Постанова № 71095353, 14.12.2017, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2381/17

Провадження № 2-а/346/196/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м. Коломия

Суддя, Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1, розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій, призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій, призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання, в якому просить визнати протиправною відмову відповідача ОСОБА_3 об»єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області щодо нарахування довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язати відповідача ОСОБА_4 об»єднане управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області призначити позивачу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, жителю ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 06.11.2017 року зарахувавши до стажу роботи судді, що дає право на відставку, половину строку навчання за денною формою в Національній юридичній ОСОБА_5 ім..ОСОБА_6 м.Харків - (половина) з 01.09.1989 року по 22.06.1994 року, а також календарний період проходження стокової військової служби в Збройних Силах СРСР з 26.11.1986 по 01.12.1988 року. Стягнути з відповідача ОСОБА_3 об»єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області на його позивача ОСОБА_2 користь 50 000 грн моральної шкоди. Стягнути з відповідача в мою користь судові витрати понесені на оплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він працював суддею Косівського районного суду з 12.06.1998 року по 27.10.2017 року .

Рішенням ОСОБА_7 Правосуддя від 17.10.2017 року за № 3303/0/15-17, позивача ОСОБА_2 звільнено з посади судді у зв»язку з поданням заяви про відставку.

Наказом № 02-03/286 від 23.10.2017 року його відраховано зі штату Косівського районного суду Івано-Франківської області в зв»язку з виходом у відставку з 27 жовтня 2017 року.

06.11.2017 року позивачем ОСОБА_2 подано заяву до ОСОБА_3 об»єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

01.12.2017 року позивачем отримано на руки в ОСОБА_3 об»єднаному управлінні Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області лист № 3979/03 від 21.11.2017 року про відмову в переході з пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Підставою для такої відмови відповідач посилається на те, що зарахувати періоди проходження військової служби та половину строку навчання за денною формою на юридичних факультетах у вищих навчальних закладах для визначення відсотку заробітку при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання немає підстав.

Вважає дії відповідача по відмові йому в призначенні довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними з тих підстав, що його стаж судді визначався відповідно до Закону України «Про статус суддів». Після втрати ним чинності у зв»язку з прийняттям нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений раніше стаж роботи зберігався, що передбачено п.11 Перехідних положень нового закону, де зазначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим законом.

Просить позов задовільнити.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 07.12.2018 року по даній справі відкрито скорочене провадження.

Відповідачу у передбаченому законом порядку направлено позовну заяву та надано строк для подачі письмових заперечень проти позову.

З письмових запереченьвідповідача ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області вбачається, що суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, встановленого ч.І статті 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів” отримує довічне грошове утримання, стаж роботи якого на посаді судді, що визначається статтею 131 Закону, не менше 20 років.

При обчисленні стажу судді необхідно також визначити момент набуття та припинення повноважень судді. Так, обчислення стажу роботи судді проводиться з моменту зарахування його до штату суду (видання наказу голови суду) - фактичного виконання обов’язків, а припиняється з моменту указу Президента України чи постанови Верховної ОСОБА_7 України про звільнення з посади.

Статтею 131 Закону визначено вичерпний перелік посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді.

До стажу роботи, що дає судді право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується стаж іншої роботи та стаж державної служби.

Пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 до стажу державної служби включався час військової служби у Збройних Силах та половина строку навчання за денною формою на юридичних факультетах (постанова втратила чинність).

З 1.05.2016 року набув чинності Закон України “Про державну службу” від 10.12.2015 року № 889-УІІІ (далі Закон № 889- VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі Закон № З 723-XII), яким передбачено наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 -XII та актами Кабінету Міністрів України.

Водночас, пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, визначено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону № 889- VIII. Такий стаж дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки.

Таким чином, стаття 46 Закону № 889-УІІІ та Порядок не застосовуються при обчисленні стажу, яких дає право на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Згідно представлених документів на день звернення (06.11.2017 року) стаж роботи позивача становив 34 роки 2 місяці 8 днів, з них: стаж роботи на посадах прокурора і прокурорських посадах (стаж зараховано з 27.01.1998 року по 25.02.1998 року) - 0 років 0 місяців 29 днів; стаж роботи на посаді судді (стаж зараховано з 12.06.1998 року по 30.09.2017 року ( за жовтень 2017 року не здано відомості про застраховану особу) - 19 років 04 місяці 17 днів; військова служба - 2 роки 0 місяців 7 днів (стаж зараховано з 26.11.1986 року по 02.12.1988 року); період навчання з 01.09.1989 року по 22.06.1994 року в Харківському юридичному інституті (стаж зараховано з 01.09.1989 року по 22.06.1994 року).

Зарахувати періоди проходження військової служби та половину строку навчання за денною формою на юридичних факультетах у вищих навчальних закладах для визначення відсотку заробітку при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання немає підстав. Оскільки відповідно до статті 46 Закону № 889-VIII та Порядку не застосовуються при обчисленні стажу, яких дає право на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ,а тому позивачу відмовлено в переході з пенсії по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно Закону України “Про судоустрій та статус суддів”.

Стосовно стягнення 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди повідомляють, що відповідач ОСОБА_4 об’єднане управління Пенсійного фонду України є державною установою і діє тільки на підставі Законів. Позивачу призначено пенсію по інвалідності на законних підставах, змінити призначену пенсію на довічне утримання немає законних підстав.Крім того позивач стверджує, що позбавлений засобів для існування, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки позивач одержує пенсію по інвалідності.

Просять відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд доходить таких висновків .

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 з 12.06.1998 року по 27.10.2017 року працював суддею Косівського районного суду Івано-Франківської області.

Рішенням ОСОБА_7 Правосуддя від 17.10.2017 року за № 3303/0/15-17 позивача ОСОБА_2 звільнено з посади судді у зв»язку з поданням заяви про відставку.

Наказом № 02-03/286 від 23.10.2017 року позивача відраховано зі штату Косівського районного суду Івано-Франківської області в зв»язку з виходом у відставку з 27 жовтня 2017 року.

06.11.2017 року позивач ОСОБА_2 подав заяву до ОСОБА_3 об»єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Листом відповідача за № 3979/03 від 21.11.2017 року позивачу ОСОБА_2 відмовлено в переході з пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з підстав неможливості зарахування періоди проходження військової служби та половину строку навчання за денною формою на юридичних факультетах у вищих навчальних закладах для визначення відсотку заробітку при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Свою відмову відповідач мотивував обставинами зазначеними у письмових запереченнях.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до військового квитка НК № 5371056, позивач ОСОБА_2 з 26.11.1986 року по 01.12.1988 року проходив строкову військову службу.

Окрім того в період із 01.09.1989 року по 28.06.1994 року позивач проходив денну форму навчання в Національній ОСОБА_5 ім..ОСОБА_6 м.Харків .

Відповідно до ст.64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Згідно із ч. 1 ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453 –VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст.131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Частиною 1 ст. 131 вищезгаданого закону №2453 визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена ОСОБА_7 ради юстиції, ОСОБА_7 кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Так, п. 11 розділу XIII « Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, стаття 43 Закону України «Про статус суддів» (втратив чинність 30.07.2010; стаття 43 Закону України «Про статус суддів» втратила чинність 01.01.2011) та постановою КМУ від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів». При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Згідно із ч. 4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» передбачено, що судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч. 2 ст.43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів» від 24 лютого 1994 року N4015-XII, чинної до 31.07.2010р.) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, ОСОБА_7 арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Тобто, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та періоду проходження строкової служби.

Крім того, згідно з п. 3.1 Постанови № 865 Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», що діяла на час набуття позивачем ОСОБА_2 права на довічне грошове утримання, (втратила чинність 01.12.2010 року) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Також, Законом СРСР №1950-УІІ від 12 липня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок», (з врахуванням постанови Верховної ОСОБА_7 України від 12 вересня 1991 року №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»), ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 за № 2232-XII, діючих на час виходу позивача у відставку, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Хоча Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року не передбачено зарахування до стажу роботи судді, який дає право на отримання довічного грошового утримання періоду проходження строкової військової служби, 50 процентів навчання у вищому навчальному закладі, час роботи у прокуратурі.

