадження у звязку з недоведеністю винуватості.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що висновок суду щодо наявності його вини в даному злочині ґрунтується виключно на висновку комплексної судово-медичної та авто технічної експертиз.

Однак, як видно з тексту висновку, відповідаючи на поставлені перед експертизою питання, експерти оперують словами «ймовірніше всього», «можуть відповідати», при цьому вони конкретно не зазначають, що саме обвинувачений знаходився за кермом автомобіля.

Враховуючи, що експертиза містить лише припущення, а саме: оскільки у водія спрацювала подушка безпеки, то отримати пошкодження могла особа, що знаходилася на передньому пасажирському місці справа; оскільки єдина людина, яка отримала тілесні ушкодження є ОСОБА_7; він міг знаходитися на передньому пасажирському місці справа, дана експертиза не може бути належним доказом по справі, оскільки вона не підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а містить лише припущення.

Вказує і на те, що допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_9, який брав участь у проведенні комплексної судово-медичної та авто технічної експертизи зазначив, що перелом лівої ноги ОСОБА_7 відбувся не від контакта тіла з панеллю, а від дії кістки по осі, що суперечить іншим висновкам судово-медичних експертиз, відповідно до яких, тілесні ушкодження останнього отримані внаслідок дії тупих предметів.

Вказує, що суд першої інстанції взяв до уваги висновок комплексної судово-медичної та авто технічної експертизи № 21/К/8-02/249 від 11.07.2016 року, однак всупереч ст. 370 КПК України не надав оцінки доказам висновкам судово-медичних експертиз № 57/Є від 04.02.2016р. та № 30/Є від 11.07.2016 р., згідно яких механізм утворення тілесного ушкодження від дії тупих предметів зовсім інший ніж механізм, озвучений експертом ОСОБА_9, при цьому дані експертизи стверджують, що травма ОСОБА_7 могла бути ним отримана, коли він перебував як на пасажирському сидінні так і за кермом.

Посилається і на те що показання свідків ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, підтверджують, що саме ОСОБА_7 був за кермом автомобіля і ці дані ніким і ні чим не спростовані.

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_4 вказує на недопустимість висновку комплексної судово-медичної та авто технічної експертизи № 21/К/8-02/249, як доказу.

Оскільки 21.11.2015 року в ході огляду місця події слідчим було оглянуто та вилучено автомобіль FORD TRANSIT д.н.з. АА 2230АТ, який належав йому на праві власності. Таким чином автомобіль набув статусу тимчасово вилученого майна. А тому в силу вимог норм КПК слідчий повинен був звернутися з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та отримати відповідну ухвалу слідчого судді або повернути автомобіль власнику. Цього зроблено не було в матеріалах справи відсутня ухвала слідчого судді про накладення арешту на автомобіль. При цьому в порушення ст. 41 Конституції України та ст. 16 КПК України автомобіль власнику не повернули.

Вказує, що 22.11.2015 року постановою слідчого про визнання предметів речовими доказами та передачу речових доказів на зберігання автомобіль FORD TRANSIT д.н.з. АА 2230 AT визнано речовим доказом по даному кримінальному провадженню та залишено на зберіганні на території Іванківського ВП ТУ НП в Київській області.

Вказує, що своєї згоди на вилучення автомобіля та його зберігання в умовах Іванківського ВП він не надавав.

В подальшому, автомобіль FORD TRANSIT д.н.з. АА 2230 AT неодноразово оглядався слідчим - 20.01.2016 року та 20.04.2016 року, та судовим експертом ОСОБА_14 - в ході проведення інженерно-технічної експертизи (Висновок експерта № 8-02/1238 від 09.02.2016 року). Огляд проводився за його відсутності, своєї згоди на його проведення він не надавав.

Вказує, шо висновк комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи № 21/К/8-02/249 ґрунтується, в тому числі, і на протоколі огляду транспортного засобу від 20.01.2016 року, протоколі додаткового огляду транспортного засобу від 20.04.2016 року та Висновку експерта № 8-02/1238 від 09.02.2016 року, що є порушенням норми КПК України, а тому даний висновок також є недопустимим доказом.

Вказує що, судом І інстанції безпідставно, за відсутності належних та допустимих доказів, було встановлено обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного спяніння. Так, в матеріалах справи відсутні будь-які медичні висновки, що підтверджували б цей факт.

Також Іванківським районним судом Київської області було безпідставно задоволено наступні позовні вимоги ОСОБА_15:

- що стосується втрати Позивачем окулярів та взуття в сумі 2828,37 грн. - оскільки ОСОБА_7ще довів такі вимоги суду: в матеріалах справи відсутні відомості про те, що він сідав до мого автомобіля в окулярах, за показами свідків взуття позивача залишалось після ДТП неушкодженим в автомобілі;

- що стосується оплати Позивачем на користь закладів охорони здоровя благодійної допомоги в сумі 2330 грн., та добровільного медичного страхування ОСОБА_15 на 3600 грн. то дані витрати не відносяться до витрат на лікування та були зроблені позивачем за власним бажанням;

- щодо рахунку-фактури 160829-187 від 29.08.2016 року на придбання комплексу ендопротезування колінного суглобу в сумі 86000 грн., та рахунку-фактури № 13107911 від 30.05.2017 року з програми реабілітації на суму 90 097 грн., а також витрати на купівлю медичного препарату «Синкром» на суму 8499,12 грн. то дані витрати не підтверджуються відповідними платіжними документами.

- щодо витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн. - Позивачем не доведено законного обґрунтування таких витрат, не надано їх розрахунку з зазначенням кількості годин, які адвокат витратив на дану справу, вартості години роботи у відповідності до закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого потерпілий просить апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення а вирок суду без змін. Вказує на те, що вживання слів «міг», могла», «можуть відповідати» не вживається у висновку експертизи в значенні, яке дає можливість розуміти, що обставини зазначені в експертизі могли бути іншими. Ці слова мають стверджувальний характер і тільки відповідають на питання слідчого про те, що зазначені обставини мали місце бути.

Вказує і те, що висновок експерта ґрунтується на матеріалах справи, зібраних слідчим під час досудового розслідування, а саме, крім інших матеріалів, - на підставі показів потерпілого та самого обвинуваченого.

Посилається і на те, що ОСОБА_4 декілька разів змінював свої покази. Покази ОСОБА_7 як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду були незмінними.

Вказує, що зауваження ОСОБА_4 про те, що експерти начебто стверджують, що травма потерпілого могла бути отримана як на пасажирському сидінні так і на сидінні водія не відповідає дійсності. Експерти такого не стверджували, а чітко зазначали, що беруть до уваги характер травми та характерні пошкодження панелі автомобіля. ОСОБА_7 міг отримати ушкодження тільки на передньому пасажирському сидінні. Експерти повністю підтвердили та обґрунтували свої висновки в суді.

Посилається на те, що покази свідків ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, мають суттєві суперечності між собою, а іноді повністю суперечать одне одному, не збігаються в обставинах та часі ДТП, тому вони не можуть бути покладені в основу вироку, і суд віднісся до них критично.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисників, які подану обвинуваченим апеляційну скаргу з доповненнями підтримали, думку потерпілого та його представника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, думку прокурора, який також заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України за обставин наведених у вироку, стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

Так, потерпілий ОСОБА_7 показав суду те, що увечері 21.11.2015 року в сел. Заруддя після спільного вживання спиртних напоїв він із ОСОБА_4 на автомобілі під керуванням останнього їхав у сел. Кухарі. Автомобіль на т-подібному перехресті зїхав в кювет. Внаслідок ДТП він вдарився головою об лобове скло та отримав ушкодження у вигляді перелому лівої кістки в області колінного суглобу.

Із протоколу огляду місця події від 22.11.2015 року, схеми та фото таблиці до нього вбачається, що місцем ДТП є перехрестя дороги між сел. Заруддя та сел. Кухарі Іванківського району Київської області. На місці ДТП виявлений автомобіль Форд Транзит д.н.з АА 2230 АТ із слідами механічних ушкоджень (т.1 а.с. 162-171).

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 20.12.2015 року із фото таблицею до нього, у них зафіксовані пошкодження автомобіля Форд Транзит д.н.з. НОМЕР_1, в тому числі і в місці розташування сидіння пасажира та в місці розташування сидіння водія (т.1 а.с.187-200).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 57/Є від 04.02.2016 року у потерпілого ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого, багатоуламкового, внутрішньосуглобового перелому проксимального епіметафізу лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, гематома лівого колінного суглобу, які відносяться до тілесних ушкоджень суднього ступеня тяжкості (т.1 а.с. 178-180).

Експерт ОСОБА_16 не виключила можливість перебування потерпілого на передньому пасажирському місці.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 30/Е від 11.07.2016 року описані тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, викладених у постанові, за умови перебування потерпілого на передньому пасажирському сидінні (т.1 а.с. 235-237).

Із висновку комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи № 21/К/8-02/249 від 12.05.2016 року вбачається те, що внаслідок зіткнення автомобіля Форд Транзит д.н.з. НОМЕР_1 із зовнішньою перешкодою ймовірніше всього, що тілесні ушкодження виникли у людини, яка знаходилась на передньому місці пасажирського сидіння справа. Локалізація та механізм утворення перелому ноги у потерпілого можуть відповідати пошкодженням транспортного засобу при знаходженні людини на передньому пасажирському сидінні справа (т.1 а.с.227-233).

Цей висновок підтвердив у суді експерт ОСОБА_14, пояснивши те, що з водійської сторони пошкоджень ( в салоні автомобіля ) не було, біля водійського місця зміщення панелі не було, експерт вільно сідав і вставав із водійського сидіння, двері зі сторони водія відкривались вільно.

Винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину стверджується також: автомобілем Форд Транзит д.н.з. НОМЕР_1 із пошкодженнями кузова, який визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні; висновком автотехнічної експертизи про відсутність до ДТП пошкоджень системи робочого гальма, керування та елементів підвіски автомобіля Форд Транзит д.н.з. НОМЕР_1; іншими доказами.

Дослідивши вказані докази та давши їм належну юридичну оцінку у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.286 КК України, належним чином мотивувавши дане рішення.

Доводи апеляційної скарги про неналежність доказу - висновку комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи № 21/К/8-02/249 не ґрунтуються ні на матеріалах кримінального провадження, ні на вимогах закону. Так, цей висновок зроблений на підставі постанови слідчого, ухваленої у передбаченому законом порядку, компетентною особою, в порядку, передбаченому законом. Даний висновок є повним, логічним та обґрунтованим за своїм змістом, у ньому застосовані необхідні наукові методики, висновок підтверджений експертом у судовому засіданні. Вказівка експерта на ймовірність виникнення тілесних ушкоджень у людини, яка перебувала на передньому пасажирському сидінні не може вказувати на недостовірність цього висновку і не спростовує висновків суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину. Так, експертом указується на свої висновки, які зроблені на підставі спеціальних пізнань та наукових досліджень і визначена експертом у висновку велика ймовірність є результатом цих досліджень. Наведене вказує на необхідність визнання цього висновку належним доказом. Колегія суддів при цьому враховує те, що експертами проводилось комплексне дослідження із застосуванням спеціальних знань як в галузі медицини, так і в галузі техніки, що вказує на повноту зазначеного висновку, а рішення суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину ґрунтується не лише на зазначеному висновку експертизи, а на сукупності зібраних у кримінальному провадженні доказів, в тому числі і показаннях потерпілого, які узгоджуються із зазначеними вище доказами.

Те, що обвинувачений не був присутнім при огляді автомобіля, не може бути підставою для визнання недопустимим зазначеного вище висновку експертизи. Колегія суддів звертає увагу на те, що в ході судового розгляду в суді першої інстанції стороною захисту не подавалось із даного приводу будь-яких клопотань. Стороною захисту не замовлено проведення будь-яких альтернативних досліджень щодо предмету дослідження, який був проведений у даному висновку. Окрім цього, колегія суддів зважає на те, що вказана обставина не спростовує висновків суду першої інстанції щодо належності та допустимості вказаного висновку експертизи та прийняття його як доказу вини обвинуваченого у вчиненні злочину.

Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на недопустимість доказів, здобутих внаслідок огляду автомобіля Форд Транзит д.н.з. НОМЕР_1 у звязку із відсутністю його згоди на огляд цього автомобіля та невжиттям заходів про арешт цього автомобіля є необґрунтованими. Так, після ДТП слідчим проводився огляд не автомобіля, а місця події, на якому знаходився і автомобіль. Невжиття заходів щодо арешту автомобіля не перешкоджає визнанню цього автомобіля речовим доказом. В подальшому цей автомобіль оглядався експертом в межах проведення експертного дослідження і за умови визнання цього автомобіля речовим доказом згоди обвинуваченого на цей огляд не було потрібно. Колегія суддів звертає увагу і на те, що обвинуваченим у ході досудового розслідування не подавалось скарг із питань перебування автомобіля на зберіганні у працівників поліції. У звязку з викладеним колегія суддів не знаходить підстав для визнання недопустимим зазначеного вище висновку експертизи.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про відхилення показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Відповідно до матеріалів кримінального провадження показання цих свідків є непослідовними та суперечними між собою в частині послідовності прибуття свідків на місце події, участі конкретних свідків у порятунку потерпілого. Ці показання не узгоджуються з іншими доказами, а саме:

протоколом огляду місця події і фото таблицею до нього в частині стану транспортного засобу після ДТП, пошкоджень салону автомобіля внаслідок зіткнення з перешкодою, розташування колонки керма внаслідок пошкодження салону автомобіля;

висновком комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи № 21/К/8-02/249 від 12.05.2016 року;

показаннями експерта ОСОБА_14;

іншими доказами. Із урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив показання зазначених свідків.

Посилання на необґрунтоване визнання судом обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого вчинення ним злочину у стані алкогольного спяніння колегією суддів відхиляється, оскільки обвинувачений у неодноразових показаннях указував те, що він дійсно безпосередньо перед ДТП вживав спільно із потерпілим алкогольні напої, що давало підстави визнати цю обставину такою, яка обтяжує покарання обвинуваченого.

Необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги в частині порушень вимог закону при розвязанні цивільного позову. Колегія суддів вважає, що усі види відшкодування, грошові суми по яких стягнуті із обвинуваченого на користь потерпілого стверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: показаннями свідків, чеками, квитанціями, рахунком-фактурою, іншими доказами (т.1 а.с.67-121, 124-129). Висновки суду першої інстанції про стягнення зазначених у вироку грошових сум ґрунтуються на вимогах закону, а саме: ст. ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і є належним чином мотивованими. Підстав для зміни чи скасування вироку в цій частині колегія суддів не знаходить.

Вирок Іванківського районного суду Київської області від 09.10.2017 року щодо ОСОБА_4 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у звязку з чим залишає цей вирок без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 з доповненнями залишити без задоволення.

Вирок Іванківського районного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 3-х місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2