Ухвала суду № 71090659, 19.03.2013, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 1802/121/2012

Провадження №1/574/3/2013

П О С Т А Н О В А

19 березня 2013 року Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М.

при секретарі Кошелєвій Н.В.

з участю прокурора Бауліна О.І.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні ряду умисних злочинів у сфері службової діяльності,

встановив:

27.02.2013 року від підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надійшли клопотання про зміну відносно них запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд, в яких підсудні посилалися на тривалий час перебування під вартою в ході якого розгляд справи не було закінчено не з їхньої вини. Крім цього останні завірили суд, посилаючись також на практику Європейського суду з прав людини, що жодним чином ухилятися від суду намірів вони не мають і зобовязуються виконувати свої обовязки згідно з вимогами кримінально - процесуального законодавства.

Захисники підсудних повністю підтримали заявлені клопотання, вважають, що на даний час необхідність утримувати підсудних під вартою відпала, були досліджені всі докази, допитані свідки, підсудні надали свої пояснення щодо обставин інкримінованих їм злочинів. Однак до теперішнього часу суд не може прийняти рішення по суті, оскільки обвинувачення продовжує збирати докази шляхом призначеної судом експертизи, яка ще не завершена.

Вислухавши думку прокурора, який вважав, що клопотання є необґрунтованим і не може бути задоволено, оскільки проводиться експертиза матеріалів та засобів відеозвукозапису, крім цього перебуваючи на волі підсудні можуть чинити тиск як на потерпілого так і на інших осіб, та доводи захисників, які підтримали клопотання підсудних, суд приходить до наступних висновків.

За змістом положень п. 9 Розділу ХІ Перехідні положення Кримінально - процесуального кодексу України запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до набрання чинності КПК, продовжують свою дію у порядку КПК 1960 року.

При цьому п.11 цього ж Розділу встановлено, що кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, розглядаються судами першої інстанції в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином при розгляді даних клопотань суд керується положеннями КПК України в редакції 1960 року.

Пленум Верховного Суду України в пункті 1 Постанови №4 від 25.04.2005 року Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства звернув увагу судів, що при вирішенні питань, повязаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і продовженням строків тримання під вартою, суди мають додержувати вимог ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), далі Конвенції) і ст. 14 КПК, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.

Відповідно до ст.274 КПК України (1960 р.), під час розгляду справи суд, при наявності до того підстав, може своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо підсудного.

Частиною першою ст.148 КПК України (1960 р.) встановлено, що запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного з метою запобігти спробам ухилитися від суду, перешкодити встановленню істини в справі, а також для забезпечення процесуальних рішень.

Як вбачається з п.3 ч.1 ст.155 КПК України (1960 р.), запобіжний захід взяття під варту може бути застосовано у справах про злочини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

26.07.2012 року судом була призначена експертиза матеріалів та засобів відеозвукозапису. Але до цього часу до суду виконаним надійшов до лише один висновок експерта по першій групі постановлених питань, закінчення експертизи по іншим питанням планується до 15.04.2013 року, що вбачається з повідомленням експерта №2/571 від 27.02.2013 року.

Вказані обставини затягують розгляд даної кримінальної справи не звини підсудних, які з 04.10. 2011 року тримаються під вартою.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Мемедов проти Росії від 01.06.2006 року, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування особи від правосуддя чи вчиненню нею нових злочинів, необхідність продовження позбавлення волі не може оцінюватися виходячи виключно з абстрактної точки зору, приймаючи до увагу лише тяжкість злочину. Не може продовження тримання під вартою бути використано як чекання покарання. На національній владі лежить обовязок встановити конкретні факти, що відносяться до підстав продовження тримання під вартою. При цьому перекладувати тягар доказування на обвинуваченого в таких випадках рівносильно недотриманню ст.5 Конвенції, згідно якої тримання під вартою є виключенням із права на свободу, яке допускається суворо в установлених випадках.

Прокурор, заперечував в задоволенні клопотання підсудних щодо зміни їм запобіжного заходу оскільки судом вже розглядалися аналогічні вимоги, в задоволенні яких було відмовлено, крім того посилався на можливе ухилення підсудних від суду, перешкоджання встановленню істини у справі шляхом тиску на потерпілого.

В цьому контексті суд вважає за необхідне вказати, що на попередніх етапах судового розгляду прокурор також висловлював аналогічні доводи, які були враховані судом при розгляді клопотань підсудних щодо зміни їм запобіжного заходу на більш мякий, в задоволенні яких було відмовлено.

На даний час судом досліджено практично всі докази на яких ґрунтується обвинувачення, але справа тривалий час не знаходить свого вирішення і не може бути закінчена у найближчий термін через призначену судом, за клопотанням сторони обвинувачення, експертизи, необхідність проведення якої доцільно було б вирішити ще на стадії досудового слідства.

При цьому аргументованих доводів щодо ухилення підсудних від суду, перешкоджання встановленню істини у справі шляхом тиску на потерпілого чи свідків суду не надано. Навпроти, як вбачається з повідомлення заступника прокурора Сумської області від 14.01.2013 року №21/2-4114-13-14вих, потерпілий ОСОБА_6 до органів прокуратури Сумської області із заявами з приводу незаконного тиску на нього з боку підсудних чи інших осіб в період з 17.11.2011 року по 04.12.2012 року не звертався.

Таким чином, враховуючи затягування розумних строки триманні під вартою підсудних, та не можливість закінчення розгляду кримінальної справи не з їх вини, відсутність достатніх та обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 будуть намагатися ухилитися від суду або виконання процесуальних рішень, продовжувати злочинну діяльність, а також враховуючи їх особи, а саме те, що вони мають постійне місце проживання та сталі родинні стосунки, ОСОБА_4 одружений, ОСОБА_5 має малолітню дитину, а також їх репутацію, те, що вони раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися і є не судимими, суд вважає, що є підстави для зміни їм запобіжного заходу з тримання під вартою на більш мякий.

При цьому враховуючи тяжкість злочинів, у вчинені яких вони обвинувачуються, їх майновий стан, суд вважає за необхідне обрати їм запобіжний захід у виді застави в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на покласти на них обвязки, передбачені ст.1491 КПК України в редакції 1960 року, що повинно забезпечити належну поведінку підсудних та виконання ними процесуальних обовязків.

Однак питання про звільнення підсудних з-під варти необхідно вирішити після внесення зазначеного розміру застави та предявлення суду підтверджуючих документів про це.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 148-150, 1541, 155, 165, 165-1, 274, 296 КПК України в редакції 1960 року, Розділом ХІ Перехідні положення КПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд -

постановив:

Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_4 з тримання під вартою змінити на заставу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі тридцять чотири тисячі гривень, за умови її внесення у нижче вказаний строк.

На підставі ч. 6 ст. 1541 КПК України в редакції 1960 року ОСОБА_4, не пізніше п'яти днів з дня обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить тридцять чотири тисячі гривень, зобов'язаний внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою, кошти на депозитний рахунок ТУ ДСА в Сумській області за наступними реквізитами: код 26270240, ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013, р/р 37317006000459 та надати суду документ, що це підтверджує.

Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_5 з тримання під вартою змінити на заставу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі тридцять чотири тисячі гривень, за умови її внесення у нижче вказаний строк.

На підставі ч. 6 ст. 1541 КПК України в редакції 1960 року ОСОБА_5, не пізніше п'яти днів з дня обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить тридцять чотири тисячі гривень, зобов'язаний внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою, кошти на депозитний рахунок ТУ ДСА в Сумській області за наступними реквізитами: код 26270240, ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013, р/р 37317006000459 та надати суду документ, що це підтверджує.

На підставі ст. 1491 КПК України в редакції 1960 року покласти на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такі обов'язки:

1) з'являтися на виклик до органу дізнання, досудового слідства прокурора або суду, а у разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомити про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;

2) не відлучатися із населеного пункту, у якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа;

3) повідомляти службову особу або орган, у провадження якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування між собою та з потерпілим ОСОБА_6;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, які повертаються негайно після скасування відповідного запобіжного заходу або покладеного обовязку.

Не вчинення зазначених дій у встановлений строк є підставою для розгляду питання про обрання щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 іншого запобіжного заходу в порядку встановленому законом, а при порушенні покладених на них обов'язків застава підлягає зверненню у дохід держави.

Питання про звільнення з-під варти підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирішити після внесення застави та предявлення суду підтверджуючих документів про це.

Головуючий