Про те, у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.2, абз.2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

Також, рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, а також пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII в частині скасування з 01 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Конституційний суд України визначив наступний порядок виконання рішення: застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року№192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим аніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання»; підлягає застосуванню перше речення частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, а саме: «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку».

Законодавство, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI, передбачало право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половина строку і навчання у вищих юридичних навчальних закладах, період проходження строкової служби.

Вказані висновки узгоджуються із позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 06 липня 2016 року №П/800/426/14 які відповідно до частини 1статті 244-2 КАС України мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Незважаючи на те, що чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при визначенні стажу судді не передбачає зарахування календарного періоду проходження строкової військової служби, та періоду денного навчання, однак суд вважає, що позивач набув право на відставку та виплату довічного грошового утримання до моменту набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» (набув чинності 28 березня 2015 року), та Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року (набрав чинності 30.09.2016 року), а тому за позивачем ОСОБА_2 зберігається визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набуття такого права на відставку.

Наведене відповідає ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на зазначене доводи відповідача щодо відсутності законних підстав для зарахування до стажу позивача ОСОБА_2 періоду строкової військової служби, та періоду денного навчання не відповідають конституційним нормам.

Таким чином виходячи з наведеного, до стажу роботи на посаді судді, що дає право на довічне грошове утримання судді у відставці, підлягає зарахуванню календарний період проходження строкової військової служби з 26.11.1986 року по 01.12.1988 року та половина періоду денної форми навчання із 01.09.1989 року по 28.06.1994 року, з врахуванням суддівського стажу – 19 років 04 місяці 17 днів, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання і перевищує 20 років, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов»язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4)

Підставною та доведеною є вимога позивача про стягнення в його користь моральної шкоди так як неправомірними діями відповідача позивачу ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях, втраті сну, погіршення стану здоров»я та перенесення інфаркту у зв язку з чим змушений відшуковувати чималі кошти на ліки та на звичайне прожиття.

З системного аналізу законодавства зміст поняття «право на відставку» слід розуміти як одну із позитивних підстав припинення суддею своїх повноважень з одночасним гарантуванням отримання належного матеріального забезпечення після відставки, а тому право судді на відставку, передбачене у п.9 ч.5 ст.126 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», передбачає припинення повноважень судді, а також призначення належного матеріального забезпечення. При цьому, пенсія за віком, призначена на загальних підставах, не є таким матеріальним забезпеченням.

Крім того, за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах, є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді як фінансова гарантія незалежності суддів.

Такий висновок ґрунтується на аналізі чинного законодавства, а також рішень Конституційного Суду України та Європейського Суду з прав людини.

Доводи, наведені відповідачем у запереченні, викладеного не спростовують, а тому судом відхиляються.

Враховуючи вище викладені обставини та з врахуванням ст.8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному об»ємі.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 19, 22, 46, 55, 64 Конституції України, статей48, 141, пункту 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, пункту 25 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, керуючись ст.ст. 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 99, 100, 158-163, 167, 183-2,186, 187, 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовільнити.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_3 об»єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області ОСОБА_2 щодо нарахування довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов'язати ОСОБА_4 об»єднане управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області призначити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, жителю ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 06.11.2017 року зарахувавши до стажу роботи судді, що дає право на відставку, половину строку навчання за денною формою в Національній юридичній ОСОБА_5 ім..ОСОБА_6 м.Харків (половина) з 01.09.1989 року по 22.06.1994 року, а також календарний період проходження стокової військової служби в Збройних Силах СРСР з 26.11.1986 по 01.12.1988 року.

Стягнути з ОСОБА_3 об»єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області в користь ОСОБА_2 50 000 гривень моральної шкоди та судові витрати понесені на оплату судового збору в розмірі 640 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, але якщо апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Коломийський міськрайонний суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Беркещук Б. Б.