Рішення № 71091666, 14.12.2017, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1748/16-ц

2/215/48/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

у складі головуючого, судді - Квятковського Я.А.

за участю секретаря - Пономаренко М.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг цивільну справу за позовом справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа автогаражний кооператив "Збагачувальник", про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

20.04.2016р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, в якому просить суд визнати спільним сумісним майном і поділити майно, набуте за час шлюбу з відповідачем, а саме: холодильник Самсунг за 3500 грн., придбаний у березні 2005 року; плиту газову Индезіт за 1600 грн., придбану у травні 2004 року; мікрохвильову піч Самсунг за 1600 грн., придбану у березні 2007 року; телевізор Оріон діагональ 19 за 2200 грн., придбаний у квітні 2008 року; пральну машину Індезіт за 1700 грн., придбану у вересні 2005 року; кондиціонер Мідеа за 3600 грн., придбаний у червні 2011 року; Рідкокристалічний телевізор Оріон LCD4752 за 6258 грн., придбаний у серпні 2012 року; камін електричний за 1250 грн., придбаний у червні 2011 року; рідкокристаличний телевізор ВВК LEM 2492F за 2768 грн., придбаний у березні 2013 рокі; пилосос Зелмер за 2000 грн., у червні 2012 року; швейну машину Минерва за 1000 грн., придбану у листопаді 2014 року; домашній кінотеатр ВВК за 1200 грн., придбаний у 2005 році; компьютер за 2500 грн., монітор за 1500 грн., принтер Кенон за 900 грн., всього 4900 грн., придбані у 2009 році; бойлер Атон за 1000 грн., придбаний у 2005 році; кухню Єва за 3350 грн., придбану у 2007 році; кухоний куток Хвиля за 1250 грн., придбаний у 2007 році; дитячий диван Віка за 2200 грн., придбаний у 2013 році; шафу дитячу за 1000 грн., придбану у 2011 році; вітальня за 1700 грн., придбана у 2011 році; двохспальне ліжко за 2600 грн., придбане у 2009 році; тумбочки прикроватні 2 штуки по 300 грн., а всього 600 грн.; комод за 800 грн., придбаний у 2012 році; шафу Едгар за 1700 грн., придбану у 2010 році, а всього майна на суму 49776 грн. Крім того ними під час шлюбу придбаний гараж №6 в гаражному кооперативі "Збагачувальник". Із всього вище переліченого майна позивач претендує на таке: мікрохвильова піч Самсунг за 1600 грн., рідкокристаличний телевізор ВВК LEM 2492F за 2768 грн., камін електричний за 1250 грн., швейну машину Минерва за 1000 грн., дитячій диван Віка за 2200 грн., шафа дитяча за 1000 грн., вітальня за 1700 грн., шафа Едгар за 1700 грн., кухня Єва за 3350 грн., а всього на суму 22826 грн. Відповідачу пропонує залишите все інше майно на суму 26950 грн. Щодо розподілу гаражу просить стягнути з відповідача 1/2 частину його вартості та залишити у користуванні відповідача.

На обґрунтування позову зазначила, що 12 жовтня 2001 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем, в період якого у них народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На цей фактичні шлюбні відносини припинено, проте все вищезазначене майно було придбано за спільні кошти під час шлюбу і перебуває в користуванні відповідача.

В судовому засіданні позивач та її представник свій позов підтримали та просили його задовольнити, оскільки майно, яке набуте подружжям за час шлюбу є спільним сумісним майном, а тому підлягає поділу і позивачка має право на компенсацію вартості майна у звязку з неможливістю поділити його в натурі.

Після неодноразового розяснення позивачу і його представнику вимог ст.ст. 10, 11, 60, 143, 146 ЦПК України, клопотання про проведення експертизи вартості спірного майна ним заявлене не було заявлено посилаючись на те, що це обовязок відповідача.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення на позов та пояснив, що у позивача відсутні докази купівлі гаража, меблів, побутової техніки за спільні кошти, зазначив, що після припинення спільного проживання вже відбувся поділ майна подружжя . З визначеною у позові вартістю спірного майна не погодився повністю. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив суду, що позивачем і відповідачем за спільні кошти сумісно придбавались меблі, в тому числі і дитячі, гараж, холодильник, рідкокристалічні телевізори та інша побутова техніка , яка після припинення спільного проживання залишись у ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що батьки під час спільного проживання разом придбали меблі, в тому числі і дитячі, та побутова техніка, які на цей час перебувають у володінні ОСОБА_3

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши письмові докази, що містяться у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 з 12 жовтня 2001 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, актовий запис №412 (а.с.6).

Судом також встановлено, що сторони під час шлюбу мешкали в квартирі АДРЕСА_1. У подальшому в 2016 році спільне проживання і фактичні шлюбні відносини припинені, що не заперечується відповідачем по справі.

Згідно довідки автогаражного кооперативу "Збагачувальник" ОСОБА_3 є членом автогаражного кооперативу , блок №11 гараж №5, згідно рішення виконавчого комітету №18 від 2010 року та в нього відсутня заборгованість по сплаті внесків, а.с.9.

Відповідно до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Згідно до ст.ст.57,58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, при цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 22 Постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69,72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Як зазначалося вище, в ході розгляду справи сторонам неодноразового розяснювалися вимоги ст.ст. 10, 11, 60, 143, 146 ЦПК України, позивачем навіть було заявлене клопотання про надання йому часу для підготовки клопотання про призначення експертизи; враховуючи, що в даному випадку обовязок щодо доведення дійсної вартості майна покладається, виходячи з вимог ст.. 60 ЦПК України, на позивача, який від проведення товарознавчої експертизи відмовився, іншим чином не довів дійсну вартість спільного майна, то суд позбавлений можливості самостійно визначити його вартість.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що законні підстави для задоволення позову у частині поділу рухомого майна, а саме:холодильника Самсунг, плити газової Індезіт, мікрохвильової печі Самсунг , телевізора Оріон , пральної машини Індезіт , кондиціонера Мідеа, рідкокристалічного телевізора Оріон LCD4752, каміна електричного, рідкокристаличного телевізора ВВК LEM 2492F , пилососа Зелмер, швейної машинки Минерва, домашнього кінотеатра ВВК, компьютера з монітором, принтера Кенон , бойлера Атон , кухні Єва, кухонного кутка Хвиля, дитячого дивана Віка, шафи дитячої, вітальні, двохспального ліжка, тумбочок прикроватних 2 штуки, комода, шафи Едгар - відсутні, а тому позовні вимоги ОСОБА_6 у цій частині не підлягають задоволенню.

В той же час суд вважає, що частина вимог про визнання спільним сумісним майном і стягнення з відповідача 1/2 частини вартості гаражу №6 в автогаражному кооперативі, який набуто відповідачем у 2010 році та вартість якого складає 57330 грн., підлягають задоволенню виходячи з такого.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене уст. 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними (ч. ч. 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Статями 60,61,69,70 Сімейного кодексу України, ч. 3 ст.368, ч.2 та ч.3 ст.325 ЦК України 2001 року, спільним майном подружжя є майно, набуте подружжям за час шлюбу, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). При цьому кожна річ, набута за час шлюбу, окрім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя до якого відносяться будь-яке майно, за винятком того, яке згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно ст.70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка визнаються рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або договором.

Статтею 68 Сімейного кодексу України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, при цьому розпорядження таким майном здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно п.6 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014р., у разі повного внесення пайових внесків за гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на гараж.

Згідно ст. 15 Закону України «Про власність» (який діяв на час реєстрації права власності на гараж) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 319 ЦК України, усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням викладеного, відсутності боргу по внесенню пайових внесків кооперативу, який придбаний за час перебування сторін у шлюбі, рівності частки чоловіка і дружини, суд вважає, що існують правові підстави для часткового задоволення позову в частині визнання гаража №6 в автогаражному кооперативі "Збагачувальник" спільним сумісним майном подружжя і стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 1/2 частини його вартості, що згідно звіту субєкта оціночної діяльності ОСОБА_7 становить 28665 грн., а.с.106-119, оскільки такий предмет не підлягає поділу в натурі.

Крім цього, суд вважає необхідним у зв'язку з частковим задоволенням позову відповіднодо вимог ст.88 ЦПК України стягнути з відповідача витрати позивачки по сплаті судового збору при зверненні з позовом до суду пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст.57,60-63,67-72 Сімейного кодексу України, ст.316,317,319,321,325, 328 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст.10,11,57,58,60,88,209,212 - 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя гараж №6 в автогаражному кооперативі «Збагачувальник» та стягнути на користь ОСОБА_1 ? частину вартості гаражу, яка складає 28665 грн., з ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на корись ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене особами, які беруть участь у справі до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-и денний строк з дня його проголошення. Особа, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ: