Рішення № 71098616, 14.11.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6426/17

Провадження № 2/369/2984/17

РІШЕННЯ

Іменем України

14.11.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчко А.Я.,

за участю секретаря Раситюк М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що 14 квітня 2015 року Мироцька сільська рада Києво-Святошинського р-ну Київської області прийняла рішення № 3 від 14 квітня 2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність». Позивач вважає дане Рішення незаконним та таким, що порушує його законні права та інтереси з огляду на наступне.

У Рішенні йдеться про те, що розглянувши матеріали землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 0,1567 га розташованої в АДРЕСА_1. Київської області (кадастровий номер НОМЕР_1) гр.. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку і споруд (присадибна ділянка), керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про землеустрій», ст.. 12,20,40,116,118,121,122,186-1 Земельного кодексу України сесія Мироцької сільської ради вирішила Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 0.1567 га розташованої в селі Мироцьке, вул. Чапаєва, 24, Києво- Святошинського р-ну, Київської області (кадастровий номер НОМЕР_1) та передати у приватну власність гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідач передав у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, не зважаючи на той факт шо ця земельна ділянка виступила за межі з земельною ділянкою Позивача, тобто відповідач передав у власність також частину земельної ділянки Позивача. Процедура погодження меж земельних ділянок взагалі не проводилась та Акт погодження меж не складався.

До того, на земельній ділянці Позивача знаходяться наступні складові об'єкти нерухомого майна - житловий будинок, 3 сараї, погріб, 2 прибудови, погріб, гараж та огорожа. Своїм Рішенням Відповідач передав у власність земельну ділянку ОСОБА_3 так що межа проходить впритул до гаражу. А згідно абз. 3 п. 3.25ДБН, для догляду за будівлями здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної інструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечено влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Актом обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 25 травня 2017 року встановлено наступне. В наявній в сільській раді копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у власність гр.. ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 довжина земельної ділянки вздовж вул. Виноградної становить 32,79 м (кадастровий номерНОМЕР_1). В результаті виміру земельної ділянки ОСОБА_3 по паркану (фасадна частина вздовж вулиці Виноградної фактична довжина приватизованої ділянки становить 31,39 м. Різниця в 1.40 м (32.79 м - 31.39 м) є частиною земельної ділянки, землекористувачами якої є ОСОБА_1 і ОСОБА_4. На вказаній частині домоволодіння ОСОБА_1, яка увійшла згідно з кадастровим планом до земельної ділянки ОСОБА_3, розміщена орієнтовно 1/2 будівлі гаража ОСОБА_1. Враховуючи викладене, встановлено, що вимір земельної ділянки ОСОБА_3 проведено невірно, дані Державного земельного кадастру не відповідають фактичному розміщенню АДРЕСА_1

Тому позивач просив визнати незаконним рішення Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 14 квітня 2015 року затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність № 3. Скасувати рішення Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 14 квітня 2015 року затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність № 3.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили позов задоволити.

Відповідач Мироцька сільська рада направила до суду письмову заяву згідно якої, просила розгляд справи провести у відсутності їх представника, просила позов задоволити.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позову підтримала та просила їх задоволити.

Третя особа ОСОБА_3 та представник третьої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні проти вимог позову заперечували та просили в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 14 квітня 2015 року № 3, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 0.1567 га розташованої в АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) та передано у приватну власність гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В подальшому, депутатом Мироцької сільської ради, землевпорядником Мироцької сільської ради та членом комісії з питань регулювання земельних відносин, охорони навколишнього було складено Акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 25 травня 2017 року, в якому було зазначено те, що на звернення власників житлового будинку по АДРЕСА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_4, проведено вимір ширини домоволодіння ОСОБА_3, власниці домоволодіння по вулиці Виноградній, 24. Зі слів ОСОБА_1 при приватизації ними земельної ділянки по АДРЕСА_2, виникли складності, оскільки межі приватизованої сусідньої земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, винесені на земельну ділянку ОСОБА_1. В наявній в сільській раді копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у власність гр. ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 довжина земельної ділянки вздовж вул. Виноградної становить 32,79 м (кадастровий номер НОМЕР_1). В результаті виміру земельної ділянки ОСОБА_3 по паркану (фасадна частина вздовж вулиці Виноградної) фактична довжина приватизованої ділянки становить 31,39 м. Різниця в 1,40 м (32,79 м - 31,39 м) є частиною земельної ділянки, землекористувачами якої є ОСОБА_1 і ОСОБА_4 На вказаній частині домоволодіння ОСОБА_1, яка увійшла згідно з кадастровим планом до земельної ділянки ОСОБА_3, розміщена орієнтовно 1/2 будівлі гаража ОСОБА_1. Враховуючи викладене, встановлено, що вимір земельної ділянки ОСОБА_3 проведено невірно, дані Державного земельного кадастру не відповідають фактичному розміщенню домоволодінь АДРЕСА_1.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном . Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах , передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 91 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Виходячи зі змісту ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Зважаючи на позицію Верховного Суду України, викладену у Постанові Пленуму "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18 грудня 2009 року, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав, не надав суду письмових доказів того, що він є власником суміжної земельної ділянки із третьою особою ОСОБА_3. Тобто позивачем ОСОБА_1 не надано до суду правовстановлюючого документу, з якого б вбачалось що він є власником земельної ділянки стосовно якої чиняться перешкоди.

Таким чином, позивачем в порушення ст. 60 ЦПК України не доведено належними та допустимими доказами те, що спірним рішенням відповідача Мироцької сільської ради, порушено його право на володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою.

ПозивачемОСОБА_1 не надано до суду земельно-технічної документації з якої б вбачалось що спірним рішенням відповідача порушені межі земельної ділянки позивача. Відповідних клопотань щодо проведення по справі земельно-технічної експертизи, сторонами заявлено не було.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у позовних вимогах.

На підставі ст.ст. 15, 16, 386 ЦК України, ст. 91, 152, 155 ЗК України, та керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 15, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Волчко А.Я.