Ухвала суду № 71087494, 30.11.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 453/528/17 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я.

Провадження № 22-ц/783/4101/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. І.

Категорія: 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

з участю секретаря Іванової О.О.

з участю ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 12 травня 2017 року по справі за заявою старшого державного виконавця Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо вирішення питання про звернення стягнення на майно боржника,-

встановила:

11 травня 2017 року старший державний виконавець Сколівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою, погодженою у встановленому законом порядку з начальником вказаного підрозділу виконавчої служби, про вирішення питання щодо звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_5 «Мрія», котре не зареєстроване у встановленому законом порядку, а саме: на об’єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, розташовану у смт. Славське Сколівського району Львівської області на вулиці Т.Шевченка, буд. 3.

В обґрунтування звернення посилається на те, що на виконанні у Сколівському РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області перебувають виконавчі листи № 455/785/14-ц про стягнення з ОСОБА_5 «Мрія» на користь ОСОБА_6 7 361 грн. на відшкодування майнової шкоди та 103 456 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також судового збору в розмірі 1 560 грн., видані 20 січня 2016 року Старосамбірським районним судом Львівської області.

В межах виконавчого провадження 9 лютого 2016 року винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, копії яких надіслано сторонам виконавчого провадження до відома, а боржнику- для виконання. Однак, боржник ОСОБА_5 «Мрія» у термін, встановлений для добровільного виконання рішення суду, таке не виконав, з огляду на що виконавцем були здійснені усі заходи, необхідні для примусового виконання рішення суду, зокрема отримано інформацію щодо майнового стану боржника, накладено арешт на його рахунки.

Майно, на яке може бути звернуто стягнення, та кошти на рахунках боржника відсутні. 6 квітня 2016 року державним виконавцем здійснено вихід за зареєстрованим місцем знаходження боржника: смт. Славське Сколівського району Львівської області, будинок 3 на вулиці ОСОБА_7, де виявлено та описано певне майно, що в подальшому було передано на відповідальне зберігання уповноваженій особі із скеруванням до ЛФ ДП «СЕТАМ» для реалізації. На даний час майно не реалізоване, однак вважає, що у будь-якому випадку кошти від реалізації описаного майна не зможуть покрити існуючої заборгованості. Вважає, що нежитлове приміщення під № 3 на вулиці Т.Шевченка у смт.Славське є власністю боржника, хоч і відсутня державна реєстрація такого. У певний період реєстрація існувала на підставі договору купівлі-продажу від 30 березня 1998 року.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 12 травня 2017 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалу суду оскаржує Сколівський районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області. Зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно з’ясовано обставини справи. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, посилаючись на доводи, викладені у заяві.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заяви; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

На підставі ст.ст.10-11, 58-61 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 377 ЦПК України питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банку та інших фінансових установах, а також про звернення стягнення на нерухоме майно боржника право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об’єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законом порядку. У разі, якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано у встановленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення с стягнення на таке майно.

Встановлено, що на виконанні у Сколівському районному відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області перебувають виконавчі листи № 455/785/14-ц, видані 20 січня 2016 року Старосамбірським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_5 «Мрія» в користь ОСОБА_6 7 361 грн. на відшкодування майнової шкоди та 103 456 грн. моральної шкоди, а всього - 110 817 грн. та 1 560 грн. судового збору в дохід держави.

Боржник ОСОБА_5 «Мрія» в добровільному порядку судове рішення не виконав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що описане та арештоване рухоме майно боржника не реалізоване, кошти від реалізації на виконання судового рішення не надійшли.

Є встановленим, що нерухоме майно та транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

Посилаючись на те, що твердження державного виконавця, що кошти, одержані від реалізації арештованого майна боржника будуть недостатніми для забезпечення виконання судового рішення, є припущенням; суд сам вдався до припущень, оскільки доводів подання державного виконавця в повному обсязі не перевірив, зокрема, не перевірив доводи про відсутність у боржника іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді належить в повному обсязі перевірити доводи подання державного виконавця і з урахуванням встановленого прийняти законне рішення.

Керуючись ст. 303, ст.307, п.3 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області задовольнити частково.

Ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 12 травня 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до Сколівського районного суду Львівської області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді