Ухвала суду № 71093913, 12.12.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткача З.Є.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

за участю секретаря - Шмигельська І.З.

з участю представника ПАТ КБ “ПриватБанк” ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 "ПриватБанк" на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2017 року ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 33532,02 грн.

Обґрунтовуючи позов, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилалось на те, що 29 листопада 2011 року між ним та відповідачкою ОСОБА_3 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 2500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку "Кредитка "Універсальна" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Однак відповідачка належним чином не виконувала умови договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 28 лютого 2017 року становить 33532,02 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 1869,04 грн., заборгованість за процентами - 26012,02 грн., заборгованість за пенею та комісією — 3577,99 грн., а також штрафи 500,00грн. - штраф (фіксована частка), 1572,95 грн. - штраф (процентна складова).

Добровільно борг відповідачка не погашала, тому позивач просить суд стягнути з неї вищевказану суму боргу та понесені судові витрати.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2017 року вирішено:

“У позові Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк “ПриватБанк” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.”

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості — задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що що судом неповно, необ'єктивно досліджено обставини справи та не застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Вказує, що позивачем надані належні та допустимі докази по справі, зокрема, розрахунок заборгованості. Наголошує, що підписуючи заяву, клієнт-відповідачка визнала, що вона ознайомлена з усіма умовами кредитного договору та згідний з ними. Зазначає, що позивачем доведено як факт укладання договору, так і факт отримання грошових коштів.

В суді апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 29 листопада 2011 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір шляхом прямої і безумовної згоди позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком відповідно до п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» № СП-2010-256 від 6 березня 2010 року, та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між сторонами Договір, що підписується підписом у заяві.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 29 листопада 2011 р. станом на 28 лютого 2017 р. за відповідачкою значиться заборгованість за кредитом - 1869,04 грн., заборгованість за процентами - 26012,02 грн., заборгованість за пенею та комісією — 3577,99 грн., а також штрафи 500,00грн. - штраф (фіксована частка), 1572,95 грн. - штраф (процентна складова), а всього заборгованість ОСОБА_3 складає 33532,02 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що відповідачці була видана кредитна картка із встановленням відповідного ліміту на неї та зазначенням строку її дії і те, що ОСОБА_3 дійсно ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг ПАТ КБ “ПриватБанк” № СП-2010-256 від 6 березня 2010 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграми, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони належні формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча одна зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

У судовому засіданні встановлено, що 29 листопада 2011 року відповідачка ОСОБА_3 заповнила у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» бланк анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанку» із кредитним лімітом у розмірі 5000 гривень.

Як вбачається із підписаного відповідачкою бланку анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг вона згодна на те, що вказана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

В позовній заяві позивач вказав, що відповідачка отримала кредит на суму 2500 грн.

Як вбачається із виписки по кредитній картці ОСОБА_3, 29 листопада 2011 року був встановлений кредитний ліміт у розмірі 300 гривень, а з 15 лютого 2012 року — збільшений до 2000 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Умови і Тарифи надання банківських послуг, надані позивачем, на підставі яких проведено розрахунок заборгованості, не є складовою кредитного договору, оскільки в них не міститься жодної інформації, що саме з ними погодилась відповідачка, при підписанні заяви на отримання кредиту. Вказані Умови та Правила надання банківських послуг не містять дату, коли вони були складені, а також в них відсутні підписи про те, що відповідачка ознайомлена саме з цими умовами.

При цьому колегія суддів бере до уваги пояснення відповідачки викладених в запереченнях про те, що банком в момент укладення договору не було їй надано правила користування платіжною картою та примірник договору про користування кредитом, і її належним чином не було повідомлено і ознайомлено про Умови та Правила надання банківських послуг.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що основна сума боргу — процентів, починаючи з 1 квітня 2015 року нарахована із 36% - 43,20 процентів, що не відповідає розміру процентам установленого в анкеті.

Оскільки судом першої інстанції не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг розуміла відповідачка, підписуючи заяву, а також те, що Умови та Правила надання банківських послуг та умови підписаної ОСОБА_3 заяви містять розбіжності, суд першої інстанції вірно відхилив розрахунок заборгованості наданий позивачем.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" про те, що підписуючи анкету-заяву відповідачка підтвердила, що укладає кредитний договір, вищенаведені Умови та Правила, оскільки з врахуванням відсутності в матеріалах справи належних і допустимих доказів про те, що підписуючи анкету-заяву, відповідачка ОСОБА_4 розуміла саме ті Умови та Правила, що визначають істотні умови договору (про розмір кредитного ліміту (в т.ч., збільшення такого банком без згоди відповідача в будь-який час); про порядок нарахування та сплату процентів й штрафних санкцій, інші права та обов'язки сторін договору тощо) та на які є посилання в даній заяві, матеріали справи не містять.

Крім того, з наданої позивачем довідки вбачається, що ОСОБА_3 згідно кредитного договору б\н від 29 листопада 2011 року отримала картки №4149437707421150 та №4149437111973663, остання з яких і має термін дії до останнього дня 11.2015 року. (а.с.68)

Копії платіжних карток суду не було надано, що не дає можливості встановити фактичний строк дії кожної із платіжної картки, підстави видачі цих карток відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, складеної відповідачкою, та встановлення тарифних планів, на підставі яких визначались умови надання кредиту, встановлення пільгового періоду, проценти за використання кредиту та відповідальність за несвоєчасне погашення кредиту та процентів.

Сама довідка видана позивачем не може братись до уваги як достовірний доказ видачі платіжних карток, без підтвердження цього факту належними докази.

Згідно правил встановлених ч. 1-3 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі наведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач не надав докази укладення з відповідачкою ОСОБА_3 кредитного договору від 29 листопада 2011 року на умовах визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПАТ КБ "Приватбанк", належними доказами не довів заборгованості, і постановив законне і обґрунтоване рішення про відмову ПАТ КБ "Приватбанк" у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості за недоведеністю позовних вимог.

Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2017 залишити без змін.

Ухвала колегії може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно: