Рішення № 71096330, 11.12.2017, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/682/17

Провадження № 2/355/406/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Баришівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Єременка В.М.

за участю секретаря Котенко Л.О., Лунгул Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Баришівка Київської області справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послух у зв,язку з чим підписала заяву № б/н від 20.01.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач вважає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

Відповідач на переконання Банку станом на 10.04.2017 року має заборгованість - 19549.86 грн., яка складається з наступного:

- 8680.33 грн. заборгованість за кредитом;

- 3273.07 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 6189.32 –заборгованість з комісії та пеня за користування кредитом;

- 500.00 грн. штраф (фіксована частина);

- 907.14 грн. (процентна складова).

На даний час, як зазначає ОСОБА_1, відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ ОСОБА_1 «ПриватБанк».

Просять суд стягнути з відповідача на користь ПАТ ОСОБА_1 «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 19549.86 грн. за кредитним договором № б/н від 20.01.2010 року

та понесені позивачем судові витрати в сумі 1600.00 грн.

Представник Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав заявлений позов та просив задовольнити позовні вимоги. Окрім того зазначив, що оригінал кредитної справи в Банку не знайшли. Сума коштів в анкеті-заяві не назначена, умови надання банківських послуг клієнт не підписує. Невідповідність суми в позовній заяві до розрахунку тіла кредиту ОСОБА_4 пояснює наявністю овердтрафу. Щодо кредитних карток, то надавалась довідка з описом номерів кредитних карток, а також кредитний ліміт, який був встановлений по даному кредитному договору. На датах , як в позовній заяві так і в розрахунках укладання кредитного договору має місце технічна помилка щодо дати - 2010 року, де датою укладання договору слід вважати 2011-й рік. ОСОБА_5 розрахунок заборгованості складений з 02.02.2013 року, а не з 20.01.2010 року чи з 20.01.2011 року представник Банку суду також не пояснив. ОСОБА_5 не виконав ухвалу суду про витребування доказів від 07.07.2017 року, представник банку суду пояснити не може. ОСОБА_4 зазначає, що по даній справі йому задають багато запитань, на які у нього немає відповіді.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти стягнення з неї 19549 (дев,ятнадцять тисяч п,ятсот сорок дев,ять) грн. 86 коп. та судові витрати сумі 1600.00 грн. Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами ОСОБА_2 вважає, що позов є незаконним, необгрунтованим та підлягає залишенню без задоволення. В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг та підписала Заяву 6/н від 20.01.2010 року, згідно якої отримала кредит в розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Окрім того ОСОБА_2 звертає увагу суду на те, що Анкета - заява б/н, на яку посилається позивач, як на правову підставу для стягнення заборгованості і датована не 20.01.2010 року, а 20.01.2011 року, де доказом цього є дата та підпис працівника ПАТ КБ «ПриватБанк» в вищевказаній заяві. Позивач надає суду інформацію, яка є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності. Дійсно, відповідач зверталася до позивача з метою отримання банківських послуг, для відкриття карткового рахунку для соціальних виплат, але не 20.01.2010 р., як стверджує позивач , а 20.01.2011 року. Згідно даної Заяви б/н від 20.01.2011 року відповідач отримала соціальну карту №4627 0858 4447705. Ніяких інших карт з кредитним лімітом у 8000 грн. згідно вищевказаної Заяви відповідач не отримувала, оскільки відповідач з 20.01.2011 року перебувала на обліку в Баришівському районному центрі зайнятості, як особа, яка потребувала працевлаштування та отримувала допомогу по безробіттю. На дату звернення 20.01.2011 року до ПАТ КБ «ПриватБанк» для отримання карти для виплат, відповідач не працювала більше 4-х місяців. Жодних договірних відносин між позивачем та відповідачем 20.01.2010 року не виникало. За весь період користування банківською карткою (соціальною) протягом шести місяців відповідач користувалася власними грошовими коштами, які їй перераховував центр зайнятості. Згідно п.2.1.2, п.п. 2.1.2.2..14 Умов використання карти для виплат ПАТ КБ «ПриватБанку», термін дії карток миттєвого випуску, а соціальна карта є картою миттєвого випуску, продовженню не підлягає. ОСОБА_2 вважає, що у відповідача відсутні будь-які докази того, що вона зверталася до Банку про отримання коштів на суму 8000 тис. грн.

