Ухвала суду № 71093097, 19.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7247/17 Справа № 199/2487/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

19 грудня 2017 року м. Дніпро

Суддя судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2, ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2017 року по цивільній справі за позовом Університету митної справи та фінансів до ОСОБА_3, треті особи: Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, Обєднання співвласників багатоквартирного будинку Терещенківська-14, про виселення з службового жилого приміщення з наданням іншого жилого приміщення,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2017 року відкрито провадження по даній справі.

Не погодившись з такою ухвалою, відповідач ОСОБА_3 29.08.2017 року подав апеляційну скаргу, тобто з порушенням передбаченого ст. 294 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення ухвали) процесуального строку, питання про його поновлення ним не поставлено.

Ухвалою судді Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.10.2017 року апеляційну скаргу було залишено без руху, зокрема з наданням апелянту тридцятиденного строку з моменту отримання копії ухвали для звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку.

Відповідно до пункту 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, поштове відправлення, яке направлялось на адресу апелянта, повернулось не врученим, з відміткою на конверті «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.66).

В подальшому, з метою реалізації права особи на судовий захист, 30.10.2017 року на адресу апелянта повторно була направлена копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (а.с.67).

Як убачається з матеріалів справи, поштове відправлення, яке направлялось на адресу апелянта, вдруге повернулось не врученим, з відміткою на конверті «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.68).

Крім того, судом апеляційної інстанції вживалися інші заходи щодо повідомлення апелянта та необхідності отримання ним копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема шляхом виклику телефонограмою та засобами мобільного звязку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (а.с.69-70,72-73).

Відповідно до положень частини першої статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобовязані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів звязку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно із частино першою статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобовязання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні в справі Калашников проти Росії Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У своєму рішенні у справі Пономарьов проти України Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

ОСОБА_3, який подав апеляційну скаргу на судове рішення, протягом тривалого часу не цікавиться станом провадження в даній справі, на виклики до суду не зявляється.

Апеляційним судом вживались численні заходи для скерування апелянту ухвали про залишення без руху його апеляційної скарги, однак у визначений судом строк вимоги ухвали не виконано, заяву про поновлення строку не надано.

Відповідно до положень частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

На підставі викладеного, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2017 року слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 357,358 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів.

Суддя О.В. Свистунова