Постанова № 71086446, 18.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/8927/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрєв М.В.

Провадження №22-ц/778/4442/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначав, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору б/н від 31.07.2006 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач свої зобов’язання по зазначеному договору належним чином не виконував, у зв’язку з чим станом на 31.08.2015 року має заборгованість у розмірі 52 512,38 грн., яка складається із 9 998,46грн. – заборгованість за кредитом; 42 513,92грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом. Від цієї суми заборгованості підлягає виключенню 39 659,48 грн., які були стягнуті рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2014р., отже різниця становить 12 852,90грн., а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500,00грн. - штраф (фіксована частина), 642,64грн. - штраф (процентна складова). Отже, заборгованість до стягнення становить 13 995,54грн.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з позичальника заборгованість за відсотками в межах строку позовної давності за період з 05.10.2012 р. по 05.10.2015 р. в загальній сумі 21 421, 40 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.374 ч.1 п.1, ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що Банком пропущений строк позовної давності, про застосування якого просив відповідач, подавши суду відповідну заяву.

Так, судом встановлено, що відповідно до договору від 31 серпня 2006 року б/н, укладеному між сторонами, банк надав відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом зі строком повернення, що відповідає строку дії картки (а. с. 12-13).

У квітні 2007 року кредитний ліміт було збільшено до 10 000 грн. (а.с.11).

Строк дії картки – до 31 серпня 2009 року (а.с.42).

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що у зв'язку з невиконанням позичальником умов договору заборгованість відповідача станом на 31 серпня 2015 року становить 52 512, 38 грн., із яких: 9 998, 46 грн. заборгованість за кредитом; 42 513,92 грн. заборгованість за відсотками, а також штрафи: 500 грн. фіксована частина і 642,64 грн. процентна складова (а.с.7-11).

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2014 року з ОСОБА_3 на користь Банку стягнуто 39 659, 48 грн. заборгованості за цим же кредитним договором (а.с.6), проте ухвалою цього ж суду від 24 березня 2017 року заочне рішення скасовано і справу призначено до повторного судового розгляду, за результатами якого ухвалою від24 березня 2017 року позовну заяву Банку залишено без розгляду (а.с. 98-100).

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 626, ст.627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами кредитного договору остаточний строк повернення кредиту відповідає строку дії кредитної картки - 31 серпня 2009 року.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 (далі постанова), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою, кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Вирішуючи спір, районний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин й нормами матеріального права, які підлягають застосуванню; з'ясував питання щодо строку позовної давності й правильно вважав, що він був пропущений позивачем. Про застосування такого строку було заявлено клопотання відповідача в заяві від 2 березня 2017 року(а.с.70).

Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ст. 259, 261 ЦК України позовні давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зважаючи на те, що строк дії кредитного договору скінчився у серпні 2009 року, а з відповідним позовом Банк звернувся до суду у цій справі тільки у жовтні 2015 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про пропуск позивачем строку позовної давності і відмовив у задоволенні позову.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права являються неспроможними.

Посилання в апеляційній скарзі на переривання строку позовної давності у січні 2014 року у зв’язку із ухваленням судом заочного рішення про стягнення заборгованості за цим же кредитом, що існувала станом на 31.07.2013 року, є неспроможними, оскільки вказане заочне рішення було скасовано за заявою відповідача, справа призначалася до повторного розгляду за результатами якого позов Банку був залишений без розгляду.

За положенням ст.265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги про неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст.268, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення буде складений 22 грудня 2017 року.

Головуючий:

Судді: