Ухвала суду № 71090086, 14.12.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8842/17

Номер справи місцевого суду: 520/11821/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.

з участю секретаря – Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики неукладеним, за поданням Київського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника – ОСОБА_3, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2017 року,-

встановила:

У жовтні 2017 року Київський ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника – ОСОБА_3 (а.с.1-2).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2017 року в задоволенні подання Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника – ОСОБА_3 відмовлено (а.с. 47-49).

В апеляційній скарзі, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить зазначену ухвалу суду скасувати та постановити ухвалу, якою задовольнити подання Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області (а.с. 53-57).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на них, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції,виходив з недоведеності ухилення ОСОБА_3 від виконання судового рішення.

Колегія суддів ,погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступного.

Згідно ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

Стаття 6 цього Закону передбачає, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV в редакції на час вчинення державним виконавцем виконавчих дій передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

З матеріалів справи вбачається ,що на виконанні у Київському ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 11851/15-ц, виданого Київським районним судом м. Одеси 10.04.2017 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 18 000,00 дол. США, що еквівалентно 488 970,00 грн.; щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн.; щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 3490,77 грн.

13.04.2017 року державним виконавцем Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження ВП № 53767903, ВП № 53767798 та ВП №53767566 з примусового виконання виконавчих листів № 520/11821/15-ц.

Звертаючись з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, головний державний виконавець відділу ДВС ОСОБА_5 посилався на те, що боржник ОСОБА_3 працює на посаді директора ТОВ «Анкор- Інжиніринг Україна» та отримує заробітну плату в розмірі 1600 грн. ,щомісячно.

В обґрунтування ухилення та підстав для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, державний виконавець посилаючись на положення ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» , додатково посилався на те, що боржником, рішення суду повністю не виконано, та стягувачем надано на адресу ВДВС клопотання про тимчасове обмеження боржника про виїзд за межі України.

Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця, суд першої інстанції, вірно посилався на те, що матеріали справи не містять докази ухилення ОСОБА_3 від виконання рішення суду.

З матеріалів справи та пояснень ОСОБА_3 ,наданих ним в судовому засіданні вбачається , що він працевлаштований, після відкриття виконавчого провадження з’явився до відділу виконавчої служби, надав всі відповідні документи на вимогу державного виконавця та щомісячно сплачує по мірі можливості до 1000 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того,що боржником лише перераховано частина боргу у розмірі 4400 грн. ,що не є реальним виконанням покладених на боржника судовим рішенням зобов’язань не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні подання, вірно посилався на те, що сам факт наявності заборгованості за виконавчими листами та неспроможність боржника у добровільному порядку сплатити борг у повному обсязі не свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення.

Інших доводів, які спростовують законність та обґрунтованість ухвали суду ,в апеляційній скарзі ОСОБА_2 не наведено.

За таких підстав, відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а ухвала залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303,п.1 ч.1 ст. 312,313,314,315,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8