Ухвала суду № 71092616, 14.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8410/17 Справа № 199/4662/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.,

за участі секретаря Григор»євої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргуОСОБА_2 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2017 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2017 року заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: 1/4 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 29312844, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., (ІПН НОМЕР_1).

Накладено арешт на рухоме майно, що зареєстровано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., (ІПН НОМЕР_1), а саме: автомобіль РОRSНЕ САYЕNNЕ, 2010 року випуску, об'єм двигуна 2995м3; мотоцикл НОNDА СВ 600F, 2012 року випуску, об'єм двигуна 599 м3.

Накладено арешт на частку в статутному капіталі Приватного підприємства «Швейне об'єднання «Авітекс» (ідентифікаційний код: 21867571, місцезнаходження: 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Шевченка, будинок 18, офіс №4-4А) у розмірі 850 380,00 грн. (вісімсот п'ятдесят тисяч триста вісімдесят грн. 00 коп.), що складає 100 % від загального розміру статутного капіталу, яка належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., (ІПН НОМЕР_1).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ставить питання про скасування зазначеної вище ухвали, як такої, що постановлена з порушенням норм процесуального права та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Згідно із ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 3 ст.152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно із абзацом 3 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , ухвала про забезпечення позову постановляється відповідно до ст. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Із оскаржуваної ухвали вбачається, що вона фактично не має обґрунтування як у необхідності необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову як накладення арешту, а має лише посилання щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову, суддя першої інстанції, повинен був перевірити: наявність звязку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу; розумність, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Зі змісту позовної заяви, заяви про забезпечення позову та оскаржуваноїухвали, не вбачається, що судом було перевірено всі вищевказані обставини, необхідні для зясування обґрунтованості заяви, та яким чином обрані позивачем й застосовані судом першої інстанції засоби забезпечення позову, а саме арешт, його забезпечать, а їх не вжиття зробить не можливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому, районним судом не враховано, що відповідно до п.5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам,і що застосування саме такого засобу забезпечення позову як арешт позивачем належним чином не вмотивовано, і може призвести до безпідставної заборони користуватись майном, що є обмеженням права власності, та може утруднити чи зробити неможливим користування цим майном.

У звязку з вищевикладеним ухвала від 26 липня 2017 року підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції

керуючись ст. ст.304,307, ч. 1 п. 1 ст.312,313, ч. 1 п. 4 ст.314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2017 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Судді: