Ухвала суду № 71092653, 12.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на ухвалу судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Орган опіки та піклування Дніпропетровської районної державної адміністрації, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа – Управління-служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпропетровську ради, про зміну способу участі батька у вихованні дитини, –

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення батьку перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною, в якому, з урахуванням уточнень, просить зобов’язати відповідача не чинити перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановити час та дні зустрічей позивача з сином (а.с. 31).

Позивач за первісним позовом ОСОБА_5 звернувся до місцевого суду із заявою, в якій просив забезпечити даний позов шляхом зобов’язання ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам не чинити дій щодо перешкоджання позивачеві брати участь у вихованні та вільному спілкування з його малолітнім сином ОСОБА_6, в тому числі, надаючи можливість підтримувати на регулярній основі особисті відносини та прямі контакти з дитиною, мати з сином телефонні розмови, спілкування за допомогою інших сучасних засобів зв’язку (Skype, Viber тощо).

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційні скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та поставлення нової про задоволення заяви про забезпечення позову.

Розглянувши матеріал, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржувану ухвалу скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову, а ст.152 ЦПК України передбачені види забезпечення позову та зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім цього, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суддя місцевого суду виходив із того, що позивачем не надано доказів створення відповідачкою за первісним позовом перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною. Такий висновок судді є передчасним, оскільки факт наявності (відсутності) перешкод у спілкуванні з дитиною підлягає встановленню рішенням суду, яке ухвалюється за наслідками розгляду даної справи по суті.

Суддя місцевого суду не взяв до уваги, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

З виділених матеріалів вбачається, що первісна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком надійшла до місцевого суду у листопаді 2013 року (а.с. 1 – 4), що стверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції суду; ухвала про прийняття та призначення справи до судового розгляду датована 10.06.2016 року (а.с. 32).

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги тривалий розгляд даної справи та предмет спору, а також розвиток, дорослішання дитини та її інтереси, - колегія дійшла висновку, що суддя місцевого суду безпідставно не вирішив питання щодо можливості часткового задоволення заяви позивача про забезпечення первісного позову.

Отже, суддею місцевого суду порушені вимоги ст.ст. 151, 152 ЦПК України, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням питання на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Ухвалу судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2017 року – скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає провадженню у справі.

Головуючий

Судді