Рішення № 71093073, 19.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/4438/16-ц 22-ц/774/2158/К/17

Справа № 216/443/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/2158/К/17 суддя Онопченко Ю.В.

Категорія - 27 (ІV) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар - Кислиця І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Центрально-Міського районного м. Кривого Рогу від 15 вересня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

В обґрунтування позову зазначило, що 08.08.2005 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), та ОСОБА_5 був укладений договір № б/н, відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 8000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

ОСОБА_5 взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за договором кредиту належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 5014,03 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року позичальник ОСОБА_5 помер.

05.12.2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» в порядку ст. 1281 ЦК Україна була направлена претензія кредитора до П'ятої Криворізької державної нотаріальної контори та позивачем 18.01.2016 року було отримано відповідь про те, що спадкоємці померлого ОСОБА_5 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися.

Посилаючись на те, що спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_4, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 08.08.2005 року в розмірі 5014,03 грн. та судовий збір.

Рішенням Центрально-Міського районного м. Кривого Рогу від 15 вересня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що розглядаючи справу, суд не визначився з предметом спору, згідно якого до обов'язків позивача, як кредитора спадкодавця, належить доказування обставин про розмір боргових зобов'язань боржника, а до обов'язків спадкоємців у разі заперечення ними заявлених вимог - розмір своєї відповідальності перед кредитором, а саме розмір успадкованого кожним із них майна та необґрунтовано відмовив в задоволенні позову з підстав відсутності у справі даних щодо наявності та вартості успадкованого майна. При цьому, суд зазначив що відповідач заперечень не подавав, а також не надавав доказів, що вартість успадкованого майна є меншою, ніж заборгованість за кредитним договором спадкодавця.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. При цьому, представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» - Бродько А.І. подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Враховуючи наведене та вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнає неявку учасників справи в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення рішення, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За змістом ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення рішення, при ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте, вказаним вимогам законності та обґрунтованості ухвалене у справі судом першої інстанції рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спадкове майно після смерті ОСОБА_5 відсутнє, оскільки спадкоємці померлого ОСОБА_5 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини протягом шести місяців до нотаріальної контори не звертались і спадкова справа була заведена на підставі претензії ПАТ КБ «ПриватБанк».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір у вигляді надання кредитного ліміту на платіжну картку було укладено 08.08.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_5, що підтверджується заявою ОСОБА_5. про приєднання до Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою (а.с. 8).

Згідно до заяви ОСОБА_5 ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», відкрив позичальнику ОСОБА_5 картковий рахунок та видано кредитну картку, якою він користувався за своє життя.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року позичальник ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть (зв. а.с. 16).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною першою ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Саме на підставі норм ст.ст. 1281, 1282 ЦК України кредитор ПАТ КБ «ПриватБанк» заявив вимоги до спадкоємця ОСОБА_7, який фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5

Згідно відповіді на запит суду, наданої виконавчим комітетом Центрально-Міської районної у місті ради від 17.03.2017 року, на день смерті ОСОБА_5 разом з померлим за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (а.с. 70).

При цьому, листом П'ятої Криворізької державної нотаріальної контори повідомлено ПАТ КБ «ПриватБанк», що спадкоємці після смерті ОСОБА_5 до нотаріальної контори не зверталися (а.с. 22).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, в порушення ст.ст. 212-214 ЦПК України не надав належної правової оцінки обставинам справи й тому, що ОСОБА_7 фактично прийняв спадщину після смерті свого батька, як особа, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому є зобов'язаний нести відповідальність перед кредитором за борговими зобов'язаннями померлого ОСОБА_9 в межах вартості отриманого ним у спадщину майна.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що доказів в підтвердження відсутності спадкового майна після смерті ОСОБА_5, суду не надано, а сама по собі не реалізація ним законом встановленого права на отримання свідоцтва про право на спадщину, не свідчить про відсутність спадкового майна й не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст.1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.

Вимога може бути пред'явлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст. 1281 ЦК України, приймає претензії кредиторів від спадкодавця. Даний строк не є строком, у який кредитор має звернутися до суду з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця.

Заявлення кредитором своїх вимог до спадкоємців не безпосередньо, а через нотаріуса не суперечить приписам ч. 2 ст. 1281 ЦК України. При цьому, на відміну від безпосереднього повідомлення спадкоємців кредитор, повідомляючи останніх про свої вимоги через нотаріуса, не зобов'язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву кредитора незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один зі спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

Матеріалами справи підтверджено, що 05.12.2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслано до П'ятої Криворізької державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України з проханням включити кредиторські вимоги у спадкову масу та повідомити спадкоємців ОСОБА_5 про наявність заборгованості перед Банком у розмірі 5014,03 грн. (а.с. 21).

Також 08 липня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до спадкоємця боржника - ОСОБА_4 з листом - претензією про погашення заборгованості спадкодавця у розмірі 5014,03 грн. (а.с. 23).

Таким чином, звернувшись 05.12.2015 року до П'ятої Криворізької державної нотаріальної контори з претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримався строку пред'явлення вимоги про стягнення заборгованості по кредитному договору до спадкоємців померлого.

Посилання відповідача ОСОБА_4 про порушення позивачем шестимісячного строку пред'явлення вимог до нього, оскільки про смерть ОСОБА_5 ним було повідомлено позивачу відразу після смерті, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки належних та допустимих доказів в підтвердження цього суду не надано.

Отже, враховуючи доведеність факту наявності заборгованості померлого ОСОБА_5 за укладеним між ним та позивачем кредитним договором від 08.08.2005 року, який відповідачем не заперечувався та дотримання, передбаченого ч.2 ст. 1281 ЦК України, строку пред'явлення вимоги до спадкоємця ОСОБА_7, який прийняв спадщину, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ПАТ «КБ «ПриватБанк» є обґрунтованими та підлягають задоволенню й стягненню з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає успадкована після смерті ОСОБА_5 заборгованість в розмірі 5014,13 грн. за кредитним договором б/н від 08.08.2005 року, у межах вартості успадкованого майна.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України в чинній редакції, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, колегія судді при ходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2893,80 грн. який сплачений ним в судах першої та апеляційної інстанцій (а.с. 1, 93).

Керуючись ст.ст. 367, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного м. Кривого Рогу від 15 вересня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 5014,13 грн. (п'ять тисяч чотирнадцять грн. тринадцять коп.) за кредитним договором б/н від 08.08.2005 року, успадковану після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у межах вартості успадкованого майна, та судовий збір у сумі 2893,80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 грудня 2017 року.

Головуючий:

Судді: