Рішення № 71091744, 14.12.2017, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/313/16-ц

Провадження № 2/191/66/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Матіяш С.К.

за участю секретаря Якимчук Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей, центр соціальних служб для сімї, дітей та молоді Синельниківської міської ради Дніпропетровської області, Синельниківський міськрайонний відділ державної реєстрації Актів цивільного стану Головного територіального Управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2016 року позивач звернулася до суду із позовною заявою про встановлення батьківства та стягнення аліментів, вимоги у якій під час розгляду справи уточнила, мотивуючи їх тим, що з січня 2012 року сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, без державної реєстрації шлюбу, та проживали втрьох разом із її сином ОСОБА_3, за адресою: м. Дніпропетровськ (Кіровський район), вул. Войцеховича, буд.№110, кв.№69. В середині лютого 2012 року ОСОБА_1 дізналася, що є вагітною, про що повідомила відповідачу, так як вони проживали разом, турбувалися один про одного, мали спільний бюджет та вели спільне господарство. 27 жовтня 2012 року ОСОБА_1 народила дитину - сина ОСОБА_4, батьком якого вважає відповідача. Відомості про батька дитини ОСОБА_1 записала відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Відповідач визнавав себе батьком ОСОБА_5, зазначаючи про те, що ОСОБА_2 при народженні дитини відвідував їх у лікарні, забирав після виписки із пологового будинку та привозив додому. 23 грудня 2012року відповідач приймав участь в обряді хрещення сина та дав згоду на його проведення за прізвищем «Коломоєць», турбувався про сина, його матеріальне утримання та вихованням. У квітні 2014 року сторони припинили шлюбні відносини. Син проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач повернувся на своє попереднє постійне місце проживання до м. Дніпропетровськ. На теперішній час ОСОБА_6 зустрічається із сином дуже рідко, матеріальної допомоги не надає. Позивач, посилаючись на ст.ст. 128, 180. 181, 183 СК України, просить суд визнати ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровськ, Україна, батьком дитини - ОСОБА_4, який народився 27 жовтня 2012 року у с. Новоолександрівка Синельниківського Дніпропетровської області, Україна; внести зміни до актового запису №10 про народження ОСОБА_4 у с. Новоолександрівка Синельниківського району Дніпропетровської області, вчиненого 06 листопада 2012 року виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської Синельниківського району Дніпропетровської області, а саме: в графі батько дитини записати: ОСОБА_2, який народився 15 липня 1970 року в м. Дніпропетровськ, громадянин України; по батькові дитини записати «Юрійович» замість «Петрович»; стягнути з ОСОБА_2, який народився 15 липня 1970 року у м. Дніпропетровськ, Україна, на її користь - ОСОБА_1, аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а з 08.07.2017 року не менше ніж 50 відсотків прожитковогомінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_5 повноліття, починаючи з дня подання позовної заяви до суду; допустите негайне виконаннярішення суду в межах суми платежу за один місяць; стягнути з відповідача на її користь судові витрати у справі.

Позивач у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, надала пояснення таким чином як це зазначено вище.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позицію позивача ОСОБА_1 та просила суд задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що із ОСОБА_1 мав дружні відносини, ніколи не мав інтимних стосунків із нею, що в свою чергу виключає його батьківство відносно дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Представник відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги не можуть бути задоволені та просив суд застосувати строк позовної давності.

Представник Служби у справах дітей, центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді Синельниківської міської ради Дніпропетровської області, у судовому засіданні просила суд вирішити спір на користь позивача.

Начальником Синельниківського міськрайонного відділу державної реєстрації Актів цивільного стану Головного територіального Управління юстиції у Дніпропетровській області надано заяву про розгляд справи без участі представника відділу та відсутність заперечень проти уточненого позову ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що є знайомою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які проживали разом, як чоловік та дружина, та до яких приходила в гості за адресою їх місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_4. Позивач розповідала їй, що є вагітною від ОСОБА_2, і між ними існують вагання з приводу бажання мати дитину. На той час відповідач не заперечував вагітності ОСОБА_1 від нього.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 є її дочкою. В липні 2012 року ОСОБА_1 разом із старшим сином та ОСОБА_2 переїхали до неї в будинок для спільного проживання. В жовтні 2012 року ОСОБА_1 народила дитину, батьком якої є відповідач ОСОБА_2, і який був присутній під час пологів. Шлюбні відносини між сторонами припинено у 2014 році.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що в результаті спільного проживання сторін у них народився син ОСОБА_5, відносно якого він є хрещеним батьком. Зазначене таїнство хрещення відбувалося в присутності відповідача ОСОБА_2, як батька дитини.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила суду, що є знайомою позивача ОСОБА_1, яка спільно проживала із відповідачем ОСОБА_2 та її старшим сином у м. Дніпро по вул. Войцеховича, 110. Про викладені обставини дізналася від свого чоловіка. Будучи колегою позивача, бачила, як у робочий час ОСОБА_2 турбується про ОСОБА_1, яка вже перебувала у стані вагітності.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що є вітчимом ОСОБА_2 Не памятає щоб ОСОБА_2 проживав разом із ОСОБА_1, нічого не знає про їх стосунки та про наявність спільної дитини. З приводу наданих позивачем фотокарток, зазначив, що на них зображений він, його дружина та якась дитина, яку він не знає.

Таким чином, суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 15. 05. 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Відповідно до абз. 1 ч. 3ст. 128 СК Українипозов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Частиною 4 ст. 128 СК України передбачено, що позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Згідно наданої суду копії Свідоцтва про народження 27.10.2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_11 І-КИ №410434, виданого 08 листопада 2012 року виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, встановлено, що батьком дитини зазначено «Садового Петра Миколайовича», запис про якого вчинено на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, згідно заяви матері ОСОБА_1, що підтверджено нею в судовому засіданні.

За змістом ч. 1ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановленост. 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно допостанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 р., суд має вирішувати відповідно до нормСК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства (п. 3).

За висновком проведеної 07.06.2017 року експертизи №193 КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» встановлено, що громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, народженого громадянкою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6. Вірогідність того, що ОСОБА_2 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних звязків, за результатом даної експертизи складає не менше 99,99998% (а.с.111-113).

Надані позивачем суду копії фотокарток домашнього архіву (а.с.171-174, 242), оглянутий в судовому засіданні відеозапис, узгоджуються у співставленні з іншими доказами, а саме: свідченнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а також вищевказаним висновком експерта, та надають суду обґрунтовані підстави вважати доведеним походження дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, від батька ОСОБА_2, який є відповідачем у справі.

Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_13, оскільки вони суперечать обставинам, встановленим в судовому засіданні під час розгляду справи, а тому вважає їх такими, що направлені на підтримання запереченої позиції відповідача.

Оскільки суд вважає доведеним встановлення батьківства ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4, то відповідно дост. 134 СК Українинеобхідно внести зміни до актового запису про народження дитини щодо батьківства, зазначивши в графі батько замість «Садовий Петро Миколайович» - «ОСОБА_2, громадянин України», та по батькові дитини записати «Юрійович», замість «Петрович».

Відповідно до ч. 1 ст.134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених устатті 126цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17. 03. 2011 року (остаточне 17. 06. 2011 року), в п. 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 18. 01. 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (рішення у справі «ОСОБА_11 проти Туреччини»).

Заява представника відповідача у судовому засіданні ОСОБА_8 про застосування позовної давності у правовідносинах з приводу визнання батьківства за рішенням суду, задоволенню не підлягає, оскільки до ст. 128 СК України не передбачено застосування позовної давності. Відповідно до ч. 1 ст. 20 СК України, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72 частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів на її користь на утримання сина в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, з приводу чого суд зазначає наступне.

Так, довідкою про склад сімї, виданою 12.10.2016 року квартальним комітетом №24 Синельниківської міської ради Дніпропетровської області підтверджено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, та має наступний склад сімї: син - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_9, син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7. Утримання та виховання здійснює самостійно, за власні кошти (а.с.121).

Довідкою, виданою 21.08.2017 року ТОВ «АТБ-маркет», підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працює у ТОВ «АТБ-маркет» на посаді продавця-консультанта з 02.10.2008 року, відповідно до наказу №184-к від 02.10.2008 року, по теперішній час (а.с. 167).

