Рішення № 71086521, 11.12.2017, Городоцький районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2017 року Городоцький районний суд Львівської області у складі :

головуючого - судді Українець П.Ф.

з участю секретаря Боднар Ю.М.

представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні господарською будівлею і вбиральнею та інше, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 31.01.2017р. звернулась із позовом до ОСОБА_3, просила ухвалити рішення яким зобов'язати відповідачку не чинити їй перешкод у користуванні господарською будівлею (сараєм) та вбиральнею на АДРЕСА_1. шляхом облаштування відповідачкою хвіртки для проходу до таких, зобов'язати відповідачку надати їй у користування 1/3 частину господарськї будівлі (сараю) та у спільне користування вбиральню, просила також стягнути з відповідачки судові витрати.

Вимоги в основному мотивувала тим, що рішенням суду за нею та ОСОБА_4 визнано право власності по 1/6 частини спадкового майна в с. Заверещиця Городоцького р-ну Львівської обл., яке залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, що 2/3 частини спадкового майна після смерті останньої успадкувала ОСОБА_3

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської обл. від 14.02.2005р. затверджено мирову угоду між ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про реальний поділ будинку на АДРЕСА_1.

18.04.2008р. ОСОБА_6 належну йому 1/6 частину вищеозначеного житлового будинку подарував ОСОБА_7, після смерті останньої, спадщину прийняв ОСОБА_8 і цю частину спадкового майна подарував їй, вона зареєструвала право власності на житловий будинок АДРЕСА_2. Тут же, інша частина житлового будинку АДРЕСА_1 належить відповідачці.

З огляду на це вважає, що їй належить 1/3 частина господарської будівлі (сараю) та вбиральні, а решта 2/3 частини цих приміщень - відповідачці.

За рішенням Городоцького районного суду Львівської обл. від 09.11.2007р. між ОСОБА_2, ОСОБА_9 і ОСОБА_3 реально розподілено в т.ч. земельну ділянку площею 0,2511га біля житлового будинку на АДРЕСА_1., але господарська споруда (сарай) і вбиральня, що належать до спадкового майна, знаходяться на земельній ділянці відповідачки ОСОБА_3, яку та огородила металевою сіткою, чим чинить перешкоди їй у доступі та у користуванні такими. Просила позов задоволити.

В суді позивачка ОСОБА_2 позов підтримала та уточнила в т.ч. 20.04.2017р., просить зобов'язати відповідачку ОСОБА_3 не чинити їй перешкод у користуванні господарською будівлею (сараєм) та вбиральнею, розташованих на АДРЕСА_1., визнати за нею право на кристування 1/3 частини господарської споруди (сараю) та залишити у спільному користуванні вбиральню, що знаходиться на земельній ділянці відповідачки ОСОБА_3 на АДРЕСА_1. і надати їй право на облаштування своїми силами та за свої кошти хвіртки у металевій сітці, якою огороджена частина земельної ділянки відповідачки, для проходу до сараю та вбиральні, навпроти вікна у приміщенні її частини будинку, що на плані будинку під літ. І пл. 6,4 м кв.

На підтримку позиції ОСОБА_2 висловився її представник.

Представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_10 позов заперечила, мотивуючи в основному тим, що рішенням Городоцького районного суду Львівської обл. від 09.11.2007р. проведено реальний розподіл земельної ділянки площею 0,2151 га біля житлового будинку на АДРЕСА_1. у відповідності до варіанту № 1 судової земельно-технічної експертизи, що на виконання означеного рішення 29.12.2008р. державним виконавцем ВДВС Городоцького РУЮ у Львівській обл. проведено реальний поділ земельної ділянки. За цим рішенням суду відповідачка ОСОБА_3 19.04.2011р. оформила право власності на земельну ділянку площею 0,1434 га для обслугувування житлового будинку, господарських будівель і споруд та огородила її металевою огорожею.

Зазначила, що відповідачка ОСОБА_3 не заперечує право ОСОБА_2 на користування частиною господарської споруди (сараю) та виральнею, але у спосіб перенесення вбиральні на земельну ділянку позивачки та облаштування нею окремого входу до сараю з боку проходу на свою земельну ділянку. Дала інші поснення, просить в позові відмовити.

Заслухавши позивачку і її представника, представника відповідачки, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд відмовляє у позові з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З пояснень сторін, із копії рішення Городоцького районного суду Львівської обл. від 09.11.2003р. (а.с.44-45) убачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_6 є спадкоємцями після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 по 1/6 частки спадкового майна (кожен) на АДРЕСА_1., а ОСОБА_3 - 2/3 частки такого.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської обл. від 14.02.2005р. затверджено мирову угоду між ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про реальний поділ будинку на АДРЕСА_1., при цьому питання встановлення порядку користування господарською спорудою (сараєм) і вбиральнею стронами не порушувалось. Умови мирової угоди сторонами виконані (а.с.19-20).

Рішенням Городоцького районного суду Львівської обл. від 09.11.2007р. між ОСОБА_2, ОСОБА_9 і ОСОБА_3 в т.ч. реально розподілено земельну ділянку площею 0,2511га біля житлового будинку на АДРЕСА_1., у відповідності до варіанту № 1 судової земельно-технічної експертизи. Це рішення 14.01.2008р. набуло законної сили (а.с. 61-62, 63).

29.12.2008р. державним виконавцем ВДВС Городоцького РУЮ у Львівській обл., на виконання вищеозначеного рішення суду, проведено реальний поділ земельної ділянки на АДРЕСА_1. (а.с.68, 71).

Із копії договору дарування від 18.04.2008р. посвідченого приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Марців І.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 1140, із витягу з Державного реєстру правочинів № 580685 від 18.04.2008р. (а.с.10, 11) видно, що ОСОБА_6 1/6 частину вищеозначеного житлового будинку подарував ОСОБА_7

З пояснень позивачки, із оглянутих в суді матеріалів реєстраційної та інвентаризаціної справи КП Городоцьке РБТІ № 145 видно, що за ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (за кожною), оформлено право власності на 1/6 частини житлового будинку на АДРЕСА_1., що на підставі рішення Повітненської сільської ради Городоцького р-ну Львівської обл. № 93 від 25.07.2008р. 1/3 частині будинку ОСОБА_2 і ОСОБА_7 присвоєно адресу - АДРЕСА_2, що на підставі рішення сільської ради № 116 від 30.10.2008р. за ними зареєстровано право спільної сумісної власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 у означенному населеному пункті.

Як убачається із пояснень ОСОБА_2 та копії договору дарування від 19.03.2016р. посвідченого державним нотаріусом Куп'янської державної нотаріальної контори Харківської обл. Колосовською С.О. і зареєстрованого в реєстрі за № 2-473 (а.с.8), після смерті ОСОБА_7, спадщину прийняв ОСОБА_8 і 1/2 частку в праві власності на житловий будинок по АДРЕСА_2. подарував ОСОБА_2

ОСОБА_2 просить зобов'язати відповідачку ОСОБА_3 не чинити їй перешкод у користуванні господарською будівлею (сараєм) та вбиральнею на АДРЕСА_1., визнати за нею право на кристування 1/3 частини господарської споруди (сараю) та залишити у спільному користувавнні вбиральню, що знаходяться на земельній ділянці відповідачки ОСОБА_3 на АДРЕСА_1. і надати їй право на облаштування своїми силами та за свої кошти хвіртки у металевій сітці, якою огороджена частина земельної ділянки відповідачки, для проходу до господарської споруди (сараю) та вбиральні, навпроти вікна у приміщенні її частини будинку, що на плані будинку під літ. І пл. 6,4 м кв., мотивуючи тим, що означені споруди входили до спадкового майна, їй належить 1/3 частина таких, вона має право користуватись ними, між тим встановленням сітчастої металевої огорожі, відповідачка обмежує її у праві користування такими.

Із пояснень представника відповідачки ОСОБА_10, із копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 19.04.2011р. (а.с.72) убачається, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку оформила право власності на земельну ділянку площею 0,1434 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Заверещиця Городоцького р-ну Львівської обл., що відповідачка не оспорює право ОСОБА_2 на користування спірними сараєм і вбиральнею, що таке можна забезпечити у спосіб перенесення позивачкою вбиральні на земельну ділянку останньої та облаштування нею окремого входу до господарської споруди (сараю) з боку проходу на свою земельну ділянку, що у меншій мірі обмежить право власності ОСОБА_3 на належну їй земельну ділянку.

Позивачка ОСОБА_2 категорично заперечила запропонований представником відповідача ОСОБА_10 варіант врегулювання спору.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частина 1 статті 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення інше.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

За положеннями ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Встановлення обмежень чи будь-яких інших обтяжень земельної ділянки має відбутись у спосіб найменш обтяжливий для власника та лише за умови відсутності іншої можливості для забезпечення прав в користь кого такі обмеження встановлюються (Постанова ВССУ № 5 від 07.02.2014р.)

Обраний ОСОБА_2 спосіб захисту чи відновлення прав на користування сараєм і вбиральнею шляхом, в т.ч. надання їй можливості облаштувати хвіртку у металевій сітчастій огорожі, для проходу до господарської споруди (сараю) та вбиральні навпроти вікна у приміщенні її частини будинку, що на плані будинку під літ. І пл. 6,4 м кв., або ж запропонований відповідачкою інший спосіб вирішення спору щодо проходу до вищеозначених споруд, у кожному разі буде обмежувати ОСОБА_3 у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

За положеннями ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволенні іншим способом.

Відповідно до ч. 1 і 3 ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Вимог про встановлення сервітуту і визначення його умов, ні позивачкою, ні її представником у справі не заявлено.

Враховуючи наведене, суд приходить висновку про відмову в позові, оскільки ОСОБА_2 невірно обрано спосіб захисту чи відновлення прав та інтересів, а суд не може самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні господарською будівлею і вбиральнею та інше - відмовити, за безпідставністю вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів, з дня проголошення.

С у д д я : Українець П.Ф.