Ухвала суду № 71093102, 18.12.2017, Апеляційний суд Сумської області

УХВАЛА

18 грудня 2017 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Охтирської міської ради про захист прав споживача, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано незаконними акти про порушення від 26 грудня 2016 року № 97 та від 27 січня 2017 року № 124, складені представниками ПАТ «Сумигаз» за адресою АДРЕСА_1.

Скасовано рішення постійно діючої комісії ПАТ «Сумигаз» від 15 грудня 2017 року з розгляду актів про порушення від 26 грудня 2016 року № 97 та від 27 січня 2017 року № 124 в частині визначення прав та обов’язків ОСОБА_3, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_3 не погодилась з рішенням місцевого суду і звернулась з апеляційною скаргою. При зверненні з апеляційною скаргою позивач заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору з посиланням на ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» , оскільки вважала , що вона, як споживач, звільнена від сплати судового збору.

Ухвалою судді Апеляційного суду Сумської області від 29 листопада 2017 року в задоволенні її клопотання було відмовлено, оскільки системний аналіз ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.ст.1-6 Закону України «Про судовий збір» свідчить про те, що споживач звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції та має обов’язок щодо сплати судового збору при вчиненні відповідних дій у всіх інших судових інстанціях, а отже і за подання апеляційної скарги.

Крім того, позивачу роз’яснювалось її право на звернення з клопотанням про відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору. При цьому суддею зверталась увага апелянта на те, що підставою для звільнення від сплати судового збору є лише тяжкий майновий стан апелянта на підтвердження чого необхідно було надати належні письмові докази (довідку про розмір заробітної плати , довідку з місця проживання про склад сім’ї тощо).

У зв’язку із відмовою у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, ухвалою судді від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без руху і запропоновано останній оформити свою апеляційну скаргу відповідно до вимог передбачених ст.295 ЦПК України (2004 р.), а саме: зазначити в чому саме полягає неправильність установлених судом обставин, які мають значення для справи, в чому полягає незаконність або необґрунтованість рішення суду, визначити обсяг вимог заявлених в апеляційній скарзі і, в залежності від цього, сплатити судовий збір за кожну заявлену нею вимогу майнового та немайнового характеру в розмірах визначених п.п.1, 2, 6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

На виконання вказаної ухвали ОСОБА_3 подала заяву, з якої вбачається, що вона фактично не згодна з ухвалами судді про відмову в задоволенні її клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишення апеляційної скарги без руху, в той же час недоліки, зазначені в цій ухвалі не усунула, судовий збір не сплатила і повторно із клопотанням про звільнення її від сплати судового збору не звернулась .

Також не надала і докази на підтвердження свого тяжкого майнового стану які могли б бути підставою для вирішення колегією суддів питання про звільнення її від сплати судового збору відповідно до вимог передбачених ст.82 ЦПК України ( 2004р.), ст. 136 ЦПК України ( 2017 р. ) та ст.8 Закону України «Про судовий збір» ( в редакції Закону України від

Закону України від 03.10.2017 р. N 2147-VIII).

Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_3, яка розцінює дії головуючого у справі про зобов’язання сплати нею судового збору за подачу апеляційної скарги як перешкоджання їй у доступі до суду, оскільки п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз’яснено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ( РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів , які полегшують доступ до правосуддя № R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року , та практика європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом з тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини ( зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» ), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права , та має переслідувати законну мету.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що право на звернення в суд не є абсолютним і на цьому також неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «ОСОБА_4 де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

Позивачу ОСОБА_3 роз’яснювалось її право на повторне звернення з обґрунтованим клопотанням про відстрочення , розстрочення , зменшення або звільнення її від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення місцевого суду з долученням до цього клопотання письмових доказів на підтвердження свого тяжкого майнового стану, але вона таким правом не скористалась і з відповідним клопотанням до суду не звернулась.

Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Оскільки у встановлений судом строк ОСОБА_3 не усунула зазначені в ухвалі недоліки, її апеляційну скаргу слід вважати неподаною і повернути.

Керуючись ст. ст. 185, 357 ЦПК України (2017р.) , колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 жовтня 2017 року у даній справі вважати неподаною і повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і з цього дня на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом п’ятнадцяти днів.

Головуючий -

Судді -