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способом виконання батьками цього обовязку відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України є в тому числі й присуджені за рішенням суду кошти (аліменти) у частці від доходу матері, батька, і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на імя якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до п. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15. 05. 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», а також ст. 182 СК України, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів ; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до довідки, виданої ОСОБА_2 28.08.2017 року ПАТ «АТБ-маркет», вбачається, що останній з 12.11.2010 року дійсно працює у вказаному товаристві на посаді охоронника, у підрозділі маг. Продукти,10, і його заробітна плата становить за період з лютого по липень 2017 року 48995 грн. 81 коп. (а.с.180)

Звернення позивача ОСОБА_1 з позовом про стягнення аліментів здійснено 22.01.2016 року. Станом на вказану дату діяли положення ч. 2 ст. 182 СК України, якими було встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 року, який набрав чинності 08 червня 2017 року, визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що вимога позивача про стягнення аліментів на утримання дитини в частці від його заробітку (доходу) є належним чином обґрунтованою, відповідач є працевлаштованим, не має на утриманні інших осіб, та зобовязаного, як батька, нести обовязок по утриманню своєї дитини, суд приходить до висновку про те, що стягнення аліментів на утримання дитини сторін - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, у ? частці заробітку (доходу), є необхідною та достатньою для забезпечення гармонійного розвитку дитини, та підлягає стягненню з урахуванням внесених змін під час розгляду справи до норм матеріального Закону в частині мінімального розміру аліментів на одну дитину.

Сторонам розяснити, що розмір аліментів, стягнутих на утримання дитини, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами у справі.

На підставі викладеного, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17. 03. 2011 року (остаточне 17. 06. 2011 року), ст. ст. 20, 126, 128, ч. 1 ст.134, ч. 1 ст. 135, ч. 1 ст. 179, ст. 180, ч. 3 ст. 181, ст. 182, ч.1 ст. 183, ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 року, ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2012 року, та керуючись ст. ст. 10,11,88, 209,212-215ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2, який народився 15 липня 1970 року в м. Дніпропетровськ, Україна, громадянина України, батьком ОСОБА_4, який народився 27 жовтня 2012 року у с. Новоолександрівка Синельниківського району Дніпропетровської області, Україна.

Внести зміни до актового запису №10 про народження ОСОБА_4, складеного 06 листопада 2012 року виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області: в графі батько «Садовий Петро Миколайович» змінити на «ОСОБА_2, громадянин України»; по батькові дитини записати «Юрійович», замість «Петрович».

Стягнути з ОСОБА_2, який народився 15 липня 1970 року в м. Дніпропетровськ, паспорт серія АЕ 233537, виданий 19 лютого 1996 року Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, ІПН: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, яка народилася 17 лютого 1982 року у м. Веймар НДР, паспорт Серія АМ 213099, виданий 23 січня 2001 року Синельниківським МРВ УМВС України в Дніпропетровській області, ІПН НОМЕР_2, аліменти на утримання дитини сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а з 08 липня 2017 року не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, тобто до 27 жовтня 2030 року.

Стягнення провадити з 22 січня 2016 року.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2, який народився 15 липня 1970 року в м. Дніпропетровськ, паспорт серія АЕ 233537, виданий 19 лютого 1996 року Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, ІПН: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, яка народилася 17 лютого 1982 року у м. Веймар НДР, паспорт Серія АМ 213099, виданий 23 січня 2001 року Синельниківським МРВ УМВС України в Дніпропетровській області, ІПН НОМЕР_2, судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, який народився 15 липня 1970 року в м. Дніпропетровськ, паспорт серія АЕ 233537, виданий 19 лютого 1996 року Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, ІПН: НОМЕР_1, на користь держави: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ:37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейськоїслужби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, який народився 15 липня 1970 року в м. Дніпропетровськ, паспорт серія АЕ 233537, виданий 19 лютого 1996 року Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, ІПН: НОМЕР_1, на користь держави: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ:37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейськоїслужби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, який народився 15 липня 1970 року в м. Дніпропетровськ, паспорт серія АЕ 233537, виданий 19 лютого 1996 року Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, ІПН: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, яка народилася 17 лютого 1982 року у м. Веймар НДР, паспорт Серія АМ 213099, виданий 23 січня 2001 року Синельниківським МРВ УМВС України в Дніпропетровській області, ІПН НОМЕР_2 судові витрати на проведення судової експертизи у сумі 6515 (шість тисяч пятсот пятнадцять) гривень 34 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 20.12.2017 року.

Суддя: ОСОБА_15