Рішення № 71085890, 14.12.2017, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.12.2017

Справа № 334/7616/17

Провадження № 2-о/334/227/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Добрєва М.В.,

при секретарі Матвієнко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1, зацікавлена особа: Дніпровський районний відділ у м.Запоріжжя УДМС України про встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності

ВСТАНОВИВ:

22.11.2017 року заявник, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності 24 серпня 1991 року й на момент набрання чинності Закону України « Про громадянство України» - 13 листопада 1991 року. Свої вимоги мотивував тим, що він народжений у м. Тбілісі, Грузія, про що надається копія повторно виданого свідоцтва про народження за № 91146000065, з якого встановлюється, що його батьком є ОСОБА_2, який проживав та працював з 1972-1998 року на території Україні, був членом Колгоспу «Перше травня»,у 2010 році прийняв громадянство України. Після свого народження, він з матерю переїхав на постійне місце проживання в Україну, де проживав разом з родичами за адресою: Дніпропетровська область, смт. Томаківка, вул. Матросова, б. 39. У 1988 року власником будинку за вищезазначеною адресою був його батько, де у 1993 року його батько зареєструвався. З 2002 року заявник був прийнятий на посаду лікаря-інтерна для проходження інтернатури по акушерству, гінекології до Клінічного пологового будинку № 5. З зазначеного часу він постійно проживає й безперервно працює на території України лікарем-гінекологом. З 27.08.2011 року ним зареєстровано шлюб з громадянкою України, ОСОБА_3, від зазначеного шлюбу має двох малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 На теперішній час, йому необхідно встановити факт того, що він постійно проживав на території України на момент проголошення незалежності - 24 серпня 1991 року й на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України» - 13 листопада 1991 року, так як на підставі нього він зможе набути громадянство України.

У судове засіданні заявник та його представник заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Дніпровського районного відділу у місті Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області заперечувала, просила у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_2 підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_5 на території України станом на 24 серпня 1991 року. Свідок ОСОБА_7 зазначила, що не пам’ятає факту проживання ОСОБА_5 на території України станом на 24 серпня 1991 року, проте підтвердила той факт, що ОСОБА_5 до 1991 року проживав разом зі своїм батьком за адресою Дніпропетровська область, смт. Томаківка, вул. Матросова, б. 39, де і відвідував дитячий садок.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши сторін, свідків вважає заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився 11 жовтня 1979 року в м. Тбілісі, його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_8, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про народження.

З довідки відділу реєстрації виконавчого комітету Тамаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області від 23.08.2017 року вбачається, що постійне місце проживання ОСОБА_2, на території смт. Томаківка ним не зареєстровано, але фактично станом на 24 серпня 1991 року і по 1998 рік він разом із заявником у неповнолітньому віці дійсно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 39. Наразі з 2006 року проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. В період з 1979 року і по 1998 рік ОСОБА_1 проживав за вказаною адресою разом із батьком ОСОБА_2 та матір’ю, ОСОБА_8

Відповідно до копії трудової книжки, архівних довідок, повідомлення про трудовий стаж Правобережного об’єднання УПФУ м. Запоріжжябатька заявника, останній з 1972 року і по 1998 рік працював в Україні у Дніпропетровській області.

Відповідно до довідки Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №59 від 28.11.2017 року встановлено, що протоколом засідання правління колгоспу «Перше травня» №11 від 05.10.1988 року вирішено: ОСОБА_2, як члену колгоспу, продати будинок, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, сгт. Томаківка, вул. Матросова, б. 39, право власності на яке він зареєстрував у 1993 році.

У відповідності з інформаційною довідкою Управління ДМС України в Запорізькій області №2301/03-В-267 від 06.12.2017 року встановлено, що батько заявника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 мав паспорт колишнього СРСР зразка 1974 року, який видано ВВС райвиконкому 26 Комісарів м. Тбілісі, якому у паспорті внесено напис «громадянин України».

У судовому засідання було допитано в якості свідків осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_6, які підтвердили факт постійного проживання в неповнолітньому віці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 на території України станом на 24 серпня 1991 року й на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України» – 13 листопада 1991 року.

У відповідності до п.5 ч. 2 ст.234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що у порядку ч. 2ст. 256 ЦПК суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року чи 13.11.1991 р.

Відповідно до п.7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991 р.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27.03.2001 року №215/2001, передбачає, що для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає серед іншого - судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; - судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

У відповідності до п. 10 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3Закону України «Про громадянство України» належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію свідоцтва про народження;

в) один із таких документів:

- довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

- довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

- документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року;

- копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

У відповідності до п. 44 вказаного Порядку у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України Про правонаступництво України, або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Встановлення факту постійного проживання на території України станом станом на 24 серпня 1991 року й на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України» - 13 листопада 1991 року заявнику необхідно для отримання паспорта громадянина України.

Таким чином, суд вважає за необхідне, встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 на території України станом на 24 серпня 1991 року й на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України» - 13 листопада 1991 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 197, 209, 213, 214,215, 256, 259 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1, зацікавлена особа: Дніпровський районний відділ у м.Запоріжжя УДМС України про встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності – задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7 постійно проживав на території України станом на 24.08.1991 рік.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Добрєв М. В.