Суд, допитавши в судовому засіданні представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлений позов є не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

В зазначеній Анкеті-заяві від 20.01.2010-2011 року відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов,язання. В заяві відсутня умова про надання позивачем тієї чи іншої суми, відсутня умова про обов,язок повернення тієї чи іншої суми, відсутній строк надання грошових коштів позивачем та строк повернення цих коштів відповідачем. Відсутні також будь-які посилання на картку, з якої відповідач міг отримувати грошові кошти та відсутня умова про отримання цієї картки відповідачем. Абсурдним на переконаня суду є те, що начебто клієнт підписав анкету-заяву 20.01.2010 року, а правильність і достовірність відомостей, ідентифікація клієнта, проведена представником Банку згідно з порядком ідентифікації клієнта під час відкриття рахунку і випуску платіжних карток – 20.01.2011 року. Вказані дати з проміжком часу в один рік та розрахунок заборгованості, який починається з 02.02.2013 року представник Банку ОСОБА_4 вважає помилковими, а отже надані суду розрахунки не можуть бути достовірними. В розрахунках відсутня інформація про те, по якій саме картці і по якому саме рахунку проведений розрахунок. В матеріалах справи відсутні докази щодо підтвердження отримання банківських послуг на підставі договору без номеру від 20.01.2010 року чи 2011 року на картку з кредитним лімітом в сумі 8000 грн.

В позовній заяві зазначено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір без номера (анкета-заява) від 20.01.2010 року з метою отримання банківських послуг, де клієнт отримав кредит у розмірі 8000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, без зазначення відсотків за користування кредитом, та у якому розмірі, без відмітки щодо кінцевого терміну повернення, що відповідав би строку дії картки.

Суду Банком надані два розрахунки заборгованості за договором №б/н від 20.01.2010 року, де перший починається з 02.02.2013 року та закінчується 31.05.2015 року, а другий починається з 01.06.2015 року та закінчується 10.04.2017 року. З наведеного вбачається, що розрахунок починається через три роки після начебто отриманого кредиту в 2010 році, що не може свідчити про достовірність наведених обставин Банком.

Як зазначає позивач, він свої зобов,язання за договором виконав належним чином, а відповідач свої зобов,язання не виконав, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, відповідно до проведених розрахунків, станом на час розгляду справи судом становить 19549.86 грн. грн., куди входить також штрафи, відсотки т а пеня відповідно до умов кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник отримав кредитні кошти і вказана обставина начебто ніким не заперечується.

Згідно вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов,язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ПАТ КБ «ПриватБанк», обгрунтовуючи позовні вимоги, вказує на те, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету. Такі доводи Банку судом не приймаються до уваги, так як матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору. Позивач не надав суду докази, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа №6-2320цс16).

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу є обов,язковим для всіх суб,єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, позивачем не було надано належних та допустимих доказів в рахунок обгрунтування вимог щодо наявності укладеного договору №б/н від 20.01.2010 року заборгованості, яка виникла б на підставі не належного виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов,язань та можливості у зв,язку із цим застосування цивільно правової відповідальності, так як договір, про який веде мову ОСОБА_5, не наданий до позовної заяви. Окрім того відсутні будь-які підписи відповідача ОСОБА_2 в документах, які свідчили б про отримання кредиту у вказаному позивачем розмірі – 8000 грн. 00 коп.

Судом встановлено що ОСОБА_2 зверталася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, для відкриття карткового рахунку для соціальних виплат 20.01.2011 року та відповідно до Анкети-заяви б/н від 20.01.2011 року отримала соціальну карту №4627 0858 4447705, так як перебувала на обліку в Баришівському районному центрі зайнятості, як особа, яка потребувала працевлаштування та отримувала допомогу по безробіттю. Дана обставина представником Банку в суді не спростовувалась.Інших карт з кредитним лімітом у сумі 8000 грн. згідно зазначеної Анкети-заяви ОСОБА_2 не отримувала.

Суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приват Банк» немає.

Обставини, які свідчать на користь відповідача ОСОБА_2 підтверджуються:

- Анкетою-заявою від 20.01.2010 року;

- ксерокопією паспорта відповідача ОСОБА_2, серія СМ №897937;

- ксерокопією банківської карти з зазначенням на карті: «оформлення соціальних виплат через ПриватБанк…»

- іншими матеріалами справи.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЗаконуУкраїни «Про захист прав споживачів», п.2.1 Постанови Правління НБУ від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», передбачено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 зобов,язаний повідомити у письмовій формі позичальника, зокрема, про оріентовну сукупну вартість кредиту ( в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача, тощо) пов,язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов,язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов,язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов,язку. Зобов,язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші виді забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов,язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченнням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов,язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов,язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України «боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання».

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приват Банк» не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 208, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 207, 215, 525, 526, 527, 530, 536, 636, 651, 652, 654, 1046-1054 ЦК України, Постановою Національного Банку України №168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», Закону України « Про банки і банківську діяльність», суд

ВИРІШИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 в задоволенні позову про стягнення заборгованості за отримання банківських послуг (кредиту) по заяві №б/н від 20.01.2010 року.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області.

Суддя Баришівського

районного суду ОСОБА_7